Рішення № 98195625, 02.07.2021, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/1522/21

2/357/1971/21

Категорія 54

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

02 липня 2021 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі: головуючого – судді Бондаренко О.В., при секретарі – Сінчук С.Л., розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кобелєва Алла Михайлівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

В С Т А Н О В И В :

15.02.2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом мотивуючи тим, що 12.04.2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою А.М. було вчинено виконавчий напис за реєстраційним номером 391, відповідно до якого запропоновано звернути стягнення на квартиру АДРЕСА_1 за рахунок коштів, отриманих від реалізації вказаної квартири, задовольнити вимоги стягувача Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», а саме: 37361,19 доларів США заборгованості за кредитом, еквівалент в гривні складає 298 627,99 гривень; 18399,02 доларів США проценти за користування кредитом, еквівалент в гривні складає 147063,33 гривні; 2527,22 доларів США пені, еквівалент 20 200,11 гривень; 3 872,65 доларів США штраф, еквівалент 30 954,07 гривень, 32 422,55 гривень, заборгованість за комісією; 1700,00 гривень, плата за вчинення виконавчого напису нотаріусом. Вона вважає, що виконавчий напис має бути визнаний таким, що не підлягає виконанню. Так, 02.04.2008 року між нею, ОСОБА_1 , та ПАТ «КБ «Надра» було укладено кредитний договір №272/П/33/2008/840, відповідно до умов якого банк надав їй кредит в сумі 38726,47 доларів США строком до 01.04.2033 року. Безспірність заборгованості це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису, однак, в даному випадку ці умови не було не дотримано. Також, у виконавчому написі зазначено період, за який стягується заборгованість з 02.04.2008 року по 16.01.2013 року, тобто нотаріусом не враховано цього і стягнуто заборгованість з моменту виникнення права вимоги з якої пройшло більше ніж три роки.Тому, просила визнати виконавчий напис № 391 від 12.04.2012 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою А.М. щодо звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 , таким, що не підлягає виконанню та стягнути витрати за сплату судового збору.

24.02.2021 року, після усунення позивачем недоліків позову, судом прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання, 13.05.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Позивач – ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, 13.05.2021 року до суду подала заяву, в якій просила розгляд справи проводити у її відсутності, позовні вимоги підтримує вповному обсязі та просить позов задовольнити, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач – Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» свого представника в судове засідання не направив, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомили, заяв про розгляд справи у відсутності їх представника та відзив на позов до суду не подано.

Третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кобелєва А.М. в судове засідання не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, причини неявки суд не повідомила.

На підставі ст. 280 ЦПК України суд постановив провести заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, яка полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).

Ст. 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що 12.04.2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою Аллою Михайлівною вчинено виконавчий напис №391 (а.с.16), яким запропоновано звернути стягнення на квартиру АДРЕСА_1 та за рахунок коштів отриманих від реалізації вказаної квартири, задовольнити вимоги стягувача – ПАТ «Комерційний банк «Надра», а саме : сума кредиту в розмірі – 37 361,19 доларів США, еквівалент в гривні складає 298 627,99 гривень; сума процентів за користування кредитом в розмірі – 18 399,02 доларів США, еквівалент в гривні складає 147 063,33 гривні; сума пені за порушення строків повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом в розмірі 2527,22 доларів США, еквівалент в гривні складає 20 200,11 гривень; сума штрафу в розмірі 3872,65 доларів США, еквівалент в гривні складає 30 954,07 гривень.Стягнення заборгованості проводиться за період з 02.04.2008 року по 16.01.2013 року. За вчинення цього виконавчого напису нотаріусом стягнуто плату із стягувача ПАТ «Комерційний банк «НАДРА» в розмірі 1 700 грн., які підлягають стягнення з боржника на користь стягувача.

Встановлено, що даний виконавчий напис було вчинено на підставі заяви ПАТ «КБ «Надра» з яким 02.04.2008 року ОСОБА_1 уклала кредитний договір №272/П/33/2008/840, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит на умовах платності, строковості, забезпеченості та повернення в сумі 38726,47 доларів США строком до 01.04.2033 року (а.с.7-11).

Також, встановлено, що 02.04.2008 року між ОСОБА_1 та ПАТ «КБ «Надра» було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Губенко Т.А. зареєстрований в реєстрі за №1613 (а.с. 12-15), згідно якого з метою забезпечення виконання зобов`язання щодо кредитного договору, передає в іпотеку, а іпотекодержатель приймає в іпотеку предмет іпотеки, вартість якої складає 211 792,00 гривень, що в еквіваленті по офіційному курсу НБУ на день укладення цього договору складає 41 939,00 доларів США. Предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 34,1 кв.м. , яка належить на праві власності іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого державним нотаріусом Другої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори Київської області 02.04.2008 року.

07.06.2013 року державним виконавцем міського відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Гайдученко Ю.С. було відкрито виконавче провадження №38357304 щодо виконання виконавчого напису №391, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою Аллою Михайлівною 12.04.2013 року, що підтверджується постановою про відкриття виконавчого провадження (а.с. 17).

При вирішенні даного спору суд виходить з наступного.

Згідно статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст. 39 Закону «Про нотаріат» порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України. Таким актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року №296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України за №282/20595.

З вказаного виконавчого напису вбачається, що він вчинений на підставі ст. 34,87 Закону України «Про нотаріат» та п. 1 Переліку за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів»

Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За приписами статті 88 Закону України «Про нотаріат», нотаріуси вчиняють виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року.

Відповідно до ст.89 Закону України «Про нотаріат`у виконавчому написі повинні зазначатися: дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім`я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис, найменування та адреса стягувача; найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для громадян), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають, витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення, розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; номер, за яким виконавчий напис зареєстровано; дата набрання юридичної сили; строк пред`явлення виконавчого напису до виконання. Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.

Главою 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5 передбачено порядок вчинення виконавчих написів.

Згідно пункту 1.1. вказаної Глави, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Пунктом 1.2. Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України передбачено перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу II Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

Як передбачено п.3.1., 3.2. Глави 16 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5, нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172.

Відповідно до пункту 1 Переліку документів за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172, для одержання виконавчого напису надаються: оригінал нотаріально посвідченої угоди, документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та в Порядку вчинення нотаріальних дій.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість бо інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (правова позиція Верховного Суду, яка викладена у постанові від 23.01.2018 року справа № 310/9293/15, № 61-154).

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком можуть бути підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак, сам по собі цей факт не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Судом враховується, що нотаріус при вчиненні виконавчого напису не встановлює права та обов`язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність документів з урахуванням положень Переліку, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку. Таким чином, слід встановити, чи були надані банком нотаріусу всі необхідні документи, що підтверджують безспірність заборгованості. Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 20 травня 2015 року № 6-158цс15.

Разом з тим, відповідач не надав до суду доказів подання приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Кобелєвій А.М. усіх необхідних документів, що підтверджують безспірність заборгованості, а нотаріус не надала матеріали нотаріальної справи з документами на підставі яких було вчинено виконавчий напис № 391 від 12.04.2013 року.

Відповідно до ст.6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису, так і неправильність вимог боржника.

Тобто, боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

В постанові Верховного Суду (справа №310/9293/15ц від 23.01.2018 року) зазначено, що: при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Для правильного застосування положень статей 87,88 Закону «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Аналогічного висновку щодо застосування вказаних норм матеріального права в аналогічних правовідносинах дійшла Велика палата Верховного суду у постанові від 29.03.2019 року у цивільній справі №137/1666/16-ц.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Позивач заперечує наявність заборгованості саме у розмірі зазначеному у виконавчому написі та зазначає, що згідно виконавчого напису стягується заборгованість, яка виникла в період з 02.04.2008 року по 16.01.2013 року, тобто з моменту виникнення права вимоги у стягувача до моменту вчинення виконавчого напису минуло більше ніж три роки.

Суд враховує, що позивач з вимогами про звернення стягнення в рахунок погашення заборгованості не згодна, заперечує розмір боргу та підстави його нарахування, оскільки первинні облікові документи, оформлені у порядку визначеному ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік», а саме банківська виписка, яка має статус первинного документу, що підтверджено переліком типових документів, затвердженого наказом Мін`юсту від 12.04.12 р. № 578/5, суду надані не були, тому і немає підстав вважати, що розмір заборгованості позивача перед банком, а також розмір процентів, штрафу та комісії за користування кредитними коштами, зазначених у виконавчому написі, є безспірним.

За пунктом 62 Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України від 04.07.2018 № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31.07.2019 у справі №553/1325/14-ц та постанові Верховного Суду від 30.01.2018 у справі №61-517св18

Отже, під час розгляду справи знайшов підтвердження факт, що відповідач ПАТ «Комерційний банк «Надра» не надав приватному нотаріусу Кобелєвій А.М. необхідних документів, що підтверджують безспірність заборгованості позивача, а також з моменту виникнення права вимоги у стягувача до моменту вчинення виконавчого напису минуло більше ніж три роки, внаслідок чого виконавчий напис вчинений з порушенням ч.1 ст. 88 Закону України «Про нотаріат», зокрема після спливу трьох років.

Згідно вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Відповідач відзив на позов з належними, допустимими та достатніми доказами в спростування доводів позивача до суду не подав.

Даючи оцінку встановленим обставинам та доказам в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення у повному обсязі.

Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Згідно ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Позивач при подачі позову до суду сплатила судовий збір (а.с. 3), тому, сплачений позивачем судовий збір в розмірі 908,00 грн. підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст. 39, 50, 87, 88, 89 Закону України «Про нотаріат» ст. 4, 12, 13, 76–81, 141, 223, 258, 259, 264–265, 268, 280-284, 354, 355 ЦПК України, суд –

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» (Код ЄДРПОУ: 20025456, місцезнаходження: 02094, м. Київ, вул. Артема, 15), третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кобелєва Алла Михайлівна (місцезнаходження: 01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, 33, оф. 2), про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, задовольнити.

Визнати виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни від 12.04.2013 року, зареєстрований у реєстрі за №391, про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 908,00 грн.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте Білоцерківським міськрайонним судом за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 09.07.2021 року.

СуддяО. В. Бондаренко