Ухвала суду № 98171896, 08.07.2021, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2021 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді – Шелестова К.О.

з секретарем: Коваль В.В.

за участю: прокурора – Кліпацької Е.В.

обвинуваченого – ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції)

захисника – адвоката Орець Н.І. (у режимі відеоконференції)

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська в м. Дніпрі клопотання сторони захисту про повернення обвинувального акту в кримінальному провадженні № 201/1450/21 (пр. № 1-кп/201/733/2021), відомості про яке 30 вересня 2016 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016040000000769, стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця селища Новотроїцьке, Новотроїцького району, Херсонської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 122, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 146, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 189 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Прокурором до суду надісланий обвинувальний акт стосовно ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 122, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 146, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 189 КК України. В день його надходження до суду було ухвалено рішення про призначення підготовчого судового засідання.

У підготовчому судовому засіданні обвинуваченим ОСОБА_1 було заявлено письмове клопотання, яке було підтримано та аргументовано його захисником-адвокатом Орець Н.І., про повернення прокурору обвинувального акта, у зв`язку із його невідповідністю вимогам ст. 291 КПК України, посилаючись на неконкретне обвинувачення, яке йому було пред`явлено, допущення органом досудового розслідування порушень вимог кримінально-процесуального законодавства під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій, а також незаконне оголошення його у розшук під час досудового розслідування.

Прокурор у підготовчому судовому засіданні просила відмовити у задоволенні клопотання сторони захисту, з огляду на відсутність підстав для повернення обвинувального акту та відповідність його вимогам ст. 291 КПК України.

Вирішуючи подане клопотання сторони захисту про повернення обвинувального акту прокурору, дослідивши зміст останнього на відповідність вимогам ст. 291 КПК України, суд доходить до наступних висновків.

Положеннями ч. 1 ст. 62 Конституції України передбачено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Частиною 1 ст. 8 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КПК України, під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Як вбачається з положень ч. 1 ст. 17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, за результатами підготовчого провадження суд має право прийняти рішення щодо повернення обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам Кримінального процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

При цьому, суд звертає увагу, що дотримання зазначеної вимоги до змісту обвинувального акта є однією із гарантій права особи, яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, на захист, оскільки пред`явлення конкретного обвинувачення і чітке викладення фактичних обставин кримінального правопорушення надає обвинуваченій особі можливість ефективно захищатися від такого обвинувачення та використовувати всі передбачені кримінально-процесуальним законом права на свій захист.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього обвинувачення».

В рішенні у справі «Маттоціа проти Італії» від 25.07.2000 року зазначається що, «обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення; а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь «детальності» інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак, у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту. У цьому відношенні обсяг та доречність наданої обвинуваченому інформації слід оцінювати крізь призму положення, закріпленого у п. "b" ч. 3 ст. 6 Конвенції. Аналогічно слід оцінювати інформацію про зміни, які мали місце в обвинуваченні, включаючи зміни причини обвинувачення».

У постанові Верховного Суду України у справі № 5-328кс16 від 24.11.2016 року, прийнятої за результатами розгляду справи щодо неоднакового застосування судами нижчої інстанції норм процесуального права, зазначено про те, що в обвинувальному акті, крім викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, які мають суттєве значення не тільки для аргументації висновків слідчого, але і для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді та для реалізації права на захист, повинно бути обов`язково зазначено фабулу обвинувачення, яка є фактичною моделлю вчиненого злочину та юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення), що є правовою моделлю злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.

Однак, вищезазначені вимоги кримінального процесуального закону органом досудового розслідування не було дотримано у повному обсязі, оскільки у наданому суду обвинувальному акті відсутнє посилання на належне формулювання пред`явленого ОСОБА_1 обвинувачення, а лише зазначено фактичні обставини кримінального правопорушення та кваліфікацію дій ОСОБА_1 із посиланням на відповідну частину статті кримінального закону, що не відповідає вищевказаним положенням кримінального процесуального закону, а також нормам міжнародних актів і судової практики.

Крім того, у наданому суду обвинувальному акті також вбачається розбіжність в правовій кваліфікацій дій ОСОБА_1 , зокрема зазначено, що останній обвинувачується в організації вимагання, вчиненого повторно, за попередньою змовою групою осіб, з погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, тобто в обвинувальному акті органом досудового розслідування чітко не конкретизовано, які саме дії інкримінуються ОСОБА_1 , що вказує на неконкретність пред`явленого обвинувачення, у зв`язку із чим, здійснення в подальшому судового розгляду кримінального провадження без усунення вищезазначених істотних порушень кримінального процесуального закону є порушенням обвинуваченого на захист і може призвести до скасування будь-якого законного судового рішення.

Також, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що у пунктах 2, 94, 106, 140, 141, 144, 145, 146, 148, 149, 150, 152, 153, 161, 163, 177 Розділу ІІ «Прийняті в ході досудового розслідування процесуальні рішення» реєстру матеріалів досудового розслідування, долученого до обвинувального акта, стороною обвинувачення не було зазначено номери кримінальних проваджень, які були присвоєні після об`єднання матеріалів досудового розслідування, виділення матеріалів кримінального провадження та які саме провадження були зупинені та відновлені органом досудового розслідування, що перешкоджає суду пересвідчитися у правильності реєстраційного номера зазначеного кримінального провадження та свідчить про порушення положень ст. 109 КПК України в частині вимог до реєстру матеріалів досудового розслідування, як невід`ємної частини обвинувального акта, а також пункту 1 ч. 2 ст. 291 КПК України.

Що стосується доводів сторони захисту про необхідність повернення обвинувального акта прокурору з підстав порушення стороною обвинувачення вимог кримінального процесуального закону в частині проведення негласних слідчих (розшукових) дій та незаконного оголошення обвинуваченого у розшук, то суд не може прийняти їх до уваги, як підставу для повернення обвинувального акта, оскільки ці питання не можуть бути вирішені на стадії підготовчого судового засідання і повинні досліджуватися в ході судового розгляду кримінального провадження.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне частково задовольнити клопотання сторони захисту та повернути обвинувальний акт стосовно ОСОБА_1 обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 122, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 146, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 189 КК України, прокурору Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра Кліпцькій Е.В. для його належного оформлення у розумний строк, відповідно до вимог КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 62 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 8, 9, 17, 291, 314, 372 КПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання сторони захисту - задовольнити частково.

Обвинувальний акт стосовно ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 122, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 146, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 189 КК України, повернути прокурору Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра Кліпцькій Е.В. для його належного оформлення у розумний строк, відповідно до вимог Кримінального процесуального кодексу України.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана сторонами кримінального провадження до Дніпровського апеляційного суду протягом семи днів з дня оголошення ухвали через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська, а сторонами кримінального провадження, які не були присутні у судовому засіданні у той же строк з дня отримання копії ухвали суду.

Головуючий суддя: К.О. Шелестов