Постанова № 98183801, 25.06.2021, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/4850/21 2-а/335/108/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2021 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Калюжної В.В., за участю секретаря судового засідання Фоміної Л.О., розглянувши у залі суду у м. Запоріжжі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора батальйону № 3 роти № 1 Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Нестеренка Валерія Вадимовича, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до інспектора батальйону № 3 роти № 1 Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Нестеренка Валерія Вадимовича, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Свої вимоги мотивує тим, що 20.04.2021 року відповідачем у справі винесена постанова серії ЕАН № 4093508 від 20.04.2021 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП України у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. за порушення п. 8.7.3.е. ПДР України - проїзд перехрестя на заборонений червоний сигнал світлофору.

Позивач з постановою не згодний, вважає, її незаконною, необґрунтованою та винесеною з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, тому просить суд постанову скасувати, стягнути на його користь понесені судові витрати.

Ухвалою суду від 12.05.2021 року позов було залишено без руху і позивачу надано строк на усунення недоліків позову.

19.05.2021 року на виконання вимог ухвали від 12.05.2021 про залишення позовної заяви без руху, представником позивача - адвокатом Фельським С.Л. було подано уточнену позовну заяву.

Ухвалою суду від 24.05.2021 року позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено проводити розгляд справи в порядку позовного провадження в окремих категоріях адміністративних справ відповідно до ст.ст. 268-272, 286 КАС України, відповідачу встановлено строк для подання відзиву. Судове засідання у справі призначено на 03.06.2021 року.

Представником позивача подано письмову заяву про розгляд справи у його відсутність, відповідно до якої він підтримує позовні вимоги в повному обсязі та просить їх задовольнити.

У судове засідання відповідач інспектор батальйону № 3 роти № 1 Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції лейтенант поліції Нестеренко В.В. не з`явився, причину неявки суду не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, заяву про розгляд справи у його відсутність та відзиву на позов суду не надав.

Представник відповідача Департаменту патрульної поліції, у судове засідання не з`явився, відзив на позов не подав до часу судового засідання.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи і проаналізувавши доводи сторін та відповідні положення Правил дорожнього руху України, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 288 КУпАП, постанову про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено у районний суд у порядку, визначеному КАС України, з особливостями, встановленими цим кодексом.

Судом встановлено, що відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, серії ЕАН № 4093508 від 20.04.2021 року, винесеної інспектором батальйону № 3 роти № 1 Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Нестеренком В.В. – ОСОБА_1 20.04.2021 року о 06:32 год., керуючи транспортним засобом, державний номерний знак НОМЕР_1 , за адресою м. Запоріжжя, вул. Чарівна, буд.153Б проїхав перехрестя на заборонений червоний сигнал світлофора, чим порушив п.8.7.3.е ПДР України.

Дії відповідачем кваліфіковані за ч.2 ст.122 КУпАП та на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510,00 грн.

Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачі в судове засідання не з`явилися, відзив на позовну заяву у встановлений строк і до часу судового засідання не надано.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд вважає, що оскільки законодавство України про адміністративні правопорушення має каральну направленість, то з урахуванням принципів і загальних засад КУпАП, практики Європейського Суду по правах людини, передбачається принцип презумпції невинуватості особи, поки її винуватість не буде доведена у встановленому законом порядку.

Суд вважає за необхідне зазначити, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів (Така позиція зокрема висловлена в п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах по деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті»).

За п.8.7.3 ПДР України - сигнали світлофора мають такі значення: е) червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоних миготливих сигнали забороняють рух.

Позивач стверджує, що не порушував правил дорожнього руху та вимоги п.8.7.3.е ПДР України.

Згідно зі ст.129 Конституції України розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в надані ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року, «Коробов проти України» від 21.10.2011 року Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

Окрім того, суд враховує, що посилання на належні та конкретні докази, які свідчать про вчинення особою адміністративного правопорушення, перелік яких визначено ст. 251 КУпАП, повинні міститися саме в постанові про адміністративне правопорушення.

У разі відсутності у постанові про адміністративне правопорушення посилань на докази вчинення особою адміністративного правопорушення (визначені ст. 251 КУпАП), які у відповідності до ст. 252 КУпАП повинні бути оцінені відповідним органом (посадовою особою) виключно під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, надання таких доказів в подальшому виключатиме їх належність та допустимість з огляду на факт відсутності посилань на них у самій постанові.

Всупереч даних вимог, посилання на належні та конкретні докази, які б свідчили про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення в оскаржуваній постанові не міститься.

Презумпція невинуватості застосовується і до адміністративних правопорушень. Таку позицію констатував і Європейський суд з прав людини, зокрема у справі «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року. В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи прирівнюються до доведеної невинуватості цієї особи.

Крім того, у рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 Конституційного Суду України дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).

Згідно ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У справі Barbera, Messeque and Jabardo v. Spain (скарга № 10590/83 від 6 грудня 1988 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що докази, покладені в основі висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.

Обов`язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (справа Daktaras v. Lithuania, скарга № 42095/98).

Суд, враховуючи презумпцію невинуватості, закріплену КУпАП та Конституцією України, виходить з того, що показання позивача з приводу конкретних обставин його дій на дорозі не спростовані відповідачем, сама постанова у справі про адміністративне правопорушення не містить відомостей про докази на підставі яких встановлена винуватість ОСОБА_1 у порушенні правил дорожнього руху, отже підтвердження зазначених фактів матеріали справи не містять.

Тому позов в частині скасування постанови є обґрунтованим, доведеним та підлягає задоволенню.

Судом також встановлено, що позивачем за подання адміністративного позову сплачено судовий збір за подання адміністративного позову в розмірі 454,00 гривень.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції судові витрати в сумі 454,00 гривень в рахунок відшкодування витрат з оплати судового збору.

Згідно з частиною третьою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У той же час, відповідно до частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Тобто, для визначення розміру витрат на правничу допомогу сторона зобов`язана надати крім договору про надання професійної правничої (правової) допомоги, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом.

Як вбачається з матеріалів заяви, представником позивача надано до суду копію Договору про надання правової допомоги від 21.04.2021 року, акт приймання-передачі наданих послуг за договором про надання правової допомоги від 21.04.2021 року та квитанцію до прибуткового касового ордера №б/н від 21.04.2021 року у розмірі 3 000,00 грн.

З вказаного вище рахунку № б/н від 21.04.2021 року вбачається, що адвокатом Фельським С.Л. надано позивачу професійну правову допомогу у справі №335/4850/21 згідно з договором від 21.04.2021 року.

Однак, представником позивача на виконання вимог ч. 4 ст. 134 КАС України не надано детального опису робіт (наданих послуг).

Інформація, яка міститься в додатковій угоді та фіксований розмір гонорару, не може вважатись тим розрахунком (детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги), подання якого є необхідною умовою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Крім того, неподання стороною, на користь якої ухвалено судове рішення, розрахунку (детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із виду робіт, необхідних для надання правничої допомоги) позбавляє іншу сторону можливості спростовувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу.

З урахуванням викладеного, суд відмовляє у стягненні витрат на правничу допомогу на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 134, 241-246, 250, 286 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до інспектора батальйону № 3 роти № 1 Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Нестеренка Валерія Вадимовича, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення – задовольнити частково.

Скасувати постанову, винесену інспектором батальйону № 3 роти № 1 Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції Нестеренко В.В., серії ЕАН №4093508 від 20.04.2021 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510,00 грн., справу про адміністративне правопорушення - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту патрульної поліції (03048, м. Київ, Солом`янський район, вул. Федора Ернста, буд. 3, код ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні 00 копійок.

У задоволені решти позовних вимог – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду через Орджонікідзевський районний суд м.Запоріжжя протягом десяти днів з його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Суддя В.В.Калюжна