Ухвала суду № 98227417, 09.07.2021, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/64/13- ц

УХВАЛА

іменем України

"09" липня 2021 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючої судді - Старжинської О.Є., при секретарі судового засідання – Ніколаєнко Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вознесенську цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність керівника Вознесенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), зобов`язання зняти арешт з нерухомого майна

ВСТАНОВИВ:

16.06.2021 року заявник ОСОБА_1 звернувся до суду з скаргою на бездіяльність керівника Вознесенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо не зняття арешту з нерухомого майна, належного ОСОБА_1 (код РНОКПП НОМЕР_1 ) який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Вознесенського міськрайонного управління юстиції, номер запису про державну реєстрацію обтяження 5228658 (спеціальний розділ) згідно постанови державного виконавця відділу державної виконавчої служби Вознесенського міськрайонного управління юстиції, про арешт майна боржника оголошення заборони на його відчуження від 02.04.2014 року.

В обґрунтування своїх вимог заявник ОСОБА_1 вказував, що на виконанні Вознесенського міськрайонного відділу ДВС перебували з 2013 року виконавчі провадження №37533484 та №37533485 з примусового виконання виконавчих листів виданих на підставі рішення Вознесенського міськрайонного суду від 08.02.2013 року по справі №473/64/13-ц про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також судового збору на користь держави судового збору в сумі 229,4грн., які 27.06.2013року були передані на виконання до Шевченківського районного ВДВС м. Києва (за місцем роботи боржника), але 27.12.2013року виконавче провадження стосовного виконавчого листа про стягнення судового збору було закінчено шляхом винесення постанови про направлення виконавчого документу за належністю до Вознесенського міськрайонного ВДВС Головного управління юстиції у Миколаївській області, де постановою від 11.03.2014року було відкрито виконавче провадження №42423058 і виконавчий документ 10.04.2014року повернений стягувачеві згідно ст.47 ч.1п.5 ЗУ «Про виконавче провадження» (не можливість з`ясувати місце проживання боржника)

Посилаючись на те, що він був стороною виконавчого провадження, не існує інших незавершених виконавчих проваджень, які б обумовлювали необхідність існування накладеного на майно арешту та не існує можливості самостійного скасування виконавцем арешту через знищення матеріалів виконавчого провадження, він поза межами виконавчого провадження 19.05.2021року сплатив судовий збір, заявник ОСОБА_1 просив скаргу задовольнити.

В судове засідання заявник не з`явився, суду надав заяву про розгляд скарги за його відсутності.

В.о. керівника Вознесенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Червона Я.В.в судове засідання не з`явилася, суду надала заяву про розгляд скарги за її відсутності,в якій зазначає про відсутність на теперішній час на виконанні виконавчих проваджень, де боржником є заявник ОСОБА_1 та підтверджує підставу повернення виконавчого документу про стягнення з нього судового збору з підстави вказаної в ст.47 ч.1п.5 ЗУ «Про виконавче провадження»

Дослідивши матеріали цивільної справи № 473/64/13-ц,суд прийшов до наступного.

У частині першій статті 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. У порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Згідно із статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутись до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Із матеріалів справи слідує, що заявник ОСОБА_1 був стороною виконавчого провадження, заперечення проти арешту (опису) майна, не пов`язані зі спором про право на це майно, а стосується порушень вимог виконавчого провадження з боку органів державної виконавчої служби, а тому скаргу слід розглядати за правилами розділу VII ЦПК України.

В судовому засіданні встановлено, що у провадженні Вознесенського міськрайонного відділу ДВС перебували з 2013 року виконавчі провадження №37533484 та №37533485 з примусового виконання виконавчих листів виданих на підставі рішення Вознесенського міськрайонного суду від 08.02.2013 року по справі №473/64/13-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також судового збору на користь держави судового збору в сумі 229,4грн., які 27.06.2013року були передані на виконання до Шевченківського районного ВДВС м. Києва (за місцем роботи боржника), але 27.12.2013року виконавче провадження стосовного виконавчого листа про стягнення судового збору було закінчено шляхом винесення постанови про направлення виконавчого документу за належністю до Вознесенського міськрайонного ВДВС Головного управління юстиції у Миколаївській області, де постановою від 11.03.2014року було відкрито виконавче провадження №42423058 і виконавчий документ 10.04.2014року повернений стягувачеві згідно ст.47 ч.1п.5 ЗУ «Про виконавче провадження» (не можливість з`ясувати місце проживання боржника).

Матеріали справи містять постанову державного виконавця Шевченківського районного ВДВС м. Києва від 30.06.2016року про закінчення виконавчого провадження №36905633 з примусового виконання виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання дітей у зв`язку з досягненням дітьми повноліття.(а.с.27-28)

Разом з тим, судом з`ясовано також, що зареєстроване обтяження у вигляду арешту нерухомого майна належного боржнику ОСОБА_1 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Вознесенського міськрайонного управління юстиції, номер запису про державну реєстрацію обтяження 5228658 (спеціальний розділ) згідно постанови державного виконавця відділу державної виконавчої служби Вознесенського міськрайонного управління юстиції, про арешт майна боржника оголошення заборони на його відчуження від 02.04.2014 року.

Матеріали справи містять постанову державного виконавця Шевченківського районного ВДВС м. Києва від 30.06.2016року про закінчення виконавчого провадження №36905633 з примусового виконання виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання дітей у зв`язку з досягненням дітьми повноліття.(а.с.27-28). В цій постанові було зазначено про припинення чинності арешту майна боржника, але в цій частині постанова не виконана.

Заявник ОСОБА_1 поза межами виконавчого провадження 19.05.2021року сплатив судовий збір .

Спірні правовідносини регулюються Законом України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-ХІV), який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно з частиною першою статті 17 Закону № 606-ХІV примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом, в тому числі, встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою виконавчі листи.

Водночас, норми Закону № 606-ХІV містять комплекс дій обов`язкового характеру, які повинен вчиняти державний виконавець в процесі виконання рішення. Одним із його заходів є звернення стягнення на майно боржника, яке відповідно до частини першої статті 57 Закону № 606-ХІV полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-ХІV державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Згідно з вимогами частин першої та другої статті 57 Закону № 606-ХІV, арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї, про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, а також проведенням опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку. Отже, як закінчення виконавчого провадження, так саме повернення виконавчих документів з різних підстав, законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження, за яким ніякі інші дії державного виконавця не проводяться.

При цьому, підстави для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини, передбачені ч.ч. 2-4 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції станом на 29.07.2011року ). Зокрема, арешт знімається в разі надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника.

У всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт може бути знятий за рішенням суду (ч. 5 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження»).

Таким чином, судом встановлено, що

-на все майно належне заявнику ОСОБА_1 накладено арешт, який продовжує діяти до теперішнього часу.

-на час розгляду справи заборгованість ОСОБА_1 перед державою в межах виконавчого провадження про стягнення за рішенням Вознесенського міськрайонного суду від 08.02.2013 року по справі №473/64/13-ц про стягнення з нього на користь держави судового збору в сумі 229,4, не існує; інших незавершених виконавчих проваджень, які б обумовлювали необхідність існування накладеного на майно арешту, не існує, внаслідок чого самостійне скасування виконавцем арешту є неможливим.

-вимоги скарги про зобов`язання зняти арешт з майна є неможливими без скасування постанови про накладення арешту на нерухоме майно.

За встановлених обставин, суд вважає, що наведені обставини свідчать, що існування арешту майна заявника при визнанні державним виконавцем факту завершення всіх виконавчих проваджень відносно заявника порушує саму мету застосування відповідної процедури. Так, наразі, механізм забезпечення виконання рішення існує, проте провадження в рамках якого його було застосовано завершено, а від так скарга в межах вимог ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи з аналізу діючого законодавства, із матеріалів скарги суд не вбачає керівника Вознесенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) бездіяльності щодо не зняття арешту з нерухомого майна належного боржнику ОСОБА_1 . Фактично в його письмових відповідях на звернення ОСОБА_1 зазначено не про відмову в знятті арешту з нерухомого майна , а роз`яснення законодавства з зазначенням про вирішення спору судом.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 447-451 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Зобов`язати керівника Вознесенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) самостійно або шляхом надання доручення підпорядкованим державним виконавцям зняти арешт з нерухомого майна належного ОСОБА_1 (код РНОКПП НОМЕР_1 ), який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Вознесенського міськрайонного управління юстиції, номер запису про державну реєстрацію обтяження 5228658 (спеціальний розділ) згідно постанови державного виконавця відділу державної виконавчої служби Вознесенського міськрайонного управління юстиції, про арешт майна боржника оголошення заборони на його відчуження від 02.04.2014 року.

Ухвала може бути оскаржене в Миколаївський апеляційний суд через Вознесенський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів.

Суддя: О.Є. Старжинська