Вирок № 98189879, 06.07.2021, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер судової справи 932/18737/19

Номер провадження 1-кп/201/268/2021

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2021 року м. Дніпро

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі:

Головуючого судді - Ополинської І.Г.,

при секретарі судового засідання - Горностаєвій О.М.,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора - Тахтай Д.О.,

захисника обвинуваченого - адвоката Клименко О.І.

обвинуваченого - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі кримінальне провадження, внесене 31 жовтня 2019 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019040640002401 за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Сімферополь АР Крим, громадянина України, який має повну середню освіту, не одруженого, неповнолітніх дітей на утриманні не маючого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- 26 червня 2008 року вироком Генічеського районного суду Херсонської області за ч. 3 ст. 296, ч. 2 ст. 121 КК України, із застосуванням положень ст. 70 КК України до остаточного покарання у вигляді 8 років позбавлення волі, звільненого 13.11.2015 року у зв`язку з відбуттям строку покарання;

- 29 травня 2017 року вироком Генічеського районного суду Херсонської області за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у вигляді 2 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням строком на 2 роки;

- 28 серпня 2017 року вироком Генічеськогорайонного суду Херсонської області за ч. 1 ст. 185 КК України, із застосуванням положень ч. 4 ст. 70 КК України до остаточного покарання у вигляді 3 років позбавлення волі, на підставі до ст. 75 КК України звільненого від відбуття покарання з випробуванням строком на 2 роки;

- 24 жовтня 2019 року ухвалою Генічеського районного суду Херсонської області звільнення від відбування покарання за вироком Генічеського районного суду Херсонської від 28 серпня 2017 року області скасоване і засуджений ОСОБА_1 направлений до відбування покарання за цим вироком у вигляді 3 років позбавлення волі, із відбуттям покарання у кримінально-виконавчій установі закритого типу;

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

31 жовтня 2019 року у період часу з 00 годин до 00 годин 30 хвилин, ОСОБА_1 знаходився у закладі «Національна лоторея», розташованому у будівлі № 8 по вул. Січових Стрільців в м. Дніпро, де у нього виник словесний конфлікт із потерпілим ОСОБА_2 , який просив обвинуваченого покинути заклад.

В ході словесного конфлікту ОСОБА_1 та потерпілий вийшли із закладу на вулицю і знаходилися біля будинку № 8 по вул. Сечових Стрільців в м. Дніпро, де на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, у ОСОБА_1 виник злочинний умисел, направлений на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_2 невстановленим предметом із колюче-ріжучими властивостями, який обвинувачений мав при собі.

Далі, ОСОБА_1 знаходячись у вказаному місці та у вказаний час, реалізуючи злочинний умисел, направлений на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, діючи умисно, утримуючи в своїй руці невстановлений предмет із колюче-ріжучими властивостями, який мав при собі, наніс ОСОБА_2 один удар в область черевної порожнини, чим спричинив потерпілому тілесні ушкодження у вигляді: проникаючого колото-різаного поранення передньої черевної стінки з евентрацією (випадіння за межі черевної порожнини) тонкої кишки, яке розпочинається раною на череві ліворуч середньому відділі (на відстані 2,8см. вгору та ліворуч від пупка та на 99см. вгору від підошовної поверхні стоп) переходить у раньовий канал, з ушкодженням по ходу якого: шкіри, підшкірно-жирової клітини, проникає у черевну порожнину з ушкодженням великого сальника, брижі та тонкої кишки, з розвитком внутрішньочеревної кровотечі, які за своїм характером відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент заподіяння, після чого, з місця вчинення злочину зник.

Умисні дії ОСОБА_1 , які виразилися у спричиненні умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, кваліфікуються за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.

В судовому засіданні ОСОБА_1 вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав частково та пояснив, що потерпілого ОСОБА_2 раніше не знав і ніяких відносин з ним не підтримував. 30 жовтня 2019 року приблизно після 23 години 30 хвилин він повернувся до залу ігрових автоматів «Національна лоторея», розташованого за адресою: вул. Січових стрільців, 8 у м. Дніпро для того, щоб забрати свій рюкзак, який раніше там залишив. Далі, знаходячись в залі ігрових автоматів він вирішив деякий час посидіти та зігрітися, при цьому, він не грав в автомати та нічого не купував у цьому закладі. Адміністратор закладу дівчина ім`я якої він пам`ятає дозволила йому знаходитися у приміщенні залу ігрових автоматів. Через деякий час до нього підійшов потерпілий ОСОБА_2 та запитав чому він тут сидить і нічого не купує, в результаті чого, між ними виникла словесна сварка через те, що потерпілий наполягав на тому, щоб він покинув заклад, а він не хотів цього робити. В ході словесного конфлікту потерпілий став штовхати його до виходу із закладу і вони опинилися на вулиці, де потерпілий побіг за ним, а він злякавшись, дістав розкладний ніж довжина леза якого становить приблизно 5-6 см, який мав при собі, розвернувся до потерпілого та наніс один удар в живіт останнього, після чого з місця події втік. Це відбулося приблизно після 00 годин вже 31 жовтня 2019 року. При цьому, заперечував наявність у нього умислу на спричинення тяжких тілесних ушкоджень, стверджуючи, що наніс удар лише через те, що злякався потерпілого, який намагався наздогнати його, у такий спосіб захищаючись від останнього. Водночас, обвинувачений підтвердив, що потерпілий не наносив йому ударів, не погрожував, в руках у останнього не було ніяких сторонніх предметів, і він мав можливість піти і уникнути продовження цього конфлікту, як і мав можливість не наносити удар ножом потерпілому. В подальшому обвинувачений змінив свої покази та зазначив, що визнає себе винним у повному обсязі, хоча, при цьому, також вказував на те, що у нього не було умислу на спричинення тяжких тілесних ушкоджень потерпілому, а удар ножом він наніс лише після того, як ОСОБА_2 став бігти за ним, оскільки злякався останнього. Стверджував, що розкаявся та шкодує про свій вчинок. Заявлений до нього потерпілим ОСОБА_2 цивільний позов про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 11 156,66 гривень визнав у повному обсязі, в частині стягнення моральної шкоди у розмірі 150 000,00 гривень - частково, але не зміг визначити в якій саме сумі визнає частково. Просив суворо не карати та призначити мінімальне покарання.

Допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2 показав, що обвинуваченого ОСОБА_1 раніше не знав і ніяких відносин з ним не підтримував. Зазначив, що 30 жовтня 2019 року приблизно після 23 години 30 хвилин прийшов до клубу "Національна лотерея", який розташований за адресою: вул. Січових стрільців, 8 у м. Дніпро , де займається налагодженням комп`ютерної техніки. Так, він перебував у зазначеному місці, коли до закладу зайшов обвинувачений, який залишив там свій рюкзак. Після того, як ОСОБА_1 забрав свій рюкзак, то він залишився у приміщенні, нічого не купував, не грав в ігрові автомати та виглядав підозріло. Тоді він звернувся до обвинуваченого та запитав, що він робить у цьому закладі, на що ОСОБА_1 почав йому грубити, в результаті чого, між ними виник словесний конфлікт, в ході якого обвинувачений запропонував йому вийти із клубу для того, щоб поговорити. Першим з клубу вийшов обвинувачений, а він вийшов за ним. На виході біля клубу ігрових автоматів між ними продовжилася словесна перепалка, в ході якої ОСОБА_1 раптово наніс йому удар в живіт якимось предметом й почав тікати з місця події. Він машинально побіг за ним, оскільки не відразу зрозумів, що обвинувачений наніс поранення в області черевної порожнини. Але, через декілька метрів у нього почало темніти в очах та він впав на землю, після чого самостійно повернувся до клубу. Далі, йому викликали карету швидкої медичної допомоги, яка відвезла його до лікарні, де його прооперували. Зазначив, що під час словесного конфлікту ударів обвинуваченому не наносив, не погрожував та ніяких предметів у нього в руках не було. Не погодився із показами обвинуваченого та наполягав на тому, що ОСОБА_1 фактично відразу, як вони вийшли з приміщення клубу, наніс йому удар в живіт, це відбулося після 00 годин 31 жовтня 2019 року.

Підтримав заявлений ним цивільний позов про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_1 матеріальної шкоди у розмірі 11 156,66 гривень та моральної у розмірі 150 000,00 гривень у повному обсязі. На підтвердження матеріальної шкоди надав відповідні медичні виписки з лікарні, квитанції та чеки про придбання необхідних ліків на заявлену ним суму. В обґрунтування спричиненої йому моральної шкоди зазначив, що в результаті нанесеного ОСОБА_1 тілесного ушкодження він постійно відчуває сильний біль в животі, не може виконувати тяжку роботу, а тому втрачає додатковий дохід. Під час лікування йому довелося бачити сльози своїх рідних, що спричиняло йому душевні страждання, він був позбавлений можливості самостійно здійснювати свої фізіологічні потреби. Також додав, що через протиправні дії обвинуваченого у нього залишився шрам на весь живіт, його лікування не завершилось дотепер, йому доведеться протягом всього життя постійно перебувати під наглядом лікаря.

Питання стосовно міри покарання потерпілий залишив на розсуд суду, при цьому, зазначив, що, на його думку, ОСОБА_1 є небезпечним для суспільства й він вважає за необхідне застосувати до обвинуваченого покарання, пов`язане з реальним позбавленням волі.

Крім показань обвинуваченого ОСОБА_1 , показів потерпілого ОСОБА_2 , вина обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, підтверджується дослідженими під час судового розгляду наступними доказами.

Із витягу з кримінального провадження № 12019040640002401, встановлено, що до Шевченківського ВП ДВП ГУ НП в Дніпропетровській області надійшло повідомлення по спецлінії «102»про те, що 31 жовтня 2019 року близько 00 годин 30 хвилин невстановлена особа за адресою: м. Дніпро, вул. Січових Стрільців, 8 у м. Дніпро на грунті раптово виниклих неприязних стосунків спричинила ОСОБА_2 тілесні ушкодження у вигляді відкритої різаної проникаючої рани передньої черевної стінки, внутрішня кровотеча.

Відомості за заявою внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 31 жовтня 2019 року, із правовою кваліфікацією за ч.1 ст. 121 КК України.

З протоколу огляду місця події від 31 жовтня 2019 року з додатком у вигляді фототаблиці встановлено, що слідчим СВ Шевченківського ВП ДВП ГУ НП в Дніпропетровській області Шевченко О.С. , в присутності понятих, у будівлі КЗ "Дніпропетровського клінічного об`єднання швидкої медичної допомоги" за адресою: вул. Бардіна, 1, м. Дніпро, на четвертому поверсі закладу на підставі заяви ОСОБА_2 від 31 жовтня 2019 року проведено огляд: джинсів синього кольору із слідами речовини бурого кольору, светру чорного кольору із слідами речовини бурого кольору та пошкодженням у вигляді порізу, футболки білого кольору із слідами речовини бурого кольору, куртки коричневого кольору із слідами речовини бурого кольору частково розрізаної, які належать потерпілому ОСОБА_2 .

З протоколу огляду від 31 жовтня 2019 року та додатком до нього у вигляді фототаблиці встановлено, що слідчим Шевченківського ВП ДВП ГУ НП в Дніпропетровській області Шевченко Д.С. , в присутності понятих, за участю спеціаліста, проведено огляд приміщення за адресою вул. Січових Стрільців, 8, м. Дніпро , із назвою на будівлі «Національна лотерея", вхід в приміщення здійснюється через пластикові двері, в середні знаходиться барна стійка поруч з якою розташований вхід до службового приміщення, біля якого знаходиться шкіряний диван чорного кольору. На підлозі килим темно-синього кольору, на якому виявлені слід речовини бурого кольору та зроблено змив на марлевий тампон. З правої частини дивану виявлені сліди речовини бурого кольору та зроблено змив на марлевий тампон. Навпроти входу у зал «Національної лотареї» розташовані дерев`яні двері з правого боку яких розташовані дерев`яні столи та стільці. Столи мають п`ять секцій, 5 моніторів та 5 приладів. На першій секції на гральній панелі проведено обробку магнітним порошком та вилучено п`ять слідів папілярних узорів на п`яти фрагментах липкої стрічки.

З протоколу пред`явлення особи для впізнання від 31 жовтня 2019 року та додатку до нього у вигляді фототаблиці встановлено, що слідчим Шевченківського ВП ДВП ГУ НП в Дніпропетровській області Білецьким К.В., в присутності понятих та захисника Клименко О.І., за участю свідка ОСОБА_5 проведено пред`явлення особи для впізнання, в ході якого серед пред`явлених для впізнання 4 осіб остання вказала на особу під номером 1 - ОСОБА_1 та пояснила, що саме він 30.10.2019 року перебував у закладі «Національна лотарея» та конфліктував з потерпілим ОСОБА_2 .

З протоколу пред`явлення особи для впізнання від 06 грудня 2019 року та додатку до нього у вигляді фототаблиці встановлено, що слідчим Шевченківського ВП ДВП ГУ НП в Дніпропетровській області Білецьким К.В., в присутності понятих та захисника Клименко О.І., за участю потерпілого ОСОБА_2 проведено пред`явлення особи для впізнання, в ході якого серед пред`явлених для впізнання 4 осіб потерпілого останній вказав на особу під номером 2 - ОСОБА_1 та пояснив, що саме він 31.10.2019 року поблизу буд. № 8 по вул. Січових Стрільців в м. Дніпро спричинив йому тілесні ушкодження у вигляді різаного поранення.

З протоколу тимчасового доступу (виїмки) документів від 10 грудня 2019 року встановлено, що слідчим СВ Шевченківського ВП ДВП ГУ НП в Дніпропетровській області Білецьким К.В., на підставі ухвали слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 грудня 2019 року, здійснено тимчасовий доступ до документів - історії хвороби ОСОБА_2 № 8584 на 25 аркушах, які знаходяться у володінні КЗ «Дніпропетровське КОШМД» та отримано належним чином завірену копію вказаної медичної документації, з якої вбачається, що потерпілого ОСОБА_2 доставлено до вказаного медичного закладу із колото-різаним пораненням передньої черевної стінки, проникаючим до черевної порожнини, множинні поранення тонкої кішки, поранення брижі тонкої кишки, великого сальника, де останньому проведено ПХО рани передньої черевної стінки, лапаратомію, ревізію, зупинку кровотечі, резекцію частини тонкої кишки, ушивання рани тонкої кишки, брижі тонкої кишки, великого сальника, з подальшим знаходженням на стаціонарному лікуванні у хірургічному відділенні вказаного медичного закладу.

Переглядом у судовому засіданні відеозапису, що міститься на цифровому носії - оптичному диску CD-R "NANOTEX", який наданий потерпілим ОСОБА_2 під час досудового розслідування та долучений до матеріалів кримінального провадження, вбачається, що відеозапис здійснений 31 жовтня 2019 року о 00 годин 17 хвилин, на якому зафіксовано вхід до закладу «Національна лотарея», біля якого ОСОБА_1 наніс удар потерпілому ОСОБА_2 в область животу, після чого втік з місця події.

Після перегляду вказаного відеозапису, обвинувачений ОСОБА_1 підтвердив, що на даному цифровому носії зафіксовано місце події біля закладу «Національна лотарея», де у нього виник словесний конфлікт з потерпілим ОСОБА_2 , в ході якого вони вийшли на вулицю і біля входу до закладу він наніс удар розкладним ножом, що мав при собі, в область животу потерпілого, після чого втік.

З протоколу отримання зразків для експертизи від 06 грудня 2019 року встановлено, що слідчим Шевченківського ВП ДВП ГУ НП в Дніпропетровській області Білецьким К.В., в присутності понятих та за участю спеціаліста, у ОСОБА_1 відібрані зразки крові.

З протоколу отримання зразків для експертизи від 10 грудня 2019 року встановлено, що слідчим Шевченківського ВП ДВП ГУ НП в Дніпропетровській області Білецьким К.В., в присутності понятих та за участю спеціаліста, у потерпілого ОСОБА_2 відібрані зразки крові.

Згідно висновку судового експерта-імунолога «Дніпропетровського обласного бюро судово-медичних експертиз ДОР» № 1495 від 12 грудня 2019 року за результатами проведення судово-імунологічної експертизи встановлено, що за результатами дослідження зразку крові ОСОБА_1 встановлена група В з ізогемаглютиніном анти-А за ізосерологічною системою АВ0.

Відповідно до висновку судового експерта-імунолога «Дніпропетровського обласного бюро судово-медичних експертиз ДОР» № 1506 від 17 грудня 2019 року за результатами проведення судово-імунологічної експертизи встановлено, що за результатами дослідження зразку крові ОСОБА_2 , встановлена група 0 з ізогемаглютиніном анти-А і анті-В за ізосерологічною системою АВ0.

Згідно висновку експерта «Дніпропетровського обласного бюро судово-медичних експертиз ДОР» № 3788е від 19 грудня 2019 року за результатами проведення судово-медичної експертизи встановлено, що у ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виявлені тілесні ушкодження у вигляді: проникаючого колото-різаного поранення передньої черевної стінки з евентрацією (випадіння за межі черевної порожнини) тонкої кішки, яке розпочинається раною на череві ліворуч у середньому відділі (на відстані 2,8 см вгору та ліворуч від пупка та на 99 см вгору від підошовної поверхні стоп) переходить у раньовий канал, з ушкодженням по ходу якого: шкіри, підшкірно-жирової клітковини, проникає у черевну порожнину з ушкодженням великого сальника, брижі та тонкої кішки, з розвитком внутрішньочеревної кровотечі.

Виявлене тілесне ушкодження спричинене від дії гострого предмету, який володіє колюче-ріжучими властивостями, що діяв в черева ліворуч, що підтверджується характером ран та наявністю раньового каналу.

Враховуючи характер, локалізацію та ступінь ознак загоєння виявленого тілесного ушкодження, дані медичної документації, тяжкість отриманої травми, можливо вказати, що ушкодження утворилося незадовго до надходження на стаціонарне лікування у Клінічну лікарню швидкої медичної допомоги.

За своїм характером виявлене ушкодження відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя, згідно п.2,1.3(К) Правил затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 року № 6.

З протоколу проведення слідчого експерименту від 10 грудня 2019 року встановлено, що слідчим Шевченківського ВП ДВП ГУ НП в Дніпропетровській області Білецьким К.В., в присутності понятих, статиста, за участю спеціаліста, проведений слідчий експеримент за участю потерпілого ОСОБА_2 , під час якого останній в приміщенні Обласного бюро СМЕ м. Дніпро за адресою: площа Соборна, 14 у м. Дніпро, показав про обставини та механізм спричинення йому ОСОБА_1 тілесного ушкодження, який біля будинку 8 по вул. Сечових Стрільців у м. Дніпрі тримаючи у правій руці невстановлений предмет, наніс йому один удар в ділянку черевної порожнини, після чого втік. Водночас, здійснити перегляд відеозапису проведення вказаної слідчої (розшукової) дії у судовому засіданні не виявилось через механічне пошкодження доданого до вказаного протоколу диску.

З висновку експерта «Дніпропетровського обласного бюро судово-медичних експертиз ДОР» № 3795е від 19 грудня 2019 року за результатами проведення судово-медичної експертизи встановлено, що у ОСОБА_2 виявлено тілесне ушкодження у вигляді: проникаючого колото-різаного поранення передньої черевної стінки з евентрацією (випадіння за межі черевної порожнини) тонкої кішки, яке розпочинається раною на череві ліворуч у середньому відділі (на відстані 2,8 см вгору та ліворуч від пупка та на 99 см вгору від підошовної поверхні стоп) переходить у раньовий канал, з ушкодженням по ходу якого: шкіри, підшкірно-жирової клітковини, проникає у черевну порожнину з ушкодженням великого сальника, брижі та тонкої кішки, з розвитком внутрішньочеревної кровотечі. Виявлене тілесне ушкодження спричинене від дії гострого предмету, який володіє колюче-ріжучими властивостями, що діяв в черева ліворуч, що підтверджується характером ран та наявністю раньового каналу.

Локалізація тілесного ушкодження, виявленого у ОСОБА_2 в області черева не суперечить локалізації, на яку вказує останній в ході проведення слідчого експерименту за його участі від 10 грудня 2019 року.

З протоколу огляду (додаткового) від 13 грудня 2019 року та додатку до нього у вигляді фототаблиці встановлено, що слідчим Шевченківського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області Білецьким К.В., в присутності понятих, за участю спеціаліста, проведено огляд речей підозрюваного ОСОБА_1 , які вилучені у останнього 31.10.2019 року, а саме: куртки синього кольору з сірими полосами з надписом та логотипом "Adidas", кофти в`язаної сірого кольору, штанів джинсових темно-синього кольору. При дослідженні орієнтовним методом виявлені сліди на куртці та кофті, спостерігалась зміна кольору на синій. На джинсових штанах виявлені плями сірого кольору, вирізки якого при обробці речовиною кольору не змінювали. Оглянуті спортивні мокасини сірого та синього кольору на яких виявлені плями сірого кольору змиви з яких при обробці з реактивом колір не змінювали.

Відповідно висновку судового експерта-імунолога «Дніпропетровського обласного бюро судово-медичних експертиз ДОР» № 1535 від 23 грудня 2019 року за результатами проведення судово-імунологічної експертизи встановлено, що на куртці та кофті, які належать підозрюваному ОСОБА_1 , знайдена кров, при встановлені видової приналежності якої виявлений білок крові людини.

У результаті серологічного дослідження крові у слідах на куртці (об`єкт № 3) і кофті (об`єкт № 5-9), виявлені тільки антиген Н, що не виключає можливості приналежності крові слідах об`єкта № 3,5, до групи 0 з можливістю з ізогемаглютинінами атні-А і анті-В за ізосерологічною системою АВ0. При серологічному дослідженні крові у слідах на кофті (об`єкти № 6-9), виявлені антиген Н та ізогемаглютинін анти-А і анти-В, що не виключає можливості приналежності крові у слідах об`єктів № 6-9, до групи 0 з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В за ізосерологічною системою АВ0.

Походження крові у слідах на куртці (об`єкт № 3) і кофті (об`єкт № 5), не виключається від потерпілого ОСОБА_2 , оскільки виявлений антиген Н є групоспецифічним для крові ОСОБА_2 . Стосовно підозрюваного ОСОБА_1 , походження крові у слідах на куртці (об`єкт № 3) і кофті (об`єкт № 5), від нього виключається, оскільки групоспецифічний для крові ОСОБА_1 , антиген В, відсутній у вищевказаних слідах.

Походження у слідах на кофті (об`єкти № 6-9) не виключається від потерпілого ОСОБА_6 , оскільки групова властивість крові у слідах - об`єкти № 6-9, співпадає з груповою характеристикою крові ОСОБА_2 . Стосовно походження крові у слідах на кофті (обьєкт № 6-9) від підозрюваного ОСОБА_1 , виключаються тому, що групова властивість слідах - об`єкти № 6-9, не співпадає з груповою характеристикою крові ОСОБА_1 .

З висновку судового експерта-імунолога «Дніпропетровського обласного бюро судово-медичних експертиз ДОР» № 1536 від 23 грудня 2019 року за результатами проведення судово-медичної експертизи встановлено, що на светрі (об`єкти № 1-4), що належить ОСОБА_2 , встановлена наявність крові людини.

При серологічному дослідженні в слідах крові на светрі (об`єкти № 1-4), виявлений антиген Н, а на двох слідах (об`єкти № 1, 2), ще і ізогемаглютиніни анті -А й анти-В, що не виключає можливості походження крові у зазначених об`єктах від особи (осіб) групи крові 0 з ізогемаглютинінами анти - А і анти - В.

Враховуючи результати серологічного дослідження, походження слідів крові на светрі (об`єкти № 1-4), можливо від ОСОБА_2 , оскільки виявлені антигени Н, властиві його груповій характеристиці крові або від іншої особи, груповій характеристиці крові якої, властивий виявлений антиген.

Таким чином, проаналізувавши безпосередньо отримані у судовому засіданні показання обвинуваченого ОСОБА_1 , показання потерпілого ОСОБА_2 , а також досліджені під час судового розгляду письмові докази, суд приходить до висновку, що підстав для їх неврахування, а також визнання неналежними чи недопустимими сторонами не наведено, а судом встановлено, що вони є переконливими, послідовними, такими, що узгоджуються між собою і у своїй сукупності є достатніми для встановлення судом усіх обставин кримінального правопорушення, які підлягають встановленню відповідно до вимог, передбачених ст. 91 КПК України, та жодним чином не спростовуються будь-якими іншими обставинами.

При цьому, визнаючи умисний характер дій обвинуваченого ОСОБА_1 , спрямованих на спричинення потерпілому ОСОБА_2 тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння, суд насамперед, виходить з показань потерпілого, який чітко зазначив механізм спричинення йому тілесних ушкоджень обвинуваченим, зокрема, як останній наніс йому один удар невстановленим предметом в область черевної порожнини, що в повній мірі узгоджується з дослідженими висновками судово-медичних експертиз, а тому з урахуванням такої позиції потерпілого, у суду відсутні жодні сумніви щодо правильної кваліфікації дій обвинуваченого саме за ч. 1 ст. 121 КК України.

Такі показання потерпілого ОСОБА_2 щодо механізму спричинення обвинуваченим тілесних ушкоджень узгоджується з показаннями, наданими ним в ході досудового розслідування під час проведення за його участю слідчого експерименту та з висновками судово-медичних експертиз, відповідно до висновків яких, зазначено, що локалізація та характер виявленого у ОСОБА_2 тілесного ушкодження не суперечить механізму його спричинення, на який вказує потерпілий при проведенні слідчого експерименту, тобто при ударі гострим предметом, який володіє колюче-ріжучими властивостями, в область черевної порожнини, а тому суд приймає їх до уваги.

При цьому, під час судового розгляду потерпілий ОСОБА_2 підтвердив той факт, що під час словесного конфлікту з обвинуваченим ОСОБА_1 , він останньому ударів не наносив, не погрожував, ніяких предметів в руках не тримав, обвинувачений знаходячись вже на вулиці біля входу у заклад, несподівано для нього наніс удар якимось предметом в область животу, після чого він машинально побіг за обвинуваченим, але впав через запаморочення.

Такі покази потерпілого ОСОБА_2 обвинувачений ОСОБА_1 у судовому засіданні не оспорював.

Тому, суд вважає такі покази потерпілого ОСОБА_7 достовірними, послідовними та такими, що узгоджуються між собою з іншими доказами. При цьому, не довіряти показанням потерпілого у суду не має жодних підстав, оскільки під час судового розгляду не встановлено мотивів з яких би потерпілий міг обумовити обвинуваченого.

За таких обставин, суд критично відноситься до показань обвинуваченого ОСОБА_1 в частині заперечення наявності умислу на спричинення потерпілому тяжких тілесних ушкоджень та тверджень стосовно нанесення удару у переляканому стані і лише після того, як потерпілий начебто намагався наздогнати його, оскільки, по-перше, вони спростовуються показаннями потерпілого ОСОБА_7 , які є послідовними, та такими, що узгоджуються із встановленими судом обставинами та з іншими доказами, по-друге, як підтвердив сам обвинувачений, під час словесного конфлікту з потерпілим ОСОБА_2 останній ніякої небезпеки для нього не представляв і він міг уникнути нанесення ножового поранення потерпілому.

У той же час, суд враховує і ту обставину, що ОСОБА_1 був раніше судимий за вчинення умисних злочинів, у тому числі, і за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, а тому обвинувачений у повній мірі розумів протиправність своїх дій, пов`язаних із нанесенням ножового поранення потерпілому, доводи останнього стосовно відсутності умислу на спричинення тяжких тілесних ушкоджень потерпілому та нерозуміння своїх дій через знаходження у переляканому стані, є надуманими, адже, обвинувачений мав об`єктивну можливість уникнути нанесення удару потерпілому, але не зробив цього і не зміг пояснити суду з яких підстав.

Тому, суд вважає, що обвинувачений ОСОБА_1 надав показання в цій частині, з метою введення суд в оману, переслідуючи, при цьому, мету уникнення більш суворого покарання.

Отже, оцінюючи зайняту обвинуваченим ОСОБА_1 саме таку позицію щодо заперечення наявності у нього умислу на спричинення потерпілому тяжкого тілесного ушкодження, який, при цьому, просив суд врахувати його щире каяття, яка виявляється суперечливою, суд приходить до переконання, що останній не визнав себе винуватим в обвинуваченні за ч. 1 ст. 121 КК України у повному обсязі, а тому, виходячи із тлумачення положень ст. 66 КК України, така пом`якшуюча обставина, як щире каяття, може мати місце та ураховуватися судом при призначенні покарання виключно у разі повного визнання обвинуваченим своєї провини.

Тож, у даному випадку, за обставин заперечення обвинуваченим ОСОБА_1 наявності у нього умислу на спричинення потерпілому тяжкого тілесного ушкодження, його посилання на щире каяття, не може бути визнано судом при призначенні покарання, як наявна пом`якшуюча обставина.

При цьому, виходячи із показань обвинуваченого ОСОБА_1 , суд враховує підтвердження ним факту конфлікту з потерпілим ОСОБА_2 і нанесення ножового поранення потерпілому, а також знаходження спільно із потерпілим у час та місці скоєння злочину, як це зазначено у фактичних обставинах, викладених в обвинувальному акті. Більш того, показання ОСОБА_1 в цій частині повністю узгоджуються із показаннями потерпілого ОСОБА_2 , а також з іншими доказами, а тому суд приймає в цій частині їх до уваги.

З урахуванням наведеного, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення дійшов до впевненого висновку що діяння, яке вчинено ОСОБА_1 , дійсно мало місце, в його діях наявний склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України і обвинувачений винний у його вчиненні, оскільки він своїми умисними діями спричинив умисне тяжке тілесне ушкодження потерпілому ОСОБА_2 , а тому він підлягає покаранню за вчинення такого кримінального правопорушення.

Надаючи оцінку іншим дослідженим доказам у судовому засіданні, наданим стороною обвинувачення, зокрема: протоколу огляду місця події від 31 жовтня 2019 року за адресою: АДРЕСА_3, в ході проведення якого під час обробки гральної клавіші четвертої секції магнітним порошком виявлено та вилучено три сліди папілярних узорів; висновку експерта «Дніпропетровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України» № 5\4.6\1256 від 20 грудня 2019 року за результатами проведення трасологічної експертизи за експертною спеціальністю 4.6 (дактилоскопічні дослідження), яким встановлено, що 6 слідів папілярних ліній, відкопійованих на ліпкі стрічки, вилучені 31.10.2019 в ході огляду приміщення « Національна лотарея » за адресою: м. Дніпро, вул. Січових Стрільців, 8, 4 сліди папілярних ліній, відкопійовані на липкі стрічки, вилучені 31.102019 року в ході огляду за адресою: АДРЕСА_2 , для ідентифікації особи непридатні, один слід пальця руки розмірами 13х19 мм, відкопійований на ліпку стрічку розмірами 20х38 мм, вилучений там же придатний для ідентифікації особи, однак, залишений не особою, дактилокарта якої заповнена на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд вважає їх неналежними відповідно до ст. 85 КПК України, оскільки ці докази прямо чи непрямо не підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у зазначеному кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів, а лише свідчать про виконання органом досудового розслідування завдань та засад кримінального провадження щодо всебічного, повного і неупередженого дослідження обставин кримінального провадження, виявлення, як тих обставин, що викривають, так і тих, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, але самі по собі або у сукупності з іншими доказами, вони нічого не доводять та не спростовують, зв`язок щодо цього стороною обвинувачення суду не наведено.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд відповідно до положень ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Насамперед, суд враховує, що обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення, яке відповідно до положень ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів.

Дослідивши дані про особу обвинуваченого, судом встановлено, що ОСОБА_1 не одружений, неповнолітніх дітей не має, офіційно не працевлаштований.

Під час судового розгляду даного кримінального провадження стороною обвинувачення не надано відомостей про перебування обвинуваченого ОСОБА_1 на обліку в психоневрологічному та неврологічному диспансерах.

Водночас, суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_1 раніше неодноразово судимий за вчинення умисних злочинів, в тому числі, за вчинення умисного тяжкого злочину проти життя та здоров`я, судимість за які у встановленому законом порядку не знята і не погашена, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став і знов вчинив умисний тяжкий злочин в період невідбутого покарання за попереднім вироком суду.

Разом із цим, суд враховує, що під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_1 винним себе у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав частково, а тому, обставин, що пом`якшують покарання останнього, судом не встановлено.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 67 КК України, обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , суд визнає рецидив злочину.

Отже, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд насамперед виходить із ступеню тяжкості вчиненого ним злочину та його наслідків, відсутність пом`якшуючих покарання обставин, враховує особу обвинуваченого, який неодноразово судимий за вчинення умисних злочинів, в тому числі, за вчинення умисного тяжкого злочину проти життя та здоров`я, та приходить до переконання, що виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових злочинів можливо лише в умовах ізоляції від суспільства, та вважає, що останньому має бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі в межах строку покарання, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 121 КК України, оскільки саме таке покарання, на думку суду, буде найбільш необхідним і достатнім для його виправлення та попередження скоєння ним нових злочинів.

Разом із цим, під час судового розгляду даного кримінального провадження, встановлено, що обвинувачений ОСОБА_1 був засуджений вироком Генічеського районного суду Херсонської області від 28 серпня 2017 року за ч. 1 ст. 185 КК України, із застосуванням положень ч. 4 ст. 70 КК України до остаточного покарання у вигляді 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки.

Водночас, ухвалою Генічеського районного суду Херсонської області від 24 жовтня 2019 року звільнення від відбування покарання з випробуванням за вироком Генічеського районного суду Херсонської області від 28 серпня 2017 року скасоване і ОСОБА_1 направлено до відбування покарання призначеного за цим вироком у вигляді трьох років позбавлення волі, із відбуванням покарання в кримінально-виконавчій установі.

Отже, судом встановлено, що після постановлення вироку Генічеського районного суду Херсонської області від 28 серпня 2017 року і до відбуття покарання за цим вироком, обвинувачений ОСОБА_1 вчинив новий злочин, передбачений ч. 1 ст. 121 КК України.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує не відбуту частину покарання за попереднім вироком.

Таким чином, під час судового розгляду зазначеного кримінального провадження встановлено, що після постановлення вироку Генічеського районного суду Херсонської області від 28 серпня 2017 року, але до відбуття покарання за цим вироком, обвинувачений ОСОБА_1 вчинив новий злочин, передбачений ч. 1 ст. 121 КК України, тому суд вважає, що обвинуваченому має бути призначене покарання за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 71 КК України, тобто за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання не відбутої частини покарання за попереднім вироком до призначеного покарання за даним вироком.

В рамках даного кримінального провадження потерпілим ОСОБА_2 , поданий цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

При вирішенні цивільного позову потерпілого ОСОБА_2 до обвинуваченого ОСОБА_1 , про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 11 156,66 гривень та моральної у розмірі 150 000,00 гривень, завданої кримінальним правопорушенням, суд виходить з наступного.

Потерпілий ОСОБА_2 , у судовому засіданні обґрунтував цивільний позов тим, що внаслідок протиправних дій обвинуваченого ОСОБА_1 - заподіяння йому тяжкого тілесного ушкодження, йому довелось проходити довготривале, як стаціонарне, так і амбулаторне лікування, що потягло понесення ним матеріальних затрат на проведення такого лікування, надавши виписки та квитанції про придбання ним необхідних медичних ліків та препаратів.

Також потерпілий вважає, що в результаті протиправних та злочинних дій обвинуваченого йому було заподіяно моральної шкоди на суму 150 000,00 гривень, в результаті яких він зазнав моральних та душевних страждань, які полягали у тому, що він постійно відчуває сильний біль в животі, не може виконувати тяжку роботу, у зв`язку із чим, втрачає додатковий дохід. Під час лікування йому довелось бачити сльози рідних, що спричиняло йому душевні страждання, він був позбавлений можливості самостійно виконувати свої фізіологічні потреби. Також додав, що через дії обвинуваченого у нього залишився шрам на весь живіт і його лікування не завершилось, а тому йому доведеться протягом всього життя постійно перебувати під наглядом у лікаря .

Обвинувачений ОСОБА_1 заявлений цивільний позов визнав частково, в частині стягнення матеріальної шкоди у розмірі 11 156,66 гривень - визнав повністю, в частині моральної шкоди - частково, у меншому розмірі, ніж зазначає потерпілий, проте зазначити у якому саме розмірі не визнає не зміг.

Суд, заслухавши доводи потерпілого ОСОБА_2 та обвинуваченого ОСОБА_1 , дослідивши надані ними докази, з точки зору належності і допустимості, та розглянувши цивільний позов у кримінальному провадженні, на підставі ч. 5 ст. 128 КПК України, за правилами, встановленими цим Кодексом та в частині процесуальних відносин, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, які цим Кодексом не врегульовані, застосувавши норми Цивільного процесуального кодексу України в частині, що не суперечать засадам кримінального судочинства, приходить до наступних висновків.

Згідно з ч. 1 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має прав пред`явити цивільний позов до обвинуваченого.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Тож суд, вирішуючи питання про розмір відшкодування матеріальної та моральної шкоди, враховує, за яких обставин і якими діями вони завдані, яким є ступінь вини, в якій грошовій сумі потерпіла вказує на пов`язані з нею втрати та з чого при цьому виходить.

Зокрема, ч. 1 ст. 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Вимогами ч. 1 ст. 1177 ЦК України зазначено, що шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Так, під час судового розгляду встановлено, що обвинувачений ОСОБА_1 заподіяв потерпілому ОСОБА_2 тяжкі тілесні ушкодження через, що останньому довелось проходити довготривале лікування, він був змушений тривалий час відвідувати лікарів, постійно відчував сильний фізичний біль, у зв`язку із тим, що обвинувачений наніс ножове поранення черевної порожнини, у потерпілого виникли труднощі із задоволенням своїх біологічних та фізіологічних потреб, останній вимушений був купувати необхідні медичні ліки та препарати, що підтверджується випискою з медичної карти хворого № 8584, листком непрацездатності та фіскальними чеками, наданими останнім, а тому суд приходить до висновку, що внаслідок протиправних дій обвинуваченого ОСОБА_2 спричинена матеріальна шкода у розмірі 11 156,66 гривень.

Відтак, суд вважає за необхідне вимоги в цій частині цивільного позову ОСОБА_2 задовольнити в повному обсязі та стягнути з ОСОБА_1 завдану ним матеріальну шкоду у розмірі 11 156 гривень 66 копійок.

Згідно вимог статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У відповідності ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до положень постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» N 4 від 31.03.95 року (далі - постанова Пленуму Верховного Суду України) регламентовано, що право на відшкодування моральної шкоди виникає за наявності передбачених законом умов або підстав відповідальності за заподіяну шкоду.

У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України зазначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

З огляду на п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України та ст. 1167 ЦК, зобов`язання відшкодувати моральну шкоду виникає за наявності: а) моральної шкоди як наслідку порушення особистих немайнових прав або посягання на інші нематеріальні блага; б) неправомірних рішень, дій чи бездіяльності заподіювача шкоди; в) причинного зв`язку між неправомірною поведінкою і моральною шкодою; г) вини заподіювача шкоди.

Отже, суд, з`ясувавши, чим підтверджується факт заподіяння моральних страждань, за яких обставин вони заподіяні, в якій грошовій сумі потерпілий оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення, дійшов до висновку про законність таких вимог потерпілого ОСОБА_2 .

Так, в результаті вчиненого ОСОБА_1 кримінального правопорушення, потерпілому ОСОБА_2 , спричинено моральну шкоду, що полягає у душевних стражданнях через заподіяння йому тяжкого тілесного ушкодження, внаслідок якого останній постійно відчуває сильний біль в животі, не може виконувати тяжку роботу, у зв`язку з чим, втрачає додатковий дохід, під час лікування потерпілому довелось бачити сльози рідних, він був позбавлений можливості самостійно справляти свої фізіологічні потреби. Через дії обвинуваченого у нього залишився шрам на весь живіт і його лікування не завершилось, та йому доведеться протягом всього життя перебувати під наглядом у лікаря.

Отже, порушення прав потерпілого і зміна режиму його звичайного життя має між собою причинний зв`язок

При цьому, суд, ураховуючи наявність моральної (немайнової) шкоди у потерпілого, яка була завдана кримінальним правопорушенням (злочином), та виходячи з положень ст. 128 КПК України, та норм ЦК України, визначає розмір такої шкоди з урахуванням характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення), стану здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, часу та зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, та вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого/цивільного відповідача на користь потерпілого/цивільного позивача 100 000 гривень 00 копійок.

Під час досудового розслідування в рамках даного кримінального провадження застосовані заходи забезпечення кримінального провадження.

Так, в порядку ст. 208 КПК України відносно ОСОБА_1 складено протокол про затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення від 31 жовтня 2019 року, із зазначенням дати та часу його фактичного затримання - 31 жовтня 2019 року о 17 годині 15 хвилин.

Під час досудового розслідування до обвинуваченого ОСОБА_1 на підставі ухвали слідчого судді Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 01 листопада 2019 року застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Отже, призначаючи ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі, суд зобов`язаний відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України зараховувати строк попереднього ув`язнення у строк призначеного за вироком суду покарання.

Таким чином, строк відбування покарання ОСОБА_1 слід рахувати з моменту його фактичного затримання відповідно до протоколу про затримання від 31 жовтня 2019 року, тобто з 31 жовтня 2019 року.

До набрання вироком законної сили застосований до ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Дніпровська установа виконання покарання № 4» необхідно залишити без змін.

Відповідно до ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20 листопада 2019 року на особисті речі ОСОБА_1 : куртку синього кольору з сірими полосами з надписом та логотипом Adidas на блискавці, кофту в`язану сірого кольору, штани джинсові стрейч темно-синього кольору, спортивні мокасини накладений арешт.

Отже, вирішуючи питання щодо скасування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Таким чином, ураховуючи на наведені вимоги кримінального процесуального закону, зважаючи на те, що вказане майно не підлягає спеціальній конфіскації, санкція інкримінованого ОСОБА_1 злочину не передбачає покарання у виді конфіскації майна, звернення цього майна в рахунок відшкодування заявленого потерпілим цивільного позову є недоцільним, суд приходить до висновку про необхідність скасування накладеного ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20 листопада 2019 року арешту на вказані речі.

Відповідно до вимог ст. 118, 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Тому з огляду на це, суд приходить до висновку про стягнення з ОСОБА_1 витрат по проведенню трасологічної експертизи за експертною спеціальністю 4.6 (дактилоскопічні дослідження) у розмірі 1256 (одна тисяча двісті п`ятдесят шість) гривень 08 (вісім) копійок, що підтверджується відповідною довідкою про витрати на проведення експертизи у кримінальному провадженні, на користь держави.

Долю речових доказів в порядку п. 9 ст. 100 КПК України слід вирішити наступним чином:

- джинси синього кольору, светр чорного кольору, футболку білого кольору, куртку коричневого кольору, які належать потерпілому ОСОБА_2 та відповідно до квитанції № 003509 знаходяться у кімнаті зберігання речових доказів при ВП № 7 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області (Шевченківське ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області) - повернути ОСОБА_2 , як законному володільцю;

- п`ять слідів пальців рук на п`яти фрагментах липкої стрічки, змиви з об`єктів на марлевому тампоні, які відповідно до квитанції № 003508 знаходяться у кімнаті зберігання речових доказів при ВП № 7 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області (Шевченківське ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області) - знищити;

- три сліди пальців рук на трьох фрагментах липкої стрічки, які відповідно до квитанції № 003507 знаходяться у кімнаті зберігання речових доказів при ВП № 7 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області (Шевченківське ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області) - знищити;

- особисті речі ОСОБА_1 : куртку синього кольору з сірими полосами з надписом та логотипом Adidas на блискавці, кофту в`язану сірого кольору, штани джинсові стрейч темно-синього кольору, спортивні мокасини, які відповідно до квитанції № 003506 знаходяться у кімнаті зберігання речових доказів при ВП № 7 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області (Шевченківське ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області) - повернути ОСОБА_1 , як законному володільцю;

- цифровий носій - оптичний CD-R диск "NANOTEX" із відеозаписом обставин подій -зберігати в матеріалах даного кримінального провадження;

- кров обвинуваченого ОСОБА_1 та потерпілого ОСОБА_2 , які спаковані до паперових конвертів і відповідно до квитанції № 003505 знаходяться у кімнаті зберігання речових доказів при ВП № 7 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області (Шевченківське ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області) - знищити.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 118, 124, 127, 128, 368, 370- 374, 394-395 КПК України, ст. 81 ЦПК України, ст. ст. 23, 1167, 1187 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 121 КК України і призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднати не відбуту частину покарання за попереднім Генічеського районного суду Херсонської області від 28 серпня 2017 року і остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у виді 6 (шести) років позбавлення волі, з відбуванням покарання у кримінально-виконавчій установі.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 слід рахувати з моменту його фактичного затримання відповідно до протоколу про затримання від 31 жовтня 2019 року, тобто з 31 жовтня 2019 року, при цьому, в строк призначеного останньому остаточного покарання зарахувати строк його попереднього ув`язнення.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід, застосований відносно ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Дніпровська установа виконання покарання № 4» - залишити без змін.

Цивільний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду у розмірі 11 156 гривень (одинадцять тисяч сто п`ятдесят шість) гривень 66 (шістдесят шість) копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень 00 копійок.

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 витрати по проведенню трасологічної експертизи за експертною спеціальністю 4.6 (дактилоскопічні дослідження) у розмірі 1256 (одна тисяча двісті п`ятдесят шість) гривень 08 (вісім) копійок на користь держави.

Скасувати накладений ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20 листопада 2019 року арешт на особисті речі ОСОБА_1 : куртку синього кольору з сірими полосами з надписом та логотипом Adidas на блискавці, кофту в`язану сірого кольору, штани джинсові стрейч темно-синього кольору, спортивні мокасини.

Речові докази у кримінальному провадженні:

- джинси синього кольору, светр чорного кольору, футболку білого кольору, куртку коричневого кольору, які належать потерпілому ОСОБА_2 та відповідно до квитанції № 003509 знаходяться у кімнаті зберігання речових доказів при ВП № 7 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області (Шевченківське ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області) - повернути ОСОБА_2 , як законному володільцю;

- п`ять слідів пальців рук на п`яти фрагментах липкої стрічки, змиви з об`єктів на марлевому тампоні, які відповідно до квитанції № 003508 знаходяться у кімнаті зберігання речових доказів при ВП № 7 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області (Шевченківське ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області) - знищити;

- три сліди пальців рук на трьох фрагментах липкої стрічки, які відповідно до квитанції № 003507 знаходяться у кімнаті зберігання речових доказів при ВП № 7 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області (Шевченківське ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області) - знищити;

- особисті речі ОСОБА_1 : куртку синього кольору з сірими полосами з надписом та логотипом Adidas на блискавці, кофту в`язану сірого кольору, штани джинсові стрейч темно-синього кольору, спортивні мокасини які відповідно до квитанції № 003506 знаходяться у кімнаті зберігання речових доказів при ВП № 7 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області (Шевченківське ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області) - повернути ОСОБА_1 , як законному володільцю;

- цифровий носій - оптичний CD-R диск "NANOTEX" із відеозаписом обставин подій -зберігати в матеріалах даного кримінального провадження;

- кров обвинуваченого ОСОБА_1 та потерпілого ОСОБА_2 , які спаковані до паперових конвертів і відповідно до квитанції № 003505 знаходяться у кімнаті зберігання речових доказів при ВП № 7 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області (Шевченківське ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області) - знищити.

Вирок суду набирає законної сили після спливу тридцятиденного строку, встановленого ст. 395 КПК України для його оскарження. Подання апеляційної скарги на вирок суду зупиняє набрання ним законної сили та його виконання.

Вирок може бути оскаржений в порядку ст. 395 КПК України.

Апеляційну скаргу на вирок може бути подано до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд міста Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копія вироку в порядку ст. 376 КПК України негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору і не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя І.Г. Ополинська