Рішення № 98191785, 08.07.2021, Галицький районний суд Івано-Франківської області

Єдиний унікальний номер 341/551/21

Номер провадження 2/341/572/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

08 липня 2021 року місто Галич

Галицький районний суд Івано-Франківської області у складі головуючого судді Мергеля М. Р. розглянув заочно без участі сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей, на утримання дружини та стягнення додаткових витрат.

встановив:

02 квітня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей, на утримання дружини та стягнення додаткових витрат.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що перебуває у шлюбі з відповідачем. Від шлюбу є троє неповнолітніх дітей, які проживають з позивачкою. Шлюб існує формально, позивачка з відповідачем разом не проживають. Відповідач не утримує дітей, не допомагає матеріально. Позивачка знаходиться у скрутному матеріальному становищі, не працює, оскільки доглядає за сином ОСОБА_3 2019 року народження, який хворіє.

Просить стягувати з відповідача аліменти на її користь на утримання трьох дітей у твердій грошовій сумі, у розмірі по 2000,0 грн щомісяця до досягнення дітьми повноліття; стягувати з відповідача аліменти на користь позивачки на її утриманняу розмірі 2000, 0 грн щомісяця до досягнення молодшою дитиною трьохрічного віку; стягнути з відповідача на її користь половину пенесених нею додаткових витрат на дитину та витрати понесенні нею при складанні та поданні позову до суду.

Ухвалою суду від 14 квітня 2021 року відкрито спрощене позовне провадження, у якій роз`яснено відповідачу право подати заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Копію ухвали надіслано сторонам. У наданий в ухвалі термін від сторін не надійшло заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Судове засідання призначено на 02 червня 2021 року, яке відкладене у зв`язку з неявкою відповідача на 06 липня 2021 року.

У судове засідання 06 липня 2021 року позивачка не з`явилась. Через канцелярію суду подала заяву, в якій просила розгляд справи здійснювати без участі позивачки, позовні вимоги підтримує з підстав, викладених в позові, та просить позов задоволити, не заперечує щодо заочного розгляду справи (а. с. 49).

Відповідач в судове засідання не з`явився, хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. 48).

Відповідно до пункту 1 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки, є день вручення судової повістки під розписку.

Таким чином, відповідач вважається належним чином повідомленим, а документи йому врученими.

Проте, своїм правом подати відзив на позовну заяву відповідач не скористався, жодних заяв чи клопотань до суду не надсилав.

Ухвалою суду від 06 липня 2021 року постановлено здійснити розгляд справи у заочному порядку.

Зважаючи на те, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без участі сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Згідно з приписами ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідач відзив на позовну заяву не подав. Жодних клопотань не подав. Ходом розгляду справи не цікавився. У судові засідання не прибував.

Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на викладені обставини та строки розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи та ухвалення рішення без участі сторін на підставі наявних матеріалів.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, встановив наступні обставини та дійшов таких висновків.

Відповідно до ст. ст. 81, 82 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню.

Згідно з ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Суд установив, що відповідно до змісту наявних у матеріалах справи копії свідоцтв про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , їхнім батьком є ОСОБА_2 , відповідач у справі (а. с. 7-9).

Копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 28 липня 2009 року підтверджується те, що позивачка та відповідач перебувають у зареєстрованому шлюбі (а. с. 6).

Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів.

Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет на 2021 рік» установлено у 2021 році прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років: з 1 січня - 1921 гривня, з 1 липня - 2013 гривень, з 1 грудня - 2100 гривень; для дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня - 2395 гривень, з 1 липня - 2510 гривень, з 1 грудня - 2618 гривень.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

З огляду на встановлені обставини справи, а саме те, що у позивачки не достатньо коштів для належного забезпечення дітей, які проживають разом з нею, і так чи інакше, обов`язок щодо утримання та виховання дітей переважно лежить на позивачці, доказів протилежного відповідач не надав, суд дійшов висновку про повне задоволення позову в цій частині та необхідність стягнення аліментів на утримання дітей.

Відповідно до змісту позовної заяви відповідач є працездатним, заробляє кошти, працюючи за кордоном, і має дохід, необхідний для сплати аліментів. Відповідач не спростував позовні вимоги та не надав суду відповідні докази.

З урахуванням наведеного вище, враховуючи рівність прав та обов`язків батьків щодо виховання та утримання дітей, матеріальне становище сторін, виходячи з закріплених ч. 9 ст. 7 СК України принципів справедливості, добросовісності та розумності, відповідності моральним засадам суспільства, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення аліментів обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю та необхідно стягувати з відповідача аліменти на утримання неповнолітніх дітей у твердій грошовій сумі у розмірі по 2000,0 (дві тисячі) гривень щомісяця до досягнення дітьми повноліття.

Відповідно до ч. 2 ст. 84 CК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.

Згідно з ч. 6 ст. 84 CК України право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу.

Тобто, утримання відповідачем своєї дружини до досягнення їхньою дитиною трирічного віку є не його правом, а його обов`язком, за умови, що він може надавати матеріальну допомогу, а судом не було встановлено обставин, за яких би відповідач не міг утримувати позивачку.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 77 СК України утримання одному з подружжя надається другим із подружжя у натуральній або грошовій формі за їхньою згодою. За рішенням суду аліменти присуджуються одному з подружжя, як правило, у грошовій формі.

Відповідно до змісту позову позивачка перебуває у скрутному матеріальному становищі, оскільки доглядає за сином ОСОБА_3 , який народився передчасно та часто хворіє, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідач, заявлені вимоги позивачки щодо стягнення з нього на користь позивачки аліментів у розмірі по 2000 гривень щомісячно до досягнення дитиною трирічного віку не спростував.

Оскільки відповідач має дохід і можливість надавати кошти на утримання дружини до досягнення їхнім сином ОСОБА_3 трирічного віку, але від добровільного виконання свого обов`язку ухиляється, а позивачка у зв`язку з доглядом за дитиною до трьох років сама не має можливості заробляти кошти, то суд вважає за можливе стягувати з відповідача на утримання позивачки аліменти у розмірі по 2000 гривень щомісячно до досягнення дитиною трирічного віку.

Що стосується вимоги позивачки про стягнення з відповідача на її користь половину додаткових витрат на дитину, що пов`язані хворобою сина з суд зазначає наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Відповідно до ч. 3 ст. 185 СК України додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Аналіз відповідних норм закону вказує на те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.

Так, син ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 , народився передчасно та перебував у тяжкому стані. Відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного № 8245/19 від 09 жовтня 2019 року, діагноз дитини: вроджений гнійний менінгіт. 18 вересня 2019 року здійснювалось оперативне втручання – вентрикулоперитонеостомія (а. с. 11). Позивачка витратила на лікування дитини 12031,54 грн, що підтверджується квитанціями, які містяться в матеріалах справи (а. с. 15 - 28).

Таким чином, позивачка надала докази понесених витрат на лікування дитини, які можна віднести до додаткових витрат відповідно до вимог ст. 185 СК України на загальну суму 12031,54 грн.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст. 77 ЦПК України).

Таким чином, враховуючи те, що відповідно до вимог чинного законодавства батьки несуть обов`язки в рівних частках, тому суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивачки додаткові витрати на лікування дитини у розмірі половини витрачених коштів, а саме у розмірі 6015,77 грн.

Що стосується вимоги позивачки про стягнення з відповідача на її користь витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову – на відповідача.

Крім цього, витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначена правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 199/3939/18-ц (провадження № 61-15441св 19).

Також, у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124 св 20) вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

З наданих до матеріалів справи доказів вбачається, що витрати на професійну правничу допомогу підтверджуються свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю, договором про надання правової допомоги між позивачкою та адвокатом Свиридою Г. С., квитанцією до прибуткового касового ордера № 581148 від 25 березня 2021 року про оплату 1000,0 грн за надання професійної правничої допомоги та складання позовної заяви та попереднім (орінтовним) розрахунком судових витрат (а. с. 29-31).

Суд вважає, що є всі підстави для стягнення з відповідача на користь позивачки судових витрат на правничу допомогу у розмірі 1000,00 грн.

За таких обставин, аналізуючи надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовної заяви позивачки.

Позивачка звільнена від сплати судового збору, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VІ.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що у разі задоволення позову судовий збір стягується з відповідача.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Керуючись статтями 180-184 Сімейного кодексу України, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 82, 141, 206, 258, 263, 265, 273, 279, 352, 354, 430 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей, на утримання дружини та стягнення додаткових витрат задовольнити повністю.

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , аліменти на користь ОСОБА_1 , на утримання дітей: доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у твердій грошовій сумі у розмірі по 2000 (дві тисячі) гривень 00 копійок щомісячно на кожну дитину до досягнення дітьми повноліття.

Стягнення аліментів розпочати з 02 квітня 2021 року і здійснювати до досягнення дітьми повноліття.

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , аліменти на користь ОСОБА_1 , на її утримання у твердій грошовій сумі у розмірі по 2000 (дві тисячі) гривень 00 копійок щомісячно до досягнення сином ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , трирічного віку.

Визначений розмір аліментів щорічно підлягає індексації відповідно до закону.

Рішення в частині стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей та дружини у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на дитину, що викликані хворобою в розмірі 6015 (шість тисяч п`ятнадцять) гривень 77 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1000 (одна тисяча) гривень 00 копійок судових витрат на правничу допомогу.

Стягнути з ОСОБА_2 908,00 грн судового збору, які перерахувати на рахунок UA908999980313111256000026001, отримувач коштів ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код ЄДРПОУ 37993783, код класифікації доходів бюджету 22030106.

Апеляційна скарга подається учасниками справи до Івано-Франківського апеляційного суду через Галицький районний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його скасування.

Повний текст рішення складено 08 липня 2021 року.

Учасники справи:

Позивачка – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 .

Суддя:М. Р. Мергель