Рішення № 98212221, 08.06.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2021 року Справа № 160/5940/21 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «З іноземними інвестиціями «Лідерпартс» до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA110020/2021/000011/1 від 25.03.2021 року з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів № UA110020/2021/00048 від 25.03.2021 року, -

ВСТАНОВИВ:

16 квітня 2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «З іноземними інвестиціями «Лідерпартс» до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA110020/2021/000011/1 від 25.03.2021 року з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів № UA110020/2021/00048 від 25.03.2021 року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.04.2021 року відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем тим, що при вирішенні питань розмитнення належного йому імпортного товару, не погодившись із задекларованою митною вартістю, визначеною саме за ціною договору, відповідач визначив її самостійно у порядку та спосіб, які позивач вважає протиправними, оскільки позивачем були надані відповідачу всі необхідні та достатні докази і документи, що підтверджують митну вартість товару у відповідності до вимог ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, і не містять жодних розбіжностей та ознак підробок. Внаслідок чого, позивач вимушений був подати нові митні декларації, зазначивши у них нову, визначену Митницею, митну вартість товарів, яка призвела до надмірної сплати ввізного мита та податку на додану вартість.

24 травня 2021 року відповідачем надано відзив на позов, в якому він, з посиланням на норми законодавства, просив в задоволенні позову відмовити, оскільки вважає, що оскаржувані рішення прийняті ним на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

27 травня 2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла відповідь на відзив, в якій обґрунтував підстави, які він вважає достатніми для визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA110020/2021/000011/1 від 25.03.2021 року з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів № UA110020/2021/00048 від 25.03.2021 року.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що 19 листопада 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «З іноземними інвестиціями «Лідерпартс», як покупцем, та Moni Worldwide ApS (Моні Ворлдвайд АПС, Данія), як продавцем, укладено контракт на поставку сільськогосподарської техніки та запчастин за № L11-19SP, згідно умов якого продавець взяв на себе зобов`язання продати, а покупець придбати сільськогосподарську техніку, супутнє обладнання, комплектуючі та запчастини до неї в кількості, за цінами і на умовах, викладених в Додатках (Специфікаціях), які є невід`ємною частиною цього контракту.

Загальна сума контракту складається з сумарної вартості всіх інвойсів (специфікація) за даним контрактом, узгоджених сторонами контракту (п. 1.2 контракту).

Валютою контракту визначене Євро (п. 1.3 контракту).

Пунктом 2.1 контракту визначено наступне: продавець поставляє продукцію на умовах, зазначених у специфікаціях та інвойсах у відповідності з Інкотермс 2010.

Сплата будь-яких і всіх мит/або митних зборів, необхідних для здійснення процедур митного очищення в країні покупця, покладається на покупця (п. 2.3 договору).

Приписами п. 7.1 договору визначено, що право власності на продукцію переходить від продавця до покупця з моменту отримання товару (продукції) згідно умов поставки.

Строк дії контракту визначений сторонами у п. 10.3 цього контракту, яким передбачено, що даний контракт вступає в силу з моменту його підписання і діє до повного виконання зобов`язань сторонами.

Відповідно до специфікації № 345 від 19.03.2021 року Сторонами визначено умови поставки – СРТ, смт. Слобожанське, Дніпропетровська обл., Україна (Інкотермс 2010).

Умови оплати, згідно інвойсу (рахунок-фактура) № 345 від 19.03.2021 року до 31.12.2021 року.

25.03.2021 року до митного оформлення за митною декларацією № UA110020/2021/002580 від 25.03.2021 року позивачем заявлений товар:

- сільськогосподарський трактор марки «Deutz-Fahr», модель Agrotron 6205G, стан – новий, рік випуску – 2020, серійний № НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 , у базовій комплектації, без GPS, країна походження – Німеччина;

- сільськогосподарський трактор марки «Deutz-Fahr», модель Agrotron 6205G, стан – новий, рік випуску – 2020, серійний № НОМЕР_3 , двигун № НОМЕР_4 , у базовій комплектації, без GPS, країна походження – Німеччина.

За наведеним митним оформленням Позивач визначив митну вартість товару із застосуванням першого методу визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, а саме - за ціною договору.

В підтвердження митної вартості товару і всіх її складових позивач надав митному органу документи згідно з переліком, наведеним у графі 44 кожної відповідної електронної митної декларації, а саме: зовнішньоекономічний контракт від 19.11.2019 року № L11-19SP, специфікація до контракту від 19.03.2021 року № 345, рахунок-фактура від 19.03.2021 року №345, СMR від 19.03.2021 року № 2017697, митної декларації країни відправлення від 20.03.2021 року № 21PL412020E0308870, пакувальний лист від 19.03.2021 року № 345/1.

За результатами перевірки документів та відомостей, наданих декларантом до електронної митної декларації, митний орган дійшов висновків, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, містять розбіжності та не містять повних відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підтягає сплаті за оцінювані товари, а саме:

1) оплата товару передбачена на умовах відстрочення платежу, що може вважатись прихованим лізингом або кредитом;

2) не подано достовірних відомостей щодо включення до ціни товару на умовах поставки СРТ витрат, пов`язаних з транспортуванням, завантаженням, вивантаженням товарів до названого місця призначення.

З огляду на встановлені обставини, відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, декларанту було запропоновано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, що підтверджують митну вартість товарів, а саме: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із використанням умов договору (угоди, контракту); 4) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 5) копію митної декларації країни відправлення з перекладом на мову офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, відповідно до ст. 254 МКУ; 6) якщо здійснено страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування з перекладом на мову офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, відповідно до ст. 254 МКУ; 7) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 8) транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Листом від 25.03.2021 року позивач повідомив відповідача про неможливість надання інших документів. Відповідно, 25.03.2021 року відповідач прийняв оскаржуване в межах даної справи рішення про коригування митної вартості товарів № UA110020/2021/000011/1 від 25.03.2021 року з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів № UA110020/2021/00048 від 25.03.2021 року.

За наслідками здійсненої відповідачем перевірки правильності визначення митної вартості товару з`ясовано, що вартість заявлених до митного оформлення товарів є меншою від вартості аналогічних товарів, які імпортувались до України та інформація по яким міститься у ЄАІС, у зв`язку з чим, 25.03.2021 року Дніпровською митницею Держмитслужби було прийняте рішення № UA110020/2021/000011/1, згідно з якими проведено коригування митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, із застосуванням резервного методу визначення митної вартості, та сформовано відповідну картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Надаючи оцінку обґрунтованості та правомірності оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, суд зазначає, що відповідно до ст. 248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно зі ст. 257 Митного кодексу України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

За приписами статей 49, 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Частиною першою статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 53 Митного кодексу України передбачено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, відповідно до частини 2 зазначеної статті є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

З аналізу документів, поданих позивачем на підтвердження заявленої митної вартості товару, вбачається, що сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товарів, які виникли у зв`язку з тим, що надані документи, на думку контролюючого органу, не підтверджували вартості, оскільки не містили всіх відомостей щодо складових вартості імпортованого товару, в тому числі витрат, пов`язаних з транспортуванням, завантаженням, вивантаженням товарів до названого місця призначення при використанні сторонами умов поставки СРТ, смт. Слобожанське, в редакції Інкотермс-2010, судом відхилені, оскільки такі доводи спростовуються наявними в матеріалах справи первинними документами, які були надані відповідачу під час проведення митних процедур.

Судом встановлено, що продукцію було поставлено на виконання умов контракту № L11-19SP від 19.11.2019 року за базисом поставки CРТ, смт. Слобожанське, Дніпропетровська обл., Україна, в редакції Інкотермс 2010.

За офіційними правилами тлумачення торгівельних правил Інкотермс-2010 термін СРТ - Carriage Paid To (... named place of destination) - фрахт/перевезення оплачені до (...назва місця призначення) означає, що продавець доставить товар названому їм перевізнику. Крім цього, продавець зобов`язаний оплатити витрати, пов`язані з перевезенням товару до названого пункту призначення. Це означає, що покупець бере на себе всі ризики чи втрати через ушкодження товару, як і інші витрати після передачі товару перевізнику. Під словом перевізник мається на увазі будь-яка особа, що на підставі договору перевезення бере на себе зобов`язання забезпечити самому чи організувати перевезення товару залізничним, автомобільним, повітряним, морським і внутрішнім водяним окремо або у поєднанні будь-яких з цих видів транспорту. У випадку здійснення перевезення до погодженого пункту призначення декількома перевізниками, перехід ризику відбудеться в момент передачі товару до першого з них. За умовами терміну СРТ на продавця покладається обов`язок по митному очищенню товару для експорту. Даний термін може застосовуватися під час перевезення товару будь-яким видом транспорту, включаючи змішані перевезення.

Враховуючи вищевикладене, поставка товару на умовах CРТ передбачає, що у фактурну вартість товару вже включені витрати на перевезення, які впливають на митну вартість товару, тому для цілей визначення митної вартості товару ця вартість не потребує коригування, тобто фактурна вартість дорівнює митній вартості. Так само, як не потребують додаткового документального підтвердження і умови поставки, які визначені офіційними правилами тлумачення торгівельних правил Інкотермс-2010

Також судом встановлено, що наведеними умовами поставки СРТ (в редакції Інкотермс 2010) не врегульоване питання включення у ціну товару тари, упаковки та маркування. Тому позивач додатково виніс ці відомості окремо у додатковій угоді № 1 від 12.02.2021 року до контракту № L11-19SP від 19.11.2019 року як такі, які були погоджені ним з постачальником при укладенні цього Контракту. При цьому, продавець не висунув покупцю вимоги відшкодувати транспортні витрати за наведеними умовами поставки. Крім того, пунктом 5.1 Контракту передбачено, що продавець упаковує продукцію у звичайну комерційну тару, яка забезпечує схоронність продукції при повітряному, морському та наземному транспортуванні; продавець відповідає за спричинену шкоду покупцю внаслідок неналежного пакування продукції.

Зазначене, в свою чергу, свідчить про те, що додаткові витрати на транспортування товару погодженого сторонами місця призначення, згідно з вимогами частини десятої статті 58 МК України, позивач не поніс, у зв`язку з чим вимоги контролюючого органу про необхідність надання декларантом додаткових документів на підтвердження вказаних відомостей суд вважає безпідставними, а коригування митної вартості, заявленої позивачем, на цій підставі є необґрунтованим.

Крім того, за результатами розгляду справи та дослідження решти документів, що додавались позивачем під час митного оформлення товару та додатково, суд не встановив передбачених частинами 3 та 4 статті 53 МК України недоліків (про які, до того ж, контролюючий орган не зазначив в оскаржуваному рішенні), які б, в свою чергу, унеможливили застосування під час визначення митної вартості товару першого (основного) методу - за ціною

До того ж, відповідним зовнішньоекономічним договором не визначено і спеціальні умови оплати за товар, а саме, щодо необхідності здійснення попередньої оплати за кожну партію товару, що поставляється.

Суд зауважує, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови оплати товару не стосуються складових ціни товару, а тому такі умови не можуть бути взяті в основу висновків митного органу під час процедур митного контролю щодо наявності розбіжностей у відомостях про митну вартість товару.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 23.07.2019 року у справі № 1140/3242/18 (провадження № К/9901/15046/19).

Згідно з приписами ч. 1 ст. 14 Закону України "Про ціни і ціноутворення", під час проведення експортних (імпортних) операцій у розрахунках з іноземними суб`єктами господарювання застосовуються контрактні (зовнішньоторговельні) ціни, що формуються відповідно до цін і умов світового ринку.

З наведеного вбачається, що всі документи, які декларант надав відповідачу, у своїй сукупності підтверджують заявлену підприємством митну вартість та її складові частини, і не мають розбіжностей, а відомості про визначення митної вартості в цих документах є достовірними, базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню та на їх підставі можливо ідентифікувати задекларовані товари. Так, ціна товарів та їх загальна вартість підтверджується рахунками-фактурами (інвойсами), специфікацією, пакувальним листом, співпадає з ціною, зазначеною підприємством - постачальником у експортній митній декларації.

Щодо неподання декларантом додаткових документів, суд зазначає, що факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування відповідачем, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не може слугувати підставою для відмови в митному оформленні товару.

Умови поставки CPT Інкотермс 2010 не зобов`язують покупця товару здійснювати його страхування.

Згідно п. 5 висновків Узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року, яке складено Вищим адміністративним судом України, якщо за твердженням декларанта страхування не здійснювалося, то декларант не повинен доводити цей факт: декларант повинен підтвердити лише ті факти, які пов`язані з витратами, які, на його думку, входять до митної вартості товарів. Натомість якщо митниця стверджує, що страхування все ж такі здійснювалося (а значить витрати на страхування включаються до митної вартості), то митниця повинна довести наявність цього факту.

Відповідачем не надано до матеріалів справи доказів здійснення страхування вантажу позивачем або продавцем товару.

У постановах від 31.03.2015 року та 02.06.2015 року (справи № № 21-127а15, 21-498а15) Верховний Суд України висловлював позицію, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з цим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Згідно з постановою пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 року № 2 «Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року», у митних процедурах вимоги до доказів законом не врегульовано, тому до процедур митного контролю можуть бути за аналогією застосовані відповідні правила з адміністративного судочинства. Вимога належності доказів означає, що суб`єкт, який вирішує справу по суті, повинен брати до уваги лише ті докази, які стосуються предмета доказування. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено (п. п. 2.1 п. 2).

У зв`язку з наведеним вище суд вважає, що доводи, які зазначені відповідачем у рішенні про коригування митної вартості, не є підставою для коригування митної вартості товару, оскільки в документах відсутні розбіжності, або явні ознаки підробки.

Також, відповідач не довів суду обов`язкову наявність передбачених частиною 6 статті 54 Митного кодексу України випадків, за яких відповідно до частини 1 статті 55 Митного кодексу України, митниця могла відмовити позивачу в митному оформленні товару за заявленою ним митною вартістю та прийняти рішення про коригування митної вартості товарів. Відповідач не надав суду доказів та аргументованих пояснень з приводу того, що позивачем заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів; не довів суду невідповідність обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів; не посилався та не підтвердив суду надходження офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Інших обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем не наведено. Інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару, судом не встановлено.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем подано відповідачу достатній пакет документів на підтвердження кількісних і вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару, заявленої позивачем за першим методом, тому, заявлена позивачем митна вартість товарів за ціною договору відповідає вимогам статті 58 Митного кодексу України. Натомість коригування відповідачем митної вартості здійснено неправомірно з порушенням ч. 3 ст. 53, ч. 6 ст. 54, ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України та всупереч правилам, визначеним ст. 58 цього Кодексу.

Окрім того, як вбачається з оскаржуваних рішень митниці, в них міститься посилання лише на раніше оформлену митну декларацію і не проведено детальне дослідження цієї митної декларації з доданими до них документами. В графі 33 оскаржуваного рішення зазначено лише номер митної декларації та назву товару, за якою раніше здійснювалось митне оформлення товару, дата її складання, порядковий номер задекларованого товару, сума митної вартості. При цьому, відповідачем не зазначені загальна кількість партії товару у відповідній одиниці виміру та розрахунок митної вартості, також не наведені технічні характеристики товару, що має значення, оскільки ціна товару за Договором встановлювалась не виходячи з ваги товару, а з його характеристик.

Суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду у постанові від 22.04.2019 року у справі № 815/6242/17, відповідно до якої розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.

Відповідно до пунктів 2, 4 ч. 2 ст. 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Між тим, спірне рішення про коригування митної вартості товарів такої інформації не містить, що не дає підстав вважати його обґрунтованим та мотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 ч. 2 ст. 55 MК України.

У постанові від 29.01.2019 року по справі № 815/6827/17 Верховний Суд зазначив, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Питання коригування митної вартості товару на підставі інформації про вищий рівень цін з внутрішньої електронної бази даних митниці - Єдиної автоматизованої інформаційної системи, а також витребування додаткових документів при визначені митної вартості товару, також досліджувалось Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 825/648/17 від 08 лютого 2019 року (адміністративне провадження №К/9901/16592/18 (ЄДРСРУ № 79698949). За результатами дослідження Верховний Суд вказує на те, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. При цьому, варто врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Суд вважає, що надані позивачем документи для проведення митних оформлень підтверджують заявлену митну вартість товарів за основним методом (за ціною договору), натомість митний орган безпідставно визначив митну вартість за резервним методом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст. 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно з ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи сукупність викладених обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем не надано належних та переконливих доказів того, що подані декларантом для митного оформлення документи не надавили можливості встановити всі складові митної вартості товари, мали розбіжності або виправлення, у зв`язку з чим, відповідні рішення митного органу про визначення митної вартості товару з картками відмови не можуть вважатися обґрунтованими і правомірними.

З наведеного вище, суд дійшов висновку про безпідставність доводів відповідача про те, що надані позивачем в ході митного оформлення товару документи містили вказані вище розбіжності, за таких обставин, відповідач безпідставно прийняв рішення про коригування митної вартості товару № UA110020/2021/000011/1 від 25.03.2021 року з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів №UA110020/2021/00048 від 25.03.2021 року, які, за встановлених обставин, є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду, в розмірі 4540,00 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням № 4643 від 08.04.2021 року.

Отже, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 4540,00 грн. підлягає стягненню на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «З іноземними інвестиціями «Лідерпартс» до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів UA110020/2021/000011/1 від 25.03.2021 року з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів № UA110020/2021/00048 - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UA110020/2021/000011/1 від 25.03.2021 року з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів №UA110020/2021/00048 від 25.03.2021 року.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «З іноземними інвестиціями «Лідерпартс» (код ЄДРПОУ 41820452) за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43350935) судовий збір у розмірі 4540,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Кальник