Ухвала суду № 98187994, 06.07.2021, Київський районний суд м. Одеси

_____________________

Справа № 520/16693/15-ц

Провадження № 6/947/301/21

УХВАЛА

06.07.2021 року

Київський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого - судді Калініченко Л.В.

при секретарі Матвієвої А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі заяву ОСОБА_1 , за участі заінтересованих осіб: Акціонерного товариства «УкрСиббанк»; Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт», про визнання виконавчого листа №520/16693/15-ц, виданого 21.06.2017 Київським районним судом міста Одеси стосовно боржника ОСОБА_1 , таким, що не підлягає виконанню,

В С Т А Н О В И В:

12.04.2021 року до Київського районного суду міста Одеси надійшла вищевказана заява ОСОБА_1 , в якій останній просить суд: визнати виконавчий лист, виданий 21.06.2017 року Київським районним судом м. Одеси по справі №520/16693/15-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсиббанк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 71312,72 доларів США та 71 263,18 грн., таким, що не підлягає виконанню; постанову Другого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 23.07.2020 року про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні №54614750 у розмірі 190 742,30 грн. – скасувати; виконавчий лист, виданий 21.06.2017 року Київським районним судом м. Одеси по справі №520/16693/15-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсиббанк» судових витрат у розмірі 26 572,05 грн. - визнати таким, що не підлягає виконанню; постанову Другого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 21.07.2020 року про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні №54638316 у розмірі 2 657,21 грн. - скасувати.

В обґрунтування заяви ОСОБА_1 посилається на те, що рішенням Київського районного суду міста Одеси від 27.02.2017 року по справі №520/16693/15-ц, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором про надання споживчого кредиту №11198569000 від 15.08.2007 року, а саме заборгованість по кредиту та процентам в сумі 71 312,72 доларів США та заборгованість по пені у розмірі 71 263,18 грн., яка складається з: 62 155,62 доларів США заборгованість за кредитом, у тому числі прострочена заборгованість в розмірі 3 895,62 доларів США за строк з 27.10.2014 року по 02.12.2015 року; 9 157,10 доларів США заборгованість за процентами, у тому числі прострочена заборгованість в розмірі 8 471,31 долар США за строк з 01.10.2014 року по 30.11.2015 року; 24 938,54 грн. пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом за строк з 02.12.2014 року ро 02.12.2015 року; 46 324,64 грн. пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами за-строк з 02.12.2014 року по 02.12.2015 року, та судові витрати у розмірі 26 572,05 грн. Рішення набрало законної сили 10.03.2017 року.

21.06.2017 року Київським районним судом м. Одеси було видано виконавчі листи по справі №520/16693/15-ц про стягнення 71 312,72 доларів США та 71 263,18 грн., а також судових витрат у розмірі 26 572,05 грн.

24 вересня 2020 року між ПАТ «УКРСИББАНК» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «УКРФІНСТАНДАРТ» був украдений Договір факторингу №24/09/1/2020, згідно з яким право вимоги за Договором про надання споживчого кредиту №11198569000 від 15.08.2007 року перейшли до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «УКРФІНСТАНДАРТ».

24 вересня 2020 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «УКРФІНСТАНДАРТ» та ОСОБА_2 було укладено Договір про відступлення прав вимоги №24-09-1/ФК-20, за яким всі права вимоги ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «УКРФІНСТАНДАРТ» до ОСОБА_1 за Кредитним договором №11198569000 від 15.08.2007 року були відступлені ОСОБА_2 .

У зв`язку з чим, заявник стверджує, що заборгованість боржника ОСОБА_1 перед АТ «УКРСИББАНК» відсутня, то виконавчі листи щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_2 на користь ПАТ «УКРСИББАНК» підлягають визнанню такими, що не підлягають виконанню.

Також заявник стверджує, що оскільки виконавчі листи про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 на користь ПАТ «УРСИББАНК» повинні бути визнані такими, що не підлягають виконанню, то і виконавчий збір за такими виконавчими документами у відповідності до ч.7 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» не стягується, що є підставою для скасування постанов про стягнення виконавчого збору.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судових справ між суддями, цивільну справу за вказаним позовом було розподілено судді Калініченко Л.В.

Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 14.04.2021 року вказану заяву прийнято до розгляду та призначено дату, час і місце проведення судового засідання.

Одночасно ухвалою суду витребувано з Другого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси) належним чином завірені копії матеріалів виконавчих проваджень з примусового виконання виконавчого листа №520/16693/15-ц, виданого 21.06.2017 Київським районним судом міста Одеси стосовно боржника ОСОБА_1 .

02.06.2021 року та 25.06.2021 року до суду надійшли витребувані судом документи з Другого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси).

В судовому засіданні 06.07.2021 року представник заявника підтримав вказану заяву та просив суд задовольнити.

Інші учасники судового процесу у судове засідання не з`явились, про дату, час і місце проведення якого повідомлялись належним чином.

Відповідно до ч.3 ст. 432 ЦПК України, суд розглядає заяву в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви. До розгляду заяви суд має право своєю ухвалою зупинити виконання за виконавчим документом або заборонити приймати виконавчий документ до виконання.

З урахуванням викладеного, неявки належним чином повідомлених учасників судового процесу до судового засідання без поважних причин, судом було ухвалено провести розгляд заяви за участі представника заявника на підставі наявних документів в матеріалах справи.

Заслухавши пояснення представника заявника, дослідивши та вивчивши наявні в матеріалах справи документи, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що в провадженні Київського районного суду міста Одеси на розгляді перебувала цивільна справа №520/16693/15-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

За наслідком розгляду вказаної справи, 27.02.2017 Київським районним судом міста Одеси було ухвалено рішення, яким позов Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» станом на 02.12.2015 року заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №11198569000 від 15 серпня 2007 року, а саме: заборгованість по кредиту та процентам в сумі 71312 доларів 72 цента США та заборгованість по пені у розмірі 71263 гривні 18 копійок, яка складається з: 62155 доларів 62 цента США – заборгованість за кредитом, у тому числі прострочена заборгованість в розмірі 3895 доларів 62 цента США за строк з 27.10.2014 року по 02.12.2015 року; 9157 доларів 10 центів США – заборгованість за процентами, у тому числі прострочена заборгованість в розмірі 8471 долар 31 цент США за строк з 01.10.2014 року по 30.11.2015 року; 24938 гривень 54 копійки – пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом за строк з 02.12.2014 року по 02.12.2015 року; 46324 гривні 64 копійки – пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами за строк з 02.12.2014 року по 02.12.2015 року. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» витрати по сплаті судового збору у розмірі 26572 гривні 05 копійок.

З матеріалів справи вбачається, що вказане рішення суду не оскаржувалось, а відтак набрало законної сили 10.03.2017 року.

21 червня 2017 року Київським районним судом міста Одеси були видані виконавчі листи №520/16693/15-ц стосовно боржника ОСОБА_1 , для примусового виконання вказаного рішення суду.

Згідно із ч. 2 ст. 432 ЦПК України, суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково, або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою, або з інших причин.

Підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи:

а) процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили; коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання;

б) матеріально-правові (зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання).

У випадку визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, суд не позбавлений процесуальної можливості видати новий виконавчий лист, який би відповідав у даному випадку резолютивній частині рішення суду апеляційної інстанції.

Вище наведене узгоджується із позицією, висловленою Верховним Судом України у постанові від 20.02.2019року у справі № 2-4671/11, провадження № 61-45337 св18.

Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов`язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення.

Виконавчий документ - це письмовий документ встановленої форми і змісту, який видається судом для примусового виконання прийнятих ним у справах рішень, ухвал, постанов як підстава для їх виконання.

Статтею 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Стаття 6 Конвенції поширює свою дію і на таку стадію цивільного процесу як виконання судового рішення. У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини вказує, що право на судовий розгляд було б примарним, якщо б внутрішня судова система Договірної Держави дозволила б, щоб остаточне та обов`язкове судове рішення залишалось невиконаним відносно однієї зі сторін, і що виконання рішення або постанови будь-якого органу судової влади повинне розглядатися як невід`ємна частина "процесу" в розумінні статті 6 Конвенції (рішення від 28 липня 1999 року в справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", рішення від 19 березня 1997 року в справі "Горнсбі проти Греції").

Заявник стверджує, що він не має жодного боргу перед стягувачем – АТ «УкрСиббанк», з підстав відступлення боргу до ОСОБА_2 , що є підставою для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

За правилами ч.ч. 1, 5, 6, ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В даному випадку, виконавчі листи було видано на виконання судового рішення, яке набрало законної сили, і виконавчі листи відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження».

Як вбачається з поданих до суду доказів, на підставі виконавчих листів №520/16693/15-ц, виданих 21 червня 2017 року Київським районним судом міста Одеси стосовно боржника ОСОБА_1 , термін пред`явлення яких до виконання встановлено в три роки, в Другому Київському відділі державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) були відкриті виконавчі провадження:

- ВП №54614750 про стягнення з боржника - ОСОБА_1 коштів у розмірі 71312,72 долара США та 71263,18 грн., стягувачем за яким є АТ «УкрСиббанк», в рамках якого 23.07.2020 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, за його заявою на підставі п.1 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження»;

- ВП №54638316 про стягнення з боржника - ОСОБА_1 судового збору в сумі 26572,05 грн., стягувачем за яким є АТ «УкрСиббанк», в рамках якого 21.07.2020 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, за його заявою на підставі п.1 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження»;

- ВП №54638316 про стягнення з боржника - ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 2657,21 грн., стягувачем за яким є Другий Київський ДВС, в рамках якого 21.12.2020 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу з підстав відсутності будь-якого майна, належного боржнику та достатнього для погашення боргу за виконавчим документом, на підставі п.2 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавчі провадження».

Вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення заяви суд враховує, що в Інформаційному листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25.09.2015 року вказувалося на те, що наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.

Обов`язок боржника може припинятися з передбачених законом підстав. Підстави припинення цивільно-правових зобов`язань, зокрема, містить глава 50 розділу І книги п`ятої ЦК України.

Так, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.

Оглянувши витребуваної матеріали вказаних виконавчих проваджень вбачається, що дійсно наразі вищевказані виконавчі провадження стосовно боржника – ОСОБА_1 не є триваючими, однак виконавчі листи повернуті стягувачеві за його заявою, що не свідчить про відсутність зобов`язань боржника за виконавчими провадженнями.

Одночасно судом враховується, що у відповідності до статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

З урахуванням повернення стягувачеві виконавчих документів 23.07.2020 року та 21.07.2020 року, суд доходить до висновку що строк на повторне пред`явлення виконавчих документів не сплив.

Стосовно доводів про наявність підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню з підстав відступлення права вимоги, суд зазначає наступне.

З поданих заявником до цієї заяви доказів до суду вбачається, що АТ «УкрСиббанк» листом від 25.09.2020 року за №24-1-03/119042 повідомило, що АТ «УкрСиббанк» відступило право вимоги за договором про надання споживчого кредиту №11198569000 від 15.08.2007 року, укладеного з ОСОБА_2 , на користь ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінстандарт».

Також судом встановлено, що 24.09.2020 року між АТ «УкрСииббанк» та ТОВ «Фінансова компанія «УКРФІНСТАНДАРТ» був укладений договір факторингу №24/09/1/2020, за умовами якого АТ «УкрСиббанк» зобов`язалось за плату передати у власність Фактору права вимоги за кредитним договором №11198569000 від 15.08.2007 року, укладеним з ОСОБА_2 , з сумою заборгованості, яка складає: 65155,62 долара США – заборгованість за кредитом; 43698,99 доларів США – заборгованість за відсотками.

Відповідно до акту приймання-передачі прав вимоги від 24 вересня 2020 року, складеного АТ «УкрСииббанк» та ТОВ «Фінансова компанія «УКРФІНСТАНДАРТ», останні підтвердили, що АТ «УкрСиббанк» передав, а ТОВ «Фінансова компанія «УКРФІНСТАНДАРТ» прийняло право вимоги за кредитним договором №11198569000 від 15.08.2007 року.

З урахуванням викладеного, підтвердження АТ «Укрсиббанк» виконання з боку ТОВ «Фінансова компанія «УКРФІНСТАНДАРТ» своїх зобов`язань за договором факторингу №24/09/1/2020 від 24.09.2020 року, суд вважає встановленим, що ТОВ «Фінансова компанія «УКРФІНСТАНДАРТ» набуло право вимоги за кредитним договором №11198569000 від 15.08.2007 року, укладеним з ОСОБА_1 .

Також вбачається, що 24.09.2020 року між ТОВ «Фінансова компанія «УКРФІНСТАНДАРТ» (за договором – Цедент) та ОСОБА_2 укладено договір відступлення права вимоги за №24-09-1/ФК-20 від 24.09.2020 року, за умовами якого цемент передає, а цесіонарій приймає права вимоги за договором про надання споживчого кредиту за №11198569000 від 15.08.2007 року, укладеним з ОСОБА_1 , з сумою заборгованості у загальному розмірі 105 854,61 долар США.

За наслідком викладеного вбачається, що АТ «УкрСиббанк» відступив право вимоги за договором укладеним з ОСОБА_2 , що не є належним підтвердженням відсутності боргових зобов`язань перед стягувачем за спірним виконавчим листом.

Доказів в порушення ч.1 ст. 81 ЦПК України на підтвердження відсутності зобов`язань покладених спірним виконавчим листом на ОСОБА_2 до суду не надано.

За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.

За правилами, передбаченими ст. ст. 510, 512, 513, 514, 515, 516 ЦК України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншої особою внаслідок, зокрема, передання своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора не допускається у зобов`язаннях нерозривно пов`язаних з особою кредитора, зокрема у зобов`язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю.

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом пункту 1 частини першої статті 512 Цивільного кодекс) України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За змістом частини першої статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах. шо існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положенням частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником..

Підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах.

Стаття 129 Конституції України та ст. 18 ЦПК України регламентують, що судове рішення є обов`язковим до виконання для всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов`язковості виконання рішення суду, при цьому реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні, оскільки новий кредитор, без вирішення питання про заміну сторони у зобов`язанні, не має права звернутись до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 643/4902/14-ц (провадження № 61-26197св18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 201/8548/16-ц (провадження № 61-16059св18), від 15 серпня 2018 року у справі № 190/2119/14-ц (провадження № 61-20171св18) та від 15 травня 2019 року у справі № 370/2464/17 (провадження № 61-39193св18).

Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов`язанні допускається протягом усього часу існування зобов`язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін договору, тому заміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин.

Отже, згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

Таким чином, передання кредитором своїх прав іншій особі за договором відступлення права вимоги (договором цесії) є правонаступництвом, і такий правонаступник кредитора має право звертатись до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження з наданням йому статусу стягувача.

Отже, правонаступник кредитора не позбавлений права звернутись до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження з наданням йому статусу стягувача, з урахуванням наявної інформації про триваючий строк на повторне пред`явлення спірного виконавчого документа на виконання, що жодним чином не свідчить про виконані зобов`язання ОСОБА_2 .

Наведені боржником обставини не підпадають під перелічені в цивільному процесуальному законі підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

В даному випадку, виконавчий лист було видано на виконання судового рішення, яке набрало законної сили, і виконавчий лист відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження». Доказів того, що у боржника відсутній обов`язок з виконання зобов`язання, у зв`язку з його припиненням чи добровільним виконанням матеріали справи не містять. Також матеріали справи не містять доказів, що виконавчий лист було видано судом помилково. Отже відсутні процесуально-правові та матеріально-правові підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає задоволенню.

Крім того слід зазначити, що згідно з ч.1 ст.18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

У статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (надалі - Європейського суду) та Європейської комісії з прав людини як джерело права.

Так, у рішенні Європейського суду в справі «СОВТРАНСАВТО-ХОЛДИНГ» проти України (заява № 48553/99) від 25.07.2002 зазначено, що суд повторює, що відповідно до його прецедентної практики право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 § 1, повинне тлумачитися в світлі преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлене під сумнів («Брумареску проти Румунії»).

Примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження».

Виконання рішення, ухваленого тим чи іншим судом, треба розглядати як невід`ємну складову судового розгляду, як цього вимагає положення статті 6 Конвенції, у якому йдеться про необхідність забезпечення справедливого судового процесу (перше рішення стосовно Росії: «Бурдов проти Росії». Комюніке Секретаря Суду 07.05.2002; рішення у справі «Горнсбі проти Греції» від 19.03.1997 тощо).

Відповідно до рішення Європейського суду у справі «Агрокомплекс проти України» (заява № 23465/03) від 06.10.2011 існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов`язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для «законного сподівання» на виплату такої заборгованості і становить «майно» цієї особи у значенні статті 1 Першого протоколу (див. серед інших рішень, рішення у справі «Бурдов проти Росії», заява № 59498/00, та інші справи, зазначені в ній).

Згідно практики Європейського суду з прав людини право на виконання рішення, яке виніс суд, є невід`ємною частиною «права на суд», а ефективний захист сторони у справі, а отже, і відновлення справедливості, передбачає зобов`язання адміністративних органів виконувати рішення (п.40 рішення від 19.03.97 у справі «Горнсбі проти Греції»).

З огляду на зазначене питання про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, є перешкодою для завершення судового провадження.

Необхідним для позитивного вирішення питання щодо визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, є порушення прав боржника видачею виконавчого листа чи його виконанням. У даній справі судом не встановлено будь - яких порушень прав та інтересів боржника. Виконавчий документ у даній справі видано на виконання рішення, яке набрало законної сили. Подальші питання щодо здійснення стягнення за даним виконавчим листом вирішуються у порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження».

У контексті наведеного суд вважає, що заява ОСОБА_2 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню є безпідставною та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 432 ЦПК України, п. 15.5 Перехідних положень Розділу ХІІІ ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , за участі заінтересованих осіб: Акціонерного товариства «УкрСиббанк»; Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт», про визнання виконавчого листа №520/16693/15-ц, виданого 21.06.2017 Київським районним судом міста Одеси стосовно боржника ОСОБА_1 , таким, що не підлягає виконанню – залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Повний текст ухвали суду складено 08.07.2021 року.

Головуючий Калініченко Л. В.