Рішення № 98214096, 05.07.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/5752/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 липня 2021 року

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Братичак У.В., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу ОСОБА_1 до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону про визнання протиправними дій,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) звернувся з позовною заявою до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону (вул. Клепарівська, 20, м.Львів, 79007; ЄДРПОУ 38326057), в якій просить:

-визнати протиправними дії і рішення військової прокуратури Західного регіону України (79007, м. Львів, вул. Клепарівська, 20; ЄДРПОУ 38326057) щодо не нарахування і невиплати матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань і матеріальної допомоги на оздоровлення за 2018 рік полковнику юстиції ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) при наданні йому щорічної основної відпустки за 2018 рік;

-зобов`язати Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері Західного регіону (79007, м. Львів, вул. Клепарівська, 20; ЄДРПОУ 38326057) нарахувати і виплатити полковнику юстиції ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) матеріальну допомогу на оздоровлення за 2018 рік у розмірі місячного грошового забезпечення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2018 рік у розмірі місячного грошового забезпечення;

-визнати протиправними рішення і дії військової прокуратури Західного регіону України (79007, м. Львів, вул. Клепарівська, 20; ЄДРПОУ 38326057) щодо не проведення повного розрахунку (невиплати матеріальної допомоги на оздоровлення за 2018 рік у розмірі місячного грошового забезпечення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2018 рік у розмірі місячного грошового забезпечення) 9 серпня 2019 року у день виключення зі списків особового складу військової прокуратури Західного регіону України ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 );

-визнати протиправними рішення і дії військової прокуратури Західного регіону України (79007, м. Львів, вул. Клепарівська, 20; ЄДРПОУ 38326057) щодо видання наказу військової прокуратури Західного регіону України від 8 серпня 2019 року № 577 к про виключення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 9 серпня 2019 року зі списків особового складу військової прокуратури Західного регіону України;

-скасувати наказ військової прокуратури Західного регіону України (79007, м. Львів, вул. Клепарівська, 20; ЄДРПОУ 38326057) від 8 серпня 2019 року № 577 к про виключення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) зі списків особового складу військової прокуратури Західного регіону України;

-стягнути з Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону на користь ОСОБА_2 середній заробіток за весь час затримки повного розрахунку, з 10.08.2019 по день фактичного розрахунку.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 09.08.2019 наказом військового прокурора Західного регіону України №577 його виключено зі списків особового складу військової прокуратури Західного регіону України у зв`язку із звільненням з військової служби. При цьому зазначає, що при виключенні зі списків частини йому не нараховані і не виплачені матеріальні допомоги на оздоровлення і вирішення соціально-побутових питань за 2018 рік. Вважає, що відповідачем порушені його права та законні інтереси на достатнє і належне грошове забезпечення, а тому його права повинні бути відновлені. Окрім того, зазначає, що ніколи не давав згоди на виключення із списків особового складу військової прокуратури Західного регіону України до проведення з ним усіх необхідних розрахунків. Просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою судді від 05.05.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому посилається на те, що 26.03.2019 ОСОБА_2 звернувся до прокуратури регіону із рапортом про надання йому щорічної основної відпустки за 2018 рік з 31.03.2019 із виплатою матеріальної допомоги на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань. Наказом військового прокурора Західного регіону України від 27.03.2019 № 215к ОСОБА_2 надано щорічну основну відпустку за 2018 рік тривалістю 45 календарних днів із 31.03.2019 по 17.05.2019 на підставі вказаного вище рапорту. Однак, ОСОБА_2 відмовлено у наданні матеріальної допомоги на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань. Вказує на те, що упродовж 2018 року позивач у встановленому порядку не звертався до прокуратури регіону із рапортом про виплату грошової допомоги для оздоровлення за 2018 рік, а тому втратив право на отримання даного виду грошової допомоги. Окрім того, посилається на те, що у заявах про виплату матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань зазначаються конкретні причини (важкий стан здоров`я військовослужбовця або членів його сім`ї, смерть рідних по крові або шлюбу, пожежа або стихійне лихо та з інших соціально-побутових питань), які стали підставою для порушення клопотання, та розмір потреби. При цьому, зазначення причин виплати такої допомоги, є однією із критеріїв обґрунтованості прийнятого рішення. Позивач, надавши до прокуратури регіону рапорт із вимогою виплати матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, не лише подав останній несвоєчасно, а більше того, не вказав обґрунтованих підстав для отримання такої допомоги. Також зазначає, що кошторисом військової прокуратури регіону на 2019 рік не передбачено видатків на грошове забезпечення військовослужбовців, які перебували у розпорядженні. Відтак, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій серед іншого додатково зазначає, що звертався до відповідача у 2018 році з рапортом про надання відпустки з одночасним наданням відповідних матеріальних допомог, однак отримав відмову.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у позовній заяві, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

03.09.2014 відповідно до наказу Міністра оборони України від 02.09.2014 № 512 ОСОБА_2 прийнято на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу та укладено з останнім контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України строком на 5 (п`ять) років.

Наказом Генерального прокурора № 359-вк позивача призначено на посаду першого заступника військового прокурора Західного регіону України.

04.10.2016 наказом Генерального прокурора № 412-вк ОСОБА_2 звільнено з вищевказаної посади та зараховано в розпорядження військового прокурора Західного регіону України.

Перебуваючи у розпорядженні прокурора регіону, 26.03.2019 ОСОБА_2 звернувся до прокуратури регіону із рапортом про надання йому щорічної основної відпустки за 2018 рік із наданням матеріальні допомоги на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань.

27.03.2019 наказом військового прокурора Західного регіону України №215к ОСОБА_2 надано щорічну основну відпустку за 2018 рік тривалістю 45 календарних днів із 31.03.2019 на підставі вказаного вище рапорту.

Однак, останньому відмовлено у наданні матеріальної допомоги на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань, виходячи з того, що кошторисом військової прокуратури Західного регіону України на 2019 рік не передбачені видатки на грошове забезпечення військовослужбовців, які перебувають у розпорядженні.

В подальшому, 09.08.2019 наказом військового прокурора Західного регіону України від 08.08.2019 №577 к ОСОБА_2 виключено зі списків особового складу військової прокуратури Західного регіону України у зв`язку із звільненням з військової служби.

Позивач, вважаючи протиправними дії відповідача щодо не нарахування і невиплати матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань і матеріальної допомоги на оздоровлення за 2018 рік та вважаючи протиправними дії відповідача щодо видання наказу військової прокуратури Західного регіону України від 8 серпня 2019 року № 577 к про виключення зі списків особового складу військової прокуратури Західного регіону України, звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII).

За змістом ч. 1 ст. 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє грошове забезпечення. Вказана гарантія передбачає виплату військовослужбовцям грошового забезпечення у розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України та у порядку, визначеному Міністром оборони України (ч. 4 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ).

Згідно з ч. 2 цієї статті визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704) встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Згідно з пп. З п. 5 Постанови № 704 керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, надано право, серед іншого, надавати один раз на рік військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально- побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, та допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Так, згідно з ч. 1 ст. 10-1 Закону № 2011 -XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.

Таким чином, у 2018 році позивач набув право на отримання грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення за 2018 рік.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до розділу ХХІІІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (далі – Порядок №260) військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Грошова допомога для оздоровлення надається військовослужбовцям у разі вибуття їх у щорічну основну відпустку повної тривалості, або у другу частину щорічної основної відпустки (у тому числі в дозволених випадках за невикористану відпустку за минулі роки), або без вибуття у відпустку (за їх рапортом протягом поточного року) на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому суми грошової допомоги (п.2 розділу ХХІІІ Порядку №260).

Військовослужбовцям, які прибули для подальшого проходження військової служби і зараховані до Збройних Сил України з інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення, а також інших державних органів, грошова допомога для оздоровлення виплачується за умови ненадання цієї допомоги за попереднім місцем служби за рік, у якому вони прибули (п.3 розділу ХХІІІ Порядку №260).

Розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Військовослужбовцям, які перебувають у розпорядженні, та тим, які на день підписання наказу про надання допомоги для оздоровлення звільнені від посад, до місячного грошового забезпечення включаються посадовий оклад за відповідним тарифним розрядом, оклад за військовим званням і щомісячні додаткові види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років і норм грошового забезпечення, які отримували військовослужбовці за останніми займаними штатними посадами (п.6 розділу ХХІІІ Порядку №260).

Аналізуючи вищенаведене, суд приходить висновку, що грошова допомога для оздоровлення надається військовослужбовцям у разі вибуття їх у щорічну основну відпустку, за їх рапортом, протягом поточного року та на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому суми грошової допомоги.

Письмовими доказами долученими до матеріалів справи підтверджується, що у 2018 році ОСОБА_2 у щорічну основну відпустку за 2018 рік не вибував, відповідно матеріальної допомоги на оздоровлення не отримував.

В матеріалах справи відсутні доказу того, що позивач у 2018 році звертався до відповідача з рапортом про виплату грошової допомоги для оздоровлення.

При цьому, суд не бере до уваги твердження позивача про те, що останній звертався до відповідача із рапортом про надання щорічної основної відпустки за 2018 рік з наданням матеріальної допомоги на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань, оскільки згідно з вхідним номером такий рапорт зареєстрований Військовою прокуратурою Західного регіону України 02.01.2019.

На переконання суду, позивач не вчинив у 2018 році активних дій, спрямованих на реалізацію свого права на отримання грошової допомоги на оздоровлення, відтак, у задоволенні такої позовної вимоги слід відмовити.

Щодо вимоги позивача про визнання протиправними дій і рішення військової прокуратури Західного регіону України щодо не нарахування і невиплати матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити полковнику юстиції ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2018 рік у розмірі місячного грошового забезпечення, суд зазначає таке.

Відповідно до розділу ХХІV Порядку №260 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Військовослужбовцям, прийнятим (призваним) на військову службу із запасу, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань виплачується в календарному році, у якому вони призначені та вступили до виконання обов`язків за посадами (п.2 розділу ХХІV Порядку №260).

Військовослужбовцям, які прибули для подальшого проходження військової служби і зараховані до Збройних Сил України з інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення, а також інших державних органів, виплачується матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за умови ненадання цієї допомоги за попереднім місцем служби за рік, у якому вони прибули (п.4 розділу ХХІV Порядку №260).

Розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.

До місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років та щомісячні додаткові види грошового забезпечення за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Під час виплати зазначеної допомоги військовослужбовцям, які перебувають у розпорядженні, та тим, які на день підписання наказу про надання цієї допомоги звільнені від посад, до місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, включаються оклад за військовим званням, посадовий оклад, надбавка за вислугу років та щомісячні додаткові види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які отримували військовослужбовці за останніми займаними посадами (п.7 розділу ХХІV Порядку №260).

Виплата матеріальної допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира (начальника), а командиру (начальнику) - наказу вищого командира (начальника) за підпорядкованістю із зазначенням у ньому розміру допомоги (п.9 розділу ХХІV Порядку №260).

Таким чином, відповідно до викладених приписів Порядку №260 виплаті вказаної допомоги передує подання відповідного рапорту військовослужбовцем.

При цьому, судом встановлено, що позивачем такий рапорт на виплату матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань у 2018 році не подавався.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до пунктів 7, 9 наказу Міністерства оборони України від 15.02.2018 року №65 "Про бюджетну політику Міністерства оборони України на 2018 рік" витрати на грошове забезпечення військовослужбовців у 2018 році здійснювати за нормами, установленими нормативно-правовими актами, у межах виділених асигнувань на грошове забезпечення та дотримуватися такого порядку щодо здійснення виплат: у першу чергу - розрахунки зі звільненими військовослужбовцями; у другу - щомісячне грошове забезпечення військовослужбовцям, винагорода за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду; у третю - грошова допомога для оздоровлення; у четверту - інші одноразові додаткові види грошового забезпечення (за наявності коштів).

Матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань виплачувати військовослужбовцям у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення (без урахування винагород і морського грошового забезпечення).

Накази про виплату матеріальної допомоги видавати виключно в межах доведених граничних обсягів видатків та отриманих асигнувань на її виплату з урахуванням порядку, передбаченого пунктом 7 цього наказу після розгляду заяв військовослужбовців.

У заявах про виплату матеріальної допомоги зазначаються конкретні причини (важкий стан здоров`я військовослужбовця або членів його сім`ї, смерть рідних по крові або шлюбу, пожежа або стихійне лихо та інші поважні причини), які стали підставою для порушення клопотання, та розмір потреби.

Інші одноразові додаткові види грошового забезпечення виплачувати в розмірах, визначених нормативно-правовими актами.

З аналізу вищевикладених норм слідує, що матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення військовослужбовців і входить до його складу. Цей вид грошового забезпечення надається військовослужбовцям у межах асигнувань та у розмірі, що не перевищує розміру місячного грошового забезпечення, за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника), а командиру (начальнику) - наказу вищого командира (начальника) за підпорядкованістю із зазначенням у ньому розміру допомоги.

Отже, матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення, яка виплачується виключно за наявності коштів.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі № 810/3476/16.

Враховуючи, що позивачем рапорт (заява) про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у 2018 році не подавався, а також те, що кошторисом військової прокуратури регіону на 2019 рік не передбачено видатків на грошове забезпечення військовослужбовців, які перебували у розпорядженні, відповідачем правомірно відмовлено позивачу у виплаті вказаної матеріальної допомоги.

У зв`язку із тим, що позовні вимоги про визнання протиправними дій і рішення військової прокуратури Західного регіону України щодо не нарахування і невиплати матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань і матеріальної допомоги на оздоровлення за 2018 рік полковнику юстиції ОСОБА_1 при наданні йому щорічної основної відпустки за 2018 рік та зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити полковнику юстиції ОСОБА_1 матеріальну допомогу на оздоровлення за 2018 рік у розмірі місячного грошового забезпечення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2018 рік у розмірі місячного грошового забезпечення є такими, що не підлягають задоволенню, за таких обставин вимоги позивача щодо визнання протиправними рішення і дії військової прокуратури Західного регіону України щодо не проведення повного розрахунку (невиплати матеріальної допомоги на оздоровлення за 2018 рік у розмірі місячного грошового забезпечення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2018 рік у розмірі місячного грошового забезпечення) 9 серпня 2019 року у день виключення зі списків особового складу військової прокуратури Західного регіону України ОСОБА_2 , визнання протиправними рішення і дії військової прокуратури Західного регіону України щодо видання наказу військової прокуратури Західного регіону України від 8 серпня 2019 року №577 к про виключення ОСОБА_2 9 серпня 2019 року зі списків особового складу військової прокуратури Західного регіону України, скасування наказу військової прокуратури Західного регіону України від 8 серпня 2019 року № 577 к про виключення ОСОБА_2 зі списків особового складу військової прокуратури Західного регіону України та стягнення з Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону на користь ОСОБА_2 середній заробіток за весь час затримки повного розрахунку, з 10.08.2019 по день фактичного розрахунку є похідними, а тому також задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку, що відповідач при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень - рішень діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене та зважаючи на встановлені обставини, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Щодо судових витрат, то відповідно до статті 139 КАС України, такі стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, підп.15.5 п.15 Перехідних положеньКАС України, суд, -

в и р і ш и в:

у задоволенні позову – відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складено 09 липня 2021 року.

Суддя Братичак Уляна Володимирівна