Рішення № 98203451, 08.07.2021, Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області

Справа № 138/2682/20

Провадження №:2/138/86/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2021 року м. Могилів-Подільський

Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області, в складі:

головуючого судді Київської Т.Б.,

за участю секретаря Політанської Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області цивільну справу за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором кредиту,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вказаним вище позовом, який мотивовано тим, що 23.09.2008 АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір VIM0GA0000002154 за умовами якого він отримав кредит в розмірі 30 334,47 доларів США на термін до 23.09.2023 та зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та порядку, встановленими кредитним договором. Для забезпечення виконання зобов`язання за вказаним кредитним договором між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір поруки. 24.12.2012 було укладено додаткову угоду до кредитного договору VIM0GA0000002154 від 23.09.2008. Сума заборгованості, що виникла з дати отримання кредиту до дати підписання додаткової угоди була зменшена на 21 005,06 доларів США. 25.10.2013 було укладено додаткову угоду до кредитного договору VIM0GA0000002154 від 23.09.2008. Сума заборгованості, що виникла з дати отримання кредиту до дати підписання додаткової угоди була зменшена на 23 798,44 доларів США. 02.12.2016 укладено додаткову угоду до кредитного договору VIM0GA0000002154 від 23.09.2008 та переведено вказаний кредитний договір з валюти долар США в валюту гривня. Таким чином, заборгованість позичальника на дату підписання вказаної угоди становила 574 975,55 грн. 13.04.2015 позивач звернувся до Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області з позовом про стягнення заборгованості за договору кредиту з відповідачів. Рішенням суду від 15.05.2015 позов було задоволено та стягнуто заборгованість нараховану станом на 25.03.2015. Разом з тим, відповідачами заборгованість по даному кредитному договору станом на 30.07.2020 погашена не було. Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду з даним позовом в якому просить стягнути з відповідачів солідарно платежі, передбачені ст. 625 ЦК України, у загальному розмірі 125 497,11 грн., а саме: 92 449,86 грн. – індексу інфляції за прострочення виконання зобов`язання; 33 047,25 грн. – 3% річних від простроченої суми.

Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 22.10.2020 відкрито провадження у справі.

20.01.2021 до суду надійшла заява представника відповідача ОСОБА_2 про застосування строків позовної давності, яка мотивована тим, що рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 15.05.2015 стягнуто на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Частиною 2 ст. 1050 ЦК України визначено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Таким чином, банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України, а відтак строк виконання зобов`язань є таким, що настав. Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. З даним позовом позивач звернувся до суду лише в жовтні 2020 року. Враховуючи те, що з часу ухвалення рішення про стягнення заборгованості до моменту подання позову сплив строк позовної давності, ОСОБА_2 просить суд відмовити в задоволенні позову у зв`язку із закінченням строків давності.

12.02.2021 до суду надійшла відповідь позивача на вказану вище заяву, яка мотивована тим, зокрема, що рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 15.05.2015 була задоволена заява позивача про стягнення з відповідачів заборгованості, нарахованої станом на 25.03.2015. При цьому, ч. 2 ст. 625 ЦПК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Прострочена сума заборгованості становить 315 540,04 грн. Таким чином, позивач просить суд стягнути інфляційні витрати та 3% річних за період з 03.12.2016 по 30.07.2020 нарахованих на вказану суму заборгованості.

Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 23.02.2021 було визнано необхідним, щоб представник позивача надав особисті пояснення щодо обставин справи.

Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 19.04.2021 в задоволенні клопотання представника позивача про проведення судового засідання за його участю в режимі відеоконференції – відмовлено.

24.05.2021 до суду надійшли письмові пояснення представника позивача, в яких зазначено, що правовою підставою звернення до суду з даним позовом є ст. 625 ЦК України, яка фактично передбачає стягнення інфляційних витрат на суму боргу та 3% річних, які входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання. Таким чином, наявність судового рішення про стягнення боргу не позбавляє кредитора права на стягнення з боржника сум, передбачених ст. 625 ЦК України.

24.06.2021 представник відповідача ОСОБА_2 подала до суду письмове клопотання, яке мотивовано тим, що оскільки внаслідок невиконання боржниками грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за весь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, а тому право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3% річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення. Враховуючи, що позивач звернувся за стягненням інфляційних втрат і річних відсотків за весь період прострочення платежу, то суд повинен встановити, чи дотримано строку позовної давності. Позивач визначив період для стягнення 3% річних та інфляційний втрат із 03 грудня 2016 року по 30 липня 2020 року. Згідно позиції Верховного Суду від 26.10.2018 у справі № 922/4099/17, стягнення 3% річних та інфляційний витрат можливе до моменту фактичного виконання зобов`язання та обмежується останнім 3 роками, які передували подачі позову. Зважаючи на викладене, представник відповідача просила застосувати наслідки спливу строку позовної давності та відмовити у задоволенні позову до відповідача ОСОБА_2 .

Жодних заяв чи клопотань від сторони позивача стосовно клопотання представника відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності за ст. 625 ЦК України до суду подано не було.

Представник позивача в судове засідання не з`явилась. Подала до суду клопотання про проведення судового розгляду без її участі. Позов підтримала.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився. Про час та місце проведення судового розгляду неодноразово повідомлявся завчасно та належним чином.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник в судове засідання не з`явились, про час та місце проведення судового розгляду повідомлені завчасно та належним чином.

Суд, враховуючи позицію сторін, дослідивши матеріали справи, заяви про застосування строку позовної давності, вважає що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Суд встановив, що відповідач ОСОБА_1 уклав з ПАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк», кредитний договір № VIM0GA0000002154 від 23.09.2008 та отримав кредит в розмірі 26 036,53 доларів США на термін до 23.09.2013, зі сплатою відсотків за користування кредитом в строки та у порядку, встановлених у кредитному договорі (а.с.16-18).

В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором було укладено між позивачем та ОСОБА_2 договір поруки від 23.09.2009, згідно якого останній поручився за виконання зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором (а.с.29,30).

Заочним рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 15.05.2015 було стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість по кредитному договору № VIM0GA0000002154 від 23.09.2008 в сумі 96 809 доларів США 45 центів (а.с.5).

31.07.2015 між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір поруки за кредитним договором № VIM0GA0000002154 від 23.09.2008 на 5 років (а.с.30).

02.12.2016 між позивачем та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до кредитного договору № VIM0GA0000002154 від 23.09.2008 та переведено валюту зобов`язання з Долар США в гривню (а.с.25).

З позову та доданих до позову розрахунків слідує, що відповідачами рішення суду досі не виконано, а сума заборгованості в загальному розмірі становить 315 540,04 грн. (а.с.6).

Враховуючи викладене, позивачем було нараховано платежі, згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, за період після укладення додаткової угоди від 02.12.2016, з 03.12.2016 по 30.07.2020, в загальному розмірі 125 497,11 грн., а саме: 92 449,86 грн. – індекс інфляції за прострочення виконання зобов`язання; 33 047,25 грн. – 3 % річних від простроченої суми, що підтверджується розрахунком заборгованості (а.с.6-10).

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із статтею 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи положення вказаних вище норм, а також те, що заочним рішенням суду від 15.05.2015 з відповідачів було стягнуто суму боргу за кредитним договором № VIM0GA0000002154 від 23.09.2008 та доказів погашення заборгованості в повній мірі суду надано не було, відтак суд вважає правомірним нарахування позивачем сум, передбачених ст. 625 ЦК України.

При цьому, щодо клопотання представника відповідача ОСОБА_2 про застосування наслідків спливу строку позовної давності стосовно платежів, передбачених ст. 625 ЦК України суд зазначає таке.

Статтею 256 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно із статтею 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Частиною першою статті 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Так, Верховний Суд у постанові від 26.04.2017 у справі № 3-1522гс16 та у постанові від 26.10.2018 у справі № 922/4099/17 зробив висновок, що вимоги про стягнення грошових коштів, передбачених статтею 625 ЦК України, не є додатковими вимогами в розумінні статті 266 ЦК України, а тому закінчення перебігу позовної давності за основною вимогою не впливає на обчислення позовної давності за вимогою про стягнення 3% річних та інфляційних витрат. Стягнення 3% річних та інфляційних витрат можливе до моменту фактичного виконання зобов`язання та обмежується останніми 3 роками, які передували подачі позову.

Тобто, з огляду на викладене, можливо дійти висновку, що позивач має право на стягнення 3% річних та інфляційних витрат за три роки, які передували моменту звернення з позовною заявою до суду.

Так, позивач звернувся до суду 09.10.2020, що підтверджується накладною про направлення позовної заяви до суду (а.с.43). Отже, належний трирічний строк для розрахунку 3% річних та інфляційних витрат становить з 09.10.2017 по 09.10.2020.

В наданому розрахунку заборгованості позивача, він просить суд стягнути 3% річних та інфляційних витрат за період з 03.12.2016 по 30.07.2020.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З урахуванням вказаних вище норм, а також зважаючи на неможливість виходу за межі позовних вимог, що полягає у кінцевій даті розрахунку – 30.07.2020, судом проведено власний розрахунок 3% річних та інфляційних витрат за період з 09.10.2017, тобто крайньої дати трирічного строку до подання позову до суду, по 30.07.2020, тобто дати кінцевого розрахунку, проведеного позивачем.

Так, сума 3% річних за період з 09.10.2017 по 30.07.2020 становить – 24 909,83 грн., а сума інфляційних витрат за період з 09.10.2017 по 30.07.2020 становить – 54 239,23 грн.

Враховуючи викладені вище обставини, а також правову позицію Верховного суду, суд зважаючи на те, що, оскільки до вимог за ст. 625 ЦК України застосовується загальний строк позовної давності, а також зважаючи на те, що представник відповідача ОСОБА_2 заявила клопотання про застосування наслідків спливу строку позовної давності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, в межах нарахування за останні 3 роки, які передували подачі позову, що в загальному розмірі становить 79 149,06 грн., з яких: 3% річних, за період з 09.10.2017 по 30.07.2020 - 24 909,83 грн., а сума інфляційних витрат, за період з 09.10.2017 по 30.07.2020 – 54 239,23 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідачів підлягають стягненню на користь позивача сплачений судовий збір в рівних частинах.

Зважаючи на те, що позов було задоволено частково, з відповідачів на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 1325,69 (2102*79149,06/125497,11=1325,69). Решту судових витрат слід залишити за позивачем.

Враховуючи викладене вище та положення ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», ст. 256, 257, 261, 267, 509, 525, 526, 553, 559, 599, 625 ЦК України, керуючись, ст. 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , солідарно, на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», згідно ст. 625 ЦК України, 3% річних, за період з 09.10.2017 по 30.07.2020, в розмірі 24 909 (двадцять чотири тисячі дев`ятсот дев`ять) гривень 83 копійки та суму інфляційних витрат, за період з 09.10.2017 по 30.07.2020, в розмірі 54 239 (п`ятдесят чотири тисячі двісті тридцять дев`ять) гривень 23 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в рівних частинах, на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» судові витрати у виді судового збору в розмірі 1 325 (одна тисяча триста двадцять п`ять) гривень 69 копійок.

Судові витрати у виді судового збору в розмірі 776 (сімсот сімдесят шість) гривень 31 копійка залишити за позивачем.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення. Учасник справи якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», місце розташування: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д; адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570, рахунок № НОМЕР_1 , МФО № 305299.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя: Т.Б.Київська