Рішення № 98202416, 02.07.2021, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" липня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/3160/20(483/776/20)Господарський суд Одеської області у складі судді Грабован Л.І.,

за участі секретаря судового засідання Суліми Г.В.

дослідивши матеріали справи

за позовом: ОСОБА_1

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Очаківський Райагрохім” (67751, Одеська обл., Білгород-Дністровський район, с. Нове, вул. Нова, буд. 31; код ЄДРПОУ 05490167)

про витребування із чужого незаконного володіння земельної ділянки

у відкритому судовому засіданні за участю

представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Волочнюк О.С. за довіреністю від 12.04.2019р.

Встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся із позовною заявою від 02.06.2020р. (вх. №4732 від 05.06.2020р.) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Очаківський Райагрохім” (далі – ТОВ “Очаківський Райагрохім”, відповідач) про витребування із чужого незаконного володіння земельної ділянки, зобов`язавши ТОВ «Очаківський Райагрохім» повернути власнику позивачу земельну ділянку разом з багаторічними насадженнями (виноградниками), площею 0, 72 га, кадастровий номер 4825182800:01:000:0986, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, шо належить йому на праві власності згідно свідоцтва про право на спадщину за законом №416 від 11.05.2010р., зареєстрованому в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 03.06.2015р. за №9896830 (т. 1 а.с. 2-3).

Доводи позивача

Позовні вимоги позивача обґрунтовані тим, що позивачу на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 0, 72 га, кадастровий номер 4825182800:01:000:0986, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом №416 від 11.05.2010р. та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №38491583 від 03.06.2015р., на якій знаходяться багаторічні насадження – виноградники. Позивач вказує, що будь-яких договорів оренди вищезазначеної земельної ділянки з відповідачем не укладав, однак на даний час земельна ділянка перебуває у користуванні ТОВ «Очаківський райагрохім» без будь-яких правових підстав. Позивач звернувся із письмовою заявою до директора ТОВ «Очаківський Райагрохім» з вимогою про повернення земельної ділянки в особисте користування; листом за вих. №287 від 22.04.2020р. відповідач відмовився повернути земельну ділянку та вказав, що на спірній ділянці знаходяться виноградники, які належать йому на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 2009р., укладеного між відповідачем та СЗАТ «Ольвія». Позивач зазначає, що на адвокатський запит відділ Держгеокадастру в Очаківському районі листом №188/103-20 від 12.05.2020р. повідомив про відсутність інформації щодо передачі земельної ділянки в оренду та згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №210596656 від 28.05.2020р. відсутні відомості про реєстрацію іншого речового права на земельну ділянку. Позивач вважає, що безпідставне користування відповідачем земельною ділянкою, належною йому на праві власності, призводить до істотного порушення його прав.

Відповідач ТОВ “Очаківський Райагрохім” правом на подання відзиву у порядку ст. 165 ГПК України не скористався.

У судовому засіданні 02.06.2021р. представник відповідача усно зазначив, що позивач отримував плату за користування відповідачем земельною ділянкою; на земельній ділянці знаходиться виноград, який належить ТОВ „Очаківський Райагрохім” та вважає неможливим витребування земельної ділянки; на підтвердження своїх пояснень доказів не надав.

За таких обставин, суд розглядає дану справу за наявними в ній матеріалами з врахуванням положень ч. 9 ст. 165, ч.2 ст.178 ГПК України, якими передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідачем подано заперечення проти позову 02.07.2021р., які до розгляду судом не приймається, виходячи з наступного.

Згідно ч. 8 ст. 165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Ч.ч.1, 4 ст. 167 ГПК України передбачено, що у запереченні відповідач викладає свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань та аргументів і мотиви їх визнання або відхилення. Заперечення подається в строк, встановлений судом.

Як вбачається з матеріалів справи ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.03.2021р. запропоновано відповідачу надати суду відзив на позов у порядку ст.165 ГПК України із доданням до нього доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення; документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи; встановлено відповідачу строк на подання відзиву п`ятнадцять днів з дня вручення ухвали про прийняття справи до провадження для розгляду в межах справи про банкрутство. Вказана ухвала суду була отримана представником відповідача під розписку.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.06.2021р. закрито підготовче провадження у справі №916/3160/20 (483/776/20) та призначено справу до судового розгляду по суті.

Судом встановлено, що відповідачем надано заперечення проти позову 02.07.2021р., про що свідчить вхідний штамп Господарського суду Одеської області, тобто після постановленння ухвали від 02.06.2021р. про закриття підготовчого провадження у справі №916/3160/20 (483/776/20) та призначення справи № №916/3160/20 (483/776/20) до судового розгляду по суті.

Таким чином, на момент подачі заперечення проти позову справа перебувала на стадії її розгляду по суті, що підтверджується безпосередньо матеріалами самої справи та наявними в ній процесуальними документами; доказів наявності поважних причин не заявлення заперечень вчасно відповідачем не надано.

При цьому, суд зазначає, що справа розглядалася судом на стадії підготовчого провадження за правилами загального позовного провадження з 11.03.2021р. (ухвала про прийняття справи до провадження для розгляду в межах справи про банкрутство) по 02 .06.2021р. (ухвала про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті), тобто упродовж майже 3 місяців.

Таким чином, відповідач, як учасник справи мав достатньо часу та можливість на надання до суду як своєї правової позиції у спорі та доказів на її підтвердження, так і клопотань.

Рух справи

Ухвалою Очаківського міськрайнного суду Миколаївської області від 09.06.2020р. відкрито провадження у справі №483/776/20 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ „Очаківський Райагрохім” (т. 1 а.с. 24).

Ухвалою Очаківського міськрайнного суду Миколаївської області від 20.01.2021р. цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ „Очаківський Райагрохім” про витребування із чужого незаконного володіння земельної ділянки ухвалено передати до Господарського суду Одеської області, на розгляді якого перебуває справа №916/3160/20 про банкрутство ТОВ „Очаківський Райагрохім” (т. 1 а.с. 104).

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.03.2021р. прийнято справу №483/776/20 до свого провадження для розгляду в межах справи № 916/3160/20 про банкрутство ТОВ „Очаківський Райагрохім”, постановлено розглядати справу №483/776/20 за правилами загального позовного провадження в межах справи про банкрутство №916/3160/20 (т. 1 а.с. 111-113).

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.05.2021р. продовжено строк проведення підготовчого провадження на тридцять днів до 10.06.2021р. (т. 1 а.с. 155-157).

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.06.2021р. закрито підготовче провадження у справі № 916/3160/20 (483/776/20) та призначено справу до судового розгляду по суті (т. 1 а.с. 165-166).

Обставини, встановлені судом

Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯА №062042 від 12.08.2005р. ОСОБА_2 , яка проживає АДРЕСА_1 , на підставі розпорядження Очаківської райдержадміністрації від 28.02.2005р. №49 є власником земельної ділянки площею 0, 72, яка розташована в межах території Парутинської сільської ради Очаківського району Миколаївської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; кадастровий номер земельної ділянки 4825182800:01:000:0986. Вказаний акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010502103257 (т. 1 а.с. 9).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 11.05.2010р., посвідченого державним нотаріусом Другої Очаківської державної нотаріальної контори, спадкоємцем, зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_2 є її син ОСОБА_1 ; спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з: земельної ділянки, яка розташована в межах території Парутинської сільської ради Очаківського району Миколаївської області, яка належить спадкодавиці на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА №062042, виданого Очаківською райдержадміністрацією Миколаївської області 12.08.2005р. на підставі розпорядження Очаківської райдержадміністрації від 28.02.2005р. за № 49 та зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010502103257, (кадастровий номер 4825182800:01:000:0986), площею 0, 72 га, яка надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва); це свідоцтво про право на спадщину підтверджує виникнення права власності на вищезазначену спадщину (т. 1 а.с. 10).

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №38491583 від 03.06.2015р. власником земельної ділянки, розташованої за адресою: Миколаївська обл., Очаківський р., с/рада Парутинська, кадастровий номер: 4825182800:01:000:0986, дата державної реєстрації земельної ділянки: 12.08.2005р., на підставі свідоцтва про право на спадщину, за законом, серія та номер: 416, виданий 11.05.2010р., видавник: державний нотаріус Другої очаківської державної нотаріальної контори Миколаївської області, державний акт на право власності на земельну ділянку, серія та номер: ЯА062042, виданий 12.08.2005р., видавник: Очаківська районна державна адміністрація Миколаївської області, є ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 11).

У відповіді відділу в Очаківському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївської області вказано, що відомості щодо надання в оренду земельної ділянки площею 0, 72 га, кадастровий номер 4825182800:01:000:0986 (колишній власник ОСОБА_2 ) у відділі відсутні (т. 1 а.с. 17).

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №210596656 від 28.05.2020р. власником об`єкта нерухомого майна, а саме: земельної ділянки, площа 0, 722 га, розташованої за адресою: Миколаївська обл., Очаківський р., с/рада Парутинська, на підставі свідоцтва про право на спадщину, за законом, серія та номер: 416, виданий 11.05.2010р., видавник: державний нотаріус Другої очаківської державної нотаріальної контори Миколаївської області, державний акт на право власності на земельну ділянку, серія та номер: ЯА062042, виданий 12.08.2005р., видавник: Очаківська районна державна адміністрація Миколаївської області, є ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 18).

У відповіді ТОВ «Очаківський Райагрохім» за №287 від 22.04.2020р., наданої на заяву ОСОБА_1 від 10.04.2020р. щодо повернення земельної ділянки площею 0, 72 га, кадастровий номер 4825182800:01:000:0986 повідомлено наступне. В підтвердження права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4825182800:01:000:0986 не надано жодного документа; відсутність доказів права власності на вказану земельну ділянку не дає правових підстав для її повернення; ТОВ «Очаківський Райагрохім» зазначено, що багаторічні насадження, залізобетонні стовпи та дріт були встановлені на земельній ділянці №4825182800:01:000:0986 за кошти СЗАТ «Ольвія» та були власністю останнього; в 2009р. зазначені багаторічні насадження за договором купівлі-продажу №81 були продані ТОВ «Очаківський Райагрохм»; підтвердженням права власності на насадження є договір купівлі-продажу №81 від 05.06.2009р., додатки №№1, 2 до нього та факт перебування цього майна на балансі ТОВ «Очаківський Райагрохім»; тому, виноградні кущі, стовпи та дріт не можуть належати Вам; ТОВ «Очаківський Райагрохім» не заперечує проти використання земельної ділянки 4825182800:01:000:0986 за умови надання правовстановлюючих документів та відшкодування вартості багаторічних кущів та шпалери в сумі 63 200 грн. (т. 1 а.с. 15).

Норми права, що застосовуються судом. Висновки суду

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із ч. 6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

21.10.2019р. введено у дію Кодекс України з процедур банкрутства, згідно ч.2 Прикінцевих і Перехідних Положень якого, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом втратив чинність з цього моменту.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до ГПК України.

Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними ГПК України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

Вказана норма кореспондується з положеннями п. 8 ч. 1 ст. 20 ГПК України, яким визначено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ст. 15 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Ч.1 ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Ст. 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Ч.ч.1, 2 ст. 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд; власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно ст. 320 ЦК України власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом. Законом можуть бути встановлені умови використання власником свого майна для здійснення підприємницької діяльності.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Ч.ч. 2-5 ст. 373 ЦК України передбачено, що право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону. Право власності на земельну ділянку поширюється на поверхневий (грунтовий) шар у межах цієї ділянки, на водні об`єкти, ліси, багаторічні насадження, які на ній знаходяться, а також на простір, що є над і під поверхнею ділянки, висотою та глибиною, які необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд. Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення. Власник земельної ділянки може використовувати на свій розсуд все, що знаходиться над і під поверхнею цієї ділянки, якщо інше не встановлено законом та якщо це не порушує прав інших осіб.

Згідно ч.ч.1, 2 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Ч.ч.1, 2 ст. 386 ЦК України передбачено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Ст. 391 ЦУ України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ст. 400 ЦК України недобросовісний володілець зобов`язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов`язку заінтересована особа має право пред`явити позов про витребування цього майна.

Ч.ч.1, 2 ст. 78 Земельного кодексу України (далі – ЗУ України) передбачено, що право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ч. 2 ст. 79 ЗК України право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об`єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб.

Згідно ч.ч.1, 2 ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Ч. 1 ст. 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Ч. 1 ст. 1225 ЦК України передбачено, що право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Згідно ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Ст. 183 ЦК України передбачено, що подільною є річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення. Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.

Відповідно до ст. 185 ЦК України споживною є річ, яка внаслідок одноразового її використання знищується або припиняє існувати у первісному вигляді. Неспоживною є річ, призначена для неодноразового використання, яка зберігає при цьому свій первісний вигляд протягом тривалого часу.

Згідно ст. 187 ЦК України складовою частиною речі є все те, що не може бути відокремлене від речі без її пошкодження або істотного знецінення. При переході права на річ її складові частини не підлягають відокремленню.

Ст. 188 ЦК України передбачено, що якщо кілька речей утворюють єдине ціле, що дає змогу використовувати його за призначенням, вони вважаються однією річчю (складна річ). Правочин, вчинений щодо складної речі, поширюється на всі її складові частини, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 189 ЦК України продукцією, плодами та доходами є все те, що виробляється, добувається, одержується з речі або приноситься річчю. Продукція, плоди та доходи належать власникові речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч.1, 2 ст.73, ч.ч.ч.1, 3 ст.74 ГПК України).

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.2 ст.76, ч.1 ст.77, ч.ч.1, 2 ст.79 ГПК України).

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ст. 321 цього Кодексу).

Здійснення власником свого права власності передусім полягає у безперешкодному, вільному та на власний розсуд використанні всього комплексу правомочностей власника, визначених законом, - володіння, користування, розпорядження майном.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Зазначений засіб захисту права власності застосовується у тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти і користуватися належною йому річчю, тобто коли річ незаконно вибуває із його володіння.

Згідно з наведеною нормою власник має право реалізувати своє право на захист шляхом звернення до суду з вимогою про витребування свого майна із чужого незаконного володіння із дотриманням вимог, передбачених ЦК України.

Віндикаційний позов захищає право власності в цілому, оскільки він пред`являється у тих випадках, коли порушені права володіння, користування та розпорядження одночасно.

Сторонами у віндикаційному позові є власник речі, який не лише позбавлений можливості користуватися і розпоряджатися річчю, але вже й фактично нею не володіє, та незаконний фактичний володілець речі (як добросовісний, так і недобросовісний).

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Віндикаційний позов має місце, коли у власника зберігається право власності, але він не може його здійснювати, оскільки річ вибула із його володіння і перебуває у неправомірному (незаконному) володінні іншої особи. Тобто віндикаційний позов - це позов неволодіючого власника до незаконно володіючого невласника з метою відновлення порушеного володіння річчю шляхом вилучення її у натурі.

Важливою умовою звернення з віндикаційним позовом є відсутність між позивачем і відповідачем зобов`язально-правових відносин.

Крім того, при розгляді віндикаційного позову позивач повинний підтвердити право власності на витребуване майно, факт вибуття майна з його володіння, наявність майна у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном. На підтвердження наявності у позивача суб`єктивного права на витребуване майно позивач повинен надати суду відповідні докази. (Відповідна правова позиція відображена в постанові Вищого господарського суду України від 19.07.2011р. у справі № 5002-18/3226.1-2010).

Отже, умовами задоволення такого позову є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння.

Підставами виникнення (набуття) права власності є юридичні факти або правовідносини.

До способів набуття права власності належать: набуття права власності на новостворену (виготовлену) річ (у тому числі на об`єкт незавершеного будівництва), на яку раніше не було встановлено нічиє право власності (ст. 331 ЦК України); визнання права власності на самочинне будівництво (ст. 376 ЦК України); у випадку приватизації державного майна, та майна, що перебуває у комунальній власності (ст. 345 ЦК України); у порядку спадкування після смерті громадянина (ст. 1216 ЦК України); на підставі договору (ст. 334 ЦК України) та ін.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки розташованої за адресою: Миколаївська обл., Очаківський р., с/рада Парутинська, кадастровий номер: 4825182800:01:000:0986, дата державної реєстрації земельної ділянки: 12.08.2005р., на підставі свідоцтва про право на спадщину, за законом, серія та номер: 416, виданий 11.05.2010р., видавник: державний нотаріус Другої очаківської державної нотаріальної контори Миколаївської області, державний акт на право власності на земельну ділянку, серія та номер: ЯА062042, виданий 12.08.2005р., видавник: Очаківська районна державна адміністрація Миколаївської області.

У матеріалах справи відсутні будь-які докази договірних відносин між сторонами; земельна ділянка, розташована за адресою: Миколаївська обл., Очаківський р., с/рада Парутинська, кадастровий номер: 4825182800:01:000:0986, перебуває у відповідача не на підставі укладеного з позивачем договору.

Таким чином, між позивачем та відповідачем відсутні зобов`язально-правові відносини, а нерухомим майном (земельною ділянкою), що належить позивачу, безпідставно користується та розпоряджається відповідач.

Аналізуючи положення чинного законодавства, можливо дійти висновку про те, що багаторічні насадження не можуть розглядатися як окремий об`єкт права власності без земельної ділянки, на якій вони знаходяться, оскільки є складовою частиною земельної ділянки.

При цьому, відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності зайняття спірної земельної ділянки та нелегітимності або непропорційності втручання та не надано доказів щодо права власності на багаторічні насадження.

Наявність майна (земельної ділянки) у незаконному володінні відповідача та відсутність у нього правових підстав для володіння оспорюваним майном дає підстави для висновку про обґрунтованість вимоги позивача, щодо витребування з чужого незаконного володіння земельної ділянки з багаторічними насадженнями (виноградниками).

При цьому, задоволення вказаної вимоги виключає правові підстави для задоволення вимоги про зобов`язання відповідача повернути позивачу земельну ділянку з багаторічними насадженнями (виноградниками), оскільки у відповідності до ст. 400 ЦК України, дані вимоги є взаємовиключними.

Судові витрати

Ч. 1 ст. 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який згідно ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» становив 2102 грн.

Враховуючи викладене, та з врахуванням сплати позивачем судового збору в розмірі 840, 80 грн., суд стягує з відповідача судовий збір в сумі 1261, 20 грн.

Керуючись ст.ст.129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Задовольнити частково позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Очаківський Райагрохім” (67751, Одеська область, Білгород-Дністровський район, с. Нове, вул. Нова, буд. 31; код ЄДРПОУ 05490167) про витребування із чужого незаконного володіння земельної ділянки.

2.Витребувати із чужого незаконного володіння земельну ділянку у Товариства з обмеженою відповідальністю „Очаківський Райагрохім” на користь власника ОСОБА_1 разом з багаторічними насадженнями (виноградниками), площею 0,72 га, кадастровий номер 4825182800:01:000:0986, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належить йому на праві власності, згідно свідоцтва про право на спадщину за законом №416 від 11.05.2010р., зареєстрованому в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 03.06.2015р. №9896830.

3.В іншій частині позову щодо зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю „Очаківський Райагрохім” повернути власнику ОСОБА_1 земельну ділянку – відмовити.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Очаківський Райагрохім” (67751, Одеська область, Білгород-Дністровський район, с. Нове, вул. Нова, буд. 31; код ЄДРПОУ 05490167) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 840 (вісімсот сорок), 80 грн.

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Очаківський Райагрохім” (67751, Одеська область, Білгород-Дністровський район, с. Нове, вул. Нова, буд. 31; код ЄДРПОУ 05490167) на користь Державного бюджету України (рахунок № UA908999980313111256000026001 в ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код ЄДРПОУ отримувача - 37993783, банк отримувача – Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір в сумі 1261 (одна тисяча двісті шістдесят одна), 20 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду або через Господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги у порядку ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 09 липня 2021 р.

Копію рішення надіслати: представнику позивача ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ), ТОВ "ОЧАКІВСЬКИЙ РАЙАГРОХІМ" (67751, Одеська область, Білгород-Дністровський район, с. Нове, вул. Нова, буд. 31).

Суддя Л.І. Грабован