Ухвала суду № 9820217, 25.05.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" травня 2010 р. м. КиївК-6803/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідачаРибченка А.О.

суддів:Брайка А.І.

Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Федорова М.О.

при секретарі судового засідання:Сенченко Т.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Козівської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області

на постанову Господарського суду Тернопільської області від 23 серпня 2007 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2008 року

у справі № 1/63-3208

за позовом Дочірнього підприємства «Управління механізації»Відкритого акціонерного товариства «Тернопільагроспецмонтаж»

до Козівської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

В липні 2007 року Дочірнє підприємство «Управління механізації» Відкритого акціонерного товариства «Тернопільагроспецмонтаж»(далі позивач) звернулось до суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Козівської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області (далі МДПІ, відповідач) від 10 липня 2007 року № 0000102301/3 та № 0000112301/3.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що позапланову перевірку здійснено з порушенням норм законодавства України лише на підставі наказу керівника контролюючого органу, незаконність перевірки встановлена судовим рішенням, що має преюдиційне значення. Крім того, перевіркою охоплено період, який вже раніше перевірявся. Щодо суті виявлених порушень, то донарахування, висвітлені в акті перевірки, на думку позивача, жодним чином не підтверджені первинними документами як того вимагає законодавство України, а податкові накладні, на які маються посилання відповідача, не підписані уповноваженою на це особою.

Постановою Господарського суду Тернопільської області від 23 серпня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2008 року, позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, МДПІ оскаржила їх в касаційному порядку.

В касаційній скарзі скаржник просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права, та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Позивач в запереченні на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на слідуюче.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, спірні податкові повідомлення-рішення від 10 липня 2007 року № 0000102301/3 та № 0000112301/3 прийнято податковим органом на підставі висновків акта № 11-23/05454912 від 30 січня 2007 року позапланової виїзної документальної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства позивачем при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Торговий комплекс «Західний»за період з 01 жовтня 2004 року по 30 вересня 2006 року.

На думку податкового органу, позивачем порушено пункт 4.1 статті 4 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»в редакції Закону України від 22 травня 1997 року № 283/97-ВР (з наступними змінами та доповненнями; далі Закон № 334/94-ВР), що спричинило заниження податкового зобовязання по податку на прибуток на суму 174643 грн. та підпункт 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, підпункти 7.3.1 та 7.2.3 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(з наступними змінами та доповненнями; далі Закон № 168/97-ВР), в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 139713 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили, зокрема, з того, що в порушення вимог статті 111 Закону України від 04 грудня 1990 року № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні»(далі Закон № 509-ХІІ) позапланова виїзна документальна перевірка позивача проведена відповідачем лише на підставі наказу начальника МДПІ № 4 від 15 січня 2007 року без попереднього отримання дозволу суду на проведення такої перевірки.

Проте, з обґрунтованістю такого висновку погодитись не можна.

Відповідно до пункту 1 статті 11 Закону № 509-ХІІ (в редакції, станом на момент проведення перевірки) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ.

Частиною 6 статті 111 Закону № 509-ХІІ передбачені обставини, за наявності яких органами державної податкової служби проводяться позапланові виїзні перевірки.

Законом України від 25 березня 2005 року № 2505-ІV «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік»та деяких інших законодавчих актів України», внесено зміни до статті 111 Закону № 509-ХІІ, в якій наявні дві редакції частини сьомої, а саме:

1) позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених законами України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а в інших випадках - за рішенням суду;

2) позапланова виїзна перевірка може здійснюватися лише на підставі рішення суду.

Частина 8 вказаної статті передбачає, що позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у цій статті, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом.

Отже, зважаючи на зазначене, відсутність передбачених законодавством випадків повноважень податкових органів на здійснення позапланових перевірок за рішенням суду, для здійснення такої перевірки за наявності передбачених законом підстав для її проведення достатньо рішення керівника відповідного податкового органу, яке оформляється наказом, та з урахуванням вимог частини 1 статті 112 Закону № 509-ХІІ.

Крім того, суди послались на те, що ряд податкових накладних підписані не уповноваженою на те особою, оскільки це підтверджено копіями наказів позивача № 3 від 12 січня 2004 року та № 9 від 01 серпня 2005 року, а тому вони не можуть включатись ТОВ «Торговий комплекс «Західний» до податкового кредиту та не мають юридичної сили.

Проте, такі висновки судів попередніх інстанцій є передчасними, оскільки зроблені без зясування всіх обставин справи та без надання належної правової оцінки поясненням податкового органу.

Так, судами не досліджено пояснення директора ТОВ «Торговий комплекс «Західний»ОСОБА_5, в яких останній стверджує про те, що ДП «Управління механізації»ВАТ «Тернопільагроспецмонтаж»надавало його підприємству послуги по будівництву та благоустрою території, а також те, що податкові накладні, видані на дані послуги, йому безпосередньо передавав начальник ДП «Управління механізації»та довідку Тернопільської ОДПІ про результати невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Торговий комплекс «Західний»з питань правових відносин з ДП «Управління механізації»ВАТ «Тернопільагроспецмонтаж»за період з 01 жовтня 2004 року по 30 вересня 2006 року від 12 червня 2007 року, згідно якої станом на 30 вересня 2006 року по розрахунках з контрагентами наявна заборгованість в сумі 524442,61 грн.

Згідно з частинами 4 та 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України на суд покладається обовязок вживати передбачені законом заходи, необхідні для зясування всіх обставин у справі.

Проте, судами попередніх інстанцій, в порушення вказаних норм права, не було досліджено всіх обставин справи.

За таких обставин, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову зроблено без повного зясування усіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Козівської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області задовольнити.

Скасувати постанову Господарського суду Тернопільської області від 23 серпня 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2008 року.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

ГоловуючийРибченко А.О.

СуддіБрайко А.І.

Голубєва Г.К.

Карась О.В.

Федоров М.О.

Повний текст ухвали складено 27 травня 2010 року.