Рішення № 98204308, 21.06.2021, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/12463/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

21 червня 2021 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді – Лемак О.В.,

за участю секретаря судового засідання - Сухан Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору : приватний виконавець виконавчого округу Закарпатської області Пивоваров Юрій Георгійович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Секістова Тетяна Іванівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору : приватний виконавець виконавчого округу Закарпатської області Пивоваров Юрій Георгійович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Секістова Тетяна Іванівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Позов мотивований тим, що 10 листопада 2020 року за місцем роботи - ПрАТ «Закарпаттяобленерго», а саме в юридичному відділі позивача повідомили про те, що до даного товариства надійшла постанова приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Пивоварова Ю.Г. «про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника» від 03.11.2020. З даної постанови вбачається, що виконавче провадження відкрите на підставі Виконавчого напису №456 виданого 03.09.2020 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Секістова Т.І., боржником зазначено ОСОБА_1 , а стягувачем Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал».

Зазначає, що отримавши вищевказану інформацію, звернулася до приватного виконавця по справі з вимогою про детальне ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження. Після ознайомлення з ВП №63101294 стало відомо, що виконання відбувається на підставі Виконавчого напису №456 про звернення стягнення з ОСОБА_1 , який є боржником за кредитним договором №630142694 від 30.05.2014 року, укладеним з Акціонерним товариством «Альфа-Банк», правонаступником усіх прав та обов`язків якого, на підставі Договору Відступлення Прав Вимоги за кредитними договорами 2019-1АБ\ВЕСТА від 28.01.2019 є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА», правонаступником усіх прав та обов`язків якого, на підставі Договору Відступлення Прав Вимоги за кредитними договорами 29-01\19\2 від 29.01.2019 є Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал».

Пояснює, що даний Виконавчий напис був здійснений у м. Київ, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Секістовою Тетяною Іванівною від 03.09.2020 року, загальна сума що підлягає стягненню становить 53 999,76 грн. Будь-яких документів з цього приводу за місцем проживання позивача: АДРЕСА_1 позивачу не було надіслано, а отже про все вищевказане позивачу не було відомо. Щодо суми заборгованості не згідні повністю, тобто відсутня безспірна заборгованість на підставі якої приватний нотаріус видав Виконавчий напис.

Вказує, що у виконавчому написі не зазначено, на підставі яких документів його здійснено, а лише вказано грошові суми, які пропонується стягнути на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованості на загальну суму 53 999,76 грн. Будь-яких договорів між позивачем та ТОВ «Вердикт Капітал» не укладалось, позивачем не отримано жодної вимоги про усунення порушень, що об`єктивно позбавило позивача можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї, або оспорити вимоги ТОВ «Вердикт Капітал». Приватний нотаріус Секістова Т.І., при вчиненні виконавчого напису не перевірила наявності самої заборгованості, винесла його на підставі видуманих відомостей про заборгованість, не переконалася належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, чим порушила норми, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, при вчиненні даного напису. Позивач у свою чергу зазначає, що дана заборгованість не є безспірною, а неповідомлення його виконавчого напису, що потягло за собою відкриття виконавчого провадження позбавило позивача можливості подати власні заперечення та зауваження.

На підставі вищевикладеного, просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 03.09.2020, вчинений приватним нотаріусом київського міського нотаріального округу Секістовою Тетяною Іванівною №456.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 02.12.2020 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору : приватний виконавець виконавчого округу Закарпатської області Пивоваров Юрій Георгійович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Секістова Тетяна Іванівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню . Постановлено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 08.06.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач в судове засідання не з`явився, однак від його представника – адвоката Овсепян К.А. надійшла заява розгляд справи без участі позивача та його представника. Позовні вимоги просить задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача - ТОВ «Вердикт капітал» в судове засідання не з`явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не відомі.

Третя особа – приватний виконавець виконавчого округу Закарпатської області Пивоваров Ю.Г. в судове засідання не з`явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не відомі.

Третя особа – приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Секістова Т.І. в судове засідання не з`явилася, хоча про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, причини неявки суду не відомі.

Дослідивши матеріали справи та аналізуючи в сукупності надані сторонами докази, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 03 вересня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Секістовою Тетяною Іванівною було вчинено виконавчий напис, яким звернуто стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованість, що виникла за кредитним договором 630142694 від 30.05.2014, укладеним з АТ «Альфа-Банк», правонаступником усіх прав та обов`язків якого, на підставі договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами 2019/-1АБ\ВЕСТА від 28.01.2019 є ТОВ «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста», правонаступником якого на підставі договору відступлення прав вимоги 29-01\19\2 від 29.01.2019 є ТОВ «Вердикт Капітал», за період з 29.01.2019 року по 11.03.2020 року в розмірі 53 499,76 грн. в тому числі: 12.19 грн. – прострочена заборгованість по несплаченим відмоткам за користування кредитом ; 18 713,19 грн. – строкова заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом; 17 815,64 грн. – строкова заборгованість за штрафами і пенями. Також стягнуто витрати за вчинення виконавчого напису у сумі 500,00 гривень.

У подальшому виконавчий напис було пред`явлено стягувачем до виконання та такий знаходиться на примусовому виконанні в приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Пивоварова Ю.Г.

За загальним правилом ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.

Процедура вчинення нотаріусами виконавчих написів визначена у Главі 14 Закону України «Про нотаріат» та Главі 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року.

Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року.

Згідно зі ст. 87 Закону для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктами 1.1, 1.2, 3.2, 3.5 Глави 16 «Вчинення виконавчих написів» Розділу ІІ «Порядок вчинення окремих видів нотаріальних дій» Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22 лютого 2012 року, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 року.

Під час вчинення виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку.

Пунктом 2 Розділу «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» Переліку в редакції змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року, встановлено, що для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, подаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року зміни, внесені постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 до Переліку, визнано незаконними та нечинними.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року рішення суду залишено без змін.

Згідно з пунктом 10.2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20 травня 2013 року «Про судове рішення в адміністративній справі» визнання акта суб`єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.

Таким чином, застосуванню при вирішенні спору підлягає постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» № 1172 від 29 червня 1999 року (в редакції постанови КМУ від 29 листопада 2001 року).

Пунктом 1 зазначеного Переліку передбачено, що для одержання виконавчого напису за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, нотаріусу подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Підпунктом 5.1. пункту 5 глави 16 «Вчинення виконавчих написів» розділу ІІ «Порядок вчинення окремих видів нотаріальних дій» Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22 лютого 2012 року, встановлено, що виконавчий напис вчинюється на оригіналі документа (дублікаті документа, що має силу оригіналу), що встановлює заборгованість.

Таким чином, після скасування внесених постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 до Переліку змін виконавчий напис міг бути вчинений лише за умови подання оригіналу нотаріально посвідченого договору чи його дублікату, що має силу оригіналу.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису за відсутності необхідних оригіналів договорів чи їх дублікатів має наслідком визнання такого виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Із оскаржуваного виконавчого напису вбачається, що приватним нотаріусом встановлено, що строк платежу за кредитним договором настав, проте приватний нотаріус не зазначає коли саме у відповідача виникло право на стягнення заборгованості у примусовому порядку.

Матеріалами справи не встановлено, що до заяви про вчинення виконавчого напису відповідачем було надано виписки із особового рахунку позивача та розрахунку заборгованості для того, щоб встановити коли саме відбулося порушення позивачем умов виконання кредитного договору та, як наслідок, у відповідача виникло право на стягнення заборгованості у примусовому порядку, з метою перевірки звернення відповідача із заявою в межах строку позовної давності.

Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої в справі № 750/1627/18 (провадження № 61-43895св18) від 06 червня 2019 року, яка, з точки зору ч. 4 ст. 263 ЦПК України, має враховуватися судом при здійсненні своєї діяльності, нотаріус не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права.

Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше.

Мета вчинення виконавчого напису надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

При цьому, з точки зору ст. 88 Закону України «Про нотаріат» безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Такими доказами можуть бути, зокрема, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо.

Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 310/9293/15, яка має враховуватися судом у порядку виконання судом вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України.

На думку Верховного суду в постанові № 750/1627/18 (провадження № 61-43895св18) від 06 червня 2019 року, розрахунок заборгованості, зроблений стягувачем, з урахуванням положень Переліку документів, не може вважатись доказом на підтвердження безспірності заборгованості боржника.

Відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника є обов`язковою умовою вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Враховуючи ці обставини та вимоги ст. ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна.

Це право існує, поки суд не встановить зворотного.

Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

При вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.

Суд при цьому має перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

В той же час законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості.

Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 6-887цс17.

Нотаріус перш ніж вчинити виконавчий напис повинен перевірити чи підпадає заявлена вимога під той вид заборгованості, про який йдеться в Переліку, чи подані всі передбачені Переліком документи, чи оформлені такі документи належним чином, чи підтверджують подані документи безспірність заборгованості боржника перед кредитором та прострочення виконання зобов`язання, чи не виник спір між зацікавленими особами, чи не минув встановлений законодавством строк для вчинення виконавчого напису. Аналогічну позицію викладено в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2017 р. у справі № 201/1662/16-ц.

Як визначила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року справа № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року справа № 310/11534/13-ц, від 31 жовтня 2018 року справа № 202/4494/16-ц, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом, комісії припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування, і з огляду на вказані висновки, сума заборгованості за виконавчим написом не є безспірною.

Будь яким чином перевірити безспірність заборгованості по наданому банком нотаріусу кредитному договору суд позбавлений можливості, такий обов`язок на суд не покладається, оскільки довести безспірність такої заборгованості, з точки зору викладеного вище обґрунтування, має банк при зверненні до нотаріуса.

Суд приймає до уваги наведені твердження позивача, оскільки, в матеріалах справи відсутні переконливі докази, які б свідчили про безспірність заборгованості, як і відсутні докази того, що безспірність заборгованості була належним чином підтверджена відповідачем при подачі документів нотаріусу, та боржник про заборгованість достеменно знав, однак, проігнорував вимогу про її погашення.

Крім того, як вбачається із матеріалів справи, 28 січня 2019 року між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Фінансова компанія Веста», було укладено договір факторингу №2019-1АБ/ВЕСТА.

29.01.2019 року між ТОВ «ФК «ВЕСТА» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір про відступлення прав вимоги №29-01/19/1, відповідно до якого ТОВ «ФК «ВЕСТА» відступило ТОВ «Вердикт Капітал», а ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за Договором кредиту № 630142694 від 30.05.2014, укладеному між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 .

Перед вчиненням виконавчого напису, стягувач був зобов`язаний на адресу боржника надіслати письмове повідомлення про порушення зобов`язання.

Позивач у позовній заяві зазначає, що жодних повідомлень від відповідача про наявність заборгованості за Кредитним договором він не отримував.

Відповідачем не надано суду даних про те, що ТОВ «Вердикт Капітал» на адресу ОСОБА_1 було надіслано письмове повідомлення про порушення зобов`язання та даних про те, що таке повідомлення боржником ОСОБА_1 було отримане.

Не отримання позивачем вимоги про усунення порушень за кредитним договором об`єктивно позбавило його можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги TOB «Вердикт Капітал». Позивач не мав можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між ним та відповідачем щодо суми заборгованості, що об`єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.

Відповідно дост.ст.4,5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За приписами ст. ст. 13, 76, 80, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 89 ЦПК України).

З урахуванням встановлених обставин та беручи до уваги, що заборгованість, з метою погашення якої вчинявся оспорюваний виконавчий напис, не є безспірною, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на положеннях закону та підлягають до задоволення.

Представником позивача – адвокатом Оасепян К.А. подано заяву про відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 5750,00 грн.

Відповідно до ч. 1ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч.1ст.134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору, кожна сторона подає до суду попередній орієнтований розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи.

Представником позивача на підтвердження витрат на правову допомогу було надано Витяг з договору про надання правової допомоги від 12.11.2020 року, додаткова угода до Договору про надання правової допомоги від 12.11.2020 року, Акт виконаних робі від 30.04.2021 за договором про надання правової допомоги від 12.11.2020, розрахункову квитанцію ЗААА № 097193 від 12.11.2020 року, розрахункову квитанцію ЗААА № 097194 від 30.04.2021 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат судом встановлено, що вказані витрати понесені позивачем у зв`язку із розглядом зазначеної справи, враховано обґрунтованість та пропорційність розміру судових витрат до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін.

Враховуючи викладене, витрати на правову допомогу підлягають стягненню у повному обсязі у розмірі 5750,00 грн.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням задоволення позовних вимог, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір, сплачений останнім в сумі 840 грн. 80 коп.

Керуючись ст. ст. 16, 18 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 13, 76, 80, 81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовну заяву - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 03 вересня 2020 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Секістовою Тетяною Іванівною, що зареєстрований в реєстрі за № 456, про стягнення із ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» заборгованості за Кредитним договором 630142694 від 30.05.2014 року в розмірі 53 499,76 грн.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на користь ОСОБА_1 840,80 грн., сплаченого судового збору.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», код ЄДРПОУ 36799749, що знаходиться за адресою: 04053, м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, буд. 5 Б.

Третя особа: приватний виконавець виконавчого округу Закарпатської області Пивоваров Юрій Георгійович, місцезнаходження: 88000, м. Ужгород, пл.. Кирила і Мефодія, 1, оф.59.

Третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Секістова Тетяна Іванівна, місцезнаходження: 01054, м. Київ, вул. Тургенєвська, 32, оф.7.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Дата складення повного тексту рішення – 21 червня 2021 року.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду: Лемак О.В.