Рішення № 98177102, 31.05.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2021 року Справа № 160/2561/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Турлакової Н.В. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просить:

- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не призначення пенсії, у відповідності з п.4 ст.115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне забезпечення» відносно ОСОБА_1 з 21.11.2019 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити пенсію ОСОБА_1 з 21.11.2019 року та виплатити різницю пенсії з 21.11.2019 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 21.11.2019р. звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком разом з всіма наявними у позивача документами згідно пункту 4 статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за результатами розгляду якої відповідачем прийнято рішення оформлене листом № 5513-4632/Б-03/8-0400/20 від 14.04.2020 року, яким відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком. У зазначеному рішенні вказано, що до страхового стажу роботи позивача не зараховано періоди роботи: з 27.07.1988 року по 24.10.1988 pік, з 01.10.1991 року по 09.11.1991 рік; з 15.03.1993 по 01.09.1995 року; з 04.01.1996 року по 05.05.1997 року; з 06.05.1997 по 04.02.1999 року оскільки в трудовій книжці позивача відомості про роботу за вказаними періодами внесені з порушеннями вимог п.2.4 Інструкції №58 від 29.07.1993 р. «Про порядок ведення трудових книжок працівників». Враховуючи зазначене страховий стаж роботи позивача становить 21 рік 2 місяці та 2 дні, що не дає права на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Позивач вважає таке рішення відповідача протиправним, оскільки вказаний вище період його роботи внесено у трудову книжку з посиланнями на підстави їх внесення. Записи містять усі необхідні відомості щодо прийому, переведення та звільнення його з роботи, як цього вимагає чинне законодавство, а за правильність заповнення трудової книжки працівник не несе відповідальність. Не погодившись із вказаним рішенням позивач і звернувся до суду із даним позовом.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому останній просив у задоволенні позову відмовити та зазначив, що до страхового стажу роботи позивача не зараховано періоди роботи: з 27.07.1988 року по 24.10.1988 pік, з 01.10.1991 року по 09.11.1991 рік; з 15.03.1993 по 01.09.1995 року; з 04.01.1996 року по 05.05.1997 року; з 06.05.1997 по 04.02.1999 року оскільки в трудовій книжці позивача відомості про роботу за вказаними періодами внесені з порушеннями вимог п.2.4 Інструкції №58 від 29.07.1993 р. «Про порядок ведення трудових книжок працівників». Враховуючи зазначене страховий стаж роботи позивача становить 21 рік 2 місяці та 2 дні, що не дає права на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку з чим, оскаржуване рішення оформлене листом № 5513-4632/Б-03/8-0400/20 від 14.04.2020 року про відмову ОСОБА_1 у призначені пенсії є правомірним. Крім того, представник відповідача зауважує, що позивачем пропущений шестимісячний строк для звернення з позовом до суду.

Ухвалою суду від 30.03.2021 року вказану справу прийнято до свого провадження та відкрито провадження у справі, згідно ч.2 ст.257 КАС України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно з ст.258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

За правилами частини 6 статті 120 КАС України, якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Першим днем для прийняття рішення по даній справі є 30.05.2021р. - що припадає на вихідний день (неділя), у зв`язку з чим, дане рішення прийнято першим робочим днем - 31.05.2021р.

Дослідивши чинне законодавство та матеріали справи, суд встановив наступне.

Згідно копії паспорту громадянина України № НОМЕР_1 , ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто на момент звернення для призначення пенсії досяг 55 років.

У трудовій книжці ОСОБА_1 НОМЕР_2 від 17.09.1981р., наявні наступні записи, зокрема, у період з 27 липня 1988 року по 24 жовтня 1988 року працював на посаді художнім керівником в Парк культури та відпочинку ім. Леніна м. Дніпропетровськ, в період з 01 жовтня 1991 року по 09 листопада 1991 року працював на посаді інспектора охорони до Дніпропетровського охоронного бюро, в період з 15 березня 1993 року по 01 вересня 1995 року працював на посаді експедитора, в період з 04 січня 1996 року по 05 травня 1997 року працював на посаді водія в ТОВ «Абсолют Дилер», в період з 06 травня 1997 року по 04 лютого 1999 року працював на посаді водія в ТОВ «ВЮСС».

Позивачем 21.11.2019р подано до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області заяву про призначення пенсії за віком відповідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області прийнято рішення оформлене листом № 5513-4632/Б-03/8-0400/20 від 14.04.2020 року, яким відмовлено позивачу у призначенні пенсії. Відповідачем не зараховано до стажу позивача спірні періоди роботи у зв`язку з тим, що періоди роботи: з 27.07.1988 року по 24.10.1988 pік, з 01.10.1991 року по 09.11.1991 рік; з 15.03.1993 по 01.09.1995 року; з 04.01.1996 року по 05.05.1997 року; з 06.05.1997 по 04.02.1999 року оскільки в трудовій книжці позивача відомості про роботу за вказаними періодами внесені з порушеннями вимог п.2.4 Інструкції №58 від 29.07.1993 р. «Про порядок ведення трудових книжок працівників». Враховуючи зазначене страховий стаж роботи позивача становить 21 рік 2 місяці та 2 дні, що не дає права на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». В зв`язку з цим Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області неможливо призначити позивачу пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», так як у позивача відсутній необхідний страховий стаж.

Позивач, не погодившись з відмовою відповідача щодо призначення пенсії, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За правилами частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, з яким кореспондується обов`язок держави щодо його забезпечення. Реалізація цього обов`язку здійснюється органами державної влади відповідно до їх повноважень.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Частиною першою ст. 24 Закону № 1058-IV встановлено, що страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 115 Закону №1058 право на призначення дострокової пенсії за віком мають військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов`язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20 і 21 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12 та 13 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особи з числа резервістів і військовозобов`язаних, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус особи, на яку поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", відповідно до абзаців шостого і сьомого пункту 1 статті 10 зазначеного Закону, а також абзацу восьмого пункту 1 статті 10 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов`язаних, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.

Згідно з статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також, згідно із статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідні положення містить і Постанова Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року, якою затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Так, пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» , встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку № 637.

Судом досліджено копію трудової книжки позивача НОМЕР_2 від 17.09.1981р., в якій наявні наступні записи, зокрема, у період з 27 липня 1988 року по 24 жовтня 1988 року працював на посаді художнім керівником в Парк культури та відпочинку ім. Леніна м. Дніпропетровськ, в період з 01 жовтня 1991 року по 09 листопада 1991 року працював на посаді інспектора охорони до Дніпропетровського охоронного бюро, в період з 15 березня 1993 року по 01 вересня 1995 року працював на посаді експедитора, в період з 04 січня 1996 року по 05 травня 1997 року працював на посаді водія в ТОВ «Абсолют Дилер», в період з 06 травня 1997 року по 04 лютого 1999 року працював на посаді водія в ТОВ «ВЮСС».

Таким чином, належними документами, а саме трудовою книжкою, підтверджено, що позивач дійсно в період з 19 вересня 1984 року по 14 квітня 1985 року працював на посаді механіка в Комбінаті «Кіровоградстрой» також з 24 липня 1986 року по 24 січня 1994 року, працював повний робочий день на посаді старшого виконроба служби механізації будівельного майданчика №1 до Дніпропетровського домобудівельного комбінату.

В якості підстави для відмови у зарахуванні до стажу роботи, що враховується у призначення пенсії, означених періодів трудової діяльності позивача відповідачем у рішенні оформленому листом № 5513-4632/Б-03/8-0400/20 від 14.04.2020 року та у відзиві зазначено, що періоди роботи: з 27.07.1988 року по 24.10.1988 pік, з 01.10.1991 року по 09.11.1991 рік; з 15.03.1993 по 01.09.1995 року; з 04.01.1996 року по 05.05.1997 року; з 06.05.1997 по 04.02.1999 року не зараховані до страхового стажу, оскільки в трудовій книжці позивача відомості про роботу за вказаними періодами внесені з порушеннями вимог п.2.4 Інструкції №58 від 29.07.1993 р. «Про порядок ведення трудових книжок працівників».

Суд критично ставиться до зазначеної позиції відповідача, з оголяду на наступне.

Так, на момент заповнення трудової книжки НОМЕР_2 була чинна Інструкція «Про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях», що затверджена постановою Держкомпраці СРСР по праці і соціальних питаннях від 20.06.1974 року № 162 та надалі Інструкція затверджена Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993 р. «Про порядок ведення трудових книжок працівників».

Підпунктом 1.1. Інструкції № 162 було встановлено, що трудова книжка є основним документом трудової діяльності робочих і службовців.

Згідно з п.п. 2.11 Інструкції №162 першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після того ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка. переведення працівника на іншу постійну роботу на тому ж підприємстві оформлюється в такому ж порядку, як і прийом на роботу.

Відповідно до 2.3 Інструкції №162 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження і заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільнені - в день звільнень повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Пунктом 4.1 Інструкції №162 передбачено, що при звільненні робітника чи службовця всі записи про роботу, нагородження та заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Відповідні вимоги щодо заповнення трудових книжок містяться і в Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58.

Відповідно до пункту 1 Інструкції № 58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників підприємств, установ і організацій (надалі підприємств) усіх форм власності, які пропрацювали на них понад 5 днів, включаючи осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Відповідно до пункту 2.4 Інструкції № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Отже, з вищенаведених норм слідує, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу позивача за спірний період.

Також слід зазначити, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

З огляду на зазначене, слід дійти висновку, що власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, щодо якої такі порушення було вчинено, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.08.2019 року по справі № 654/890/17 (провадження № К/9901/22832/18).

Також варто зазначити, що трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.

Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

В постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.

З огляду на викладене, слід дійти висновку, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області протиправно не було зараховано ОСОБА_1 до страхового стажу вищезазначені спірні періоди роботи.

Суд наголошує, що основним документом для підтвердження стажу для призначення пенсії є трудова книжка.

Таким чином, суд не приймає до уваги доводи відповідача відносно того, що надана позивачем трудова книжка містить неточності та помилки, які не відповідають вимогам Інструкції №58, що є безумною підставою для визнання рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформленого листом № 5513-4632/Б-03/8-0400/20 від 14.04.2020 року «Про розгляд звернення» протиправним та його скасування, що в свою чергу є підставою для зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 спірні періоди та призначити пенсію за віком із зарахуванням до страхового стажу спірних періодів роботи, а саме з 27.07.1988 року по 24.10.1988 pік, з 01.10.1991 року по 09.11.1991 рік; з 15.03.1993 по 01.09.1995 року; з 04.01.1996 року по 05.05.1997 року; з 06.05.1997 по 04.02.1999 року, з дати звернення із заявою про призначення пенсії - 21.11.2019 р.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача про те, що позивачем пропущено строки звернення до суду із даним позовом, оскільки про порушення своїх прав щодо не призначення пенсії та неврахування до страхового стажу спірні періоди роботи він дізнався із Листа від 14.04.2020 №5513-4632/Б-03/8-0400/20, а з позовом до суду звернувся 12.02.2021р.

Крім того, суд звертає увагу, що у постанові Верховного Суду у справі №646/6250/17 зазначено, зокрема, що у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає виплачує пенсію, адміністративний позов може бути подано без обмеження будь-яким строком.

Окрім визначеного, суд звертає увагу на наступне. За приписами статті 6 КАС України, суд при вирішення справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

З огляду на викладене, позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 241-250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 26, ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком, яке оформлене у формі листа № 5513-4632/Б-03/8-0400/20 від 14.04.2020 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 спірні періоди роботи та призначити пенсію за віком із зарахуванням до страхового стажу вказаних спірних періодів роботи, а саме з 27.07.1988 року по 24.10.1988 pік, з 01.10.1991 року по 09.11.1991 рік; з 15.03.1993 по 01.09.1995 року; з 04.01.1996 року по 05.05.1997 року; з 06.05.1997 по 04.02.1999 року, з дати звернення із заявою про призначення пенсії - 21.11.2019 р.

Згідно ст.295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Турлакова