Рішення № 98217736, 09.07.2021, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2021 року справа № 580/2472/21

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гаращенка В.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Служби охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації, Міністерство культури та інформаційної політики України, про визнання протиправним та скасування наказу, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Служби охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Служби охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації №10/03-21 від 23.11.2010 «Про затвердження переліку щойно виявлених пам`яток архітектури» в частині включення до нововиявлених об`єктів пам`яток архітектури « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 19.05.2021 судом прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі. Вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в судове засідання, відповідно до ст. 262 КАС України. Ухвалою від 15.06.2021 відмовлено Службі охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації в розгляді справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 18.06.2021 відмовлено Черкаській обласній прокуратурі у вступі у дану справу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 29 травня 2020 року між Уманською міською радою (продавцем) та ОСОБА_1 (покупцем) укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки несількогосподарського призначення комунальної власності, відповідно до якого продавець на підставі рішення Уманської міської ради №3.25-78/7 від 22.05.2020 передав у власність покупця земельну ділянку для будівництва та обслуговування будівель закладів освіти, загальною площею 0,1105, кадастровий номер 7110800000:02:001:0501, місце розташування: АДРЕСА_1 .

На вказаній земельній ділянці розташована нежитлова будівля з цокольним поверхом та недобудованою прибудовою, що належать ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу нежитлової будівлі, посвідченого приватним нотаріусом Уманського міського нотаріального округу Черкаської області Животовською Н.Г. 06 квітня 2018 року за реєстровим номером 1185.

03.05.2018 між Департаментом культури та взаємозв`язків з громадськістю Черкаської обласної державної адміністрації (з 05.03.2020 Управлінням культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено охоронний договір №4/1 на пам`ятку культурної спадщини, пам`ятки архітектури - скарбниця, взятої на державний облік наказом Служби охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації від 23.11.2010 №10/03-21.

06.07.2020 відділом архітектури містобудування та кадастру Уманської міської ради видано наказ про коригування адреси об`єкту нерухомого майна ОСОБА_1 з АДРЕСА_1 на АДРЕСА_1 .

Департамент культури та взаємозв`язків з громадськістю Черкаської ОДА листом №02/01-03-31/757/02/01-03-09 повідомив про необхідність погодження реставраційних робіт на об`єкті нерухомості позивача в межах земельної ділянки лише за погодження органу охорони культурної спадщини на підставі погодженої цим органом науково-проектної документації.

За твердженням позивача, включенню об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України передує включення цього ж об`єкта архітектури до переліку щойно виявлених об`єктів культурної спадщини. При цьому об`єкт архітектури, включений до Переліку щойно виявлених об`єктів культурної спадщини, повинен чітко відповідати законодавчо вставленим критеріям, серед яких обов`язковим критерієм є автентичність.

Скарбницю, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , включено до переліку щойно виявлених пам`яток архітектури наказом Служби охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації № 10/03-21 від 23.11.2010 «Про затвердження переліку щойно виявлених пам`яток архітектури».

Однак, відсутні докази письмового повідомлення позивача, як власника об`єкту нерухомості, про включення зазначеного об`єкта архітектури до переліку щойно виявлених пам`яток архітектури, чим відповідач порушив вимоги, передбачені ч. 2 ст. 14 Закону №1805-ІІІ.

У складі облікової документації на скарбницю відсутні коротка історична довідка, акт технічного стану та матеріали фотофіксації сучасного стану, обов`язковість наявності яких визначена п. 3 Порядку №1760 затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001.

Позивач стверджує, що облікова документація на скарбницю, що за адресою: АДРЕСА_1 або АДРЕСА_2 до Міністерства культури та інформаційної політики України не надходила, що підтверджено листом останнього від 23.02.2021 №1930/33.

Згідно інформації Міністерства культури та інформаційної політики України зазначеної в листі від 12.03.2021 №2715/6.11.7 за адресою АДРЕСА_1 до державного реєстру нерухомих пам`яток культури України як пам`ятку архітектури місцевого значення внесено «Земське училище». Вказана пам`ятка є державною власністю, обліковується на балансі Державного історико-архітектурного заповідника «Стара Умань», який відноситься до сфери управління міністерства. Будівля « ІНФОРМАЦІЯ_1 » по АДРЕСА_1 не занесена до Державного реєстру нерухомих пам`яток країни та не перебуває на обліку.

З урахуванням наведеного позивач вважає, що видаючи наказ № 10/03-21 від 23.11.2010 «Про затвердження переліку щойно виявлених пам`яток архітектури», відповідач на викладені вище обставини уваги не звернув, відсутність факту підтвердження відповідності « ІНФОРМАЦІЯ_2 », розташованої за адресою: АДРЕСА_1 або АДРЕСА_2 ( АДРЕСА_1 ) критеріям, передбачених Порядком №1760, проігнорував, наявності належної та повної облікової документації (облікової картки, короткої історичної довідки, акту технічного стану об`єкта) не забезпечив, заходів, спрямованих на дотримання прав та охоронюваних законом інтересів позивача не вжив, а відтак дійшов передчасних висновків про віднесення « ІНФОРМАЦІЯ_2 », розташованої за адресою: АДРЕСА_1 або АДРЕСА_2 , до числа щойно виявлених об`єктів культурної спадщини і, як наслідок, безпідставно вніс згаданий об`єкт до Переліку щойно виявлених пам`яток архітектури.

Відповідач у відзиві на адміністративний позов просив у його задоволенні відмовити повністю, посилаючись на те, що згідно із пунктом 2 статті 14 розділу III Закону України «Про охорону культурної спадщини» об`єкт культурної спадщини до вирішення питання про його реєстрацію як пам`ятки, вноситься до Переліку об`єктів культурної спадщини і набуває правового статусу щойно виявленого об`єкта культурної спадщини. Наказом Служби охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації від 23.11.2010 №10/03-21 «Про затвердження переліку щойно виявлених пам`яток архітектури « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташований за адресою: АДРЕСА_1 , занесено до переліку щойно виявлених пам`яток архітектури на підставі відомостей до складання державного реєстру національного культурного надбання, розроблених інститутом « ІНФОРМАЦІЯ_3 » за дорученням Мінбудархітектури та схвалених його колегією від 23.12.1993№ 12.

Відповідач стверджує, що постановою КМУ від 27.12.2001 № 1760 не регулювалося питання щодо надання об`єкту культурної спадщини статусу щойно виявленого об`єкта культурної спадщини. Тобто, станом на 23.10.2010 (день видачі оспорюваного наказу), вимог щодо порядку надання об`єктам статусу щойно виявлених об`єктів культурної спадщини не існувало, зокрема щодо обов`язковості розгляду документації консультативно-дорадчими органами.

Крім того, позивачем укладено охоронний договір 03.05.2018 №4/1 на об`єкт культурної спадщини, тобто ФОП ОСОБА_1 взято на себе зобов`язання щодо збереження щойно виявленої пам`ятки архітектури – « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі наведеного відповідач вважає, що наказ Служби охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації від 23.11.2010 № 10/03-21 є законним та таким, що прийнятий у відповідності до чинного законодавства.

Також у відзиві на адміністративний позов відповідач зазначив, що позовна заява про визнання протиправним і скасування наказу від 23.11.2010 № 10/03-21 підлягає залишенню судом без розгляду, оскільки про існування оскарженого наказу ФОП ОСОБА_1 дізнався в момент укладення охоронного договору № 4/1 від 03.05.2018, тоді як до суду з позовом звернувся 20.04.2021.

Третя особа – управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації, подало до суду письмові пояснення, які за змістом аналогічні викладеним у відзиві на адміністративний позов доводам.

Третя особа – Міністерство культури та інформаційної політики України, у письмових поясненнях вказало, що інформація про передачу Переліку щойно виявлених об`єктів культурної спадщини, затвердженого наказом Служби охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації від 23 листопада 2010 року № 10/03- 21 до центрального органу виконавчої влади, що формував або реалізував державну політику у сфері охорони культурної спадщини у 2010 році в розпорядженні Головного управління охорони культурної спадщини та музеїв відсутня.

Наказом Міністерства культури України від 14 серпня 2013 року № 757 «Про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України» занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, як пам`ятку архітектури місцевого значення « ІНФОРМАЦІЯ_4 » за адресою: АДРЕСА_1 (охоронний № 45109-Чк).

Пам`ятка « ІНФОРМАЦІЯ_4 » є державною власністю, обліковується на балансі Державного історико-архітектурного заповідника «Стара Умань», який згідно з розпорядження Кабінету Міністрів України від 27.12.2019 № 1419-р «Деякі питання управління Міністерством культури та інформаційної політики об`єктами державної власності» передано до сфери управління Міністерства культури та інформаційної політики.

Будівля за адресою: АДРЕСА_1 , не занесена до Державного реєстру нерухомих пам`яток України та не перебуває на обліку відповідно до законодавства, яке діяло до набрання чинності Закону України «Про охорону культурної спадщини».

Міністерство культури та інформаційної політики України просило врахувати наведені обставини під час прийняття рішення у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до такого висновку.

Щодо пропуску строку звернення до суду, суд зазначає, що обставина пропуску позивачем цього строку останнім не заперечується, однак процесуальний закон допускає поновлення пропущеного строку звернення до суду. Поважність причин пропуску строку звернення до суду оцінюється судом в залежності від обставин справи.

Суд звертає увагу, що ухвалою про відкриття провадження у даній справі від 19.05.2021 суд визнав поважними причини пропуску позивачем строку звернення до суду та поновив цей строк.

Відповідач вважає, що про існування оскарженого наказу ФОП ОСОБА_1 дізнався в момент укладення охоронного договору № 4/1 від 03.05.2018, тоді як до суду з позовом звернувся 20.04.2021.

Суд звертає увагу, що відповідач не навів аргументів на спростування доводів позивача про поважність причин пропуску цього строку.

Позивач в адміністративному позові звернув увагу, що оскаржений наказ не дає змогу встановити дійсні підстави для його прийняття, тому направляв неодноразові адвокатські запити з метою з`ясування документальних підстав його прийняття.

Зокрема, 15.02.2021 на адресу Міністерства культури та інформаційної політики України і Міністерства культури України направлено адвокатські запити № 1502/1 і 1502/2 з вимогою надати інформацію з підтверджуючими документами щодо передачі органом охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації до Міністерства культури та інформаційної політики України та\або Міністерства культури України документів, зазначених в п. 4 Наказу Міністерства культури України від 07.06.2019 №501 «Про внесення змін до Порядку обліку об`єктів культурної спадщини», а також інформацію про взяття на облік нововиявленої (щойно виявленої) пам`ятки архітектури Скарбниці, взяту на державний облік наказом Служби охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації від 23.11.2010 №10/03-21), розташованої за адресою: АДРЕСА_1 або АДРЕСА_2 .

Відповідь на адвокатський запит від 15.02.2021 №1502/2 надано листом від 23.02.2021 №1930/33 Міністерства культури та інформаційної політики України.

Окрім цього, на адресу Міністерства культури України та Міністерства культури та інформаційної політики направлено адвокатські запити № 2502/1 і №2502/2 від 25.02.2021 з вимогою надати інформацію щодо передачі до Міністерства культури України та/або Міністерства культури та інформаційної політики облікової документації на щойно виявлену пам`ятку архітектури Скарбницю, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 або АДРЕСА_2 , АДРЕСА_2 , для внесення до Реєстру нерухомих пам`яток України.

Відповідь на адвокатський запит від 25.02.2021 надано листом від 12.03.2021 №2715/6.11.7 Міністерства культури та інформаційної політики України.

Отже, лише після отримання відповідей від Міністерства культури та інформаційної політики України позивач дізнався про наявність підстав для звернення до суду за судовим захистом, тому вказані позивачем підстави для поновлення пропущеного строку звернення до суду визнані судом поважними. Протилежних доводів та їх документального підтвердження відповідач не надав.

Щодо суті спору судом встановлено, що 29 травня 2020 року між Уманською міською радою (продавцем) та ОСОБА_1 (покупцем) укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення комунальної власності, відповідно до якого продавець на підставі рішення Уманської міської ради №3.25-78/7 від 22.05.2020 передав у власність покупця земельну ділянку для будівництва та обслуговування будівель закладів освіти, загальною площею 0,1105, кадастровий номер 7110800000:02:001:0501, місце розташування: АДРЕСА_1 .

На вказаній земельній ділянці розташована нежитлова будівля з цокольним поверхом та недобудованою прибудовою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належать ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу нежитлової будівлі, посвідченого 06 квітня 2018 року приватним нотаріусом Уманського міського нотаріального округу Черкаської області Животовською Н.Г. за реєстрованим у реєстрі за номером 1185. Право власності на вказаний об`єкт нерухомого майна зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 06.04.2018, номер запису 25722195, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1293665471108.

Департамент культури та взаємозв`язків з громадськістю Черкаської ОДА листом №02/01-03-31/757/02/01-03-09 від 04.09.2019 повідомив про необхідність погодження реставраційних робіт на об`єкті нерухомості позивача в межах земельної ділянки лише за погодження органу охорони культурної спадщини на підставі погодженої цим органом науково-проектної документації.

Після отримання відповідей на адвокатські запити №1502/2 від 15.02.2021 та №2502/2 від 25.02.2021 та вважаючи необґрунтоване включення до нововиявлених об`єктів пам`яток архітектури «Скарбниця», розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , позивач звернувся до суду з даним позовом.

Правові засади здійснення охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища регулюються Законом України від 08.06.2000 №1805-ІІІ “Про охорону культурної спадщини” (далі – Закон №1805-ІІІ).

Преамбулою Закону №1805-ІІІ визначено, що охорона об`єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Згідно з ч.1 ст.3 Закону №1805-ІІІ державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини.

До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини (далі - органи охорони культурної спадщини) належать: центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим; обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації; виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.

Частиною ч.1 ст. 6 Закону №1805-ІІІ визначені повноваження органу охорони культурної спадщини Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, до компетенції яких належить, зокрема:

- здійснення контролю за виконанням цього Закону, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини;

- визначення меж територій пам`яток місцевого значення та затвердження їхніх зон охорони;

- встановлення режиму використання пам`яток місцевого значення, їхніх територій, зон охорони;

- забезпечення захисту об`єктів культурної спадщини від загрози знищення, руйнування або пошкодження;

- погодження відповідних програм та проектів містобудівних, архітектурних і ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт, реалізація яких може позначитися на стані пам`яток місцевого значення, їх територій і зон охорони;

- погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок відповідно до вимог Земельного кодексу України;

- надання дозволів на проведення робіт на пам`ятках місцевого значення (крім пам`яток археології), їхніх територіях та в зонах охорони, на щойно виявлених об`єктах культурної спадщини, реєстрація дозволів на проведення археологічних розвідок, розкопок;

- управління в порядку, встановленому законом, історико-культурними заповідниками державного чи місцевого значення.

Відповідно до ч.1 ст.13 Закону №1805-ІІІ об`єкти культурної спадщини незалежно від форм власності відповідно до їхньої археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категоріями національного та місцевого значення пам`ятки.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону № 1805-III, занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру та внесення змін до нього (вилучення з Реєстру, зміна категорії пам`ятки) провадяться відповідно до категорії пам`ятки: а) пам`ятки національного значення - постановою Кабінету Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини; б) пам`ятки місцевого значення - рішенням центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини за поданням відповідних органів охорони культурної спадщини або за поданням Українського товариства охорони пам`яток історії та культури, інших громадських організацій, до статутних завдань яких належать питання охорони культурної спадщини, протягом одного місяця з дня одержання подання.

Згідно з ч. 2 ст. 14 Закону № 1805-III, об`єкт культурної спадщини до вирішення питання про його реєстрацію як пам`ятки вноситься до Переліку об`єктів культурної спадщини і набуває правового статусу щойно виявленого об`єкта культурної спадщини, про що відповідний орган охорони культурної спадщини в письмовій формі повідомляє власника цього об`єкта або уповноважений ним орган (особу).

Переліки об`єктів культурної спадщини затверджуються рішеннями відповідних органів охорони культурної спадщини.

Порядок обліку об`єктів культурної спадщини визначає центральний орган виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини.

Відповідно до п. 10 Порядку визначення категорій пам`яток для занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1760, в редакції чинній на дату прийняття оскарженого наказу (далі – Порядок № 1760), Об`єкти культурної спадщини національного значення є особливою історичною або культурною цінністю і повинні відповідати критерію автентичності, а також принаймні одному з таких критеріїв: справили значний вплив на розвиток культури, архітектури, містобудування, мистецтва країни; безпосередньо пов`язані з історичними подіями, віруваннями, життям і діяльністю видатних людей; репрезентують шедевр творчого генія, стали етапними творами видатних архітекторів чи інших митців; були витворами зниклої цивілізації чи мистецького стилю.

Критерій автентичності означає, що пам`ятка повинна значною мірою зберегти свою форму та матеріально-технічну структуру, історичні нашарування, а також роль у навколишньому середовищі.

Пунктом 11 Порядку № 1760, в редакції чинній на дату прийняття оскарженого наказу, передбачено, що об`єкти культурної спадщини місцевого значення повинні відповідати критерію автентичності, а також принаймні одному з таких критеріїв: вплинули на розвиток культури, архітектури, містобудування, мистецтва певного населеного пункту чи регіону; пов`язані з історичними подіями, віруваннями, життям і діяльністю видатних людей певного населеного пункту чи регіону; є творами відомих архітекторів або інших митців; є культурною спадщиною національної меншини чи регіональної етнічної групи.

За змістом положень п. 12 Порядку № 1760 відповідність кожного об`єкта культурної спадщини критеріям, зазначеним у пунктах 10 і 11 цього Порядку, оцінюється науковими (вченими) радами установ та організацій, діяльність яких пов`язана з охороною культурної спадщини. За результатами оцінки оформляється протокол, де зазначається, яким саме критеріям відповідає кожен об`єкт культурної спадщини. Протокол надсилається центральному органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини.

У відповідності до п. 13 Порядку № 1760 після отримання протоколу, зазначеного у пункті 12, центральний орган виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини у п`ятиденний термін передає його разом з обліковою документацією на розгляд утвореної у цьому органі експертної комісії.

Склад експертної комісії затверджує керівник центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини. До складу ради входить не менш як три фахівці з науковим ступенем кандидата чи доктора наук з відповідної спеціальності.

Експертна комісія готує у п`ятиденний термін висновок щодо об`єкта культурної спадщини. Висновок підлягає затвердженню науково-методичною радою центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини.

Зазначений висновок є підставою для занесення пам`ятки до Реєстру.

З аналізу вищенаведених вимог законодавчих актів слідує висновок, що включенню об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України передує включення цього ж об`єкта архітектури до Переліку щойно виявлених об`єктів культурної спадщини. При цьому, об`єкт архітектури, включений до Переліку щойно виявлених об`єктів культурної спадщини, повинен чітко відповідати законодавчо вставленим критеріям, серед яких обов`язковим критерієм є автентичність, а також вплив на розвиток культури, архітектури, містобудування.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень не надав до суду доказів проведення процедури оцінки автентичності щойно виявленої пам`ятки архітектури « ІНФОРМАЦІЯ_2 », розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , яка взята на облік оскарженим наказом.

Окрім цього, у матеріалах справи відсутні докази письмового повідомлення позивача, як власника земельної ділянки, про включення зазначеного об`єкта архітектури до переліку щойно виявлених пам`яток архітектури, чим порушено вимоги, передбачені ч. 2 ст. 14 Закону № 1805-III.

Слід також зазначити, що згідно з п. 3 Порядку № 1760 в редакції чинний на момент прийняття оскаржуваного наказу, передбачено, що облікова документація на об`єкт культурної спадщини включає облікову картку, коротку історичну довідку, акт технічного стану та матеріали фотофіксації сучасного стану.

Відповідно до п. 4 Порядку № 1760, облікова документація, що передбачає виконання роботи з метою виявлення, дослідження, фіксації об`єкта культурної спадщини, визначення його антропологічної, археологічної, естетичної, етнографічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності, складається органами охорони культурної спадщини Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, органами охорони культурної спадщини місцевого самоврядування згідно з їх компетенцією або уповноваженими ними установами та організаціями.

Згідно з п. 5 Порядку № 1760, облікова картка об`єкта культурної спадщини повинна містити його найменування, відомості про розташування, дату утворення, первісне призначення, характер сучасного використання, ступінь схоронності, тип і вид об`єкта, наявність науково-проектної документації, а також стислий опис, фото загального вигляду, план, охоронний номер об`єкта, дату і номер рішення, відповідно до якого об`єкт взято на облік.

З наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що на вимогу, зазначену в адвокатському запиті від 28.02.2021 № 2802, листом від 11.03.2021 №02/01-03-25/195/02/01-03-25/5461 Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації повідомило, що «Скарбниця», розташована за адресою: АДРЕСА_1 внесена до переліку щойно виявлених об`єктів культурної спадщини та надано копію витягу з відомостей до складання державного реєстру національного культурного надбання Черкаської області (1993 р.) та повідомлено, що станом на листопад 2010 року вимог до порядку надання статусу щойно виявлених об`єктів культурної спадщини не було, зокрема щодо обов`язковості розгляду консультативно дорадчими органами.

Будь-яких доказів на підтвердження наявності короткої історичної довідки, акта технічного стану та матеріалів фотофіксації сучасного стану на щойно виявлений об`єкт архітектури (Будинок) відповідачем ні до відзиву ні в інших спосіб до суду не надано, як і не надано будь-яких пояснень щодо причин відсутності такої документації.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність у складі облікової документації на вказану в оскарженому наказі пам`ятку «Скарбниця» короткої історичної довідки, акта технічного стану та матеріалів фотофіксації сучасного стану, обов`язковість наявності яких визначена п. 3 Порядку № 1760.

Разом з тим, з наказу №10/03-21 від 23.11.2010 суд не має можливості встановити реальних підстав для його прийняття, оскільки вони відсутні в оскарженому наказі.

Відповідно до п. 12 Порядку № 1760, відповідність кожного об`єкта культурної спадщини критеріям, зазначеним у пунктах 10 і 11 цього Порядку, оцінюється науковими (вченими) радами установ та організацій, діяльність яких пов`язана з охороною культурної спадщини. За результатами оцінки оформляється протокол, де зазначається, яким саме критеріям відповідає кожен об`єкт культурної спадщини. Протокол надсилається центральному органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини.

Аналізуючи зазначену норм, суд приходить до висновку, що за результатами оцінки виявлених об`єктів культурної спадщини в обов`язковому порядку оформлюється протокол, в якому зазначається, яким саме критеріям відповідає (не відповідає) кожен об`єкт культурної спадщини.

Згідно з ч. 2 ст. 7 Закону № 1805-III, для погодженого вирішення питань щодо охорони культурної спадщини на територіях областей, міст Києва та Севастополя, інших населених пунктів органи охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій можуть створювати консультативні ради з провідних учених і висококваліфікованих фахівців-практиків.

Консультативні ради діють на підставі типового положення, що затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини.

Згідно з п. 1.3 Типового положення про Консультативну раду з питань охорони культурної спадщини місцевих органів охорони культурної спадщини, затвердженого наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України, Міністерства культури і мистецтв України від 26 лютого 2001 року №42/94, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 15 березня 2001 року за №235/5426 (далі – Положення №42/94), до складу Консультативної ради входять провідні вчені й висококваліфіковані фахівці-практики сфери охорони та реставрації пам`яток, а також суміжних галузей - реставратори, працівники науково-дослідних і проектних організацій, виробничники, представники державних органів охорони культурної спадщини вищого рівня, органів управління, громадських організацій.

Пунктом 2.1 Положення № 42/94 визначено, що основним завданням Консультативної ради є забезпечення професійного вирішення питань дослідження, охорони, реставрації, відтворення об`єктів культурної спадщини, збереження традиційного характеру середовища населених місць шляхом опрацювання висновків, рішень, рекомендацій і пропозицій для органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій.

Суд звертає увагу, що відповідачем не надано доказів щодо відповідності «Скарбниці» критерію автентичності та іншим критеріям, передбачених Порядком №1760.

Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку про відсутність оформлення протоколу, обов`язковість складання якого передбачена п. 12 Порядку №1760, а отже і про відсутність доказів на підтвердження зібрання наукових (вчених) рад, діяльність яких пов`язана з охороною культурної спадщини, у тому числі, Консультативної ради.

Наведене вище не спростовано відповідачем, як і не спростовано будь-яких інших позицій позивача.

Твердження відповідача, що Порядок №1760 не застосовується до спірних правовідносин в редакції на дату прийняття оскарженого наказу, суд вважає хибними, оскільки названий порядок затверджений 27.12.2001, тобто до прийняття наказу №10/03-21 від 23.11.2010, та визначав порядок дій для віднесення пам`ятки до переліку щойно виявлених пам`яток архітектури.

Окрім іншого, суд бере до уваги той факт, що з моменту видачі оскаржуваного наказу №10/03-21 від 23.11.2010 і всупереч вимогам Порядку № 1760, у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного наказу, а також у наступних редакціях, облікова документація на « ІНФОРМАЦІЯ_5 », що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 до Міністерства культури та інформаційної політики України не надходила.

За таких обставин, видаючи наказ №10/03-21 від 23.11.2010 «Про затвердження переліку щойно виявлених пам`яток архітектури», в частині включення до нововиявлених об`єктів пам`яток архітектури – « ІНФОРМАЦІЯ_2 » відповідач на викладені вище обставини уваги не звернув, відсутність факту підтвердження відповідності критеріям, передбачених Порядком №1760, проігнорував, наявності належної та повної облікової документації (облікової картки, короткої історичної довідки, акту технічного стану об`єкта) не забезпечив, заходів, спрямованих на дотримання прав та охоронюваних законом інтересів позивача не вжив, а відтак не підтвердив висновки про віднесення «Скарбниці» до числа щойно виявлених об`єктів культурної спадщини і, як наслідок, безпідставно вніс згаданий об`єкт до Переліку щойно виявлених пам`яток архітектури.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та підлягає застосуванню національними судами при розгляді справ.

У судовій практиці Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Так, у рішенні «Рисовський проти України» ЄСПЛ зазначив, що принцип «належного урядування» передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (також див. рішення у справах «Лелас проти Хорватії», «Тошкуце та інші проти Румунії») і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (також див. Рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини», «Беєлер проти Італії»).

На переконання суду, наказ уповноваженого державного органу щодо віднесення «Скарбниці» до переліку щойно виявлених пам`яток архітектури повинен містити чітку підставу для його прийняття. Невиконання державним органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості розпорядчого акта призводить до його протиправності.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 04 грудня 2018 року у справі № 821/1173/17.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, зважаючи, що відповідач не довів обґрунтованість оскарженого наказу, тому суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи є достатніми для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України сплачені позивачем судові витрати слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 72, 76, 90, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ Служби охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації №10/03-21 від 23.11.2010 «Про затвердження переліку щойно виявлених пам`яток архітектури» в частині включення до нововиявлених об`єктів пам`яток архітектури «Скарбниця», розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Служби охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації (бул. Шевченка, 185, оф. 108, м. Черкаси, Черкаська обл., 18002, код ЄДРПОУ 34924214) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана з врахуванням особливостей закріплених п. 15.5 Перехідних положень КАС України протягом тридцяти днів з дня підписання рішення суду.

Суддя В.В. Гаращенко