Рішення № 98193285, 01.07.2021, Берегівський районний суд Закарпатської області

Справа № 297/1264/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2021 року м. Берегове

Берегівський районний суд Закарпатської області в особі: головуючого Гал Л. Л., за участю секретаря Адамчо К.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні термінову справу за позовом ОСОБА_1 до поліцейського капрала поліції УПП у Харківській області Мирошниченко Євгена Євгеновича, Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення Правил дорожнього руху України,

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до поліцейського капрала поліції УПП у Харківській області Мирошниченко Є.Є., Департаменту патрульної поліції, про визнання протиправною і скасування постанови у справі про накладення адміністративного серії ЕАН №4218203 від 17.05.2021 року.

Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивовані тим, що постановою серії ЕАН № 4218203 від 17 травня 2021 року його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. Згідно вищевказаної постанови, він 17 травня 2021 року, рухаючись на автомобілі «Mercedes Sprinter», на автодорозі у м. Харків на трасі АМ18, не виконав вимоги дорожнього знаку 2.2 «проїзд без зупинки заборонено» та при перевірці документів виявилось, що він, нібито, не мав при собі посвідчення водія.

Позивач вважає, що притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП є незаконним, неправомірним, необґрунтованим, відповідна постанова підлягає скасуванню.

Так, 17 травня 2021 року він дійсно рухався на автомобілі «Mercedes Sprinter» на дорозі біля м. Харків, зупинився перед знаком «проїзд без зупинки заборонено», проїхав далі, коли був зупинений працівниками поліції. Прибувши до нього, працівник поліції перевірив його документи, та позивач не пригадує, чи надавав пластикові посвідчення, чи в програмі «Дія».Після цього, інспектор йому висловив претензію, що він не зупинився перед знаком «проїзд без зупинки заборонено». На це ОСОБА_1 повідомив, що однозначно зупинився. Інспектор наголосив, що там була стоп-лінія, перед якою він мав зупинитись. Вони пройшлись до того відрізку дороги, і він інспектору показав, що ніякої стоп-лінїї нема, та зупинився перед відповідним знаком. Інспектор це заперечив, на що він попросив докази відеофіксації, на що інспектор дав доручення знайти відповідний відеозапис іншому працівнику поліції. Інший працівник поліції, наскільки ОСОБА_1 зрозумів, не знайшов відповідного відеозапису, ну і в будь-якому випадку, йому нічого не пред`явили, і повідомили, що будуть виносити постанову. Віддали йому постанову, в чому він розписався, і тільки наступного дня, уважно прочитавши постанову, здивовано виявив, що мовляв крім порушення вимог знаку 2.2 йому також ставлять у вину те, що він нібито не надав посвідчення водія, хоча він таке надав, і щодо цього претензії йому взагалі не висувались.

Крім того, поліцейський після складання постанови його відпустив, щоб він їхав далі, хоча у випадку відсутності у нього посвідчення водія він би не міг такого зробити.

Крім того, позивач просив стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень – Головного управління Національної поліції в Закарпатській області витрати пов`язані з правничою допомогою адвоката в розмірі 3 500 грн. та сплачений ним судовий збір.

17.06.2021 року у відповідності до ч. 3 ст. 162 КАС відповідачем Департаментом патрульної поліції було подано відзив на позовну заяву.

Так, у відзиві відповідач зазначив, що Департамент патрульної поліції повністю заперечує проти задоволення позовних вимог. Так, згідно відзиву 17.05.2021 року, приблизно о 03:14 на 19 км автодороги М-18 «Харків - Сімферополь - Алушта - Ялта» працівниками УПП в Харківській області ДПП відповідно до статті 35 Закону України «Про Національну поліцію» був зупинений автомобіль «Mercedes-Benz Sprinter», номерний знак « НОМЕР_1 », водій якого не виконав вимоги дорожнього знаку 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено».Водієм виявився ОСОБА_1 , та йому поліцейський пояснив підстави застосування до нього поліцейських превентивних заходів та суть правопорушення.Поліцейський повідомив ОСОБА_1 про необхідність надання для перевірки посвідчення водія відповідної категорії та реєстраційного документу на транспортний засіб, відповідно до положень статті 32 Закону України «Про Національну поліцію» та пунктів 2.1.А, 2.1.Б і 2.4.А ПДР.На що позивач повідомив, що посвідчення водія в нього відсутнє, оскільки він його забув вдома.Пункт 2.1. ПДР зобов`язує водій механічного транспортного засобу мати при собі: посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії;реєстраційний документ на транспортний засіб.Пункт 2.4.А ПДР визначає, що на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1 ПДР.Частиною першою статті 126 КУпАП встановлено, що за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, на особу накладається стягнення у виді штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Таким чином, відсутність у позивача 17.05.2021 посвідчення водія відповідної категорії об`єктивно вказує на наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 126 КУпАП.На задоволення вимоги позивача щодо ознайомлення з відеозаписом руху керованого ним транспортного засобу, поліцейські запросили останнього до стаціонарного посту та надали можливість ознайомитися з відповідними медіафайлами. За результатом розгляду справи, згідно з вимогами статей 251, 252, 268, 278, 279, 280 КУпАП, поліцейським встановлений факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 126 КУпАП, тому була винесена постанова про накладення адміністративного стягнення. Саме по собі непред`явлення позивачем посвідчення водія, утворює самостійний склад адміністративного правопорушення. Відповідач також зазначає, що право органів Національної поліції перевіряти наявність посвідчення водія кореспондується із обов`язком водія мати його при собі. Лише наявність посвідчення водія (як зазначено у позові) не спростовує факту адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 126 КУпАП, об`єктивна сторона якого полягає, у непред`явленні такого документу. Аналогічна правова позиція щодо обов`язку водія надати поліцейському для перевірки документи зазначені в пункті 2.1. ПДР визначена Верховним Судом України у рішенні від 25.09.2019 у справі 127/19283/17. При цьому суд вказав, що право поліцейського перевіряти наявність посвідчення водія не пов`язується з обов`язком доводити, що зупинка транспортного засобу була законною. Основною та обов`язковою ознакою об`єктивної сторони правопорушення є протиправне діяння, час, місце вчинення якого підтверджено відеоматеріалами зі службового відеореєстратора 001892, відсутність яких б виключала склад наведеного адміністративного правопорушення. Так, на 03 год. 17 хв. 00 сек. відеозапису 20210517080725000109 позивач чітко повідомив про неможливість надати поліцейським посвідчення водія відповідної категорії, на підтвердження чого надав відеоматеріал службового відеореєстратора.Таким чином позивач своїм твердженням про те, що він надав поліцейським посвідчення водія не відповідає дійсності. У зв`язку з цим, відповідач просив відмовити в задоволені позову ОСОБА_1 .. Щодо вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 3500 грн. і судових витрат відповідач зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними та неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовується лише витрати, які мають розумний розмір.Позовні вимоги щодо відшкодування витрат на правничу допомогу в орієнтованому розмірі 3500 гривень не є співмірними зі складністю даної справи та є необґрунтованими (а.с. 38-43).

Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Мензак Ю.Ю. в судове засідання не з`явилися, ними була подана заява про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити (а.с. 20, 50).

Відповідачі поліцейський капрал поліції УПП у Харківській області Мирошниченко Є.Є., та представник Департаменту патрульної поліції в судове засідання також не з`явились.

Вивчивши матеріали справи, дослідив аудіо-відеозаписи, суд приходить до наступного висновку.

З матеріалів справи вбачається, що згідно постанови серії ЕАН № 4218203 від 17 травня 2021 року ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. (а.с. 6).

Згідно вищевказаної постанови, ОСОБА_1 17 травня 2021 року о 03:14, рухаючись на 19 км автодороги М-18 м. Харків автомобілем «Mercedes-Benz Sprinter», номерний знак « НОМЕР_1 », не виконав вимоги дорожнього знаку 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено» та при перевірці документів виявилось, що водій не має при собі посвідчення водія відповідної категорії.

Відповідно до ч. 1 статті 8 Закону України "Про Національну поліцію" поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно п. 8 ч. 1 статті 23 зазначеного Закону поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Відповідно до ч. 1 статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України N 1306 від 10 жовтня 2001 року. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

В пункті 1.3 Правил дорожнього руху зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо водій порушив Правила дорожнього руху.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, що притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами та інше.

Стаття 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Щодо посилання позивача та його представника про те, що в розділі постанови, який «До постанови додаються»), відсутні будь-які записи про дослідження інспектором будь-яких доказів по справі, що є порушенням п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23.12.2005 року №14 де вказано, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності буде відповідати вимогам ст. 283 КУпАП тоді, коли в ній наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначено мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів, слід зазначити, що вказана Постанова Пленуму Верховного Суду була прийнята з метою забезпечення однакового і правильного застосування судами законодавства у справах про злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті та згідно п. 24 вказаної Постанови зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Таким чином, вказані посилання позивача та його представника не можуть стосуватись постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі.

Згідно ч. 4 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу або залишається повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів у разі їх фіксації у режимі фотозйомки (відеозапису), крім випадків фіксації в автоматичному режимі правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Пункт 2.1. Правил дорожнього руху передбачає, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Пункт 2.4.А Правил дорожнього руху визначає, що на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.

Частиною першою статті 126 КУпАП встановлено, що за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Із досліджених аудіо-відеозаписів вбачається, що ОСОБА_1 при зупинці його 17 травня 2021 року, під час керування автомобілем «Mercedes Sprinter», на автодорозі у м. Харків на трасі АМ18, не мав при собі посвідчення водія, що ним не заперечувалось на місці зупинки.

Отже твердження позивача, що він або надавав пластикове посвідчення, чи в програмі «Дія» показав його, не відповідає дійсності.

Також, із досліджених аудіо-відеозаписів здійснених на боді-камери працівника поліції вбачається, що після зупинки позивача та встановлення його особи він разом із працівником поліції пройшов до поста патрульної поліції для перегляду доказів відео фіксації порушення невиконання вимоги дорожнього знаку 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено», що також суперечить ствердженням позивача про зворотне у позові.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 статті 126 КпАП України, а саме порушення ним п. 2.1 Правил дорожнього руху.

Системний аналіз вищевказаних норм чинного законодавства України та досліджені судом докази, дають підстави для висновку про те, що відповідач поліцейський капрал поліції УПП у Харківській області Мирошниченко Є.Є. діяв у межах та у спосіб, передбачені чинним законодавством України, а постанова про адміністративне правопорушення від 17.05.2021 року серії ЕАН №4218203 відповідає вимогам Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини справи, оцінюючи в сукупності наявні у справі докази, суд приходить до переконання, що підстав для задоволення позовних вимог не має, а постанова поліцейського капрала поліції УПП у Харківській області Мирошниченко Є.Є. про накладення стягнення серії ЕАН №4218203 від 17.05.2021 року винесена у відповідності до вимог чинного законодавства.

У зв`язку з цим, і вимоги ОСОБА_1 про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень – Головного управління Національної поліції в Закарпатській області витрат пов`язаних з правничою допомогою адвоката в розмірі 3 500 грн. та сплаченого ним судового збору, задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 245, 258, 289 КУпАП, ст. ст. 9, ч. 2 ст. 77, 241, 242, 246, 286 КАС України,

рішив:

Адміністративний позов у терміновій справі ОСОБА_1 , мешканця АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 до поліцейського капрала поліції УПП у Харківській області Мирошниченко Євгена Євгеновича, Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення Правил дорожнього руху України – залишити без задоволення, а постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕАН №4218203 від 17.05.2021 року - залишити без змін.

Апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції може бути подано до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Гал Л. Л.