Рішення № 98202415, 30.06.2021, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" червня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/909/21

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Ловга В.М.

За участю представників сторін:

Від позивача: Владімірова О.В. на підставі ордеру;

Від відповідача: не з`явився;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Діксі-центр” до державного підприємства „Морський торговельний порт „Чорноморськ” про стягнення 105 283,57 грн., –

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Діксі-центр” (далі по тексту – ТОВ „Діксі-центр”) звернулося до господарського суду із позовною заявою до державного підприємства „Морський торговельний порт „Чорноморськ” (далі по тексту – ДП „МТП „Чорноморськ”) про стягнення заборгованості у загальному розмірі 105 283,57 грн., яка складається із суми основного боргу у розмірі 99 642,00 грн., пені у розмірі 2 635,52 грн., 3% річних у розмірі 704,32 грн., збитків від інфляції у розмірі 2301,73 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем зобов`язань, прийнятих на себе за умовами договору про закупівлю товару №20/122-0з від 24.09.2020р. в частині оплати вартості поставленого позивачем товару.

ДП „МТП „Чорноморськ” не скористалось наданим законом правом на участь свого представника у судовому процесі. При цьому, суд зазначає, що відповідачем неодноразово подавались до суду клопотання про відкладення судових засідань. Оскільки ДП „МТП „Чорноморськ” не було надано суду відзиву на позов справа розглядається за наявними в матеріалах справи доказами.

29.06.2021р. до господарського суду від ДП „МТП „Чорноморськ” надійшло клопотання про зменшення розміру заявленої позивачем до стягнення пені до 1%, а саме до суми – 26,36 грн. В обґрунтування поданого клопотання відповідачем було наголошено, що скрутний майновий стан підприємства, ненадання позивачем доказів понесення збитків, а також наявність заборгованості контрагентів перед ДП „МТП „Чорноморськ” у своїй сукупності виступають підставами, які дають суду можливість зменшити розмір заявленої позивачем до стягнення пені.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представника позивача, господарський суд встановив наступне.

24.09.2020р. між ДП „МТП „Чорноморськ” (Покупець) та ТОВ „Діксі-центр” (Продавець) було укладено договір на закупівлю товару №20/122-0з, відповідно до п. п. 1.1-.1.3 якого Постачальник зобов`язується поставити Покупцю товар за кодом ДК 021:2015 - 48820000-2 - «Сервери», а Покупець прийняти і оплатити такий товар в порядку та на умовах, визначених цим договором. Найменування товару - система зберігання даних. Найменування, асортимент, технічні характеристики, кількість та ціна товару, що поставляється згідно з цим договором, визначені у специфікації (додаток № 1 до цього договору), яка є його невід`ємною частиною. Обсяги закупівлі товару можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків Покупця та виробничої необхідності.

Найменування, технічні характеристики та ціна товару, що поставляється згідно з договором про закупівлю товару №20/122-0з від 24.09.2020р. були визначені сторонами у додатку №1 до договору (специфікації).

Згідно з п. 3.1 договору про закупівлю товару №20/122-0з від 24.09.2020р. ціна цього договору становить 83 035,00 грн. без ПДВ, крім того ПДВ (20%) 16 607,00 грн., разом ціна цього договору становить 99 642,00 грн.

Відповідно до п. 4.1 договору про закупівлю товару №20/122-0з від 24.09.2020р. Покупець здійснює оплату за фактично поставлений товар шляхом прямого банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок Постачальника у безготівковій формі, протягом 60 (шістдесяти) банківських днів з дня підписання видаткової накладної, ТТН, належним чином оформленої податкової накладної/розрахунку коригування до податкової накладної в електронній формі та зареєстрованій в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН), в порядку та строки визначені податковим законодавством, та на підставі належним чином оформленого оригіналу рахунку Постачальника.

Умовами п. п. 5.6, 5.7 договору про закупівлю товару №20/122-0з від 24.09.2020р. встановлено, що датою поставки партії товару вважається дата передачі Постачальником Покупцю товару згідно з підписаною сторонами видатковою накладною, ТТН. Право власності на товар від Постачальника до Покупця переходить після передачі товару та підписання сторонами видаткової накладної, ТТН на поставлений товар.

Згідно з п. 8.2 договору про закупівлю товару №20/122-0з від 24.09.2020р. за порушення строків оплати поставленого товару Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі 50% облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 12.1 договору про закупівлю товару №20/122-0з від 24.09.2020р. цей договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін, і діє до 31.12.2020р. включно. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання тих зобов`язань, що лишились невиконаними.

30.09.2020р. ДП „МТП „Чорноморськ” звернулось до ТОВ „Діксі-центр” із заявкою на поставку товару, визначеного умовами договору про закупівлю товару №20/122-0з від 24.09.2020р. При цьому, 30.09.2020р. ТОВ „Діксі-центр” було виставлено ДП „МТП „Чорноморськ” рахунок №20СМ30/09-01 на оплату вартості товару згідно договору.

05.10.2020р. між ДП „МТП „Чорноморськ” та ТОВ „Діксі-центр” було підписано видаткову накладну №1614, з якої вбачається, що позивачем було передано у власність відповідача товар, визначений договором про закупівлю товару №20/122-0з від 24.09.2020р., вартість якого складає 99 642,00 грн. При цьому, ТОВ „Діксі-центр” було оформлено податкову накладну відповідно до вимог податкового законодавства.

13.04.2021р. ТОВ „Діксі-центр” звернулось до ДП „МТП „Чорноморськ” із претензією №4, відповідно до якої позивач просив сплатити заборгованість за договором про закупівлю товару №20/122-0з від 24.09.2020р., а саме оплатити вартість товару, отриманого на підставі накладної №1614 від 05.10.2020р. у розмірі 99 642,00 грн. Оскільки претензія позивача про сплату заборгованості була залишена відповідачем без відповіді та задоволення, ТОВ „Діксі-центр” звернулось до господарського суду із даними позовними вимогами.

Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.

В силу положень ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Зобов`язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч.1 ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до положень ст.ст. 662, 664 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Положеннями ст. 530 ЦК України встановлено наступне: якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Проте, в порушення наведених норм закону та умов договору про закупівлю товару №20/122-0з від 24.09.2020р. ДП „МТП „Чорноморськ” не було оплачено вартості поставленого на підставі накладної №1614 від 05.10.2020р. товару у розмірі 99 642,00 грн., в результаті чого станом на момент звернення позивача до суду із даним позовом заборгованість відповідача складає 99 642,00 грн. З викладених обставин позовні вимоги ТОВ „Діксі-центр” до ДП „МТП „Чорноморськ” про стягнення суми основного боргу у розмірі 99 642,00 грн. підлягають задоволенню як законні та обґрунтовані.

Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У зв`язку із порушенням відповідачем прийнятих на себе грошових зобов`язань щодо здійснення своєчасної та в повному обсязі оплати вартості поставленого товару, позивачем, в порядку ст. 625 ЦК України, було нараховано ДП „МТП „Чорноморськ” до сплати три відсотки річних у розмірі 704,32 грн., які були нараховані на суму основного боргу протягом періоду з 04.01.2021р. по 30.03.2021р., та збитки від інфляції у розмірі 2301,73 грн., які були нараховані на суму основного боргу протягом періоду з січня 2021р. по лютий 2021р.

Проаналізувавши здійснений позивачем розрахунок збитків від інфляції та трьох відсотків річних, господарський суд дійшов висновку про їх правильність та обґрунтованість. Викладене має наслідком необхідність задоволення позовних вимог ТОВ „Діксі-центр” до ДП „МТП „Чорноморськ” шляхом присудження до стягнення на користь позивача 3% річних у розмірі 704,32 грн. та збитків від інфляції у розмірі 2301,73 грн.

З посиланням на умови п. 8.2 договору про закупівлю товару №20/122-0з від 24.09.2020р., а також приписи чинного законодавства ТОВ „Діксі-центр” було нараховано відповідачу до сплати пеню у загальному розмірі 2 635,52 грн., яка була нарахована на суму основного боргу протягом періоду з 04.01.2021р. по 31.03.2021р.

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки – грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов`язання. Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов`язань. Частиною ст. ст. 547, 548 ЦК України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

При здійсненні нарахування пені слід мати на увазі приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, згідно з якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з п. 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань” (з наступними змінами і доповненнями) огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 ГПК України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Проаналізувавши здійснений позивачем розрахунок пені, заявленої до стягнення, господарський суд дійшов висновку про правильність та обґрунтованість здійсненого позивачем розрахунку.

Вирішуючи питання про розмір пені, яка підлягає стягненню із ДП „МТП „Чорноморськ” на користь ТОВ „Діксі-центр” в межах даної справи, господарський суд вважає за необхідне надати правову оцінку заявленому відповідачем клопотанню про зменшення розміру пені до 1%.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч.1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Господарський суд зауважує, що приписами чинного законодавства не встановлено переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких суд може зменшити неустойку, а, отже, вирішення вказаного питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

За результатами надання оцінки заявленому відповідачем клопотанню господарський суд вважає за необхідне зазначити, що розмір заявлених ТОВ „Діксі-центр” до стягнення штрафних санкцій у порівнянні із сумою основного боргу є незначним. Наведене дозволяє господарському суду дійти висновку, що заявлені позивачем до стягнення штрафні санкції у розмірі 2 635,52 грн., в даному випадку, є засобом розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання, будь-які докази, які можуть свідчить про намагання позивача покласти на відповідача надмірний тягар шляхом стягнення пені також відсутні.

З викладених обставин, господарський суд доходить висновку про відсутність передбачених законом підстав для задоволення заявленого ДП „МТП „Чорноморськ” клопотання про зменшення пені до 26,36 грн., оскільки розмір заявлених до стягнення ТОВ „Діксі-центр” штрафних санкцій у порівнянні із сумою основного боргу не є надмірним.

Крім того, слід також зазначити, що надані відповідачем докази на підтвердження скрутного фінансового становища (звіт про фінансовий стан на 31.03.2021р., звіт про фінансові результати за I квартал 2021 р., накази про зміни істотних умов праці, скасування надбавок для працівників, інформація щодо суми дебіторської заборгованості станом на 30.04.2021р.) не відображають у повній мірі інформації про господарську діяльність відповідача, що, відповідно, дозволяє суду дійти висновку про недоведеність відповідачем факту перебування у скрутному фінансовому становищі, наявність якого може виступати підставою для зменшення розміру пені.

Підсумовуючи вищенаведене, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заявлених ТОВ „Діксі-центр” до ДП „МТП „Чорноморськ” позовних вимог шляхом присудження до стягнення із відповідача пені у розмірі 2 635,52 грн.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Підсумовуючи викладене вище, господарський суд доходить висновку щодо необхідності задоволення заявлених товариством з обмеженою відповідальністю „Діксі-центр” до державного підприємства „Морський торговельний порт „Чорноморськ” позовних вимог шляхом присудження до стягнення із відповідача суми основного боргу у розмірі 99 642,00 грн., пені у розмірі 2 635,52 грн., 3% річних у розмірі 704,32 грн., збитків від інфляції у розмірі 2301,73 грн.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат на правову допомогу у розмірі 5 000,00 грн., клопотання про розподіл яких заявлено позивачем, господарський суд враховує наступне.

Згідно зі ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Господарський суд зауважує, що позивачем у поданій до суду позовній заяві було повідомлено, що попередній розрахунок суми судових витрат, які позивач очікує понести у зв`язку із розглядом справи, складається із судового збору та витрат на правову допомогу, розмір яких складає 5 000,00 грн.

Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

На підтвердження отримання правової допомоги позивачем було надано суду договір про надання правової допомоги №04-01/12 від 04.01.2021р., додаткову угоду до договору, платіжне доручення №10615 від 27.04.2021р. на суму 5 000,00 грн.

Згідно з ч. ч. 1, 4 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Оскільки вимогами ст. 129 ГПК України передбачено необхідність розподілу інших судових витрат, тобто і витрат на правову допомогу, у разі задоволення позову шляхом їх покладення на відповідача, господарський суд, враховуючи задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю „Діксі-центр”, а також приймаючи до уваги ненадходження до суду від відповідача клопотання про зменшення витрат на правову допомогу, вважає за необхідне та правомірне покласти на відповідача витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 5 000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236 – 238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з державного підприємства „Морський торговельний порт „Чорноморськ” /68001, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Праці, буд. 6; ідентифікаційний код 01125672/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Діксі-центр” /03151, м. Київ, вул. Ушинського, буд. 40; ідентифікаційний код 34763967/ суму основного боргу у розмірі 99 642,00 грн. /дев`яносто дев`ять тисяч шістсот сорок дві грн. 00 коп./, пеню у розмірі 2 635,52 грн. /дві тисячі шістсот тридцять п`ять грн. 52 коп./, 3% річних у розмірі 704,32 грн. /сімсот чотири грн. 34 коп./, збитки від інфляції у розмірі 2 301,73 грн. /дві тисячі триста одна грн. 73 коп./, судовий збір у розмірі 2270,00 грн. /дві тисячі двісті сімдесят грн. 00 коп./, витрати на правову допомогу у розмірі 5 000,00 грн. /п`ять тисяч грн. 00 коп./.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту рішення суду.

Повний текст рішення складено 08 липня 2021 р.

Суддя С.П. Желєзна