Ухвала суду № 98188031, 05.07.2021, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/18917/21

Провадження № 2-з/947/840/21

УХВАЛА

05.07.2021 року

Київський районний суд міста Одеси у складі

головуючого судді Луняченка В.О.,

розглянувши заяву представника позивачів- адвоката Черепова Д.В. про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_2 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» ( код ЄДРПОУ 37825968), Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпресів» (код ЄДРПОУ 39729737), треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пономарьова Дар`я Володимирівна, Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестмент Корпорейшен» (код ЄДРПОУ 41586366) про визнання договору купівлі- продажу нерухомого майна недійсним,-

В С Т А Н О В И В:

З позовом про визнання недійсним з моменту його укладення, договору купівлі- продажу нерухомого майна: квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 48,3 кв.м, від 23.02.2021 року, укладеного між ТОВ «Кей-Колект» та ТОВ «Імпресів», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д.В., зареєстрованого реєстрі за №402, до суду, діючи в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Звернувся адвокат Черепов Дмитро Володимирович.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Луняченку В.О.

Ухвалою судді Київського районного суду м.Одеси Луняченко В.О. від 05.07.2021 року відкрито провадження у справі.

Одночасно з позовом представник позивачів звернувся до суду з клопотанням про забезпечення позову, в якому просить накласти арешт на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 48,3 кв.м; заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно, а також іншим суб`єктам на яких покладено функції державного реєстратора прав на нерухоме майно вчиняти реєстраційні дії (реєстрація прав та їх обтяжень) з квартирою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТМЕНТ КОРПОРЕЙШЕН» та третім особам вчиняти будь-які дії з володіння, користування та розпорядження квартирою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , в тому числі виселяти мешканців квартири, вселяти інших осіб до вказаної квартири, проникати та входити до вказаної квартири, укладати договори щодо оренди квартири, щодо надання/припинення комунальних послуг та інших дій; заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТМЕНТ КОРПОРЕЙШЕН» здійснювати переоформлення особистих рахунків в ДТЕК Одеські електромережі та АТ «Одесаобленерго» з надання послуг енергопостачання, в ТОВ «ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ» - газопостачання, в КП «Теплопостачання міста Одеси» - теплопостачання, в Філії «Інфоксводоканал» ВАТ «Інфокс» - водопостачання; заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТМЕНТ КОРПОРЕЙШЕН» та третім особам вчиняти будь-які дії щодо обмеження прав ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у володінні та користуванні квартирою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ,мотивуючи заяву тим, що невжиття заходів забезпечення позову ускладнить можливе виконання рішення.

Суддя, ознайомившись та дослідивши матеріали цивільної справи, вважає, що заява позивача про забезпечення позову не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно частини 1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Частиною 2 цієї статті передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частина 1 ст. 150 ЦПК України, передбачає такі види забезпечення позову: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Згідно ч.ч. 5, 6 ст. 153 ЦПК України, залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Як роз`яснено в п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року за № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Постановляючи ухвалу про забезпечення позову, необхідно враховувати, що прийняття такого рішення доцільне лише в разі достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.

Уданому випадку власником квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 48,3 кв.м є ТОВ «Інвестмент Корпорейшен" яка є третьою особою. Позовні вимоги заявлені позивачами, стосуються майна, що перебуває у власності третьої особи " Інвестмент Корпорейшен", позовних вимоги до яких не заявлено.

Звертаючись з клопотанням про забезпечення позову, позивачем не наведено обґрунтованих підстав для застосування заходів забезпечення позову предметом якого є визнання договору купівлі- продажу нерухомого майна: квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 48,3 кв.м, від 23.02.2021 року, укладеного між ТОВ «Кей-Колект» та ТОВ «Імпресів», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д.В., зареєстрованого реєстрі за №402, тобто не наведено достатнього обґрунтованння того, що може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, оскільки в разі задоволення даних позовних вимог, квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 48,3 кв.м залишається попереднього власника тобто ТОВ «Імпресів» .

У відповідності до ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 ст. 44 ЦПК України встановлено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 6 постанови Пленуму ВСУ №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6-605цс16 від 25 травня 2016 року за результатами перегляду рішення апеляційного суду м. Києва та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову, по суті, це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову, згідно зі вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Разом з тим, суд враховує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Відповідно до ч.1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.

Згідно з ч. 3 ст. 151 ЦПК України,забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити в подальшому неможливим виконання рішення суду.

Частиною 2 ст. 152 ЦПК України передбачено, що у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для розгляду заяви судом.

У зв`язку з викладеним, суд вважає, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою, і, враховуючи обставини справи, характер правовідносин, предмет та підстави позову, обсяг позовних вимог, суд вважає, що на цей час відсутні достатні правові підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду, тому в задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.

Таким чином, з урахуванням викладеного, суд вважає за доцільне у задоволенні заяви адвоката Черепова Д.В., діючого в інтересах позивачів про забезпечення позову відмовити.

Керуючись ст. ст. 149-153,154 ЦПК України, суддя, -

УХВАЛИВ :

Відмовити у задоволенні заяви представника позивачів- адвоката Черепова Д.В. про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_2 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» ( код ЄДРПОУ 37825968), Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпресів» (код ЄДРПОУ 39729737), треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пономарьова Дар`я Володимирівна, Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестмент Корпорейшен» (код ЄДРПОУ 41586366) про визнання договору купівлі- продажу нерухомого майна недійсним.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Луняченко В. О.