Рішення № 98212175, 13.05.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2021 року Справа № 160/3849/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфанової О.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в частині відмови провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії з урахуванням коефіцієнту 063,500;

- зобов`язати Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести перерахунок пенсії з урахуванням коефіцієнту 063,500.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач вважає дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в частині відмови провести останньому перерахунок пенсії з урахуванням коефіцієнту 063,500 протиправними, та зазначає, що відповідачем не враховано до пільгового стажу час роботи матросом на флоті півночі, а саме: з 30.05.1983р. по 20.12.1983р., та не враховано до страхового стажу, час роботи по ліквідації Чорнобильської аварії. Як зазначає позивач, відповідач робить помилки в розрахунку пенсії, надаючи інформацію, що у 2017р. стаж останнього складає 48 років 7 місяців 1 день, у 2019р. вже 48 років 5 місяців 24 дні, у 2020р. – 48 років 4 місяці 7 днів, у 2021р. – 48 років 5 місяців 24 дні.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.04.2021 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.

Відповідачем до суду надіслано відзив на позовну заяву, в якому відповідач не погоджується з позовними вимогами та просить суд відмовити в задоволенні позову.

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно з ст.258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

За приписами ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

За викладених обставин, у відповідності до вимог ст.ст.258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Згідно ч.2 ст.263 КАС України справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач – ОСОБА_1 перебуває на обліку Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області та отримує пенсію за віком з 1999 року.

В матеріалах справи міститься лист Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області від 04.08.2020р. №14871-15120/Я-03/8-0400/20 «Про розгляд звернення», в тексті якого зазначено, що розмір пенсії обчислено, виходячи із загального стажу, зарахованого по 15.05.2012р., що складає 62 роки о5 місяців 24 дні, в тому числі за роботу за списком 1 – 15 років 14 днів та заробітна плата з 01.01.1992р. по 31.12.1996р. відповідно довідки про заробітну плату з 01.07.2000 по 31.05.2007, з 01.07.2007 по 30.09.2007 та з 01.11.2007 по 30.04.2008 за індивідуальними відомостями про застраховану особу, коефіцієнт заробітної плати становить 2,34501. Коефіцієнт страхового стажу з урахуванням величини оцінки одного року страхового стажу 1 % складає (62 роки * 12 місяців + 05 місяців = 749 місяців)/(100%*12) = 0,62417.

Відповідно до листа Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області від 22.02.2021р. №0400-010307-8/25945 зазначено, що станом на 16.02.2021р. загальний стаж роботи становить 48 років 5 місяців 24 дні, час роботи за списком № 1- 14 років 8 місяців 5 днів (з 15.08.1969р. по 06.05.1983р.; з 16.10.1984р. по 03.06.1985р.), коефіцієнт страхового стажу з урахуванням величини оцінки одного року страхового стажу 1% складає 0,62417. Заробіток для обчислення пенсії з урахуванням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях національної економіки, з урахуванням індексації складає 4888,83 (3764,4*1,17*1,11) становить 11464,36 грн. (4888,83*2,34501). Загальний розмір пенсії складає 7990,55 грн.; розмір пенсії за віком – 7155,71 грн. (11464,36*0,62417); доплата за понаднормовий стаж роботи – 654,53 грн. (1769 грн.*38%); підвищення дітям війни – 66,43 грн.; додаткова пенсія, особам віднесеним до 3 категорії ЧАЕС – 113,88 грн. Період роботи з 10.08.1989р. по 03.11.1989р. враховано до стажу роботи за списком №1 в 1,5 кратному обчисленні на підставі довідки з Центрального архіву Міністерства оборони України від 19.11.1993 №51/16892 та ст.56 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Даний стаж роботи враховується до стажу роботи.

26.02.2021р. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області було направлено на адресу позивача лист від 26.02.2021р. за №5905-3537/Я-01/8-00400/21, в тексті якого зазначено, що період роботи з 10.08.1989р. по 03.11.1989р. складає 2 місяці 24 дні врахований до стажу за списком 1 з урахуванням коефіцієнту кратності 1,5. До страхового стажу, який дає право на пенсію, за означений період зараховано 4 місяці 6 днів.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих підстав для задоволення позовних вимог позивача, виходячи з наступного.

- Не погодившись з діями Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у проведенні ОСОБА_1 перерахунку пенсії з урахуванням коефіцієнту 063,500, позивач звернулась до суду з адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За правилами частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, з яким кореспондується обов`язок держави щодо його забезпечення. Реалізація цього обов`язку здійснюється органами державної влади відповідно до їх повноважень.

Відповідно до ст.24 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.

За кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Частиною 1 ст. 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" встановлено, що час роботи, служби (в тому числі державної) з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у зоні відчуження зараховується до стажу роботи, стажу державної служби, вислуги років, яка надає право на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" : до 1 січня 1988 року - у потрійному, а з 1 січня 1988 року до 1 січня 1993 року - у полуторному розмірі (у тому числі за списком № 1). З 1 січня 1993 року та в наступні роки пільги з обчислення стажу роботи у зоні відчуження визначаються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 5 Прикінцевих положень Закону № 1058-ІУ встановлено, що період роботи до 01 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 01 січня 1991 року.

Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР» від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі».

Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книзіски, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.

Статтями 1-4 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року «Про упорядкування пільг для осіб, що працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» передбачено надання всім робітникам і службовцям державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій наступних пільг; виплату надбавок до заробітної плати; надання додаткових відпусток; можливість об`єднання відпусток, але не більш як за три роки; виплату різниці між розміром допомоги по соціальному страхуванню і фактичним заробітком (включаючи надбавки) в разі тимчасової втрати працездатності. У статті 5 цього Указу зазначено про надання додаткових пільг працівникам, які переводились, направлялись або запрошувались на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей країни, за умови укладення ними трудових договорів про роботу в цих районах строком на п`ять років, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки, в тому числі щодо зарахування одного року роботи у вказаних районах за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності.

Статтею 3 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 вересня 1967 року №1908-УІ1 «Про розширення пільг на осіб, що працюють у районах Крайньої Півночі і у місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» встановлено скоротити тривалість трудового договору, що дає право на отримання пільг, передбачених статтею 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року, з п`яти до трьох років та надавати зазначені пільги особам, які прибули в ці райони і місцевості з власної ініціативи, за умови укладення ними трудових договорів на строк три роки, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки.

Про надання пільг, передбачених статтями 1-4 Указу від 10 лютого 1960 року, незалежно від наявності письмового строкового трудового договору, а пільг, передбачених статтею 5 Указу від 10 лютого 1960 року, - за умови укладання трудового договору; йдеться і в Інструкції про порядок надання пільг особам, які працюють у районах Крайньої Півночі і у місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, затвердженої постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати та Президії ВЦРПС від 16 грудня1967 р. № 530/П-28.

Отже, достатньою та необхідною правовою підставою для обчислення стажу роботи особи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях із застосуванням пільгового коефіцієнту (один рік за один рік і шість місяців) є сукупність наступних обставин: 1) документальне підтвердження наявності в особи стажу роботи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях не менше трьох років; 2) поширення на особу в період її роботи в таких місцевостях пільг, регламентованих Указами Президії BP СРСР від 10 лютого 1960 року та від 29 вересня 1967 року та Постановою Ради Міністрів Союзу РСР №148.

Здійснивши системний аналіз як зазначених вище норм чинного законодавства, так і доводів сторін, вкладених у позовній заяві та відзиві на позовну заяву, суд зазначає наступне.

До страхового стажу додатково зараховується по одному року лише за кожний рік стажу роботи на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах.

Документами пенсійної справи позивача встановлено, що при розрахунку пенсії за віком на пільгових умовах загальний стаж роботи позивача становить 48 років 5 місяців 24 дні, в тому числі стаж роботи за Списком №1 — 14 років 8 місяців 5 днів (з 15.08.1969 по 06.05.1983; з 16.10.1984 по 03.06.1985). При обчисленні коефіцієнту страхового стажу з урахуванням величини оцінки одного року страхового стажу 1% зараховані 14 років за кожен фактично відпрацьований рік за Списком №1, обчислено наявність страхового стажу у місяцях, та, відповідно визначено коефіцієнт страхового стажу для обчислення розміру пенсії, зокрема: (48років+14років)*12 міс.+05 міс. = 749міс- кількість страхового стажу в місяцях; 749міс/100%*12 = 0,62417 - коефіцієнт страхового стажу.

Доводи позивача стосовно підміни понять "страховий стаж з рахуванням кратності для обчислення коефіцієнту страхового стажу" та "страховий стаж для визначення права на призначення пенсії", та здійснення підрахунку місяців для визначення коефіцієнта страхового стажу із кількості місяців, що дають право на призначення пенсії: (48років+15років)*12+5міс =762, спростовуються наступним.

Щодо твердження позивача про зарахування періоду з 10.08.1989 по 03.11.1989 в кратному розмірі 1,5 для обчислення коефіцієнта страхового стажу, суд зазначає, враховуючи ч.1 ст.56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", період прийняття участі в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з 10.08.1989 по 03.11.1989 на підставі довідки з Центрального архіву Міністерства оборони України від 19.11.1993 №51/16892 був зарахований до стажу роботи позивача за Списком №1 в полуторному розмірі — 2 місяці 24 дні зараховано до стажу для визначення права на пенсію як 4 місяці 6 днів. Відповідно, при обчисленні коефіцієнту страхового стажу період прийняття участі в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС – 2 місяці 24 дні обчислено в однократному розмірі, що відповідає нормам чинного пенсійного законодавства.

Щодо помилковості твердження позивача про зарахування періоду роботи в районах Крайньої Півночі з 30.05.1983 по 30.12.1983 в кратному розмірі 1,6, суд зазначає, що правовою підставою для обчислення стажу роботи особи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях із застосуванням пільгового коефіцієнту (один рік за один рік і шість місяців) є сукупність наступних обставин, а саме: документальне підтвердження наявності в особи стажу роботи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях не менше трьох років; поширення на особу в період її роботи в таких місцевостях пільг, регламентованих Указами Президії BP СРСР від 10 лютого 1960 року та від 29 вересня 1967 року та Постановою Ради Міністрів Союзу РСР №148.

Документально підтверджено, що крім запису в трудовій книжці позивача (запис №№17-20) про факт зарахування в штат флоту управління "Севрыбхолодфлот"з 30.05.1983 по момент звільнення за згодою сторін з 20.12.1983 (що загалом становить 6 місяців), будь-які інші документи - трудові договори, архівні довідки про факт роботи та розповсюдження на особу пільг, передбачених законодавством відсутні, що унеможливлює здійснення зарахування стажу роботи в районах Крайньої півночі в пільговому обчисленні.

Крім іншого, необхідно зазначити, що сама по собі пільга "обчислення одного року роботи в районах Крайньої Півночі як півтора" передбачає факт роботи не менше року. В даному випадку, позивач працював в районах Крайньої Півночі лише 6 місяців, що виключає можливість отримання пільги по обчисленню стажу з урахуванням кратності.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов необґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягає.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України лише при задоволенні позову судові витрати покладаються на суб`єкта владних повноважень.

Отже, з урахуванням того, що у адміністративного суду відсутні підстави для задоволення позову, судові витрати не розподіляються відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. ст.243-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфанова