Рішення № 98177384, 08.07.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2021 року Справа № 160/4293/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бондар М.В. розглянувши у спрощеному (письмовому) провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, відповідач), в якій просить:

- визнати протиправним дії ГУ ПФУ у Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначені пенсії за віком на пільгових умовах;

- зобов`язати ГУ ПФУ у Дніпропетровській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах з 17.02.2020 року.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач у віці 46 років звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1. ГУ ПФУ в Дніпропетровській області відмовило у призначенні пенсії, зазначивши, що на момент звернення до пенсійного органу позивач не досягла необхідного пенсійного віку.

Ухвалою суду від 30.04.2021 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

27.05.2021 року представник ГУ ПФУ в Дніпропетровській області надав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що на момент звернення, а саме ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивачу виповнилось 46 років 9 місяців. Загальний страховий стаж позивачу складає 45 років 5 місяців 14 днів із них за Списком №1 - 17 років 11 місяців 29 днів. Отже, у зв`язку з недосягненням позивачем пенсійного віку на дату звернення, їй було відмовлено в призначенні пенсії на пільгових умовах відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Окремо, відповідачем зазначено, що у позивача достатньо стажу як загального так і пільгового, питання зарахування стажу не було предметом відмови в призначенні пенсії.

Дослідивши матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , 17.02.2020 року звернулась до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.

Листом від 25.02.2020 року №1952/03.05-17 відповідач відмовив позивачу у призначені пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1. В обгрунтування відмови зазначено, що відповідно до положень статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пільгових умовах пенсія за віком призначається, зокрема, працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Отже протоколом від 24.02.2020 року №046050005911 позивачу відмовлено у призначенні пенсії, оскільки нею не досягнуто необхідного пенсійного віку.

Позивач, не погодившись з відмовою відповідача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, звернулась до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року (далі - Закон №1058) право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Пунктом «а» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції до 01.04.2015, було передбачено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213 внесено зміни, зокрема, до пункту «а» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», якими встановлено однаковий пенсійний вік для чоловіків та жінок - 50 років, та поетапне збільшення пенсійного віку та стажу для працівників, визначених у цій нормі.

Рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина 2 статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788 зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213.

Застосуванню підлягають стаття 13, частина 2 статті 14, пункти «б» -«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788 в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213 для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: «На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам».

Пунктом 2 резолютивної частини рішення №№ 1-р/2020 передбачено, що стаття 13, частина 2 статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788 зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.05.2015 №213, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Аналогічна за змістом норма міститься у статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України».

Таким чином, стаття 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788 зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.05.2015 №213 втратила чинність з 23.01.2020.

Суд зазначає, що позивач звернулася до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області 17.02.2020, тобто вже після набрання рішенням Конституційного Суду України законної сили.

Станом на дату звернення до органів Пенсійного фонду позивач досягла 46 років 9 місяців, а відповідно до матеріалів пенсійної справи саме: «ІКІС ПФУ: Підсистема Призначення та Виплати Пенсій» відповідачем проведено розрахунок стажу позивача, з якого вбачається, що загальний стаж складає 45 років 5 місяців 14 днів із них за Списком №1 - 17 років 11 місяців 29 днів.

Таким чином, відповідачем підтверджено наявність достатнього загального стажу роботи та стажу роботи за Списком №1 для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.

Оскільки єдиною підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії є недосягнення позивачем необхідного пенсійного віку, то суд, з урахуванням наведених норм права, вважає, що відповідач безпідставно відмовив позивачу у призначення відповідної пенсії.

Відповідачем не доведено правомірності своїх дій під час відмови позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.

Таким чином, враховуючи ту обставину, що позивач звернулась за призначенням пенсії з дотриманням зазначеної норми, пенсія за віком на пільгових умовах має бути призначена позивачу з 17.02.2020 року.

В позовній заяві позивач просить не лише призначити, а і виплачувати пенсію. Проте, суд зазначає, що питання виплати пенсії постане після її призначення, а тому вимога про виплату пенсії заявлена на майбутнє, а судовому захисту підлягають лише порушені права позивача.

Отже, вимога щодо виплати пенсії є передчасною та задоволенню не підлягає.

За наведених обставин позовні вимоги ОСОБА_1 , підлягають частковому задоволенню.

Відповідачем надано до суду заяву про залишення позовної заяви без розгляду внаслідок порушення позивачем строку звернення до суду. В обгрунтування заяви зазначено, що перебіг строку звернення до суду розпочався 25.02.2020 року, оскільки саме 25.02.2020 року позивачу направлено поштою відповідь №1952/03.05-11.

Вирішуючи вимоги заяви суд зазначає, що звернення до суду з позовом є способом реалізації права на захист порушених прав і свобод особи, які така особа вважає порушеними у зв`язку з виникненням певних обставин, що впливають на її права. Початок перебігу строку звернення до суду пов`язується саме з виникненням оспорюваних правовідносин, тобто предметом позовних вимог та часом коли особа дізналася або повинна була дізнатися про такі обставини.

Зазначаючи про направлення позивачу поштою відповіді 25.02.2020 року відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження дати отримання такої відповіді позивачем, тоді як перебіг строку звернення до суду пов`язується саме з часом отримання відповіді.

Таким чином, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами наявність в діях позивача порушення процесуального права, внаслідок чого заява представника відповідача задоволенню не підлягає.

Згідно з частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 908 грн., що підтверджується квитанцією №2300-4877-4454-0719 від 19.04.2021 року.

Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 454 грн.

У зв`язку з перебуванням судді у відпустці, рішення ухвалено 08.07.2021 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (адреса: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 21910427) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії- задовольнити частково.

Визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначені пенсії за віком на пільгових умовах.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах з 17.02.2020 року.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області судові витрати у розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.В. Бондар