Рішення № 98231852, 07.07.2021, Дергачівський районний суд Харківської області

справа №619/795/21

провадження №2/619/607/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2021 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області в складі:

головуючого - судді Остропілець Є.Р.,

за участю секретаря судового засідання - Суржкової В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дергачі матеріали цивільної справи за позовною заявою Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «Кредобанк» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в якій просить стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором № CL-161235 від 09.01.2019 року в розмірі 102 679,09 грн., судові витрати в розмірі 2270,00 грн., витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10267,90 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 09.01.2019 року між ПАТ «Кредобанк» правонаступником якого є Акціонерне товариство «Кредобанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №CL-161235, згідно з яким відповідачу було надано кредит у розмірі 66540,00 грн до 08.01.2024, за процентною ставкою 52,99 %. Відповідно до анкети-заяви №CL-161235 фізичної особи на отримання кредиту, зазначено інформацію про фактичні сімейні відносини та про факт спільного проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що також підтверджується штампом у паспорті ОСОБА_1 .

Відповідно до анкети-заяви №CL-161235, зазначено, що шляхом підписання цієї анкети заяви позичальник підтверджує своїм підписом, що суму отриманого ним кредиту просить вважати дрібним побутовим правочином та є таким, що не потребує згоди другого із подружжя.

Таким чином відповідно позиції Верховного суду у справі № 205/5882/18 від 07.10.2020, якщо позичальником виступає фізична особа, яка на момент укладення кредитного договору перебувала в шлюбі - солідарним відповідачем іншого подружжя навіть у випадку відсутності окремого договору поруки.

В порушення умов кредитного договору ОСОБА_1 належним чином не виконує взятих на себе зобов`язань, а тому має заборгованість по кредитному договору №CL-161235 від 09.01.2019 станом на 30.10.2020 у розмірі 102679,09, що складається з : заборгованості за тілом кредиту - 64305,96 грн.; заборгованість за відсотками - 37474,44 грн.; заборгованість за пенею по простроченому тілу кредиту - 898,69 грн.

У зв`язку з порушенням кредитних зобов`язань зі сторони ОСОБА_1 , 13.11.2020 представника АТ «Кредобанк» направив досудову вимогу щодо дострокового стягнення заборгованості на адресу: АДРЕСА_1 за тією ж адресою проживає ОСОБА_2 . Але, відповідно до витягу з АТ «Укрпошта» трекінг номеру НОМЕР_1 станом на 02.02.2021, 21.11.2020 відправлення не вручене під час доставки у зв`язку із закінченням терміну зберігання та повернуто за зворотною адресою. Тобто, ОСОБА_1 свідомо не скористався своїм правом на досудове врегулювання.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, разом з позовною заявою подано клопотання про розгляд справи за відсутності позивача, в якому представник зазначає, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить суд їх задовольнити, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідачі в судове засідання повторно не з`явилися, про день та час слухання справи повідомлялися своєчасно і належним чином, шляхом виклику до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. Будь яких заяв та клопотань від відповідачів не надходило.

Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, причини неявки визнані судом неповажними, і тому неявка відповідачів не може бути перешкодою для заочного розгляду судом справи, що відповідає положенням частини 1 статті 280 ЦПК України.

Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням статті 280 ЦПК України.

Суд, дослідивши доводи представника позивача та оцінивши докази, представлені в матеріалах справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідного до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів , поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 09.01.2019 року між ПАТ «Кредобанк» правонаступником якого є Акціонерне товариство «Кредобанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №CL-161235, згідно з яким відповідачу було надано кредит у розмірі 66540,00 грн до 08.01.2024, за процентною ставкою 52,99 %.

Відповідно до анкети-заяви №CL-161235 фізичної особи на отримання кредиту, зазначено інформацію про фактичні сімейні відносини та про факт спільного проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що також підтверджується штампом у паспорті ОСОБА_1 .

Відповідно до анкети-заяви №CL-161235, зазначено, що шляхом підписання цієї анкети заяви позичальник підтверджує своїм підписом, що суму отриманого ним кредиту просить вважати дрібним побутовим правочином та є таким, що не потребує згоди другого із подружжя.

Таким чином, відповідно позиції Верховного суду у справі № 205/5882/18 від 07.10.2020, якщо позичальником виступає фізична особа, яка на момент укладення кредитного договору перебувала в шлюбі - солідарним відповідачем іншого подружжя навіть у випадку відсутності окремого договору поруки.

В порушення умов кредитного договору ОСОБА_1 належним чином не виконує взятих на себе зобов`язань, а тому має заборгованість по кредитному договору №CL-161235 від 09.01.2019 станом на 30.10.2020 у розмірі 102679,09, що складається з : заборгованості за тілом кредиту - 64305,96 грн.; заборгованість за відсотками - 37474,44 грн.; заборгованість за пенею по простроченому тілу кредиту - 898,69 грн.

У зв`язку з порушенням кредитних зобов`язань зі сторони ОСОБА_1 , 13.11.2020 представника АТ «Кредобанк» направив досудову вимогу щодо дострокового стягнення заборгованості на адресу: АДРЕСА_1 за тією ж адресою проживає ОСОБА_2 . Але, відповідно до витягу з АТ «Укрпошта» трекінг номеру НОМЕР_1 станом на 02.02.2021, 21.11.2020 відправлення не вручене під час доставки у зв`язку із закінченням терміну зберігання та повернуто за зворотною адресою. Тобто, ОСОБА_1 свідомо не скористався своїм правом на досудове врегулювання.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити інші платежі у розмірах та на умовах, встановлених договором.

У відповідності до ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.549 цього Кодексу у разі порушення зобов`язання боржник зобов`язаний сплатити неустойку (штраф, пеню).

У відповідності до положення ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.3 ст.61 СК України у разі, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно ч.4 ст. 65 СК України договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї , створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то цивільні права та обов`язки за цим договором виникають в обох із подружжя, незважаючи на відсутність в законі прямої вказівки на солідарну відповідальність.

При вирішенні спору про порядок виконання подружжям зобов`язань, що виникають з правочинів, вчинених в інтересах сім`ї, подружжя має відповідати за такими зобов`язаннями солідарно усім своїм майном.

Відповідач ухиляється від добровільного погашення боргу за кредитним договором. Тому суд вважає, що з відповідачів на користь позивача належить примусово стягнути заборгованість за кредитним договором у розмірі 102679,09 грн.

Окрім того, представником позивача заявлена вимога про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 10267,90 гривень.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Згідно ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як убачається з письмових матеріалів справи, між АО « Бізнес і право» та позивачем був укладений Договір про надання правової допомоги від 11.02.2019.

Однак в судовому засіданні не надано доказів сплати витрат на правнику допомогу в розмірі 10267,90 грн., відсутня будь- яка квитанція на підтвердження здійснення даної сплати, та акт виконаних робіт, тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Згідно ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи у разі задоволення позову - на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ч.1 ст.526, ч.1 ст.549, ч.1 ст.1054 ЦК України, ч.1 ст.141, ст.223, п.2 ч.1 ст.258, ч.1-ч.2 ст.259, ст.263-265, ст.268, ст. 280 ЦПК України суд, -

УХВАЛИВ :

Позов АТ «Кредобанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП не відомий, місце проживання: АДРЕСА_1 ), заборгованість за кредитним договором на користь Акціонерного товариства «КРЕДОБАНК» (ЄДРПОУ 09807862) у розмірі 102679 (сто дві тисячі шістсот сімдесят дев`ять) грн. 09 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП не відомий, місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Кредобанк» судовий збір у розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп.

В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.

Заочне рішення може бути скасоване Дергачівським районним судом Харківської області шляхом подачі відповідачем письмової заяви про його перегляд протягом 30-ти дні з дня його проголошення, а позивачем в загальному порядку шляхом подачі в 30-денний термін до Харківського апеляційного суду апеляції з моменту оголошення рішення, а в разі відсутності особи, яка бере участь у справі при оголошенні рішення, у той же строк з моменту отримання копії рішення.

Суддя Є. Р. Остропілець