Ухвала суду № 98220853, 29.06.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

29 червня 2021 року Справа 160/7818/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Юхно І.В., розглянувши клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про стягнення заробітної плати, -

ВСТАНОВИВ:

18.05.2021 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, у якому позивач просить суд:

- стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 невиплачене грошове забезпечення у вигляді доплати за службу в нічний час за період з 19.05.2016 по 31.12.2017 (включно) в розмірі 2719,50 грн.;

- стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 заборгованість з індексації грошового забезпечення за період з 19.05.2016 по 31.12.2017 (включно) в розмірі 3375,17 грн.

Підставою для звернення позивача до суду з адміністративним позовом стало порушення відповідачем вимог Закону України «Про Національну поліцію», Положення №988 та Порядку №260.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.05.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/7818/21 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про стягнення заробітної плати. Вирішено справа розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) суддею Юхно І.В. одноособово; розгляд справи по суті розпочати з 23 червня 2021.

23.06.2021 до суду від відповідача надійшли:

- відзив на адміністративний позов;

- клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.

Клопотання про залишення позовної заяви без розгляду обґрунтовано тим, що позивачем пропущено строку звернення з позовом до суду. Відповідач посилається на пункт 11 розділу І Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, який затверджено наказом МВС України від 06.04.2016 року № 260, у відповідно до якого грошове забезпечення, виплачене поліцейському несвоєчасно або в меншому розмірі, ніж належало, виплачується за весь період, протягом якого поліцейський мав на нього право, але не більше ніж за три роки, що перебували звернення за одержанням грошового забезпечення.

Суд, розглянувши клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, встановив наступне.

Предметом позову є зобов`язати відповідача нарахувати та сплатити на користь позивача не виплачене грошове забезпечення у вигляді доплати за службу в нічний час за період з 19.05.2016 року по 31.12.2017 року включно та індексацію грошового забезпечення за вказаний період.

Згідно ч.3 ст. 121 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Частинами 2, 3 та 5 ст. 122 КАС України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

При цьому, частиною другою статті 233 КЗпП України, встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Правова природа строку звернення до суду дозволяє констатувати, що запровадження строку, у межах якого особа може звернутися до суду з позовом, обумовлена передусім необхідністю дотримання принципу правової визначеності, що є невід`ємною складовою верховенства права.

Забезпечення дотримання принципу правової визначеності потребує чіткого виконання сторонами та іншими учасниками справи вимог щодо строків звернення до суду, а від судів вимагається дотримуватися встановлених законом правил при прийнятті процесульних рішень.

Відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України, приписи якої кореспондуються із частиною першою статті 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно зі статтею 1 Конвенції про захист заробітної плати № 95, ухваленої генеральною конференцією Міжнародної організації праці та ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін «заробітна плата» означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.

У Рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі № 1-13/2013 Конституційний Суд України зазначив, що поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків, а також дійшов висновку, що під заробітною платою, що належить працівникові, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Таким чином, заробітною платою є винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець (власник або уповноважений ним орган підприємства, установи, організації) виплачує працівникові за виконану ним роботу (усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Структура заробітної плати визначена статтею 2 Закону України «Про оплату праці», за змістом якої заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати - це виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Згідно рішень Конституційного Суду України від 15.10.2013 року № 8/рп-2013 та від 15.10.2013 року № 9/рп-2013 у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат; у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.

Наказ МВС України від 06.04.2016 року № 260 є підзаконним нормативно- правовим актом.

У відповідності до вимог ч.3 ст. 7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

За вказаних обставин суд застосовує до спірних правовідносин норми КЗпП України та рішення Конституційного Суду України від 15.10.2013 року № 8/рп-2013 та від 15.10.2013 року № 9/рп-2013, оскільки Закон України «Про Національну поліцію» не встановляє строку звернення з позовом до суду стосовно стягнення не виплаченого грошового забезпечення поліцейського.

З огляду на вищенаведене, клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 121, 122, 240 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про залишення позовної заяви без розгляду у адміністративній справі №160/7818/21 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про стягнення заробітної плати - відмовити.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 КАС України в самостійному порядку оскарженню не підлягає.

Суддя І.В. Юхно