Рішення № 98202382, 30.06.2021, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2021 року Справа № 915/170/21

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О., за участі секретаря судового засідання Матвєєвої А.В., розглянувши матеріали

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Селтон” (04074, м.Київ, вул. Резервна, 29, код ЄДРПОУ 32556556)

до відповідача: Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (вул. Назарівська, 3, м. Київ, 01032) в особі Відокремленого підрозділу “Южно-Українська АЕС” Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (54001, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, код ЄДРПОУ 20915546)

про: стягнення заборгованості,

за участі представників учасників справи:

від позивача: Чорний О.А.,

від відповідача: не з`явився,

в с т а н о в и в:

15.02.2021 позивач звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №19 від 25.01.2021 про стягнення з відповідача заборгованості за Договором поставки №53-123-01-20-06431 від 01.06.2020 в сумі 1314912,66 грн, з яких: 1276534,08 грн – основна заборгованість, 28233,11 грн інфляційні втрати, 10145,47 грн - 3% річних.

Позовні вимоги обгрунтовано невиконанням відповідачем зобов`язання за договором поставки №53-123-01-20-06431 від 01.06.2020 в частині оплати вартості отриманого товару у встановлені в договору терміни.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.02.2021 справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/170/21 та визначено головуючим у справі суддю Ржепецького В.О.

Ухвалою суду від 22.02.2021 позовну заяву залишено без руху з підстав недотримання позивачем п.2 ч. 3 ст. 162, п.1 ч. 1, ч. 2 ст. 164, ч. 1 ст. 172 ГПК України та встановлено 10-денний строк з дня отримання ухвали для подання до господарського суду заяви про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалу суду від 22.02.2021 позивачем отримано 02.03.2021.

09.03.2021 на адресу суду надійшла заява позивача за вих. №118 від 03.03.2021 про усунення недоліків.

Ухвалою суду від 15.03.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №915/170/21, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 05.04.2021, встановлено сторонам процесуальні строки для подання до суду заяв по суті справи.

31.03.2021 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву з додатками (вих. №32/304 від 26.03.2021) (а.с. 79-93), яким відповідач наявність заборгованості в сумі 1276534,08 грн за отриманий товар не заперечує та зазначає, що у зв`язку із значним зростанням простроченої заборгованості ДП «Енергоринок», ДП «Гарантований покупець», ПрАТ «НЕК «Укренерго» перед ДП НАЕК «Енергоатом», суттєвим зменшенням обсягу відпуску електроенергії, виникла фінансова криза не платежів. Відповідач не ухиляється від сплати суми основної заборгованості та вживає всіх можливих заходів для цього.

Щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат відповідач зазначає наступне. Відповідно до п. 2.2 Договору, оплата відбувається протягом 45 робочих днів після постачання ТМЦ згідно специфікації № 1 (Додаток до договору № 1) та виконання Постачальником умов п. 3.2, 5.1 Договору. Пеня на несвоєчасну оплату не нараховується. Отже початок терміну на оплату поставленого товару починає свій перебіг після виконання постачальником останньої умови договору.

За умовами укладеного договору позивач остаточно виконав взяті на себе договірні зобов`язання в наступні терміни:

- за видатковою накладною № СЛТ 607 від 13.10.2020 року постачання було здійснено 15.10.2020, зареєстровано податкову накладну в ЄРПН (п. З.2. Договору) 29.10.2020, а вхідний контроль (п.5.1.Договору) пройдено 03.11.2020 року. Отже, терміном на оплату є проміжок часу з 04.11.2020 по 11.01.2021. І починаючи з 12.01.2021 почався період прострочення, що дало змогу позивачу нараховувати 3% річних та інфляційні втрати;

- за видатковою накладною № СЛТ 608 від 16.10.2020 року постачання було здійснено 20.10.2020, вхідний контроль (п.5.1 Договору) пройдено 03.11.2020 року і 11.11.2020 зареєстровано податкову накладну в ЄРПН (п. 3.2. Договору). Отже, терміном на оплату є проміжок часу з 12.11.2020 по 18.01.2021. І починаючи з 19.01.2021 почався період прострочення, що дало змогу позивачу нараховувати 3% річних та інфляційні втрати.

Відповідач вважає, що позивач при нарахуванні 3% річних та інфляційних втрат не врахував обов`язковість виконання ним п.3.2 та 5.1 укладеного договору, що призвело до хибного нарахування інфляційних втрат та 3% річних.

05.04.2021 судом постановлено протокольну ухвалу про відкладення розгляду справи на 13.05.2021 о 10:00 год.

23.04.2021 від позивача надійшов лист за вих. №265 від 19.04.2021, яким позивач зазначає, що загальна сума заборгованості відповідача за договором поставки №53-123-01-20-06431 від 01.06.2020 складає 1287483,75 грн, з яких: 1276534,08 грн – основна заборгованість, 51699,59 грн – інфляційні збитки, 10897,97 грн – 3% річних.

12.05.2021 судом постановлено протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та відкладення розгляду справи на 08.06.2021 о 10:30 год.

24.05.2021 позивачем подано суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 1354745,56 грн, з яких: 1276534,08 грн – основна заборгованість, 61018,28 грн інфляційні втрати, 17193,20 грн - 3% річних. Витрати на правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн та судовий збір у розмірі 20321,18 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Враховуючи викладене, суд розглядає позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог.

24.05.2021 від відповідача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій відповідач зазначає, що не погоджується з розрахунком позивача, посилаючись на п. 3.2, 5.1 Договору.

При цьому відповідач не надав суду свій обґрунтований розрахунок суми боргу.

Згідно з п. 2.2. Договору оплата відбувається протягом 45 робочих днів після постачання ТМЦ згідно специфікації №1 (Додаток до договору №1) та виконання постачальником умов п. п. 3.2, 5.1 цього Договору.

Пункт 3.2. Договору встановлює перелік документів, що надаються постачальником покупцю разом з товаром, а п. 5.1. встановлює порядок приймання товару по кількості і якості покупцем.

Постачальник не виконує і не може виконати пункт 5.1. Отже, проходження вхідного контролю підтверджує, що товар позивача повністю відповідає умовам договору та є додатковим доказом отримання товару відповідачем.

На думку позивача, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов`язання та не спростував заявлених позовних вимог, відповідачем були порушені зобов`язання, обумовлені договором №53-123-01-20-06431 від 01.06.2020 та положення ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 Господарського процесуального кодексу України, а тому вимога позивача про стягнення суми заборгованості є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

08.06.2021 судом постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі та призначення розгляду справи по суті на 30.06.2021.

Учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Ухвалою суду від 15.06.2021 задоволено клопотання позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

В судовому засіданні 30.06.2021 позивач підтримує позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив, просить позов задовольнити.

Відповідач правом участі у судовому засіданні не скористався.

Відповідно до ст. 42 Господарського процесуального кодексу України участь в судових засіданнях учасників справи - це право, а не обов`язок, якщо інше не визначено законом.

Явка представника відповідача у судове засідання, призначене на 30.06.2021, не визнавалась судом обов`язковою.

Таким чином, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами.

30.06.2021 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

При розгляді цієї справи, в тому числі щодо дотримання засад господарського судочинства та строків розгляду справи, судом враховується таке.

Відповідно до ч.1-3 ст.2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності і диспозитивності.

Обов`язок доказування тих чи інших обставин лежить на стороні, а суд, крім випадків, встановлених цим Кодексом, не зобов`язаний збирати докази (ч.3 ст.2, ч.3 ст.13, ч.1 ст.14 ГПК України).

Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст.ст.76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Сприяння своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, подання всіх наявних доказів в порядку та строки, встановлені законом, віднесено статтею 42 ГПК України до обов`язку учасників справи.

В той же час, згідно ч. 2 ст. 14 ГПК України, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, і відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України, несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням тих чи інших процесуальних дій.

Приписам ст. 78 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Згідно зі ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

01.06.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Селтон" (далі – постачальник, позивач) та Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі заступника генерального директора Відокремленого підрозділу "Южно-Українська АЄС" (далі – покупець, відповідач) укладений договір на постачання товару № 53-123-01-20-06431 (далі – Договір), за умовами якого (п. 1.1.) постачальник зобов`язується передати покупцю, а покупець приймає на себе зобов`язання прийняти і сплатити товар код CPV 42510000-4 по ДК 021:2015 – Теплообмінники, кондиціонери повітря, холодильне обладнання та фільтрувальні пристрої (Фільтрувальне обладнання) (далі товар), у кількості, асортименті і цінам, зазначеним у специфікації № 1 (Додаток до договору №1), що є невід`ємною частиною цього договору. Рік виготовлення товару – не раніше 2020 року

Відповідно до п. 1.3 Договору, місцем виконання цього Договору є місто Южноукраїнськ.

Відповідно до п. 2.1 Договору, загальна вартість товару є твердою та складає:

разом 1063778,40 грн. без ПДВ грн.

крім того ПДВ 20 % : 212 755,68 гри.

Всього з ПДВ: 1 276 534,08 гри. (один мільйон двісті сімдесят шість тисяч п`ятсот тридцять чотири гривні 08 копійок)

Відповідно до п. 2.2 Договору, за даним договором оплата відбувається протягом 45 робочих днів після постачання ТМЦ згідно специфікації № 1 (Додаток до договору № 1) та виконання Постачальником умов п.п. 3.2., 5.1 цього Договору. Пеня за несвоєчасну оплату не нараховується.

Відповідно до п. 3.1 Договору, постачання здійснюється на протязі 90 днів з дати публікації договору в системі ProZorro, але не пізніше 30.07.2020 року, на умовах:

- DDP м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, Южноукраїнське відділення ВП “Складське господарство”, відповідно до Правил Інкотермс-2010, з обов`язковою присутністю представника постачальника.

Відповідно до п. 3.2 Договору, з товаром постачальник надає покупцю:

- видаткову накладну (в трьох примірниках) з відображенням коду товару згідно з УКТ ЗЕД по-позиційно;

- електронну податкову накладну, оформлену та зареєстровану в ЄРПН у встановленому чинним законодавством порядку в електронній формі з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про довірчі послуги» у строки, визначені для реєстрації податкової накладної в ЄРПН;

- документи, який підтверджує якість товару (сертифікат якості, паспорт або інше).

Відповідно до п. 3.3 Договору, датою постачання є дата отримання товару на складі вантажоодержувача з відміткою в накладній на відвантаження товару.

Відповідно до п. 5.1 Договору, приймання товару по кількості і якості здійснюється відповідно до інструкцій П-6 “Про порядок приймання продукції по кількості” і П-7 “Про порядок приймання продукції по якості”, СОУ НАЕК 038:2017 “Управління закупівлями продукції. Організація Вхідного контролю продукції АЕС”.

Відповідно до п. 12.1 Договір вступає в силу з моменту підпису обома сторонами та скріплення печаткою.

Відповідно до п. 12.2 Договору дія терміну цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 12.1 цього Договору, та закінчується 31.12.2021.

Відповідно до п. 12.3 Договору закінчення терміну дії цього Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії терміну цього Договору, та виконання діючих зобов`язань.

Специфікацією №1 до Договору сторони погодили найменування товару, його тип, ціну за одиницю тощо (а.с. 11).

На підставі ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов`язання, яке в силу ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи предмет позову, наведені вище положення договору, відсутність підстав (в тому числі відповідних клопотань сторін), які б витікали з поданих сторонами доказів, зокрема, установчих документів, для застосування норм ст.ст. 48, 52 ГПК України, господарський суд виходить з того, що зобов`язання, яке витікає з договору на постачання товару № 53-123-01-20-06431, виникло між Товариством з обмеженою відповідальністю "Селтон" та Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Южно-Українська АЄС", що визнається відповідачем.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. ст. 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що позивач поставив відповідачу товар на суму 1276534,080 грн, що підтверджується: видатковою накладною №СЛТ608 від 16.10.2020 на суму 279806,40 грн; видатковою накладною №СЛТ607 від 13.10.2020 на суму 996727,68 грн (а.с. 12-13), актами: №А1-190-3 від 02.11.2020 вхідного контролю (ВК 1) продукції для СВБ блоку №1-3 ВП ЮУ АЕС, №А2-190-3 від 03.11.2020 вхідного контролю (ВК 2) продукції для СВБ блоку №1-3 ВП ЮУ АЕС, №А1-191-3 від 02.11.2020 вхідного контролю (ВК 1) продукції для СВБ блоку №1-3 ВП ЮУ АЕС, №А2-191-3 від 03.11.2020 вхідного контролю (ВК 2) продукції для СВБ блоку №1-3 ВП ЮУ АЕС та ярликами на придатну продукцію: №Я-190-3 від 03.11.2020 та №Я-191-3 від 03.11.2020 (а.с.14-23).

На виконання умов п. 3.2. Договору позивачем подано податкову накладну №35 від 13.10.2020, яку зареєстровано 29.10.2020 та податкову накладну №44 від 16.10.2020, яку зареєстровано 12.11.2020 (а.с.24-29).

Отже, граничним строком для оплати за товар є: 11.01.2020 (включно) за видатковою накладною №СЛТ 607 від 13.10.2020 та 18.01.2021 (включно) за видатковою накладною СЛТ 608 від 16.10.2020.

В порушення умов п. 2.2. Договору відповідачем товар у встановлений строк не сплачено.

Станом на день розгляду справи суду не подано доказів оплати заборгованості в розмірі 1276534,08 грн, строк оплати якої настав, як і не спростовано факту наявності вказаної заборгованості.

Враховуючи вищевикладене, позовна вимога про стягнення заборгованості за поставлений товар в сумі 1276534,08 грн є обґрунтованою, законною та підлягає задоволенню.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних витрат в сумі 61018,28 грн та 3% річних в сумі 17193,20 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. ст. 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є фінансовими санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів (девальвації грошової одиниці України) та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ця міра відповідальності нараховуються незалежно від наявності вини боржника, оскільки передбачена законом і є частиною грошового зобов`язання боржника до моменту його припинення згідно норм матеріального права України.

Інфляційні нарахування – це збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов`язання з причини девальвації грошової одиниці України протягом місяця і визначається державою як середньомісячний індекс, який розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; сума, що внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

В період прострочки виконання боржником його грошового зобов`язання може мати місце як збільшення суми основного боргу (інфляція), так і зменшення суми основного боргу (дефляція) і для застосування до боржника судом цього виду виключної відповідальності, встановленої законом в зв`язку з неналежним виконанням грошового зобов`язання, необхідні умови існування у боржника простроченого грошового зобов`язання протягом місяця. Причому саме визначена сума боргу повинна не змінюватись протягом місяця. Якщо відповідачем здійснювались часткові оплати боргу, то застосовується відповідальність у вигляді інфляційних тільки до тієї суми боргу, що не була сплачена та існувала певний час протягом місяця.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати в сумі 61018,28 грн за період з січня по квітень 2021 року та 3% річних в сумі 17193,20 грн за період з 18.12.2020 по 31.05.2021.

Перевіривши розрахунки судом встановлено, що позивачем при нарахуванні 3% річних та інфляційних втрат не враховано положення п. 2.2. та 3.2. Договору.

Суд погоджується з твердженням відповідача у відзиві на необхідність врахування при визначенні строку здійснення розрахунків за поставлений товар дати реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Як зазначено вище, граничним строком для оплати за товар є: 11.01.2020 (включно) за видатковою накладною №СЛТ 607 від 13.10.2020 та 18.01.2021 (включно) за видатковою накладною СЛТ 608 від 16.10.2020.

З урахуванням наведеного, судом здійснено перерахунок 3 % річних і встановлено, що обґрунтованою сумою трьох відсотків річних у спірних правовідносинах є 14527,91 грн, зокрема:

- за видатковою накладною № СЛТ608 від 16.10.2020 на суму 279806,40 грн за період прострочення з 19.01.2021 по 31.05.2021 на суму 3058,71 грн;

- за видатковою накладною № СЛТ607 від 13.10.2020 на суму 996727,68 грн за період прострочення з 12.01.2021 по 31.05.2021 на суму 11469,20 грн.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних підлягають задоволенню частково в сумі 14527,91 грн, в решті позовних вимог в цій частині в сумі 2665,29 грн слід відмовити.

За розрахунком суду інфляційні втрати позивача становлять в загальній сумі 57257,75 грн, зокрема:

- за видатковою накладною № СЛТ608 від 16.10.2020 на суму 279806,40 грн за період з лютого по квітень 2021 року - 9614,20 грн;

- за видатковою накладною № СЛТ607 від 13.10.2020 на суму 996727,68 грн за період з січня по квітень 2021 року – 47650,43 грн.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат підлягають задоволенню частково в сумі 57257,75 грн, в решті позовних вимог в цій частині в сумі 3760,53 грн слід відмовити.

Щодо заперечень відповідача, які полягають у відсутності його вини, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (ч. 2 ст. 614 ЦК України).

У зобов`язальних правовідносинах вина особи, яка порушила зобов`язання, презюмується, і саме на неї покладається обов`язок з доведення відсутності своєї вини у порушенні зобов`язання (постанова Верховного Суду від 11.10.2018 у справі № 910/20767/17).

Відповідно до ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ч. 3 ст. 14 Закону України “Про торгово-промислові палати в Україні”, Торгово-промислова палата України, зокрема, засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Відповідно до ст. 14-1 Закону України “Про торгово-промислові палати”, Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Відповідно до п. 7.1 Договору, сторони звільняються від відповідальності за повне або часткове невиконання своїх зобов`язань за цим договором унаслідок форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили, такі, як: повені, землетруси, пожежі, інші стихійні лиха, а також війни, воєнні дії), а також дій органів законодавчої, виконавчої влади і підлеглих їм органів, що вступили в силу після укладення даного договору. Якщо будь-які з таких обставин безпосередньо вплинули на виконання зобов`язань у термін, встановлений у договорі, то цей термін відсувається відповідно до часу дії відповідної обставини.

Відповідно до п. 7.2 Договору, форс-мажорні обставини визнаються тільки у випадку їх виникнення в період терміну дії даного договору. Про настання і припинення форс-мажорних обставин кожна сторона зобов`язана інформувати іншу сторону протягом 10 днів. Настання форс-мажорних обставин засвідчується сертифікатом органів, у компетенцію яких входить повноваження видавати сертифікати, що підтверджують настання подій непереборної сили.

Відповідно до п. 7.3 Договору, недотримання терміну повідомлення про настання і припинення форс-мажорних обставин позбавляє відповідну сторону можливості посилатися на них як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Враховуючи вищевикладене, наведені відповідачем підстави (зростання простроченої заборгованості ДП “Гарантований покупець” перед ДП НАЕК “Енергоатом”, фінансова криза неплатежів тощо) не є в розумінні ст. 617 ЦК України обставинами, які звільняють боржника як від оплати за отриманий товар, так і від відповідальності.

Враховуючи вищевикладене, в суду відсутні правові підстави для звільнення відповідача (покупця) від відповідальності за порушення зобов`язання через обставини непереборної сили.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи задоволення позовних вимог частково в загальній сумі 1348319,74 грн з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати по сплаті судового збору в сумі 20224,79 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 77, 79, 86, 126, 129, 201, 219, 220, 231, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (вул. Назарівська, 3, м. Київ, 01032) в особі Відокремленого підрозділу “Южно-Українська АЕС” Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (54001, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, код ЄДРПОУ 20915546) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Селтон” (04074, м.Київ, вул. Резервна, 29, код ЄДРПОУ 32556556):

- 1276534,08 грн – основного боргу;

- 14527,91 грн – 3% річних;

- 57257,75 грн – інфляційних збитків;

- 20224,79 грн - судового збору.

3. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних в сумі 2665,29 грн та інфляційних збитків в сумі 3760,53 грн - відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

6. Рішення може бути оскаржене в порядку, визначеному статтею 256 і підпунктом 17.5 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Сторони у справі:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю “Селтон” (04074, м.Київ, вул. Резервна, 29, код ЄДРПОУ 32556556)

відповідач: Державне підприємство “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (вул. Назарівська, 3, м. Київ, 01032) в особі Відокремленого підрозділу “Южно-Українська АЕС” Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (54001, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, код ЄДРПОУ 20915546).

Повний текст судового рішення складено і підписано суддею 09.07.2021.

Суддя В.О. Ржепецький