Рішення № 98201909, 15.06.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.06.2021Справа № 910/20196/20Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. за участю секретаря судового засідання Капішон В.В., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВА КОМПАНІЯ "СИСТЕМА"

до Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК"

про визнання правочину недійсним та зобов`язання відновити становище, яке існувало до порушення

за участю представників:

від позивача: Козій Р.Б.

від відповідача : Лопатнікова А.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВА КОМПАНІЯ "СИСТЕМА" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" у якому просить суд:

визнати односторонній правочин щодо розірвання договору банківського обслуговування по рахунку НОМЕР_1 від 26.11.2019 №20.1.0.0.0/7-20191126/4478 недійсним;

зобов`язати АТ КБ "ПРИВАТБАНК" відновити право ТОВ "ТОРГОВА КОМПАНІЯ "СИСТЕМА" користуватись поточним рахунком № НОМЕР_1 , який був відкритий 10.06.2015 в АТ КБ "ПРИВАТБАНК".

Господарський суд міста Києва ухвалою від 28.12.2020 зазначену позовну заяву залишив без руху, встановив позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення ухвали.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 26.01.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 16.02.2021.

11.02.2021 через відділ діловодства суду від АТ КБ "ПРИВАТБАНК" надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.

У судовому засідання 16.02.2021 суд задовольнив клопотання відповідача та відклав підготовче засідання на 16.03.2021.

18.02.2021 через відділ діловодства суду від АТ КБ "ПРИВАТБАНК" надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог посилаючись на те, що приписи ст.ст. 10, 11 Закону України "Про запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", ст. 64 Закону України "Про банки і банківську діяльність", та погоджені сторонами умови договору банківського обслуговування, прямо наділяють Банк правом відмовитися від ділових відносин з клієнтом з неприйнятно високим ризиком та розірвати договір, що кореспондується і з положеннями ст. 651, 1075 ЦК України.

Також, відповідач повідомив, що за результатом проведеного аналізу фінансових операцій ТОВ "ТК Система", АТ КБ "ПриватБанк" було встановлено, по характер операцій клієнта вказує на можливість використання рахунків, відкритих в AT КБ "ПриватБанк", задля здійснення діяльності направленої на легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму або фінансування розповсюдження зброї масового знищення.

Також, у відзиві на позов відповідачем заявлено клопотання про огляд оригіналів доказів з обмеженим доступом, а саме Витяг з Програми управління комплаєнс-ризиком фінансового моніторингу АТ КБ "ПриватБанк", затвердженої Протоколом Правління АТ КБ "ПриватБанк" №42 від 31.08.2017, висновок Напрямку «Фінансовий моніторинг» АТ КБ "ПриватБанк" відносно ТОВ "ТК "Система" від 25.11.2019, без долучення відповідних доказів до матеріалів справи.

Разом з відзивом АТ КБ "ПРИВАТБАНК" заявлено клопотання про розгляд справи у закритому судому засіданні у зв`язку із тим, що відкритий розгляд справи може мати розголошення банківської таємниці, що охороняється законом.

У судовому засідання 16.03.2021 суд розглянув клопотання представника відповідача про розгляд справи у закритому судому засіданні, заслухав думку учасників процесу та прийшов висновку про наступне.

Відповідно до ст. 60 Закону України "Про банки і банківську діяльність", інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку, є банківською таємницею.

Згідно ч. 8 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи у закритому судовому засіданні проводиться у випадках, коли відкритий судовий розгляд може мати наслідком розголошення таємної чи іншої інформації, що охороняється законом, необхідності захисту особистого та сімейного життя людини, а також в інших випадках, установлених законом.

Таким чином, з метою збереження банківської таємниці, Господарський суд міста Києва ухвалою від 16.03.2021 задовольнив клопотання Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" про розгляд справи у закритому судовому засіданні та ухвалив розгляд справи № 910/20196/20 проводити у закритому судовому засіданні.

У судовому засідання 16.03.2021 суд оголосив про відкладення підготовчого засідання на 06.04.2021 та зазначив, що огляд доказів наданих відповідачем буде здійснений під час розгляду справи по суті.

05.04.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач звертає увагу на те, що відповідач не ознайомив позивача із детальними причинами розірвання договору та не надав жодних офіційних документів на підтвердження встановлення високого ризику фінансових операцій.

05.04.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.

У судовому засіданні 06.04.2021 суд задовольнив клопотання відповідача та оголосив про відкладення підготовчого засідання на 28.04.2021.

У судовому засіданні 28.04.2021 враховуючи відсутність клопотань та повідомлень учасників судового процесу про намір вчинити дії, строк вчинення яких обмежений підготовчим провадженням, відсутність інших клопотань, заяв від сторін, судом закрито підготовче провадження та призначено справу №910/20196/20 до судового розгляду по суті на 25.05.2021, про що постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання.

21.05.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи по суті.

24.05.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи по суті.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 25.05.2021 відкладено розгляд справи по суті на 15.06.2021.

Представник позивача в судовому засіданні 15.06.2021 надав пояснення по суті позовних вимог, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні надав пояснення по суті своїх заперечень, просив суд відмовити у задоволенні позову.

Судом досліджено оригінали доказів, наданих представником відповідача у судовому засіданні 15.06.2021, зокрема, Витяг з Програми управління комплаєнс-ризиком фінансового моніторингу АТ КБ "ПриватБанк", затвердженої Протоколом Правління АТ КБ "ПриватБанк" №42 від 31.08.2017, висновок Напрямку «Фінансовий моніторинг» АТ КБ "ПриватБанк" відносно ТОВ "ТК "Система" від 25.11.2019.

В судовому засіданні 15.06.2021 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників учасників процесу, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

10.06.2015 ПАТ КБ «Приватбанк» (Банк, відповідач) відкрив Товариству з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВА КОМПАНІЯ "СИСТЕМА" (Клієнт, позивач) поточний рахунок № НОМЕР_1 на підставі анкети про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг, за якими ТОВ ТОРГОВА КОМПАНІЯ "СИСТЕМА" приєдналося до Умов, Тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, та які разом складають договір банківського обслуговування (далі - договір).

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, відповідно до довідки №20.1.0.0.0/7-20191126/4478 від 11.06.2015 ПАТ КБ «Приватбанк» 10.06.2015 відкрито рахунок клієнту - ТОВ "ТОРГОВА КОМПАНІЯ "СИСТЕМА" № НОМЕР_1 , валюта UAН (Українська гривня).

26.11.2019 позивач через поштову скриньку отримав від відповідача повідомлення про розірвання договорів і закриття рахунків № 20.1.0.0.0/7-20191126/4478 від 26.11.2019.

Зі змісту повідомлення АТ КБ «Приватбанк» № 20.1.0.0.0/7-20191126/4478. від 26.11.2019 вбачається, що банком прийнято рішення, згідно з яким будуть розірвані укладені з позивачем договори та закритті поточні рахунки на підставі статті 64 Закону України "Про банки і банківську діяльність", частини першої статті 10 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", а саме у зв`язку із встановленням неприйнятно високого ризику за результатами переоцінки ризику клієнта.

21.12.2019 на електронну адресу позивача ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) надійшов лист від керівника напряму активних операцій МСБ Західне ГРУ АТ КБ «ПРИВАТБАНК» Ігоря Колодки (ІНФОРМАЦІЯ_2) щодо питань та зауважень від фінансового моніторингу, зокрема, проведення операцій через особисті карти клієнтів, господарська діяльність ТОВ «ТК «СИСТЕМА» в банку заснована тільки на формуванні статутного капіталу, наявність негативної інформації про засновників у відкритих джерелах, один із засновників являється підставною особою.

28 листопада 2019 року позивач звернувся до відповідача з листом № 48 про надання інформації щодо своєї господарської діяльності.

10 січня 2020 року позивач повторно звернувся до відповідача з листом №01/01 від 10.01.2020 про надання інформації щодо господарської діяльності ТОВ ТОРГОВА КОМПАНІЯ "СИСТЕМА".

28.08.2020 позивач звернувся до відповідача з листом №36 від 28.08.2020 з проханням надати інформацію, з посиланням на законодавство, про підстави розірвання договору банківського рахунку та закриття такого.

Листом №20.1.0.0.0/7-200901/1991 від 18.09.2020 АТ КБ «ПРИВАТБАНК» повідомив позивача про направлення листа № 20.1.0.0.0/7-20191126/4478 від 26.11.2019 про розірвання договору та закриття поточних рахунків у зв`язку із встановленням неприйнятого високого ризику.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач не надав жодних пояснень та доказів на підтвердження наявності підстав встановлення неприйнятно високого ризику, не витребував у позивача жодних документів чи відомостей для вивчення/уточнення та з`ясування суті/мети фінансових операцій.

Оскільки, позивач вважає, що рішення Банку про розірвання договору та закриття поточного рахунку в односторонньому порядку не відповідає вимогам чинного законодавства та є незаконним і безпідставним, а тому позивач просить у судовому порядку:

визнати односторонній правочин щодо розірвання договору банківського обслуговування по рахунку НОМЕР_1 від 26.11.2019 №20.1.0.0.0/7-20191126/4478 недійсним;

зобов`язати АТ КБ "ПРИВАТБАНК" відновити право ТОВ "ТОРГОВА КОМПАНІЯ "СИСТЕМА" користуватись поточним рахунком № НОМЕР_1 , який був відкритий 10.06.2015 в АТ КБ "ПРИВАТБАНК".

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з наступних підстав.

Згідно із пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з частиною 1 статті 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до частин 1, 2 статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Таким чином, сторонами було укладено договір банківського обслуговування шляхом приєднання на підставі поданої позивачем анкети-заяви до вищевказаних Умов та Правил, що при розгляді справи сторонами не заперечується.

Згідно з ч. 1 ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1068 Цивільного кодексу України банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

Банк зобов`язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом.

Частиною першою статті 1074 Цивільного кодексу України передбачено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на рахунку, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму та фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом. Банк не має права встановлювати заборону на встановлення обтяження, але може встановлювати розумну винагороду.

Спір у справі виник у зв`язку з неправомірним розірванням договору банківського обслуговування в односторонньому порядку з боку АТ КБ «ПРИВАТБАНК».

Як встановлено судом, позивач отримав від відповідача повідомлення про розірвання договорів і закриття рахунків № 20.1.0.0.0/7-20191126/4478 від 26.11.2019.

Обґрунтовуючи розірвання договору в односторонньому порядку, відповідач посилається на статті 64 Закону України "Про банки і банківську діяльність", частини першої статті 10 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", а саме щодо встановлення неприйнятно високого ризику за результатами переоцінки ризику клієнта.

Проаналізувавши зміст повідомлення про розірвання договорів і закриття рахунків № 20.1.0.0.0/7-20191126/4478 від 26.11.2019, суд дійшов висновку, що викладене у вказаному повідомленні рішення відповідача щодо розірвання договору за своєю правовою природою є правочином - односторонньою відмовою від договору.

За змістом частини першої ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами (ч. 3 ст. 202 ЦК України).

У відповідності до ч. 5 ст. 202 Цивільного кодексу України, до правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Не погодившись з повідомленням відповідача, позивач направив 28.11.2019 та 10.01.2020 листи №48 та №01/01 про надання пояснень та інформації щодо ведення своєї господарської діяльності.

Разом з тим, доказів направлення на адресу відповідача пояснень з приводу господарської діяльності №48 від 28.11.2019 та №01/01 від 10.01.2020 позивачем до матеріалів справи не надано.

28.08.2020 позивачем було направлено до відповідача лист №36 від 28.08.2020 з проханням надати інформацію, з посиланням на законодавство, про підстави розірвання договору банківського рахунку та закриття такого.

Листом №20.1.0.0.0/7-200901/1991 від 18.09.2020 АТ КБ «ПРИВАТБАНК» повідомив позивача про направлення листа № 20.1.0.0.0/7-20191126/4478 від 26.11.2019 про розірвання договору та закриття поточних рахунків у зв`язку із встановленням неприйнятого високого ризику та повідомив, що рішення прийнято відповідно до чинного законодавства та не підлягає перегляду.

Частинами 1 та 3 статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно з пунктом 3 частини 2 статті 1075 Цивільного кодексу України банк має право вимагати розірвання договору банківського рахунка у випадках, передбачених законодавством, що регулює відносини у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.

Відповідно до частин 3, 5 - 7 статті 64 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк здійснює ідентифікацію, верифікацію клієнта (особи, представника клієнта) і вживає заходів відповідно до законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, до відкриття рахунка клієнту, укладення договорів чи здійснення фінансових операцій, зазначених у частині другій цієї статті.

Банк має право відмовитися від встановлення (підтримання) договірних відносин (у тому числі шляхом розірвання договірних відносин) чи проведення фінансової операції у разі встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику.

Банк має право витребувати інформацію, яка стосується ідентифікації клієнта (в тому числі керівників клієнта - юридичної особи, представника клієнта), вивчення клієнта, уточнення інформації про клієнта, здійснення поглибленої перевірки клієнта, в органів державної влади, державних реєстраторів, банків, інших юридичних осіб, а також здійснювати заходи щодо збору такої інформації з інших джерел.

Банк зобов`язаний витребувати в органів державної влади, державних реєстраторів, банків, інших юридичних осіб інформацію (офіційні документи), необхідну (необхідні) для аналізу відповідності фінансової операції змісту його діяльності та фінансовому стану.

За змістом пунктів 2 - 4, 22, 23 частини 2 статті 6 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний:

- здійснювати ідентифікацію, верифікацію клієнта (представника клієнта), вивчення клієнта та уточнення інформації про клієнта у випадках, встановлених законом;

- забезпечувати виявлення фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, до початку, в процесі, в день виникнення підозри, після їх проведення або під час спроби їх проведення чи після відмови клієнта від їх проведення, зокрема з використанням засобів автоматизації. Особливості та строки виявлення суб`єктами первинного фінансового моніторингу фінансових операцій залежно від специфіки їх діяльності можуть встановлюватися нормативно-правовими актами суб`єктів державного фінансового моніторингу, які відповідно до цього Закону виконують функції державного регулювання і нагляду за суб`єктами первинного фінансового моніторингу;

- забезпечувати у своїй діяльності управління ризиками та розробляти критерії ризиків;

- проводити аналіз відповідності фінансових операцій, що проводяться клієнтом, наявній інформації про зміст його діяльності та фінансовий стан з метою виявлення фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу;

- здійснювати управління ризиками, пов`язаними із запровадженням чи використанням нових та існуючих інформаційних продуктів, ділової практики або технологій, в тому числі таких, що забезпечують проведення фінансових операцій без безпосереднього контакту з клієнтом.

Частиною 3 статті 6 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний самостійно проводити оцінку ризику своїх клієнтів з урахуванням критеріїв ризиків, визначених центральним органом виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері запобігання і протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та суб`єктами державного фінансового моніторингу, що здійснюють державне регулювання та нагляд за діяльністю відповідних суб`єктів первинного фінансового моніторингу, під час здійснення їх ідентифікації, а також в інших випадках, передбачених законодавством та внутрішніми документами з питань фінансового моніторингу, і вживати застережних заходів щодо клієнтів, стосовно яких встановлено високий ризик.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» суб`єкт первинного фінансового моніторингу має право відмовитися:

від проведення фінансової операції у разі, якщо фінансова операція містить ознаки такої, що згідно з цим Законом підлягає фінансовому моніторингу;

від встановлення (підтримання) ділових відносин (у тому числі шляхом розірвання ділових відносин) або проведення фінансової операції у разі ненадання клієнтом необхідних для вивчення клієнтів та/або для виконання суб`єктом первинного фінансового моніторингу інших вимог законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, документів чи відомостей або встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику.

Згідно з пунктами 3.1.1.6.2.1, 3.1.1.6.2.8 Умов та Правил надання банківських послуг, які розміщені на сайті банку www.pb.ua, банк має право відмовити клієнту в обслуговуванні рахунку у випадках, передбачених чинним законодавством України, у тому числі нормативно-правовими актами Національного банку України і Договором банківського обслуговування. Банк має право відмовитися від встановлення (підтримання) договірних відносин (у тому числі шляхом розірвання договірних відносин) або проведення фінансової операції у разі ненадання клієнтом необхідних для вивчення документів чи відомостей або встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний здійснювати управління ризиками з урахуванням результатів ідентифікації, верифікації та вивчення клієнта, послуг, що надаються клієнту, аналізу операцій, проведених ним, та їх відповідності фінансовому стану і змісту діяльності клієнта.

Суб`єкт первинного фінансового моніторингу під час здійснення управління ризиками враховує рекомендації, визначені чи надані відповідними суб`єктами державного фінансового моніторингу, які згідно з цим Законом виконують функції державного регулювання і нагляду за такими суб`єктами первинного фінансового моніторингу.

Оцінювання ризиків клієнтів суб`єктом первинного фінансового моніторингу здійснюється за відповідними критеріями, зокрема за типом клієнта, географічним розташуванням держави реєстрації клієнта або установи, через яку він здійснює передачу (отримання) активів, і видом товарів, послуг, які клієнт отримує від суб`єкта первинного фінансового моніторингу.

Суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний також здійснювати переоцінку ризиків клієнтів, з якими встановлені ділові відносини, а також в інших випадках, встановлених законодавством, не рідше ніж один раз на рік з метою її підтримання в актуальному стані та документувати результати оцінки чи переоцінки ризиків.

З метою визначення критеріїв ризику легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення затверджено наказом Міністерства фінансів України № 584 від 08.07.2016, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.07.2016 за №1047/29177 Критерії ризику легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення (надалі - Критерії ризику). Критерії розроблені відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» та з метою виконання суб`єктами первинного фінансового моніторингу законодавства у сфері протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення щодо здійснення ними класифікації своїх клієнтів та виявлення фінансових операцій, що мають ризик та можуть підлягати внутрішньому фінансовому моніторингу відповідно до статті 16 Закону.

Відповідно до п. 4 Розділу І Критерії ризику, критерій ризику - ознака, характеристика, параметри або їх сукупність, за якими здійснюється оцінка ризику.

Згідно з п. 3 Розділу І Критеріїв ризику, суб`єкти розробляють власні критерії ризику легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення з урахуванням цих Критеріїв, вимог та рекомендацій, визначених суб`єктом державного фінансового моніторингу, що здійснює державне регулювання та нагляд за діяльністю відповідного суб`єкта, та особливостей діяльності суб`єкта.

Суб`єкт самостійно визначає та відображає у внутрішніх документах з питань фінансового моніторингу метод та порядок оцінки ризику з урахуванням вимог та рекомендацій, визначених суб`єктом державного фінансового моніторингу, що здійснює державне регулювання та нагляд за діяльністю відповідного суб`єкта (п. 2 Розділу ІІ Критеріїв ризику).

За умовами пункту 3 Розділу ІІ Критеріїв ризику суб`єкт періодично переглядає власні критерії ризику, а також заходи з управління ризиками з метою їх актуалізації та врахування змін, які відбулися в діяльності самого суб`єкта та в законодавстві у сфері протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.

Відповідно до п. 17 Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого постановою Правління НБУ від 26.06.2015 № 417, в редакції чинній станом на виникнення спірних правовідносин, (надалі - Положення), банк зобов`язаний розробити та затвердити такі окремі внутрішні документи з питань фінансового моніторингу, що мають оновлюватися з урахуванням змін до законодавства України та подій, що можуть вплинути на ризики легалізації кримінальних доходів / фінансування тероризму, зокрема, Програму управління комплаєнс-ризиком фінансового моніторингу.

На виконання Положення Протоколом Правління АТ КБ «Приватбанк» №42 від 31.08.2017 було затверджено Програму управління комплаєнс-ризиком фінансового моніторингу АТ КБ «Приватбанк» (надалі - Програма).

Відповідно до п. 4.1.5 Програми неприйнятно високий рівень ризику може встановлюватися клієнту Банком й відповідального працівника Банку, зокрема, у разі виявлення здійснення клієнтом ризикових фінансових операцій, ознак (індикаторів) ризикової діяльності, ненадання клієнтом необхідних Банку для вивчення клієнта документів чи відомостей тощо. В такому випадку Банк має право відмовити від встановлення (підтримання) ділових (договірних) відносин (у тому числі шляхом розірвання договірних відносин) або проведення фінансової операції.

За змістом п. 19 та п. 21 Положення про здійснення банками фінансового моніторингу (в редакції чинній станом на виникнення спірних правовідносин), внутрішні документи банку з питань фінансового моніторингу є документами з обмеженим доступом.

Внутрішні документи банку з питань фінансового моніторингу повинні спрямовуватися на:

1) забезпечення конфіденційності інформації про факт передавання відомостей про фінансову операцію клієнта спеціально уповноваженому органу;

2) забезпечення конфіденційності інформації про внутрішні документи банку з питань фінансового моніторингу;

3) забезпечення конфіденційності інформації про рахунки і внески клієнтів банку, про клієнтів і їх фінансові операції, а також інших відомостей, що становлять банківську таємницю;

4) запобігання залученню працівників банку до легалізації кримінальних доходів/фінансування тероризму.

Таким чином, внутрішні документи Банку з питань фінансового моніторингу є документами з обмеженим доступом. Тобто, Банк не ознайомлює клієнтів із внутрішніми документами, у даному випадку критеріями ризику, з метою уникнення легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.

Водночас, під час розгляду справи судом було задоволено клопотання відповідача про здійснення закритого розгляду справи та огляд Витягу з Програми управління комплаєнс-ризиком фінансового моніторингу АТ КБ "ПриватБанк", затвердженої Протоколом Правління АТ КБ "ПриватБанк" №42 від 31.08.2017, висновку Напрямку «Фінансовий моніторинг» АТ КБ "ПриватБанк" відносно ТОВ "ТК "Система" від 25.11.2019, без долучення відповідних доказів до матеріалів справи.

У судовому засіданні під час розгляду справи по суті судом було досліджено надані представником відповідача Витяг з Програми управління комплаєнс-ризиком фінансового моніторингу АТ КБ "ПриватБанк", затвердженої Протоколом Правління АТ КБ "ПриватБанк" №42 від 31.08.2017, висновок Напрямку «Фінансовий моніторинг» АТ КБ "ПриватБанк" відносно ТОВ "ТК "Система" від 25.11.2019

За результатами проведеного аналізу фінансових операцій позивача, АТ КБ «Приватбанк» було встановлено, що характер операцій клієнта вказує на можливість використання рахунків, відкритих в AT КБ «Приватбанк», задля здійснення діяльності направленої на легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму або фінансування розповсюдження зброї масового знищення.

Приписи статей 10, 11 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» та статті 64 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (оскільки в спірних правовідносинах, пов`язаних з фінансовим моніторингом, пріоритетним є застосування норм спеціального закону, до чого власне і відсилає пункт 3 частини 2 статті 1075 Цивільного кодексу України) прямо наділяють банк правом відмовитися в односторонньому порядку від ділових відносин з клієнтами з неприйнятно високим ризиком, в тому числі шляхом розірвання договорів, чим спростовується довід позивача про незаконне обмеження відповідачем здійснення позивачем господарських операцій.

Також, суд враховано, що право банку на відмову від встановлення (підтримання) договірних відносин (у тому числі шляхом розірвання договірних відносин) або проведення фінансової операції у разі встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику передбачене пунктом 3.1.1.6.2.8 Умов та Правил надання банківських послуг, розміщених на сайті банку www.pb.ua.

Отже, нормами чинного законодавства України передбачено право відповідача на розірвання договору за результатами здійснення перевірки фінансових операцій ТОВ "ТК "Система" та у разі встановлення Банком використання позивачем рахунків для здійснення діяльності направленої на легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму або фінансування розповсюдження зброї масового знищення, про що і було повідомлено позивача з посиланням на ст.ст. 10, 11 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» та ст. 64 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Доводи позивача щодо не витребування відповідачем документів та відомостей для з`ясування суті та мети фінансових операцій ТОВ ТК "Система" є безпідставними, оскільки статтею 64 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено право Банку, а не обов`язок щодо витребування інформації у клієнта. При цьому, п. 3.1.1.6.2.1, 3.1.1.6.2.8 Умов та Правил надання банківських послуг встановлено право банку відмовитися від встановлення (підтримання) договірних відносин (у тому числі шляхом розірвання договірних відносин) у разі, зокрема, встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику.

Твердження позивача про відсутність у представника відповідача Клюєва С.В. необхідного обсягу цивільної дієздатності для вчинення спірного правочину судом відхиляються, оскільки позивачем не надано належних обґрунтувань та доказів на підтвердження своїх доводів.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання АТ КБ "ПРИВАТБАНК" відновити право ТОВ "ТОРГОВА КОМПАНІЯ "СИСТЕМА" користуватись поточним рахунком № НОМЕР_1 , який був відкритий 10.06.2015 в АТ КБ "ПРИВАТБАНК", судом встановлено наступне.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 ЦК України закріплено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, згідно з яким кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

У розумінні приписів ст. 15, ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України, спосіб захисту повинен бути таким, що відповідає закону, змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Правильно обраний спосіб захисту порушеного права повинен, з однієї сторони, відповідати за своєю правовою природою суті спірних правовідносин, а з іншої - передбачати конкретний механізм захисту порушеного права, тобто мати відображення в сформульованих відповідним чином позовних вимогах, які дадуть змогу безумовно виконати таке рішення у разі задоволення судом вимог.

При цьому, відповідно до положень ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його "ефективність" з точки зору ст. 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 Рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2015).

Ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

З урахуванням наведеного, оскільки позивачем не доведено суду факту порушення відповідачем умов договору та норм чинного законодавства щодо розірвання договору банківського обслуговування в односторонньому порядку, а тому вимога про зобов`язання АТ КБ "ПРИВАТБАНК" відновити право ТОВ "ТОРГОВА КОМПАНІЯ "СИСТЕМА" користуватись поточним рахунком № НОМЕР_1 , який був відкритий 10.06.2015 в АТ КБ "ПРИВАТБАНК" не спрямована на захист порушеного права позивача та не забезпечить отримання позивачем права щодо користування рахунком № НОМЕР_1 .

Враховуючи встановлені судом обставини, позов ТОВ "ТОРГОВА КОМПАНІЯ "СИСТЕМА" задоволенню не підлягає.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи вищенаведене, суд відмовляє в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВА КОМПАНІЯ "СИСТЕМА" до Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" про визнання правочину недійсним та зобов`язання відновити становище, яке існувало до порушення.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано: 08.07.2021.

Суддя О.В. Гулевець