Рішення № 98196978, 08.07.2021, Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа№ 583/2489/21

2-а/583/48/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2021 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого – судді Ярошенко Т.О.

з участю секретаря судового засідання Алєксєєнко І. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Охтирка за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до поліцейського роти № 1 батальйону № 1 Управління патрульної поліції в Сумській області лейтенанта поліції Баштового Андрія Івановича, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

ВСТАНОВИВ:

29.06.2021 року позивачка звернулася до суду із зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 22.05.2021 року поліцейським роти № 1 батальйону № 1 Управління патрульної поліції в Сумській області лейтенантом поліції Баштовим А.І. винесено постанову серії ЕАН № 4245474 про притягнення її до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП, якою на неї накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 425,00 грн. У вказаній постанові зазначив, що 22.05.2021 року близько 22.00 год. ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 , керувала транспортним засобом без чинного страхового полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинного внутрішнього електронного договору обов`язкового страхування у візуальній формі страхового полісу, чим порушила п. 2.1 «г» Правил дорожнього руху України. Вважає постанову серії ЕАН № 4245474 від 22.05.2021 року незаконною, оскільки не допускала порушення Правил дорожнього руху України, а тому дії поліцейського роти № 1 батальйону № 1 Управління патрульної поліції в Сумській області Баштового А.І. по винесенню вказаної постанови є протиправними. Так, відповідач намагався безпідставно зупинити транспортний засіб, яким керувала ОСОБА_1 . Після того, як ОСОБА_1 фактично заїхала на територію свого домоволодіння і вийшла з двору, до позивачки підійшов патрульний поліції і запитав, як у неї справи, а потім почав вимагати посвідчення водія, реєстраційні документи на транспортний засіб та страховий поліс. З огляду на те, що ОСОБА_1 не вчинила жодного порушення Правил дорожнього руху України, зафіксованого належним чином, вимога відповідача щодо пред`явлення страхового полісу була неправомірною. Крім того, поліцейським роти № 1 батальйону № 1 Управління патрульної поліції в Сумській області Баштовим А.І. при складенні постанови серії ЕАН № 4245474 від 22.05.2021 року було порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, а саме він не пред`явив ОСОБА_1 службове посвідчення, не повідомив її про початок розгляду справи, натомість, відразу почав складати вказану постанову, не роз`яснивши при цьому позивачці суть правопорушення, їй права передбачені ст. 268 КУпАП та не надав можливість ними скористатися.

Посилаючись на викладене, просить поновити строк звернення до суду для оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення, так як копія постанови на місці не була вручена, а вона її отримала поштою лише 22.06.2021 року; скасувати постанову серії ЕАН № 4245474 від 22.05.2021 року, винесену поліцейським роти № 1 батальйону № 1 Управління патрульної поліції в Сумській області лейтенанта поліції Баштовим А.І. про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 126 КУпАП, якою накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн., визнавши дії відповідача незаконними та протиправними, провадження у справі закрити.

01.07.2021 року ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області відкрито провадження по даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справі, призначено до розгляду на 08.07.2021 року. Відповідачам роз`яснено право подати відзив на позов з доказами на підтвердження обставин, на яких він ґрунтується в строк не пізніше 07.07.2021 року. Вказані документи з урахуванням особливостей провадження у вказаній категорії справ відповідно до положень ст. 286 КАС України вручені відповідачам в установленому законом порядку, відзиву на позовну заяву у встановлений строк та клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін відповідачі не надали.

Положеннями ч. 5 ст. 262 КАС України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь - якої зі сторін про інше.

Оскільки, суд не вбачає підстав для розгляду даної справи з повідомленням (викликом) сторін, враховуючи характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, сторони не подали клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, відповідач не заперечував проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, а тому у відповідності до положень ст. ст. 4, 257, 260, 262 КАС України розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного (письмового) провадження без повідомлення (виклику) учасників справи та проведення судового засідання на підставі наявних матеріалів справи.

Згідно із ст. 10 КАС України розгляд справ в адміністративних судах проводиться відкрито, крім випадків, визначених цим Кодексом, в розумінні ст. 4, 262 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження. У такому випадку судове засідання не проводиться,а копія судового рішення у такому разі надсилається у порядку, передбаченому частиною п`ятою статті 251 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Наведене положення відповідає практиці Європейського суду з прав людини і не може автоматично вважатися порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. В розумінні ст. 262 КАС України суд розглядає справу за наявними в справі матеріалами.

Суд проаналізував матеріали справи, дослідив письмові докази, дійшов наступного висновку.

Встановлено, що 22.05.2021 року поліцейським роти № 1 батальйону № 1 Управління патрульної поліції в Сумській області лейтенанта поліції Баштовим А.І. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАН № 4245474, відповідно до якої на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за ч. 1 ст. 126 КУпАП у виді штрафу в розмірі 425,00 грн. (а.с. 9).

Згідно вказаної постанови 22.05.2021 року о 22.01 год. по вул. Макаренка, 35, в с. Кардашівка, Охтирського району, Сумської області, ОСОБА_1 керувала автомобілем марки «PEUGEOT», державний номерний знак НОМЕР_1 , без чинного страхового полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинного внутрішнього електронного договору обов`язкового страхування у візуальній формі страхового полісу, чим порушила п. 2.1 «ґ» Правил дорожнього руху України.

Вирішуючи питання наявності складу адміністративного правопорушення в діях позивачки, а також даючи оцінку правомірності прийнятого відповідачем за оскаржуваною постановою рішення, суд виходив з наступного.

В ч. 1 ст. 9 КУпАП зазначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Диспозицією ч. 1 ст. 126 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Положеннями п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями).

Закон України «Про дорожній рух» регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання.

За приписами ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Згідно п. 1.1 Правил дорожнього руху, ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Відповідно до п. 1.9 Правил дорожнього руху особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

В п.п «ґ» 2.1. Правил дорожнього руху України зазначено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі чинний страховий поліс (страховий сертифікат “Зелена картка”) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).

За приписами пункту 2.4 Правил дорожнього руху України на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені у пункті 2.1 Правил дорожнього руху України.

Відповідно ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

В п. 21.2 ст. 21 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що контроль за наявністю договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється: відповідними підрозділами Національної поліції при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод; органами Державної прикордонної служби України під час перетинання транспортними засобами державного кордону України.

Згідно вимог п. 21.3 ст. 21 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при використанні транспортного засобу в дорожньому русі особа, яка керує ним, зобов`язана мати при собі страховий поліс (сертифікат). Страховий поліс пред`являється посадовим особам органів, визначених у пункті 21.2 цієї статті (підрозділів Національної поліції), на їх вимогу.

Таким чином, право органів Національної поліції перевіряти наявність зазначених у пункті 2.1 Правил дорожнього руху України документів кореспондується із обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такі документи. Визначені п. 21.2 ст. 21 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підстави контролю за наявністю договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, не є вичерпними, оскільки вказаний закон не є спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері безпеки руху та визначає повноваження підрозділів Національної поліції в цих правовідносинах. Положення п. 21.2 ст. 21 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», як закону, що регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, визначено додаткові повноваження підрозділів Національної поліції щодо контролю за наявністю полісу обов`язкового страхування у такому випадку, як складання протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформлення матеріалів дорожньо-транспортних пригод.

Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

В ст. 245 КУпАП зазначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

За загальними правилами ст. 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.

Положення ст. 280 КУпАП закріплюють обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно вимог п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

За приписами ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Отже, викладені в постанові по справі про адміністративне правопорушення обставини повинні чітко та однозначно свідчити про повноту та об`єктивність встановлених обставин справи та її розгляду, а також відображати конкретний склад адміністративного правопорушення, що повинно підтверджуватись відповідними доказами.

В п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні порушення на транспорті» від 23.12.2005 року № 14 встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам передбаченим статтями 283 та 284 КУпАП. У ній зокрема потрібно навести докази на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався порушник чи встановлених останнім доводів.

В ст. 251 КУпАП зазначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно вимог ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 2 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).

Разом з тим, згідно ч. 5 ст. 258 КУпАП якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі.

Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи, в тому числі, про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, зокрема, ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

В п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 року за № 1395 зазначено, що у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Відповідно до п. 1, 2 розділу III Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 року за № 1395 справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення. Постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, ст. 126 КУпАП виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Згідно п. 5 розділу III Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 року за № 1395 поліцейський під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд цієї справи; 2) чи правильно складено протокол (якщо складання протоколу передбачено КУпАП) та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи повідомлено належним чином осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду (якщо справа не розглядається на місці); 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали, які потрібні для вирішення справи; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників та адвоката.

З аналізу вищезазначених норм вбачається, що посадова особа Національної поліції наділена повноваженнями щодо здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками, які реалізуються, зокрема, у разі виявлення правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зокрема, порушень, передбачених ч. 1 ст. 126 КУпАП, розглядати справи про адміністративне правопорушення та винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення, без складення відповідного протоколу про адміністративне правопорушення на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Згідно вимог чинного законодавства України на вимогу поліцейського водій транспортного засобу зобов`язаний пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб та поліс (договір) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Обґрунтовуючи вимоги позивачка зазначає, що не допускала порушення Правил дорожнього руху України, відповідальність за які передбачена ч. 1 ст. 126 КУпАП, оскільки транспортним засобом не керувала, а оскаржувана постанова була складена після того, як вона вийшла зі свого домоволодіння.

Разом з тим, відповідачами суду не надано будь - яких належних доказів, які б свідчили про порушення позивачем Правил дорожнього руху України. В матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 дійсно керувала автомобілем, не маючи при собі полісу (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка") або чинного внутрішнього електронного договору зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса.

Суд зазначає, що сама по собі постанова про накладення адміністративного стягнення серії ЕАН № 4245474 від 22.05.2021 року, в якій зафіксовано порушення порядку керування транспортним засобом, не може бути доказом того, що позивач вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126КУпАП, оскільки вона є предметом оскарження.

Приписами ч. 3 ст. 283 КУпАП передбачено імперативний обов`язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото- або відеозапис, у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» доказами в справі про адміністративне правопорушення є, зокрема, показання технічних засобів, що мають функції фотозйомки та відеозапису.

Разом з тим, в оскаржуваній постанові вказано, що до неї додаються відеозапис з відеореєстратору, а також посиланння на технічний засіб, за допомогою якого здійснений відповідний відозапис.На підтвердження обґрунтованості та законності оскаржуваної постанови відповідачем в якості доказу в судове засідання відеозапис не надано.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно вимог ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

В ч. 1 ст. 73 КАС України зазначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч.2 ст.74 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування

Згідно вимог ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов"язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Суд зазначає, що оскаржувана постанова є рішенням суб`єкта владних повноважень, яке встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої вона винесена. Таке рішення має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що у діях ОСОБА_2 відсутня об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 126 КУпАП, що виключає можливість притягнення її до адміністративної відповідальності, так як факт керування ним транспортним засобом зібраними доказами, відповідно до ч. 2 ст.77 КАС України, не доведено.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржувати постанову у справі. Крім того, у цій правовій нормі передбачено, що справа про адміністративне правопорушення повинна розглядатися в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; за відсутності такої особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У наведених положеннях процесуального права визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.

Отже, суд погоджується з доводами позивачки про те, що відповідач як суб`єкт владних повноважень, на якого ч. 2 ст. 77 КАС України покладено обов`язок доказування в адміністративному суді, не довів, що ОСОБА_1 при притягненні до адміністративної відповідальності була ознайомлена зі своїми правами та обов`язками.

Щодо поновлення строку звернення до суду з цим позовом, враховуючи, що копія оскаржуваної постанови не була отримана ОСОБА_1 в день її винесення, а була направлена їй засобами поштового зв`язку простою кореспонденцією, поштовий конверт долучено до позову, на якому мається дата про вручення його 23 червня 2021 року, то встановлений законом строк для звернення до суду ним пропущено не було.

Статтею 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно вимог ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Отже, будь-яке рішення чи дії суб`єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно правової позиції висловленої Великою Палатою Верховного Суду у справі № 520/2261/19 обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Важливою для України з точки зору конкретизації положень щодо презумпції невинуватості є правозастосовна практика Європейського суду з прав людини, яка в нашій державі є джерелом права та має вищу, порівняно з національним законодавством, юридичну силу.

В п. 110 рішення Європейського суду з прав людини «Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden № 36985/97) Суд визначив, що адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб`єкт владних повноважень".

Згідно п. 74 рішення Європейського суду з прав людини рішення Європейського суду з прав людини, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків.

Також, суд бере до уваги позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Висновок суду.

Таким чином, оцінюючи надані в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, перевіряючи чи прийнято відповідачем постанову обґрунтовано, безсторонньо, добросовісно, розсудливо, пропорційно, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки при винесенні постанови про притягнення позивачки до адміністративної відповідальності, діяв поза межами вимог чинного законодавства.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 247, 251, 280, 283 КУпАП, ст. ст. 2, 6, 9, 72-77, 90, 139, 229, 242-246, 286 КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до поліцейського роти № 1 батальйону № 1 Управління патрульної поліції в Сумській області лейтенанта поліції Баштового Андрія Івановича, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕАН № 4245474 від 22.05.2021 року, винесену поліцейським роти № 1 батальйону № 1 Управління патрульної поліції в Сумській області лейтенанта поліції Баштовим Андрієм Івановичем про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 126 КУпАП, якою накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн, провадження у справі закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Сумській області (40000, Сумська обл., місто Суми, вул. Г.Кондратьєва, 23, ЄДРПОУ: 40108777) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати в розмірі 454,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Охтирський міськрайонний суд Сумської області.

Рішення складено 08 липня 2021 року.

Суддя Охтирського міськрайонного суду

Сумської області Т.О. Ярошенко