Ухвала суду № 9820953, 19.05.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" травня 2010 р. м. КиївК-14026/07

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддівЛанченко Л.В.

Нечитайла О.М.

Рибченка А.О.

Сергейчука О.А.

при секретарі Кравченко В.О.

за участю представника

відповідача-3 Гирявець М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційні скарги Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва та Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

на постанову Господарського суду міста Києва від 26.01.2007 р.

та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 05.06.2007 р.

у справі № 21/310-А

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Айкон»

до 1. Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва;

2. Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва;

3. Головного управління Державного казначейства України у м. Києві

про визнання рішення недійсним та повернення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду міста Києва від 26.01.2007 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.06.2007 р., позов задоволено частково. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 18.02.2005 р. № 27/26-062/0 в частині визначення податкового зобовязання з основного платежу в сумі 170886,02 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 85443,01 грн. Зобовязано Управління Державного казначейства у м. Києві повернути з бюджету ТОВ «Айкон» 256329,03 грн. В решті позову відмовлено.

ДПІ у Деснянському районі м. Києва та ДПІ у Печерському районі м. Києва подали касаційні скарги, якими просять скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю. Посилаються на порушення судами норм матеріального права: п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та процесуального права: ст.ст. 70, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач та відповідачі-1,2, належним чином повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду справи, своїх представників в судове засідання не направили.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача-3, дослідивши доводи касаційних скарг, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлені такі обставини.

Актом від 17.02.2005 р. № 9/26/30186199 позапланової документальної перевірки фінансово-господарської діяльності ТОВ «Айкон»зафіксовано порушення останнім п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягало у включенні до складу податкового кредиту у липні 2003 року податок на додану вартість в сумі 182353,00 грн., не підтверджений податковими накладними.

На підставі акту перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.02.2005 р. № 27/26-062/0 про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість у загальній сумі 273529,50грн., в тому числі 182353,00 грн. основного платежу та 91176,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Суд касаційної інстанції вважає за правильне погодитися з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність у податкової інспекції підстав для висновку про непідтвердження податкового кредиту у сумі 170886,02 грн. податковими накладними.

Згідно із п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього ж Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Судами попередніх інстанцій не встановлено жодного порушення вимог законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту, зокрема достовірно встановлено, що податковий кредит липня 2003 року на суму 170886,02 грн. сформований на підставі податкових накладних.

Доводи податкової інспекції, викладені у касаційній скарзі, не спростовують наявність податкових накладних, на підставі яких сформований податковий кредит у загальній сумі 170886,02 грн.

До того ж, як було правильно встановлено судами попередніх інстанцій, ДПІ у Печерському районі м. Києва вже було проведено планову документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ «Айкон»за період з 01.07.2001 р. по 30.09.2003 р. (акт перевірки від 09.01.2004 р. № 1/23-3/30186199), якою не було виявлено порушень в частині формування позивачем податкового кредиту у липні 2003 року.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції погоджується з висновком судів щодо необхідності задоволення позову в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення з податку на додану вартість в сумі 170886,02грн. основного платежу та 85443,01 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Разом з тим, суд касаційної інстанції не може визнати законними та обґрунтованими судові рішення в частині задоволення позову щодо зобовязання УДК у м. Києві повернути позивачеві з бюджету безпідставно перераховані 256329,03 грн. як податок на додану вартість згідно із актом перевірки від 17.02.2005 р. № 9/26/30186199, оскільки справа у цій частині вирішена без повного та всебічного зясування обставин, які мають значення для справи, та за відсутності правової оцінки таким обставинам на підставі норм матеріального права, що підлягали застосуванню.

Чинне законодавство України передбачає можливість повернення з бюджету платнику податків коштів, що були сплачені ним помилково або надміру сум його податкових зобовязань.

Зокрема, п.п. 15.3.1 п. 15.3 ст. 15 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначає граничний термін подання платником податків заяви на повернення надміру сплачених сум податків, зборів (обовязкових платежів), а п. 2 ст. 50 Бюджетного кодексу України передбачено, що Державне казначейство України за поданням органів стягнення здійснює повернення коштів, що були помилково або надміру зараховані до бюджету.

Пунктами 3 та 4 Порядку взаємодії органів державної податкової служби України та органів Державного казначейства України в процесі повернення помилково та/або надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) платникам податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України, Державного казначейства України від 18.03.2003 р. № 125/58 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.04.2003 р. за № 289/7610, також передбачено, що повернення помилково та/або надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) у випадках, передбачених податковими законами, здійснюється виключно на підставі заяви платника податків (за винятком повернення зайво утриманих (сплачених) сум прибуткового податку з громадян), яка може бути подана не пізніше 1095 дня, наступного за днем виникнення такої переплати. Заява подається платником податків до органу державної податкової служби, у якому він зареєстрований як платник податку, у довільній формі. Обов'язковим реквізитом заяви є визначення платником податків напрямів зарахування коштів, що повертаються як помилково та/або надміру сплачені:

Судами попередніх інстанцій не було досліджено, чи звертався позивач з такою заявою та у визначений законодавством строк до органу державної податкової служби та чи було порушено податковим органом чи органом державного казначейства права та інтереси позивача після отримання такої заяви, на захист яких заявлено позовні вимоги про повернення зайво сплачених коштів.

Ухвалення судових рішень без повного та всебічного зясування обставин, які мають значення для вирішення справи у цій частині та які належало встановити при ухваленні судового рішення, та без застосування норм матеріального права при вирішенні спору могло призвести до неправильного вирішення справи у даній частині. Такі порушення не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, який згідно із ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, у звязку із чим судові рішення у частині зобовязання управління держказначейства повернути неправомірно перераховані 260000 грн. як платіж з податку на додану вартість згідно з актом перевірки від 17.02.2005 р. № 9/26/30186199 підлягають скасуванню, а справа направленню у цій частині на новий розгляд до адміністративного суду першої інстанції.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ :

Касаційні скарги Державної податкової інспекції у Деснянському районі м.Києва та Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва задовольнити частково.

Постанову Господарського суду міста Києва від 26.01.2007 р. та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 05.06.2007 р. скасувати в частині зобовязання Управління Державного казначейства у м. Києві повернути з бюджету Товариству з обмеженою відповідальністю «Айкон»256329,03 грн. та направити справу у цій частині на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

В решті судові рішення постанову Господарського суду міста Києва від 26.01.2007 р. та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 05.06.2007 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

СуддіЛ.В. Ланченко

О.М. Нечитайло

А.О. Рибченко

О.А. Сергейчук