Ухвала суду № 98171981, 25.06.2021, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/4193/20

Провадження № 3/0203/125/2021

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2021 року м. Дніпро

Суддя Кіровського районного суду м. Дніпропетровська Вусик Є.О., за участі представника Дніпровської митниці Держмитслужби Красіна І.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривого Рогу, Дніпропетровської області, громадянина України, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 483 МК України, -

ВСТАНОВИЛА:

Відповідно до протоколу про порушення митних правил №0251/11000/20 від 18 серпня 2020 року 05.03.2020 року через міжнародний автомобільний пункт пропуску «Ягодин-Дорогуск», що розташований в зоні діяльності Волинської митниці Держмитслужби ОСОБА_1 ввіз на митну територію України легковий автомобіль «RENAULT CLIO». VIN-код НОМЕР_1 на підставі технічного паспорту транспортного засобу NОH-K-1-030/20-00171 від 30.01.2020, вартістю згідно договору купівлі-продажу від 27.02.2020 року 2000 Євро, який у подальшому, 11.03.2020 року, було оформлено у Дніпровській митниці Держмитслужби в митному режимі імпорту за митною декларацією типу ІМ40ДЕ № UA110080/2020/000976.

27.7.2020на адресу Дніпровської митниці Держмитслужби надійшов лист Департаменту запобігання та протидії контрабанді та порушенням митних правил від 27.07.2020 № 20/20-02-01/7.5/1662, яким направлено експортну декларацію, рахунок фактуру і зверненнямитних органів Литовської Республіки про надання адміністративної допомоги у проведенні перевірки законності ввезення до України зазначеного вище транспортного засобу.

Згідно договору купівлі-продажу від 27.02.2020 року, наданого у Волинську митницю Держмитслужби під час ввезення до України та у Дніпровську митницю Держмитслужби для митного оформлення транспортного засобу «RENAULT CLIO», VIN-код НОМЕР_1 вартість зазначеного автомобіля складає 2000 Євро (55 409,40 грн. по курсу НБУ на день переміщення транспортного засобу через митний кордон України - 05.03.2020), а відповідно до експортної декларації від 03.03.2020 № 20LTKC0100EK06D648 та рахунку-фактури від 03.03.2021 серія TMS № 00948, надісланих митними органами Литовської Республіки, вартість того самого автомобіля складає 3500 Євро (96 966.45 гри, по курсу НБУ на день переміщення транспортного засобу через митний кордон України - 05.03.2020).

Таким чином, митний орган дійшов висновку, що ОСОБА_1 перемістив транспортний засіб «RENAULT CLIO», VIN-код НОМЕР_1 через митний кордон України з приховуванням від митного контролю шляхом подання митному органу України як підстави для його переміщення договір купівлі-продажу від 27.02.2020 року, який містить неправдиві відомості, необхідні для визначення його митної вартості. Вказані дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 1 ст. 483 МК України.

Представник митниці в судовому засіданні просив визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України, та накласти на нього стягнення у виді штрафу у розмірі 100% вартості товару та конфіскації товару.

В судове засідання, будучи належним чином повідомленим про дату та час розгляду справи, особа, що притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , та його представник, адвокат Суботін Г.Г., не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили та не подали заяву про відкладення судового засідання, що не перешкоджає розгляду справи без їх участі.

Однак, у попередніх судових засіданнях адвокат Суботін Г.Г. надав суду пояснення по справі щодо порушення ОСОБА_1 митних правил та просив закрити провадження, оскільки відсутні подія і склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України.

Обґрунтовуючи свої пояснення, адвокат зазначив, що митними органами при складенні вказаного протоколу не надано жодної оцінки тому, що згідно рахунку-фактури від 03.03.2020 серії TMS № 00948 продавцем вказаного автомобіля зазначено компанію UAB «T&S mobile», хоча у договорі від 27.02.2020 продавцем вказано компанію VEHICLE DOCUMENTATION SERVICE CMBH, у якої і було придбано вказаний автомобіль ОСОБА_1 , що також підтверджується декларацією від 11.03.2020 №UA110080/2020/000976. Тому в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б свідчили про недійсність договору, укладеного 27.02.20 ОСОБА_1 із компанією VEHICLE DOCUMENTATION SERVICE CMBH. Крім того, рахунок-фактура від 03.03.2020 серії TMS № 00948 не містить підпису ОСОБА_1 .

Таким чином, митними органами не долучено відповідних доказів того, що вказаний автомобіль було придбано саме у UAB «T&S mobile", декларування автомобіля, подання документів щодо характеристик та вартості легкового автомобіля за договором доручення з покупцем (отримувачем товару) ОСОБА_1 , здійснювалось співробітником ФОП ОСОБА_2 громадянином ОСОБА_3 , а ОСОБА_1 був лише відповідальною особою за фінансове врегулювання.

Також, вказано, що підписання договору купівлі-продажу від 27.02.2020 продавцем підтверджується наявністю підпису останнього на договорі. Недостовірність та/або підробка підпису не встановлена та не доведена в установленому законодавством порядку.

Таким чином, наявні у справі докази, які безпосередньо дослідженні в судовому засіданні, не підтверджують факт скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України.

Допитаний у попередньому судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що придбав автомобіль «RENAULT CLIO» у Литві в автосалоні за 2000 Євро. Ким було подано експортну декларацію йому не відомо. При переміщенні транспортного засобу через митний кордон України ним було надано ті документи, які він отримав від працівників автосалону у Литві.

Суд, заслухавши думку представника Дніпровської митниці Держмитслужби, дослідивши пояснення представника особи, що притягається до адміністративної відповідальності, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, приходить до наступного висновку.

За змістом ст. 458 МК України, порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Згідно зі ст. 489 МК України та ст. 280 КУпАП, при розгляді справи підлягають з`ясуванню такі обставини: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують її відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Положеннями ч. 1 ст. 483 МК України передбачено відповідальність за переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів, або шляхом надання одним товарам вигляду інших, або з поданням митному органу як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи документів, одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять неправдиві відомості щодо найменування товарів, їх ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача, кількості вантажних місць, їх маркування та номерів, неправдиві відомості, необхідні для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості.

Зі змісту правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України, випливає, що об`єктивною стороною правопорушення є дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України, тобто, розуміється активна поведінка (вчинок) особи.

Переміщення предметів із приховуванням від митного контролю - це їх переміщення через митний кордон різними шляхами, зокрема, шляхом подання до митного органу України підроблених документів, які містять неправдиві дані.

Необхідно враховувати, що підставою для переміщення предметів через митний кордон є визначені нормативними актами документи, без яких неможливо одержати дозвіл митних органів на пропуск предметів через митний кордон. Законодавчими актами встановлено, зокрема, що це можуть бути митна декларація, контракт, коносамент, товарно-супровідні документи, дозвіл відповідних державних органів тощо.

Документами, що містять неправдиві дані, є такі, в яких відомості щодо суті угоди, найменування, асортименту, ваги, кількості чи вартості предметів, щодо їх відправника чи одержувача, щодо держави, з якої вони вивезені чи в яку переміщуються, тощо не відповідають дійсності.

Суб`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України, передбачає наявність прямого умислу, тобто винний у скоєнні злочину чітко розуміє та усвідомлює обставини і характер незаконного переміщення товарів, предметів і речовин через митну територію України і прагне їх ввезти на територію України з порушенням встановленого порядку чи вивезти з України.

Таким чином, правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 483 МК України, може бути вчинено лише умисно, коли особа знає, що документи, які вона надає митному органу, як підставу для переміщення товару - є підробленими, чи, одержані незаконним шляхом або містять неправдиві дані, але бажає таким чином незаконно перемістити товар.

Правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 483 МК України характеризується вчиненням одноразової дії у певний час, а саме під час подання органу доходів і зборів документів на митне оформлення товару, як підстави для переміщення таких товарів.

За змістом ст. 264 МК України, митна декларація приймається та реєструється органом доходів та зборів. Подання митної декларації повинно супроводжуватися наданням митному органу комерційних супровідних та інших необхідних документів, перелік яких визначений у ст. 335 цього Кодексу. Митна декларація приймається митним органом, якщо встановлено, що в ній містяться всі необхідні відомості, і до неї додано всі необхідні документи. Дата і час прийняття митної декларації фіксуються посадовою особою митного органу, що її прийняла шляхом її реєстрації. З моменту прийняття митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант, або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.

Так, відповідно до матеріалів справи вбачається, що 05.03.2020 року через міжнародний автомобільний пункт пропуску «Ягодин-Дорогуск», що розташований в зоні діяльності Волинської митниці Держмитслужби ОСОБА_1 ввіз на митну територію України легковий автомобіль «RENAULT CLIO». VIN-код НОМЕР_1 на підставі технічного паспорту транспортного засобу NОH-K-1-030/20-00171 від 30.01.2020, вартістю згідно договору купівлі-продажу від 27.02.2020 року 2000 Євро, який у подальшому, 11.03.2020 року, було оформлено у Дніпровській митниці Держмитслужби в митному режимі імпорту за митною декларацією типу ІМ40ДЕ № UA110080/2020/000976.

Волинською митницею Держмитслужби, перевіривши документи, подані для митного оформлення, не було виявлено порушень митних правил.

Підставою ж для складення протоколу про порушення митних правил, передбачених ч. 1 ст. 483 МК України, відносно ОСОБА_1 став лист Департаменту запобігання та протидії контрабанді та порушенням митних правил від 27.07.2020 № 20/20-02-01/7.5/1662, яким направлено експортну декларацію, рахунок фактуру і зверненнямитних органів Литовської Республіки про надання адміністративної допомоги у проведенні перевірки законності ввезення до України зазначеного вище транспортного засобу.

І лише на підставі вказаного листа митний орган дійшов висновку, що ОСОБА_1 здійснив дії, спрямовані на переміщення через митний кордон України транспортного засобу з приховуванням від митного контролю шляхом подання митному органу, як підстави для його переміщення документів, що містять неправдиві відомості, необхідні для визначення митної вартості.

В судовому засіданні було досліджено договір купівлі-продажу транспортного засобу «RENAULT CLIO» VIN-код НОМЕР_1 від 27.02.2020 року. Вказаний договір укладений між VEHICLE DOCUMENTATION SERVICE CMBH та ОСОБА_4 , що засвідчується підписами сторін. Вартість товару вказана в розмірі 2000 Євро (а.с. 15).

Разом з тим, в матеріалах справи міститься рахунок-фактура від 03.03.2020 серії TMS № 00948 (а.с. 11), згідно якого вартість того самого автомобіля зазначено у сумі 3500 євро.

Однак, суд звертає увагу, що згідно вказаного рахунку-фактури від 03.03.2020 серії TMS № 00948 продавцем вказаного автомобіля зазначено компанію UAB «T&S mobile», хоча у договорі від 27.02.2020 продавцем вказано компанію VEHICLE DOCUMENTATION SERVICE CMBH, у якої і було придбано вказаний автомобіль ОСОБА_1 , що також підтверджується декларацією від 11.03.2020 №UA110080/2020/000976, в якій вказано, що автомобіль було придбано за договором № б/н від 27.02.20 за 2000 Євро (а.с. 14), поданою співробітником ФОП ОСОБА_2 громадянином ОСОБА_3 для здійснення митних процедур по митному оформленню легкового автомобіля до Дніпровської митниці Держмитслужби. Так, згідно даної декларації вказаний автомобіль було придбано за договором № б/н від 27.02.20 за 2000 євро.

Крім того, рахунок-фактура від 03.03.2020 серії TMS № 00948 не містить підпису ОСОБА_1 . Про вказані обставини, також, було вказано і захисником під час судового засідання та в його письмових поясненнях.

Також, з експортної декларації від 03.03.2020, наданої від митних органів Литовської Республіки, не вбачається, що вона була подана, як самим ОСОБА_1 , так і будь-якою особою, уповноваженою від його імені.

Тобто, митний орган після отримання листа від митних органів Литовської Республіки, до якої було долучено експортну декларацію від 03.03.2020 та рахунок-фактуру від 03.03.2020 серії TMS № 00948, попри зазначені протиріччя у документах щодо істотних обставин, всеодно прийшов до висновку щодо необхідності складання протоколу про порушення митних правил відносно ОСОБА_1 .

Отже, суд наголошує, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б свідчили про недійсність договору, укладеного 27.02.20 ОСОБА_1 із компанією VEHICLE DOCUMENTATION SERVICE CMBH. Представниками митного органу в судовому засіданні під час доведення вини ОСОБА_1 не долучено належних доказів того, що вказаний автомобіль було придбано саме у UAB «T&S mobile».

Таким чином, встановлено, що договір купівлі-продажу транспортного засобу «RENAULT CLIO» VIN-код НОМЕР_1 від 27.02.2020 року, укладений між VEHICLE DOCUMENTATION SERVICE CMBH та ОСОБА_4 , містить всі істотні умови договору. Згідно матеріалів провадження зазначений автомобіль було ввезено на митну територію України через пункт пропуску «Ягодин-Дорогуск», що розташований в зоні діяльності Волинської митниці Держмитслужби, після чого було здійснено митні платежі.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до ст. 266 МК України ОСОБА_1 виконав вказані у цій статті обов`язки, оскільки всі необхідні відомості щодо вартості товару були зазначені у наданих для митного оформлення документах відповідно до умов укладеного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

А тому, у суду немає підстав вважати, що митному органу, як підставою переміщення та митного оформлення, було подано документи що містять неправдиві відомості щодо визначення митної вартості автомобіля.

Таким чином, з огляду на вищенаведене, митним органом не доведено обставин вчинення ОСОБА_1 дій, спрямованих на переміщення через митний кордон України транспортного засобу з приховуванням від митного контролю шляхом подання митному органу, як підстави для його переміщення договору купівлі-продажу від 27.02.2020 року, який містить неправдиві відомості, необхідні для визначення митної вартості автомобіля, а тому, є недоведеним наявність об`єктивної та суб`єктивної сторони інкримінованого адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 Митного Кодексу України.Вказаний висновок, який ґрунтується лише з отриманої інформації на підставі листа митних органів Литовської Республіки,не може бути підставою для складання протоколу про порушення митних правил, а тим паче, розглядатися, як доказ вини особи.

Крім того, відповідно до статті 25 Закону України «Про міжнародне приватне право» особистим законом юридичної особи вважається право держави місцезнаходження юридичної особи, тобто держави, у якій юридична особа зареєстрована або іншим чином створена згідно з правом цієї держави. Згідно статті 26 зазначеного Закону цивільна правоздатність та дієздатність юридичної особи визначається особистим законом юридичної особи. Звідси випливає, що дієздатність юридичної особи - Продавця регулюється виключно законодавством Литовської Республіки.

Митний кодекс України не передбачає будь-яких зобов`язань ані декларанта, ані будь-якого громадянина України щодо вивчення норм іноземного законодавства та здійснення перевірки їх дотримання Покупцем товару, зважаючи, зокрема, на відсутність правового механізму для такої перевірки та неможливість її здійснення громадянином України.

Таким чином, наявні у справі докази, які безпосередньо дослідженні в судовому засіданні, не підтверджують факт скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України.

Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також, на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Статтею 41 Конституції України гарантовано, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 8 Конституції України вбачається, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Відповідно до ст. 9 Конституції України та ст. 17 ЗУ «Про міжнародні договори» вбачається, що міжнародні договори, згода на обов`язковість яких дана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Якщо міжнародним договором встановлені інші права, ніж ті, які передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України.

Таким чином, в такому випадку міжнародно-правові норми мають пріоритетне значення.

17 липня 1997 року Україна ратифікувала Європейську Конвенцію «Про захист прав і основоположних свобод», а також Протоколи 1, 2, 4, 7, 11, які є невід`ємною частиною Конвенції, чим визнала її дію в національній правовій системі, а також обов`язковість рішень Європейського Суду з прав людини по всім питанням що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.

Відповідно до ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» кожна фізична чи юридична особа має право на повагу до своєї власності. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини у справі «Рисовський проти України», принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

Також, у рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Стіл та інші проти Сполученого Королівства» Європейський суд з прав людини вказує, що усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба з належною порадою, передбачити повною мірою за певних обставин наслідки, які може спричинити певна дія.

Принцип правової визначеності є необхідним елементом принципу верховенства права. В свою чергу, вимоги державного органу, які адресовані суб`єкту господарювання під час проходження тих чи інших адміністративних процедур, мають бути аналогічними із практикою застосування таких процедур і в інших умовах.

Згідно ч. 2 ст. 528 МК України, у справі про порушення митних правил суд (суддя) виносить одну з постанов, передбачених частиною першою статті 527 цього Кодексу.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 527 МК України, у справі про порушення митних правил суд (суддя), що розглядає справу, виносить, зокрема, постанову про закриття провадження у справі.

Провадження у справах про порушення митних правил, згідно ст. 487 МК України, здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Статтею 247 КУпАП встановлені обставини, що виключають провадження в справі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КпАП України, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю: за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Отже, розглянувши справу в межах протоколу про адміністративне правопорушення, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх належними та допустимими доказами, суд дійшов до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України, що є підставою для закриття провадження у справі згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного та, керуючись ст.ст. 9-11, 221, 247 252, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст. 483, 527, 528, 529 МК України, суддя, -

ПОСТАНОВИЛА:

Провадження у справі про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 Митного Кодексу України - закрити, за відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя Є.О. Вусик