Рішення № 98182948, 30.06.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 червня 2021 року №640/1812/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Мамедової Ю.Т., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва (також далі - суд) надійшов позов Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - позивач, Фонд) до Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (також далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невчинення дій (закінчення виконавчого провадження №60146842 з внесенням запису до автоматизованої системи виконавчого провадження відомості про закінчення виконавчого провадження №60146842, із виключенням запису про триваюче виконавче провадження в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та з Єдиного реєстру боржників по виконавчому провадженню №60146842);

- зобов`язати відповідача закінчити виконавче провадження №60146842, з внесенням запису до автоматизованої системи виконавчого провадження відомості про закінчення виконавчого провадження №60146842, виключити записи з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та з Єдиного реєстру боржників по виконавчому провадженню №60146842 про боржника ПАТ "Банк "Київська Русь".

Ухвалою суду від 22.02.2021 р. відкрито провадження в адміністративній справі №640/1812/21 (далі - справа), розгляд якої вирішено здійснювати в порядку ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а також витребувано у відповідача належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження ВП №60146842.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відносно ПАТ "Банк "Київська Русь" рішеннями Фонду запроваджено спершу процедуру тимчасової адміністрації, а надалі - ліквідації, а в силу п. 4 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження №60146842, в якому боржником виступає ПАТ "Банк "Київська Русь", як наголошено у позовній заяві, підлягає закінченню, чого відповідачем зроблено не було.

Відповідач, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибув, письмового відзиву на позовну заяву до суду не подавав.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

У подальшому, ухвалою суду від 02.04.2021 р. повторно витребувано у відповідача належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження ВП №60146842.

Крім того, у ході судового розгляду справи судом встановлено, що станом на час прийняття у справі даного судового рішення вірним найменуванням відповідача є: Подільський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (також далі - відповідач).

Оцінивши належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, у провадженні відповідача перебуває виконавче провадження №60146842, відкрите постановою від 25.09.2019, про примусове виконання виконавчого листа №381/2736/15-ц, виданого 11.12.2015 Фастівським міськрайонним судом Київської області, про стягнення з ПАТ "Банк "Київська Русь" на користь ОСОБА_1 за договором банківського вкладу (депозиту) від 22.12.2014 №141648-44.24 грошових коштів у розмірі 54140,00 доларів США.

Листом від 31.12.2020 №096-49-108/20 Фонд звернувся до Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) із заявою про закінчення виконавчого провадження №60146842 на підставі п. 4 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження", з огляду на те, що Правлінням Національного банку України від 16.07.2015 №460 прийнято постанову "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Банк "Київська Русь", а рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 13.07.2020 №1335 "Про деякі питання ліквідації ПАТ "Банк "Київська Русь" повноваження під час ліквідації ПАТ "Банк "Київська Русь" здійснюються Фондом безпосередньо.

Згідно наданих позивачем копій списку згрупованих поштових відправлень та роздруківки з вебсторінки Укрпошти, вказане вище звернення отримане відповідачем 08.01.2021 р., відповідь за результатами його розгляду позивачу не надано.

На підставі викладеного, вважаючи порушеними власні права та охоронювані законом інтереси, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 р. №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою статті 5 Закону №1404-VIII визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Пунктом 1 частиною першою статті 3 Закону №1404-VIII передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Пунктом 4 частини першої статті 39 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника.

Відповідно до частин другої - четвертої статті 39 Закону №1404-VIII, постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.

У випадках, передбачених пунктами 1-3, 5-7, 9-12, 14, 15 частини першої цієї статті, виконавчий документ надсилається разом із постановою про закінчення виконавчого провадження до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.

Постанова про закінчення виконавчого провадження з підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої цієї статті, разом з виконавчим документом надсилається до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Згідно з частиною першою, пунктами 16, 18 частини третьої статті 18 Закону №1404-VIII, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Аналіз наведених норм законодавства свідчить, що у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника, виконавче провадження щодо примусового виконання рішення суду щодо саме боржника, яким є банк, не може здійснюватися, а відкрите виконавче провадження підлягає закінченню з підстав п. 4 ч. 1 ст. 39 Закону №1404-VІІІ.

При цьому, суд звертає увагу, що підставою для закінчення виконавчого провадження є саме прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника, а не рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про запровадження тимчасової адміністрації, як стверджує позивач.

З відомостей реєстру виконавчих проваджень та наявних матеріалів виконавчого провадження вбачається, що боржником у виконавчому провадження ВП №60146842 значиться Публічне акціонерне товариство «Банк «Київська Русь».

Необхідність закінчення виконавчого провадження ВП №60146842, як стверджував позивач, обґрунтована тим, що Правлінням Національного банку України від 16 липня 2015 року №460 прийнято постанову «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь». Крім того, відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду від 13 липня 2020 року №1335 «Про деякі питання ліквідації ПАТ «Банк «Київська Русь» визначені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» повноваження під час здійснення ліквідації ПАТ «Банк «Київська Русь» здійснюються Фондом безпосередньо.

Водночас, суд зазначає, що постанову Правління Національного банку України від 16 липня 2015 року №460 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк Київська Русь» оскаржено до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 липня 2016 року по справі №826/22323/15 в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2016 року постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 липня 2016 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов задоволено:

- визнано протиправною та скасовано постанову Правління Національного банку України від 19 березня 2015 року №190 «Про віднесення ПАТ «Банк Київська Русь» до категорії неплатоспроможних»;

- визнано протиправною та скасовано постанову Правління Національного банку України від 16 липня 2015 року №460 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк Київська Русь»;

- зобов`язано відповідача надати можливість ПАТ «Банк Київська Русь» протягом розумного строку провести дії з фінансового оздоровлення банку після проведення заходів з його ліквідації.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 08 червня 2017 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2016 року змінено. Рішення в частині зобов`язання Національного банку України надати можливість ПАТ «Банк Київська Русь» протягом розумного строку провести дії з фінансового оздоровлення банку після проведених заходів з його ліквідації, скасовано та прийнято в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог в цій частині відмовлено. В решті постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2016 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 02 листопада 2018 року скасовано постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2016 року та постанову Вищого адміністративного суду України від 08 червня 2017 року, справу передано на розгляд до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2019 року вирішено постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 липня 2016 року скасувати - визнано протиправною та скасовано постанову Правління Національного банку України від 19 березня 2015 року №190 «Про віднесення ПАТ «Банк Київська Русь» до категорії неплатоспроможних»; визнано протиправною та скасовано постанову Правління Національного банку України від 16 липня 2015 року №460 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк Київська Русь».

Постановою Верховного Суду від 10 листопада 2020 року скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 липня 2016 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2019 року у частині позовних вимог про зобов`язання відповідача надати можливість ПАТ «Банк Київська Русь» протягом розумного строку провести дії з фінансового оздоровлення банку після проведення заходів з його ліквідації та закрити провадження у справі у цій частині вимог, в решті постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2019 року залишено без змін.

Вимогами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Отже, як вбачається із матеріалів справи, станом на момент звернення позивача із заявою про закінчення виконавчого провадження рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника, що є підставою для закінчення виконавчого провадження, було скасоване в судовому порядку, відтак у відповідача були відсутні законодавчо обґрунтовані підстави для прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 4 ч. 1 ст. 39 Закону №1404-VІІІ.

Суд також враховує, що позивачем не оскаржується бездіяльність саме щодо нерозгляду відповідачем заяви Фонду від 31 грудня 2020 року про закінчення виконавчого провадження.

В той же час, підстав для закінчення виконавчого провадження судом з огляду на скасування в судовому порядку постанови Правління Національного банку України від 16 липня 2015 року №460 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк Київська Русь», не вбачається.

Враховуючи вищезазначене у сукупності відсутні правові підстави для визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невчинення дій (закінчення виконавчого провадження №60146842 з внесенням запису до автоматизованої системи виконавчого провадження відомості про закінчення виконавчого провадження №60146842, із виключенням запису про триваюче виконавче провадження в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та з Єдиного реєстру боржників по виконавчому провадженню №60146842) та зобов`язання відповідача закінчити виконавче провадження №60146842, з внесенням запису до автоматизованої системи виконавчого провадження відомості про закінчення виконавчого провадження №60146842, виключити записи з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та з Єдиного реєстру боржників по виконавчому провадженню №60146842 про боржника ПАТ "Банк "Київська Русь".

Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з`ясованих судом обставин вбачається, що позов Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 72-77, 90, 139, 192, 241-246, 250, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити повністю у задоволенні позову Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17; код ЄДРПОУ 21708016) до Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (місцезнаходження: 04208, м. Київ, пр-т. Гонгадзе, 5-Б; код ЄДРПОУ 34482497) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених ст. 287 КАС України, можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.Т. Мамедова