Рішення № 98201908, 15.06.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.06.2021Справа № 910/2692/21Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. за участю секретаря судового засідання Капішон В.В., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Печерської районної в місті Києві державної адміністрації

до Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва"

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Департамент комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Департамент будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про визнання незаконними дії та визнання недійсними правочинів

за участю представників:

від позивача: Мітін І.І.

від відповідача: Романов Д.Ю.

від третьої особи 1: ОСОБА_3

від третьої особи 2: Друцька О.Г.

від третьої особи 3: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Печерська районна в місті Києві державна адміністрація звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" про:

- визнання дії Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" щодо проведення самочинної реконструкції групи нежитлових приміщень № НОМЕР_5, загальною площею 83,3 кв. м, на першому поверсі, внаслідок якої утворився житловий блок № НОМЕР_11 по АДРЕСА_1 , загальною площею 78,8 кв. м (який фактично є групою нежитлових приміщень № НОМЕР_5, загальною площею 83,3 кв. м, у гуртожитку АДРЕСА_1 ) та дії щодо укладання Договору найму житлового приміщення № НОМЕР_11 від 25.08.2016 № 38 - незаконними;

- визнання незаконним проведення реконструкції нежитлового приміщення № НОМЕР_5, загальною площею 83,3 кв. м, на першому поверсі по АДРЕСА_1 в житловий блок № НОМЕР_11, загальною площею 78,8 кв. м.;

- визнання недійсним Договір найму від 25.08.2016 № 38 на житловове приміщення НОМЕР_11, загальною площею 78,8 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між Комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва", в особі виконуючого обов`язки директора ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 02.03.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 30.03.2021.

У підготовчому судовому засіданні 30.03.2021 представником позивача подано клопотання про залучення до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 , третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Департамент комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради, суд долучив до матеріалів справи надані клопотання та оголосив перерву в підготовчому засіданні до 13.04.2021.

13.04.2021 через відділ діловодства суду від ОСОБА_1 надійшла заява про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.04.2021 клопотання Печерської районної в місті Києві державної адміністрації та заяву ОСОБА_1 задоволено, залучено до участі у справі третю особу-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 та третю особу-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Департамент комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради, третю особу-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Департамент будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), відкладено підготовче засідання у справі № 910/2692/21 на 18.05.2021.

21.04.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позову, в якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог.

13.05.2021 через відділ діловодства суду від третьої особи-1 надійшли письмові пояснення по справі, відповідно до яких ОСОБА_1 заперечила проти задоволення позовних вимог.

18.05.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшли заперечення.

18.05.2021 через відділ діловодства суду від третьої особи-3 надійшло клопотання про відкладання підготовчого засідання.

18.05.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшла заява про визнання позову в порядку ст. 191 ГПК України.

У судовому засіданні 18.05.2021 суд оголосив про закриття підготовчого провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 01.06.2021.

19.05.2021 через відділ діловодства суду від третьої особи-3 надійшли пояснення по справі.

27.05.2021 через відділ діловодства суду від третьої особи-1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 01.06.2021 судом оголошено про відкладення розгляду справи по суті на 15.06.2021.

Позивач у судовому засіданні 15.06.2021 надав пояснення по суті позовних вимог, просив суд позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідач у судовому засіданні 15.06.2021 надав пояснення по суті позовної заяви, проти позову не заперечував.

Представник третьої оосби-2 надав пояснення по суті позовної заяви, проти позову не заперечував.

Представники третьої особи-3 надали пояснення по суті позовної заяви, поклались на розсуд суду щодо задоволення позовних вимог.

01.06.2021 у судовому засіданні на стадії дослідження доказів судом оголошено перерву з розгляду справи по суті до 15.06.2021.

У судовому засіданні 15.06.2021 суд продовжив розгляду справи по суті, заслухав заключні слова представників учасників справи.

Представник третьої особи-3 у судове засідання не з`явився. Про розгляд справи третя особа-3 була повідомлено належним чином.

Згідно із ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

У судовому засіданні 15.06.2021 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 12.09.2012 №1605 «Про безоплатне прийняття відомчого житлового фонду, службового житла, зовнішніх інженерних мереж ПАТ «ХК» «Київміськбуд» до комунальної власності територіальної громади міста Києва» прийнято безоплатно до комунальної власності територіальної громади міста Києва відомчий житловий фонд та передано до сфери управління районної в мiсті Києві державної адміністрацій, зокрема, гуртожиток з вбудованими нежитловими приміщеннями, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 4230,7 кв.м.

Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 29.11.2012 №2131 «Про затвердження актів приймання-передачі відомчого житлового фонду ПАТ «ХК» «Київміськбуд» в комунальну власність територіальної громади міста Києва до сфери управління районних в місті Києві державних адміністрацій», (пункт 33 розпорядження) затверджено акт приймання-передачі гуртожитку на АДРЕСА_3 в комунальну власність територіальної громади міста Києва до сфери Управління Печерської районної в місті Києві державної адміністрації.

На підставі розпорядження Печерської районної в місті Києві державної адміністрації від 20 вересня 2013 року № 509 «Про перезакріплення майна, що перебуває в комунальній власності територіальної громади міста Києва переданого до сфери управління Печерської районної в місті Києві державної адміністрації» зазначений вище будинок перебуває на балансовому утриманні Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» (надалі - відповідач).

Відповідно до технічного паспорту буд. АДРЕСА_3 , виготовленого Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності об`єкти на об`єкти нерухомого майна на замовлення КП УЖГ «Печерськжитло» у 2014 році та журналу підрахунку площа житлового будинку з нежитловими (вбудованими) приміщеннями АДРЕСА_3 на першому поверсі гуртожитку знаходиться група нежитлових приміщень НОМЕР_5, загальною площею 83,3 кв.м.

Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» на звернення Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» направило лист від 30.05.2018 №062/14-6472 (И-2018), відповідно до якого під час проведення технічної інвентаризації житлових кімнат за номерами НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4 та АДРЕСА_5 , Бюро зробило примітку про те, що номери кімнат потребують уточнення, оскільки за даними номерами раніше були проінвентаризовані вбудовані нежитлові приміщення. Також, Бюро зазначило, що житловий блок НОМЕР_11, якщо він має дві житлові кімнати та чотири підсобні приміщення на першому поверсі, самочинно реконструйований, оскільки відсутні дозвільні документи на прибудову двоповерхової сходової клітини та влаштування дверного прорізу в несучій стіні між зазначеним блоком та сходовою клітиною.

На виконання службової записки від 30.11.2020 № 10/04-064 щодо обстеження приміщень у гуртожитку АДРЕСА_1 Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» листом за вих.№432-5198 від 14.12.2020 повідомило Печерську районну в місті Києві державну адміністрацію (надалі - позивач) щодо проведення представниками житлово-експлуатаційної дільниці «Печерськжитло» візуального огляду групи нежитлових приміщень № НОМЕР_2 загальною площею 17,9 кв.м. та групи нежитлових приміщень № НОМЕР_5, першого поверху загальною площею 83,3 кв.м. та другого поверху загальною площею 72,8 кв.м. всього по групі приміщень № НОМЕР_5 загальною площею 156,1 кв.м. у гуртожитку на вул. Михайла Бойчука.

Відповідно до Акту від 09.12.2020 про огляд групи нежитлових приміщень НОМЕР_10, НОМЕР_5, що знаходяться у гуртожитку АДРЕСА_3 , складеного представниками ЖЕД «Печерськжитло», на першому поверсі розташовані нежитлові приміщення загальною площею - 83,3 кв.м. Міжкімнатні перегородки, штукатурний шар на несучих стінах та підлозі нежитлового приміщення демонтовані. На другому поверсі розташовані нежитлові приміщення загальною площею - 72,8 кв.м.

За змістом листа КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» за вих.№432-5198 від 14.12.2020 вбачається, що при візуальному огляді, з виходом на місце, групи нежитлових приміщень НОМЕР_5 було встановлено, зокрема, що на першому та другому поверсі розташовані нежитлові приміщення загальною площею - 156,1 кв.м. У житловому приміщення НОМЕР_5 демонтовані міжкімнатні перегородки, штукатурний шар на несучих стінах та підлога. На другому поверсі було розташовано нежитлові приміщення загальною площею 72, 8 кв.м. Нежитлове приміщення на другому поверсі розділене на житлові кімнати № НОМЕР_6, НОМЕР_7, НОМЕР_8, НОМЕР_9, вхід до житлових кімнат з загального коридору. Відповідно до інвентаризаційної справи №3456 (технічний паспорт на гуртожиток АДРЕСА_2 ) нежитлове приміщення з окремим входом НОМЕР_10 загальною площею 17,9 кв.м. розташоване на першому поверсі. На час огляду в приміщенні ніхто не проживає, будь-які ремонтно-будівельні роботи не проводяться, двері до приміщення зачинені на замкові пристрої. Нежитлове/житлове приміщення НОМЕР_10 у гуртожитку АДРЕСА_1 загальною площею 78,0 кв.м. відсутнє.

В подальшому, позивач звернувся зі службовою запискою до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва», як до балансоутримувача гуртожитку по АДРЕСА_1 , щодо надання інформації про статус приміщення № НОМЕР_5/((блок) № НОМЕР_11).

Листом за вих.№432-466 від 03.02.2021 відповідач повідомив позивача, що в групу нежитлових приміщень НОМЕР_5 згідно наявного по поверхового плану на будівлю гуртожитку, виготовленого Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна на замовлення КП УЖГ «Печерськжитло» у 2014 році - входять нежитлові приміщення 1-го поверху, загальною площею 83,3 кв.м. та 2-го поверху, загальною площею - 72,8 кв.м. З інформації відповідальних працівників відділів підприємства, дані щодо використання, зареєстрованих та площі житлового блоку № НОМЕР_11 (нежитлового приміщення першого 'поверху № НОМЕР_5) - відсутні, у зв`язку з чим у відділі нежитлового фонду та відділі з надання послуг відсутні технічна документація, правовстановчі документи і відповідно в базі нарахувань та сплат нарахування на послуги утримання будинку та прибудинкової території, електричної енергії не здійснювалося, договори на надання комунальних послуг по даному приміщенню не укладалися.

Відповідач у вказаному вище листі зазначив, що по приміщенню першого поверху під № НОМЕР_5, загальною площею 83,3 кв.м., у гуртожитку АДРЕСА_1 рахуються як нежитлові. Разом з тим, на виконання розпорядження Печерської районної в місті Києві державної адміністрації від 13.07.2020 № 330, при проведенні інвентаризації кімнат гуртожитків, в тому числі і кімнат гуртожитку АДРЕСА_1 на предмет підстав та факту реєстрації/проживання фізичних осіб, серед документів працівника, що звільнився та вів напрямок роботи гуртожитків було виявлено наступні документи по нежитловому приміщенню № НОМЕР_5/ (житловий блок № НОМЕР_11):

- копію Договору найму житлового приміщення НОМЕР_11 за № 38 від 25.08.2016 без зазначення площі займаного приміщення, укладеного між ОСОБА_1 та КП «Керуюча компанія» в особі виконуючого обов`язки директора ОСОБА_2;

- копію протоколу № 2 засідання Наглядової ради Печерського району м. Києва від 09.02.2017 про прийняття рішення зареєструвати родину ОСОБА_1 , вимушеної переселенки з АТО у блоці № НОМЕР_11 гуртожитку АДРЕСА_1 ;

- копію повідомлення без дати про початок виконання будівельних робіт по реконструкції блоку приміщень № НОМЕР_11 в гуртожитку по АДРЕСА_6 , зареєстрованого у Департаменті з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на замовлення КП «Керуюча компанія» (генеральний підрядник робіт - Печерська К.О). Згідно даних повідомлення - проектна документація розроблена ТОВ «Інжинірингова фірма «Проектбудсервіс» та затверджена замовником 18.06.2018 та наказом в.о. директора КП «Керуюча компанія» ОСОБА_2 № б/н від 18.06.2018;

- копію технічного паспорту на житловий блок № НОМЕР_11 загальною площею 78,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , виготовленого ДП «Бюро Технічної Інвентаризації» 10.07.2018 на замовлення КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» з відміткою невідомої організації про введення в експлуатацію реконструйованих нежитлових приміщень згідно декларації № 141182061681 від 25.07.2018.

Також, відповідачем повідомлено, що надати більш детальну інформацію щодо обставин укладання договору найму з ОСОБА_1 , проведення реконструкції групи нежитлових приміщень № НОМЕР_5 загальною площею 83,3 кв.м. та чи погоджувалася реконструкція даних приміщень з територіальною громадою міста Києва в особі Київської міської ради. Печерською райдержадміністрацією, як органом, якому приміщення передані до сфери управління, - підприємство не може, у зв`язку із звільненням працівників КП «Керуюча компанія», які безпосередньо були задіяні в укладенні договору найму, замовленні технічної документації та отриманні у Департаменті з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) дозвільної документації на проведення робіт з реконструкції нежитлових приміщень територіальної громади міста Києва за НОМЕР_5 (житловий блок № НОМЕР_11) у гуртожитку на АДРЕСА_6 .

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що власником гуртожитку по АДРЕСА_6 є орган місцевого самоврядування в особі Київської міської ради та позивач є органом, якому вищезазначене майно передане до сфери управління, при цьому у відповідача - Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» відсутні будь-які погодження з територіальною громадою міста Києва в особі Печерської районної в місті Києві державної адміністрації щодо зміни цільового призначення групи спірних нежитлових приміщень за НОМЕР_5 на жилий блок НОМЕР_11.

За доводами позивача, дії відповідача суперечать положенням ст. 7 та ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», оскільки Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» самочинно, без волі власника та уповноваженого органу проведено реконструкцію нежитлового передано приміщення НОМЕР_5, загальною площею 83,3 кв.м. на першому поверсі будинку АДРЕСА_6 та фактично переведено його у житловий блок НОМЕР_11, загальною площею 78,8 кв.м.

Окрім того, в обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що листом №432-314 від 26.01.2021 (вказаний лист відсутній в матеріалах справи), відповідач повідомив про укладення 25.08.2016 між КП «Керуюча компанія» в особі виконуючого обов`язки директора ОСОБА_2 та працівником Печерської районної в місті Києві державної адміністрації Печерською Катериною Олександрівною (надалі - третя особа-1, наймач) договору №38 найму житлового приміщення НОМЕР_11, без зазначення площі займаного приміщення.

Відповідно до п. 1.1. договору найму НОМЕР_11 від 25.08.2016, наймодавець передає житлове приміщення № НОМЕР_11, що знаходиться на його балансі та утриманні у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_2 , для особистого проживання наймача та членів його родини.

Житлове приміщення надається наймачу для проживання на підставі Протоколу №12 засідання Наглядової ради Печерського району м. Києва від 07.04.2016. На день укладення договору житлове приміщення НОМЕР_11 (м. Київ, вул. Кіквідзе, 17-а) не належить на праві власності іншим особам (п.п. 1.2., 1.3. договору найму НОМЕР_11 від 25.08.2016).

Позивач посилається на те, що відповідно до Положення про наглядову раду з питань розподілу і утримання житла у гуртожитках та використання гуртожитків і прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.04.2009 №428 у Наглядової ради Печерського району м. Києва відсутні повноваження щодо надання рекомендацій прийняття рішення про реєстрацію в гуртожитку, а також повноваження надавати житлове приміщення, а тому договір №38 найму житлового приміщення НОМЕР_11 від 25.08.2016 укладений з порушеннями встановленої законодавством процедури, що в свою чергу створило підстави для зарахування ОСОБА_1 на квартирний облік та видачу ордеру на підставі рішення Київської міської ради від 13.11.2013 №473/9961.

З урахуванням наведеного, оскільки Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» в незаконний спосіб вчинило дії щодо проведення реконструкції нежитлового приміщення НОМЕР_5, загальною площею 83,3 кв.м., на першому поверсі будинку АДРЕСА_6 в житловий блок НОМЕР_11, загальною площею 78,8 кв.м., які є власністю територіальної громади міста Києва, а також незаконно уклало договір найму №38 від 25.08.2016, позивач звернувся до суду з позовом про визнання незаконними дій Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» щодо проведення самочинної реконструкції групи нежитлових приміщень № НОМЕР_5, загальною площею 83,3 кв.м, та дії щодо укладання договору найму житлового приміщення № НОМЕР_11 від 25.08.2016 № 38; визнання незаконним проведення реконструкції нежитлового приміщення № НОМЕР_5, загальною площею 83,3 кв.м., на першому поверсі по АДРЕСА_6 в житловий блок № НОМЕР_11, загальною площею 78,8 кв. м.; визнання недійсним договору найму від 25.08.2016 № 38.

Відповідачем подано 18.05.2021 заяву про визнання позову в порядку ст. 191 ГПК України.

Розглянувши заяву відповідача про визнання позову, судом встановлено наступне.

Відповідно до ч.ч. 1 та 4 ст. 191 ГПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору є визнання недійсним договір найму від 25.08.2016 № 38 на житловове приміщення № НОМЕР_11, який укладений між Комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" та ОСОБА_1 .

Ознайомившись із заявою про визнання позову, суд дійшов висновку, що визнання відповідачем позову порушує права та інтереси інших осіб, зокрема, ОСОБА_1 , а тому в суду відсутні підстави для її прийняття.

Суд звертає увагу, що визнання позову відповідачем, як юридичне явище, є актом, що не породжує позитивні юридичні наслідки для позивача автоматично. Заява про визнання позову не є преюдицією та підлягає перевірці судом на достовірність та обґрунтованість.

Водночас, ОСОБА_1 є третьою особою 1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

Таким чином, з метою недопущення порушення прав ОСОБА_1 у справі № 910/2692/21, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви відповідача про визнання позову.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

За частиною 3 статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.

Згідно з пунктом 1 частини першої ст. 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Згідно з ч.1 та ч.ч. 3-4 ст. 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Відповідно до частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Виходячи з викладених норм, спір підвідомчий господарському суду, якщо склад його учасників відповідає нормам ст. ст. 4, 45 ГПК України, а спірне правовідношення носить господарський характер.

За змістом позову вбачається, що спір між сторонами виник за договором найму №38 від 25.08.2016 на житлове приміщення НОМЕР_11, загальною площею 78,8 кв. м, за адресою: АДРЕСА_6 , укладений між Комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" в особі виконуючого обов`язки директора ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Із викладеного слідує, що на підставі укладеного вище спірного договору виникли правовідносини між позивачем та ОСОБА_1 .

Таким чином, оскільки стороною спірного договору є фізична особа - ОСОБА_1 , яка не є підприємцем та залучена до участі у даній справі як третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, а тому зважаючи на предмет позову та склад учасників даного спору, беручи до уваги приписи ст. 20 ГПК України, за висновками суду даний спір не належить до юрисдикції господарських судів.

У відповідності із п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо, спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Оскільки спір за вказаними позовними вимогами не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, суд на виконання приписів ч. 2 ст. 231 ГПК України роз`яснює позивачеві його право звернутися із вказаною позовною вимогою до суду загальної юрисдикції.

За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження у справі №910/2692/21 за позовом Печерської районної в місті Києві державної адміністрації до Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва", третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 , третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Департамент комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Департамент будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в частині позовних вимог про визнання недійсним договору найму № 38 від 25.08.2016.

Щодо вимоги позивача про визнання дій Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" щодо проведення самочинної реконструкції групи нежитлових приміщень та дій щодо укладання договору найму житлового приміщення № НОМЕР_11 від 25.08.2016 № 38 незаконними та визнання незаконним проведення реконструкції нежитлового приміщення, судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Захист цивільних прав - це передбаченні законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Звертаючись до суду, позивач самостійно обирає спосіб захисту, передбачений ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Норми ст. 16 Цивільного кодексу України кореспондуються з положеннями ст. 20 Господарського кодексу України, якими визначено, що права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності права; визнання недійсними господарських угод; відновлення становища; припинення дій; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних і оперативно-господарських санкцій; установлення, зміни та припинення господарських правовідносин.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (провадження № 12-158гс18)).

Щодо порушеного права господарський суд зазначає, що таким слід розуміти такий стан суб`єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб`єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов`язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

В свою чергу, під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, способи захисту за своїм призначенням можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. При цьому, метою застосування певного способу захисту є усунення невизначеності у взаємовідносинах суб`єктів, створення необхідних умов для реалізації права й запобігання дій зі сторони третіх осіб, які перешкоджають його здійсненню. Аналогічну позицію викладено у листі Верховного Суду України від 01.04.2014 р. «Аналіз практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України».

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини наголосив, що зазначена норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції та надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ акцентував, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Під ефективністю судового захисту розуміється спроможність судового рішення (за наслідками його виконання) призвести до усунення невизначеності у праві позивача та відновити права та законні інтереси особи, на захист яких було подано відповідний позов.

Таким чином, виходячи зі змісту ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб`єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством - ефективність), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Як зазначалось вище, згідно з пунктом 10 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Отже, законом передбачена можливість визнання незаконними дій органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Проте, не передбачений такий спосіб захисту прав або інтересів, як визнання протиправними дій суб`єкта господарювання.

Під час звернення до суду із позовом позивачем заявлено вимоги, зокрема, про:

- визнання дій Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" щодо проведення самочинної реконструкції групи нежитлових приміщень № НОМЕР_5, загальною площею 83,3 кв. м, на першому поверсі, внаслідок якої утворився житловий блок № НОМЕР_11 по АДРЕСА_1, загальною площею 78,8 кв. м (який фактично є групою нежитлових приміщень № НОМЕР_5, загальною площею 83,3 кв. м, у гуртожитку АДРЕСА_2) та дії щодо укладання Договору найму житлового приміщення № НОМЕР_11 від 25.08.2016 № 38 - незаконними;

- визнання незаконним проведення реконструкції нежитлового приміщення № НОМЕР_5, загальною площею 83,3 кв. м, на першому поверсі по АДРЕСА_2 в житловий блок № НОМЕР_11, загальною площею 78,8 кв. м.

Однак, у даному випадку, позовні вимоги про визнання дій відповідача незаконними та визнання незаконним проведення реконструкції не є матеріально-правовою вимогою до відповідача, а її заявлення направлено фактично на встановлення певних обставин та надання їм правової оцінки на предмет правомірності вчинення певних дій, проте, ніяким чином не отримання судового захисту, що виключає наявність підстав для її задоволення.

Вимога щодо встановлення певних фактів не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки до повноважень останнього не належить встановлення фактів, що мають юридичне значення. Тобто, задоволення пред`явленої позивачем вимоги не призведе до поновлення чи захисту порушених прав і інтересів позивача.

Визнання дій відповідача незаконними та визнання незаконним проведення реконструкції може бути предметом доказування у спорі про, зокрема, визнання правочину недійсним, відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання незаконними рішення органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, проте, не самостійним предметом спору у справі.

Таким чином, суд дійшов висновку, що заявлені Печерською районною в місті Києві державною адміністрацією за поданим позовом вимоги про визнання дій відповідача незаконними щодо проведення самочинної реконструкції групи нежитлових приміщень та дій щодо укладання договору найму житлового приміщення та визнання незаконним проведення реконструкції не можуть захистити порушені права чи інтереси позивача у даній справі (відсутній спір про право).

Окрім того, суд зазначає, що згідно із ст. 14 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Суд наголошує, що позовні вимоги до відповідача, викладені в прохальній частині позовної заяви повинні бути зрозумілими, чіткими та конкретизованими.

З огляду на викладене, предмет позову у даній справі, стосовно якого позивач просить суд ухвалити рішення, повинен бути чітким, зрозумілим та спрямований на відновлення прав позивача.

З урахуванням наведеного, позивач звертаючись до суду з даним позовом мав сформулювати заявлені вимоги таким чином, щоб вони відповідали ефективному способу захисту права, були чіткими та зрозумілими.

Однак, заявлена позивачем вимога про визнання незаконним проведення реконструкції нежитлового приміщення № НОМЕР_5, загальною площею 83,3 кв. м, на першому поверсі по АДРЕСА_2 в житловий блок № НОМЕР_11, загальною площею 78,8 кв.м. є такою, що не відповідає наведеним вище вимогам та ефективному способу захисту, оскільки не містить зміст вимоги заявленої до відповідача у даній справі.

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із наведених позивачем обґрунтувань та заявлених позовних вимог, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Печерської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання дій Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" щодо проведення самочинної реконструкції групи нежитлових приміщень та дії щодо укладання договору найму житлового приміщення № НОМЕР_11 від 25.08.2016 № 38 незаконними, та визнання незаконним проведення реконструкції нежитлового приміщення.

У відповідності до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведене, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі №910/2692/21 в частині позовних вимог Печерської районної в місті Києві державної адміністрації до Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" про визнання недійсним договору найму № 38 від 25.08.2016 та про відмову у задоволенні позову про визнання дій Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" щодо проведення самочинної реконструкції групи нежитлових та дії щодо укладання договору найму житлового приміщення № НОМЕР_11 від 25.08.2016 № 38 незаконними та визнання незаконним проведення реконструкції нежитлового приміщення.

Судові витрати за розгляд справи в частині позовних вимог про визнання дій незаконними та визнання незаконним проведення реконструкції нежитлового приміщення відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на позивача.

Щодо розподілу судових витрат за розгляд справи в частині позовних вимог про визнання договору недійсним, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

У відповідності до ч. 2 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Оскільки, позивачем не заявлено про повернення судового збору, то сплачений судовий збір за позовну вимогу про визнання договору недійсним наразі не повертається. Водночас, позивач не позбавлений права звернутися до суду з клопотанням про повернення судового збору сплаченого за подання даного позову до суду.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 231, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Закрити провадження у справі №910/2692/21 в частині позовних вимог Печерської районної в місті Києві державної адміністрації до Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва", третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 , третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Департамент комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Департамент будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання недійсним договір найму № 38 від 25.08.2016.

В іншій частині позовних вимог відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано: 08.07.2021

Суддя О.В. Гулевець