Вирок № 98206419, 25.06.2021, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 521/3499/20

Пр. № 1-кп/521/546/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2021 року м. Одеса

Малиновський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого - судді Черевко С.П.,

при секретарі – Табарчук Н.С.,

за участю прокурора – Андріянової О.П.,

в присутності обвинуваченого – ОСОБА_1 ,

його захисника – Чекаленко В.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, кримінальне провадження по обвинуваченню:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Удобне, Білгород-Дністровського району Одеської області, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, офіційно непрацевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого вироком Київського районного суду м. Одеси від 06.12.2019 року за ч. 2 ст. 296 КК України до позбавлення волі строком на 3 роки, зі звільненням від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 2 роки,

у скоєнні злочину, передбаченого ст. 286 ч.1 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

20.03.2019 року о 15 годині 30 хвилин ОСОБА_1 допустив порушення вимог п. п. 2.3 (б), 10.1, 21.4 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року, а саме: керуючи технічно справним тролейбусом марки «ЗІУ-9» з бортовим номером НОМЕР_1 , рухаючись по маршруту № 11, здійснюючи посадку пасажирів на зупинці міського транспорту під назвою «Суднобудівна», розташованою біля буд.№ 13 вулиці Суднобудівній в м. Одесі уважним не був, діючи необережно, проявивши злочинну недбалість, не дочекавшись повного зачинення дверей, не переконався, що це буде безпечно і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, розпочав рух в результаті чого допустив випадіння пасажира ОСОБА_2 з середніх дверей тролейбуса на проїзну частину та наїзд на останню.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритого осколкового перелому обох щиколоток лівої гомілки зі зміщенням, ушкодженням дистального міжгомілкового синдесмоза та підвивихом стопи назовні, відкритий крайовий перелом основи проксимальної та дистальної фаланги 1-го пальця лівої стопи з задовільним стоянням відламків, забійно-рвана рана в області 1-го між пальцевого проміжку лівої стопи, які спричинили тривалий розлад здоров`я строком понад 21 день і за цим критерієм відноситься до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

Допитаний в ході судового розгляду обвинувачений ОСОБА_1 повністю визнав свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні, щиро розкаявся, та повністю підтвердив викладені в обвинувальному акті обставини за яких відбулася ДТП.

Окрім повного визнання своєї вини, винна обвинуваченого ОСОБА_1 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні повністю доказана і підтверджується зібраними в порядку ст. ст. 84-86, 91-93 КПК України доказами, дослідження яких відповідно до ст. 349 ч. 3 КПК України за згодою учасників кримінального провадження судом визнано недоцільним щодо тих обставин, які ніким не оскаржуються і обмежено допитом обвинуваченого та дослідженням обставин, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого та обтяжують чи пом`якшують покарання.

Також предметом дослідження судом доцільним було визначено дослідження матеріалів, які підтверджують наявність судових витрат, речових доказів, та доказів, поданих на обґрунтування заявленого цивільного позову.

При цьому судом з`ясовано правильність розуміння обвинуваченим та учасниками обставин щодо недоцільності дослідження доказів, добровільність їх позиції, та роз`яснено положення ч. 3 ст. 349 КПК України.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що вина ОСОБА_1 у скоєному кримінальному правопорушенні повністю доказана та кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 286 КК України, за кваліфікуючими ознаками: порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

В ході судового розгляду даного кримінального провадження представником потерпілої по справі до Комунального підприємства «Одесміськелектронтранс» був заявлений цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої злочином їх працівником ОСОБА_1 , який експлуатував вищевказаний транспортний засіб на законних підставах, та перебував в трудових відносинах з власником транспортного засобу.

При вирішенні цивільного позову потерпілого та цивільного позивача ОСОБА_3 до відповідача КП «Одесміськелектротранс» про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 46142 гривень 60 коп. та моральної шкоди у розмірі 150 000 грн., яка була завдана кримінальним правопорушенням (злочином), суд виходить з наступного.

Згідно частин 1, 5 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно-небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно-небезпечне діяння.

Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її заподіяла.

Частиною 1 ст. 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. (ч.2 ст. 1187 ЦК України)

При цьому особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. (п. 6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки»)

Відповідно до ч.1 ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Як було встановлено в судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_1 на час скоєння ДТП перебував у трудових відносинах з КП «Одесміськелектротранс», а тому вартість матеріальних збитків на лікування, спричинених потерпілої та цивільному позивачу ОСОБА_2 у розмірі 46 142 грн. 60 коп., підтверджених відповідними чеками, виписками з медичної картки хворого, іншими наданими позивачем дослідженими в ході судового засідання доказами, підлягають стягненню саме з КП «Одесміськелектротранс».

Позивач також просила суд стягнути спричинену моральну шкоду у розмірі 150 000 грн.

Згідно ст. 23, ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Враховуючи, що діями ОСОБА_1 було завдано шкоду здоров`ю потерпілої, яка тривалий час перебувала на стаціонарному та амбулаторному лікуванні, з урахуванням її психоемоційних переживань, понесених внаслідок отриманої травми, тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках, необхідного часу та зусиль, направлених для їх відновлення, суд вважає доведеним факт спричинення потерпілої діями обвинуваченого моральної шкоди.

З огляду на викладене, враховуючи конкретні обставини справи, ступінь вини обвинуваченого, а також принцип розумності та справедливості, суд приходить до висновку, що позовні вимоги потерпілої в частині відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню, та на підставі ч.1 ст. 1172 ЦК України, підлягають стягненню з КП «Одесміськелектротранс».

При визначені виду та міри покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, його соціальне та матеріальне положення, характер, мотиви та обставини вчиненого злочину, позитивну поведінку обвинуваченого як після скоєного злочину, так і в ході досудового слідства та розгляду справи в суді, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують покарання.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , суд визнає повне визнання вини у скоєному злочину та щире каяття.

Обставин справи, що обтяжують покарання, в ході судового розгляду не встановлено.

На підставі викладеного, з урахуванням зазначених вище даних про особу обвинуваченого, відношенням до скоєного, та з урахуванням пом`якшуючих вину обставин, суд приходить до висновку про можливість виправлення ОСОБА_1 без ізоляції від суспільства, у зв`язку з чим вважає, що покарання в нижніх межах санкції осудної статті, у вигляді обмеження волі, з урахуванням попереднього вироку, з випробуванням, буде достатньою мірою покарання для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.

При цьому, суд вважає за необхідне призначати ОСОБА_1 додаткове покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, оскільки злочин був вчинений обвинуваченим внаслідок грубого порушення Правил дорожнього руху України’.

Процесуальні витрати, пов`язані із залученням експерта, підлягають відшкодуванню відповідно до вимог ст.ст.118-126 КПК України, питання речових доказів – вирішенню в порядку ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 349, 373, 374, 376 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік та 6 місяців.

У відповідності до положень ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання покарань, призначених за даним вироком та попереднім вироком Київського районного суду м. Одеси від 06.12.2019 року, з урахуванням положень п. б ч.1 ст. 72 КК України, остаточно визначити ОСОБА_1 покарання у виді обмеження волі строком на три роки з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік та шість місяців.

У відповідності до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання у вигляді обмеження волі, з випробуванням, встановивши іспитовий строк на 1 (один) рік.

У відповідності до п. 1, 2 ч. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Контроль за поведінкою засудженого покласти на уповноважений орган з питань пробації за місцем проживання ОСОБА_1 .

Запобіжний захід у відношенні ОСОБА_1 , до набрання вироком законної сили, не обирати.

Цивільний позов потерпілої про відшкодування матеріальної шкоди – задовольнити у повному обсязі, моральної - частково.

Стягнути з Комунального підприємства «Одесміськелектротранс», (код ЕДРПОУ 03328497, МФО 328209) на користь ОСОБА_2 суму завданих матеріальних збитків у розмірі 46 142 гривень 60 коп.

Стягнути з Комунального підприємства «Одесміськелектротранс», (код ЕДРПОУ 03328497, МФО 328209) на користь ОСОБА_2 , за завдану моральну шкоду внаслідок скоєного злочину, суму у розмірі 50 000 (п`ятдесят) тисяч гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів у сумі 7693,12 (сім тисяч шістсот дев`яносто три ) гривні 12 копійок.

Заходи забезпечення кримінального провадження, а саме арешт, накладений згідно ухвали слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси від 29.03.2019 року (спр. № 521/5269/19, пр. № 1-кс/521/2473/19) – скасувати.

Речові докази по справі:

- тролейбус типу «ЗіУ 9» моделі «682 В» з бортовим номером НОМЕР_1 – вважати повернутим за належністю законному власнику КП «Одесміськелектронтранс».

Вирок набирає законної сили після закінчення строку для подачі апеляційної скарги, яка може бути подана до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом 30 днів з дня його проголошення, а особою, що перебуває під вартою, - з дня отримання його копії.

Обмеження права оскарження даного вироку визначені ч. 3 ст. 349 КПК України.

Суддя: Черевко С.П.