Рішення № 98169646, 29.06.2021, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2021 року Справа № 915/456/21

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Адаховської В.С.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Миколаївська електропостачальна компанія” (54017, м. Миколаїв, вул. Погранична, 39/1; ідентифікаційний код 42129888)

до відповідача: Військової частини 3039 Національної гвардії України (54003, м. Миколаїв, вул. Косіора, буд. 2; ідентифікаційний код 23313925)

про: стягнення 1474,93 грн.

В С Т А Н О В И В:

07.04.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю “Миколаївська електропостачальна компанія” (далі – ТОВ “Миколаївська електропостачальна компанія”) звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою № 29/01-1469 від 06.04.2021 (вх. № 5185/21) про стягнення з Військової частини 3039 Національної гвардії України (далі – В/ч 3039) 1474,93 грн., у тому числі: 1179,95 грн. – пені та 294,98 грн. – 3% річних, нарахованих за несвоєчасну оплату планових рахунків за активну електроенергію за договором на постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №46/15 від 13.03.2020, а також 2270,00 грн. – судових витрат.

Ухвалою суду від 12.04.2021 вказану позовну заяву залишено без руху. Встановлено заявнику строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали.

22.04.2021 до суду від позивача, на виконання вимог ухвали суду від 12.04.2021, надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви № 29/01-1562 від 19.04.2021 (вх. №6060/21).

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 27.04.2021 прийнято вказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами. Надано сторонам строк для подання заяв по суті справи.

Сторонами не подавалось до суду заперечень проти розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження.

30.04.2021 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву б/н та б/номеру (вх. № 6627/21), в якому В/ч 3039 позовні вимоги не визнало та зазначає наступне:

- сплата пені та 3% річних з планових платежів не передбачена чинним законодавством України, що підтверджується п.п. 8 п. 5.2.1. Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2008 № 312 і судовим рішенням Вищого господарського суду України у справі № 920/423/13;

- відповідно до п. 15-1 постанови Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 641 відповідач як розпорядник бюджетних коштів не має права здійснювати попередні оплати послуг, тобто оплату планових платежів, на які позивач нарахував штрафні санкції;

- відповідно до пп. 4 п. 3 Перехідних положень Закону України № 530-ІХ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID– 19)” на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID– 19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги, у зв`язку з чим, позивач неправомірно нарахував та просить стягнути з відповідача штрафні санкції за планові (попередні) платежі.

Крім того, у відзиві відповідач просить суд, у разі задоволення позовних вимог, зменшити штрафні санкції на 99%, з посиланням, зокрема, на скрутне фінансове становище відповідача та положення ст. 233 ГК України, якими передбачене право суду на зменшення розміру неустойки.

У відповіді на відзив № 03/13-666 від 11.05.2021 позивач наполягає на задоволенні заявлених позовних вимог у повному обсязі та зазначає наступне:

- нарахування штрафних санкцій у разі несвоєчасної оплати платежів (зокрема планових) обумовлено в спірному договорі;

- посилання відповідача на постанову Вищого господарського суду України у справі №920/423/13 є некоректним, оскільки по-перше, предметом її розгляду є внесення змін до договору про постачання електричної енергії, а по-друге, правовідносини, що розглядалися судом у вказаній справі регулювались іншими нормативно-правовими актами, зокрема, Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими Постановою НКРЕКП №312 від 14.03.2018;

- посилання відповідача на пп. 4 п. 3 розділу ІІ Закону України № 530-ІХ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID– 19)”, також, є некоректними, оскільки даний Закон забороняє нарахування та стягнення неустойки за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

Крім того, позивач просить суд не брати до уваги доводи відповідача щодо неможливості сплати заборгованості у зв`язку з відсутністю коштів, як на підставу заперечень проти позову, оскільки такі твердження суперечать ст. ст. 525, 625 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України).

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.

Відповідно до пункту 13 розділу XVII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про ринок електричної енергії” (із змінами внесеними згідно із Законом № 2628-VIII від 23.11.2018), з 01.01.2019 ТОВ “Миколаївська електропостачальна компанія” є електропостачальником, який отримав ліцензію на провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії (згідно постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі – НКРЕКП) від 14.06.2018 № 429).

13.03.2020 між ТОВ “Миколаївська електропостачальна компанія”, як постачальником, та Військовою частиною 3039 Національної гвардії України, як споживачем, був укладений договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг за № 46/15 (далі – Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору цей Договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії виключно побутовим та малим непобутовим споживачам (далі – споживач) постачальником універсальних послуг (далі – постачальник) та укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України шляхом приєднання споживача до цього Договору, згідно із заявою-приєднанням, яка є додатком 1 до цього Договору.

Відповідно до п. 1.2 Договору умови цього Договору розроблені відповідно до Закону України “Про ринок електричної енергії” та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 312 (далі – ПРРЕЕ), та є однаковими для всіх споживачів.

Відповідно до п. 2.1 Договору за цим Договором постачальник продає електричну енергію за кодом ДК 021-2015:09310000-5 (електрична енергія) споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії.

Відповідно до п. 2.2 Договору обов`язковою умовою для постачання електричної енергії споживачу є наявність у споживача укладеного в установленому порядку з оператором системи договору про надання послуг з розподілу, на підставі якого споживач набуває право отримувати послугу з розподілу електричної енергії.

Відповідно до п. 3.4 Договору датою початку постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні.

Відповідно до п. 5.1 Договору загальна вартість цього Договору становить 1101666,67 грн., крім того ПДВ – 220333,33 грн., разом з ПДВ – 1322999,00 грн.

Відповідно до п. 5.2 Договору спосіб визначення ціни за електричну енергію зазначається в комерційній пропозиції постачальника.

Для одного об`єкта споживання (площадки вимірювання) застосовується один спосіб визначення ціни на електричну енергію.

Відповідно до п. 5.8 Договору розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.

Відповідно до п. 5.9 Договору розрахунки споживача за цим Договором здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника (далі – спецрахунок). При цьому, споживач не обмежується у праві здійснювати оплату за цим Договором через банківську платіжну систему, он-лайн переказ, поштовий переказ, внесення готівки через касу постачальника, та в інший не заборонений чинним законодавством спосіб. Оплата вартості електричної енергії за цим Договором здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування коштів на спецрахунок постачальника. Оплата вважається здійсненою після того, як на спецрахунок постачальника надійшла вся сума коштів. Спецрахунок постачальника зазначається у платіжних документах постачальника, у тому числі у разі його зміни.

Відповідно до п. 5.10 Договору оплата рахунка постачальника за цим Договором має бути здійснена споживачем у строки, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів від дати отримання споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного в комерційній пропозиції, прийнятої споживачем.

Відповідно до п. 5.11 Договору якщо споживач не здійснив оплату за цим Договором в строки, передбачені комерційною пропозицією, постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії споживачу у порядку, визначеному ПРРЕЕ (з урахуванням особливостей, встановлених для вразливих споживачів). У разі порушення споживачем строків оплати постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен прострочений день оплати за цим Договором. Споживач сплачує за вимогою постачальника пеню у розмірі, що зазначається у комерційній пропозиції.

Відповідно до п. 5.12 Договору у разі необхідності споживач має право один раз до 15 числа (включно) розрахункового місяця скоригувати очікуваний обсяг споживання електроененргії.

Відповідно до п. 5.13 Договору у разі виникнення у споживача заборгованості за постачання електричної енергії за цим Договором споживач повинен звернутися до постачальника із заявою про складення графіка погашення заборгованості на строк не більше 12 місяців та за вимогою постачальника подати довідки, які підтверджують неплатоспроможність Споживача. Графік погашення заборгованості оформляється додатком до цього Договору або окремим договором про реструктуризацію заборгованості. Укладення Сторонами та дотримання споживачем графіка погашення заборгованості не звільняє споживача від здійснення поточних платежів за цим Договором. У разі недотримання графіка погашення заборгованості або прострочення оплати поточних платежів постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії споживачу у порядку, визначеному цим Договором.

Відповідно до п. 5.14 Договору споживач здійснює оплату за послугу з розподілу (передачі) електричної енергії через постачальника, із зазначенням обраного способу оплати в комерційній пропозиції.

При виставленні рахунку за спожиту електричну енергію споживачу постачальник зобов`язаний окремо вказувати оплату за послугу з розподілу електричної енергії та оплату вартості електричної енергії.

Відповідно до п. 6.2 Договору споживач зобов`язаний зокрема забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього Договору та пов`язаних з постачанням електричної енергії послуг згідно з умовами цього Договору.

Відповідно до п. 13.1 Договору цей Договір набирає чинності з моменту підписання і укладається на строк до 31.12.2020 (включно), аде у будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань Відповідно до ч. 3 ст. 631 ЦК України сторони домовилися, що умови цього договору застосовуються до відносин між ними, які виникли з 10.03.2020.

Як вбачається з матеріалів справи, споживачем була підписана заява-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, яка є додатком 1 до вказаного Договору (а.с. 13).

13.03.2020 між ТОВ “Миколаївська електропостачальна компанія” та В/ч 3039 було укладено Комерційну пропозицію для бюджетних установ, яка є додатком № 2 до Договору (далі – Комерційна пропозиція) (а.с. 15, 16).

У відповідності до п. 2 Комерційної пропозиції, споживач протягом розрахункового періоду до 20 числа поточного місяця здійснює плановий платіж у розмірі 80% обсягу очікуваного споживання електричної енергії поточного розрахункового періоду на поточний рахунок.

Згідно п. 4 Комерційної пропозиції постачальник до 6 числа наступного за розрахунковим місяця надає споживачу рахунок на оплату та акту приймання-передавання товарної продукції за фактично спожиту електроенергію у попередньому місяці. Споживач має можливість самостійно формувати рахунок на оплату за спожиту електричну енергію, інші рахунки, за допомогою інтернет-магазину комунальних послуг: ok.energy.mk.ua (далі – сервіс). Споживач протягом одного робочого дня зобов`язаний підписати електронно-цифровим підписом (далі – ЕЦП) рахунок на оплату за спожиту електричну енергію, інші рахунки, “акти приймання – передавання товарної продукції” та після цього завантажити їх на сервіс. У разі не завантаження споживачем підписаних ЕЦП документів, вони вважаються підписаними з боку споживача без зауважень.

Платіжний документ формується постачальником безкоштовно, згідно з обраною комерційною пропозицією до Договору. Платіжні документи на оплату надаються споживачам у відповідних структурних підрозділах постачальника, через персональну сторінку споживача на web-сайті постачальника або електронною поштою, факсимільним зв`язком, поштовим зв`язком, кур`єром чи іншими способами з використанням інформаційних технологій у системі електронного документообігу у порядку, передбаченого Договором.

Якщо фактичне споживання електричної енергії виявиться більшим, ніж очікуване, різниця між сумою планових платежів та вартістю фактично спожитої електроенергії має бути сплачена протягом 5 операційних днів з дня формування/отримання рахунків за фактично використану у розрахунковому періоді електричну енергію.

Якщо фактичне споживання та вартість електричної енергії виявиться меншим ніж очікуване, надлишкові кошти зараховуються як оплата наступних платежів.

Сторони визнають, що електронний документ (сформований, підписаний з використанням цифрового підпису та переданий за допомогою сервісу) ідентичний за документацією та реквізитами з документом на папері, та кожен з документів є оригіналом і має однакову юридичну силу.

Відповідно до п. 6 Комерційної пропозиції до Договору у разі несвоєчасної оплати обумовлених даним додатком платежів, постачальник електричної енергії (позивач) проводить споживачу (відповідачу) нарахування за весь час прострочення:

- пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, що діяла в період, за який здійснюються нарахування;

- 3% річних з простроченої суми.

При цьому сума боргу повинна бути сплачена споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції.

Пеня, 3 % річних та інфляційні нарахування сплачуються на поточний рахунок постачальника електричної енергії, який вказується в рахунках, протягом 5 операційних днів з дня їх отримання.

Позивачем, на виконання умов Договору та Комерційної пропозиції, були виставлені відповідачу рахунки на оплату планових платежів електричної енергії (а.с. 17-20), а саме:

- рахунок № 46/15/9/1/П1 на суму 88002,34 грн., з терміном сплати до 21.09.2020;

- рахунок № 46/15/10/1/П1 на суму 85136,34 грн., з терміном сплати до 20.10.2020;

- рахунок № 46/15/11/1/П1 на суму 85704,76 грн., з терміном сплати до 20.11.2020;

- рахунок № 46/15/12/1/П1 на суму 101326,72 грн., з терміном сплати до 21.12.2020.

Зазначені рахунки отримано відповідачем, що підтверджується підписами представників відповідача на вказаних рахунках, але відповідачем не було проведено оплату за вказаними рахунками.

У зв`язку з тим, що відповідачем не було здійснено оплату за виставленими рахунками на оплату планових платежів, позивач виставив відповідачеві рахунки щодо сплати пені, 3% річних та інфляційних втрат (а.с. 24-27), а саме:

- рахунок № 46/15/9/2 на суму 360,66 грн., з терміном сплати до 12.10.2020;

- рахунок № 46/15/10/2 на суму 730,15 грн., з терміном сплати до 13.11.2020;

- рахунок № 46/15/11/2 на суму 865,40 грн., з терміном сплати до 09.12.2020;

- рахунок № 46/15/1/2 на суму 874,68 грн., з терміном сплати до 19.02.2021.

Зазначені рахунки отримано відповідачем, що підтверджується підписами представників відповідача на вказаних рахунках, але відповідачем не було проведено оплату за вказаними рахунками.

Відповідач, всупереч умовам Договору та Комерційної пропозиції до Договору, не розрахувався за плановими платежами за електричну енергію, що і зумовило звернення позивача до суду з позовом про стягнення пені та 3% річних.

На підставі ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі Договору виникло господарське зобов`язання, яке в силу ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 Господарського кодексу (далі – ГК України) має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вже зазначалося, відповідно до п. 2 Комерційної пропозиції, що є додатком № 2 до Договору, відповідач протягом розрахункового періоду до 20 числа поточного місяця здійснює плановий платіж у розмірі вартості 80% обсягу очікуваного споживання електричної енергії поточного розрахункового періоду на поточний рахунок.

Пунктом 4.7. ПРРЕЕ передбачено, що оплата електричної енергії здійснюється споживачем виходячи з умов відповідного договору про постачання електричної енергії і може, зокрема, бути у формі планових платежів з наступним перерахунком (остаточним розрахунком), що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку.

При цьому, пунктом 6 Комерційної пропозиції передбачено право постачальника (позивача) нараховувати пеню, 3% річних та інфляційні нарахування у разі несвоєчасної оплати обумовлених даним Додатком платежів, тобто, в тому числі, і планових платежів. Зазначені умови викладені в Комерційній пропозиції, що узгоджується з пунктом 4.17 ПРРЕЕ.

Відповідно до п. 4.17 ПРРЕЕ за несвоєчасну оплату передбачених договором (комерційною пропозицією) платежів понад обумовлений термін споживач сплачує неустойку (пеню) та інші платежі згідно з законодавством та договором.

Відповідно до пункту 4.9. ПРРЕЕ у разі застосування порядку розрахунків плановими платежами величина планового платежу (або порядок її визначення), терміни здійснення планових платежів та остаточного розрахунку, початок та тривалість розрахункового періоду, кількість планових періодів, що входять до складу розрахункового періоду, та їх тривалість зазначаються у комерційній пропозиції електропостачальника.

Після закінчення розрахункового періоду, обумовленого в комерційній пропозиції, здійснюється коригування обсягів оплати, що була здійснена за цей розрахунковий період, відповідно до фактичного обсягу спожитої електричної енергії протягом відповідного розрахункового періоду.

За результатами коригування перший плановий платіж наступного розрахункового періоду збільшується або зменшується на відповідну величину.

Пунктом 4 Комерційної пропозиції передбачено, що постачальник до 6 числа наступного за розрахунковим місяця надає споживачу рахунок на оплату за фактично спожиту електроенергію у попередньому місяці.

Якщо фактичне споживання електричної енергії виявиться більшим ніж очікуване, різниця між сумою планових платежів та вартістю фактично спожитої електроенергії має бути сплачена протягом 5 операційних днів з дня формування/отримання рахунків за фактично використану у розрахунковому періоді електричну енергію.

Якщо фактичне споживання електричної енергії виявиться меншим ніж очікуване, надлишкові кошти зараховуються як оплата наступних платежів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов`язань по плановим платежам за електричну енергію за період з вересня по грудень 2020 року була нарахована пеня на загальну суму 1179,95 грн. і 3% річних на загальну суму 294,98 грн. за загальний період з 22.09.2020 по 31.12.2020.

Щодо вимоги про стягнення 3% річних у сумі 294,98 грн., слід зазначити наступне.

За приписами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні та проценти, що сплачуються відповідно до ст. 625 ЦК України, складають зміст додаткових вимог, оскільки законодавець опосередковано визнає їх мірами відповідальності (відповідальність за порушення грошового зобов`язання).

Як інфляційні нарахування на суму боргу, так і сплата трьох відсотків річних від простроченої суми, не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора у зв`язку зі знеціненням коштів внаслідок інфляційних процесів та компенсації користування цими коштами.

Стаття 625 ЦК України застосовується до всіх грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов`язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов`язання.

Відповідно до п. 6 Комерційної пропозиції до Договору у разі несвоєчасної оплати обумовлених даним додатком платежів, постачальник електричної енергії (позивач) проводить споживачу (відповідачу) нарахування за весь час прострочення, зокрема, 3% річних з простроченої суми.

На підставі п. 6 Комерційної пропозиції до Договору та ст. 625 ЦК України позивач цілком правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних.

У зв`язку з вищевикладеним відповідачу за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань по оплаті рахунків за електричну енергію по плановим платежам за період вересень 2020 – грудень 2020 позивачем було нараховано 3% річних на загальну суму 294,98 грн. за загальний період з 22.09.2020 року по 31.12.2020 року по кожному з рахунків:

- з 22.09.2020 по 30.09.2020 на суму заборгованості 88002,34 грн. (по рахунку №46/15/9/1 від 04.09.2020) було нараховано 3% річних у сумі 64,92 грн.;

- з 21.10.2020 по 31.10.2020 на суму заборгованості 85136,34 грн. (по рахунку №46/15/10/1/П1 від 05.10.2020) було нараховано 3% річних у сумі 76,76 грн.;

- з 21.11.2020 по 30.11.2020 на суму заборгованості 85704,76 грн. (по рахунку №46/15/11/1/П1 від 06.11.2020) було нараховано 3% річних у сумі 70,25 грн.;

- з 22.12.2020 по 31.12.2020 на суму заборгованості 101326,72 грн. (по рахунку №46/15/12/1/П1 від 03.12.2020) було нараховано 3% річних у сумі 83,05 грн.

Детальний розрахунок 3% річних міститься в матеріалах справи (а.с. 22).

Перевіривши розрахунок 3% річних за допомогою програми “ipLex”, суд дійшов висновку, що розрахунок є арифметично вірним, а позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягаючими задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення пені в сумі 1179,95 грн., слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

За приписами ч. 1 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Крім того, відповідно до п. 5.11 Договору у разі порушення споживачем (відповідачем) строків оплати за Договором постачальник (позивач) має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен прострочений день оплати за цим Договором.

Відповідно до п. 6 Комерційної пропозиції до Договору у разі несвоєчасної оплати обумовлених даним додатком платежів, постачальник (позивач) електричної енергії проводить споживачу (відповідачу) нарахування за весь час прострочення, зокрема, пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, що діяла в період, за який здійснюються нарахування.

У зв`язку з вищевикладеним відповідачу за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань по оплаті рахунків за електричну енергію по плановим платежам за період вересень 2020 – грудень 2020 позивачем було нараховано пеню на загальну суму 1179,95 грн. за загальний період з 22.09.2020 року по 31.12.2020 року по кожному з рахунків:

- з 22.09.2020 по 30.09.2020 на суму заборгованості 88002,34 грн. (по рахунку №46/15/9/1 від 04.09.2020) була нарахована пеня в сумі 259,68 грн., виходячи з подвійної облікової ставки НБУ;

- з 21.10.2020 по 31.10.2020 на суму заборгованості 85136,34 грн. (по рахунку №46/15/10/1/П1 від 05.10.2020) була нарахована пеня в сумі 307,05 грн., виходячи з подвійної облікової ставки НБУ;

- з 21.11.2020 по 30.11.2020 на суму заборгованості 85704,76 грн. (по рахунку №46/15/11/1/П1 від 06.11.2020) була нарахована пеня в сумі 281,00 грн., виходячи з подвійної облікової ставки НБУ;

- з 22.12.2020 по 31.12.2020 на суму заборгованості 101326,72 грн. (по рахунку №46/15/12/1/П1 від 03.12.2020) була нарахована пеня в сумі 332,22 грн., виходячи з подвійної облікової ставки НБУ.

Детальний розрахунок пені міститься в матеріалах справи (а.с. 21).

Перевіривши розрахунок пені за допомогою програми “ipLex”, суд дійшов висновку, що розрахунок є арифметично вірним.

Відповідач у наданому до суду відзиві просить суд зменшити штрафні санкції на 99%.

В обґрунтування зменшення штрафних санкцій відповідач посилається на його скрутне фінансове становище, оскільки держава не в повній мірі та з запізненням виділяє кошти для оплати рахунків за Договором, а також на те, що В/ч 3039 є стратегічно важливою та соціально значущою, яка призначена для виконання завдань із захисту та охорони життя, прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави від злочинних та інших протиправних посягань, охорони громадського порядку та забезпечення громадської безпеки.

Позивач у відповіді на відзив заперечує щодо задоволення клопотання відповідача, вважаючи його необґрунтованим та безпідставним, оскільки несвоєчасна оплата відповідачем платежів за спожиту електричну енергію має негативні наслідки фінансового характеру для позивача, що в свою чергу може ускладнити або поставити під загрозу постачання електричної енергії всім споживачам позивача; відповідач систематично порушував умови договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з приписами ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Зі змісту ст. 233 ГК України, ч. 3 ст. 551 ЦК України випливає, що вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінюючи надані сторонами докази та обставини справи і їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, також повинен ґрунтуватися на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність і розумність (п. 6 ст. 3 ЦК України), та засадах господарського судочинства, визначених ст. 2 ГПК України.

Аналогічний правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 27.03.2019 у справі №912/1703/18.

Законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення пені, і дане питання вирішується господарським судом згідно зі ст. 86 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена в рішенні Конституційного Суду України від 11 липня 2013 року №7-рп/2013.

Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (частина шоста статті 3 ЦК України).

Згідно з частинами 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Так, зменшення розміру пені є правом суду, розмір такого зменшення ґрунтується на обставинах справи, встановлених судом при дослідженні поданих сторонами доказів, тому саме суд на власний розсуд вирішує питання про наявність в даному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 15.03.2019 року у справі №910/3652/18 зазначив, що вирішення питання зменшення належних до сплати штрафних санкцій перебуває в межах дискреційних повноважень господарських судів.

Керуючись вказаними нормами права, господарський суд здійснив оцінку ступеня вини відповідача в простроченні виконання зобов`язання за Договором, взявши до уваги, що відповідач є стратегічно важливим та соціально значущим об`єктом та, оскільки, в матеріалах справи відсутні докази понесення позивачем значних негативних наслідків внаслідок порушення відповідачем свого зобов`язання з оплати заборгованості по Договору, а також враховуючи інтереси обох сторін, суд вважає за можливе зменшити розмір стягуваної пені на 50% (1179,95 грн. – 50%) до 589,98 грн.

Також, на думку суду, застосоване судом зменшення не суперечить принципу юридичної рівності учасників спору і не свідчить про явне заниження суми неустойки.

У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Щодо твердження відповідача про відсутність підстав для нарахування позивачем штрафних санкцій на несплату планових платежів з посиланням на п. 15.1 постанови Кабінету Міністрів України № 641 від 22.07.2020 “Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2”, яким заборонено на період дії карантину здійснення розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти, а Державній казначейській службі здійснення відповідних платежів, крім вичерпного переліку випадків, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1.1.2. ПРРЕЕ у цих Правилах терміни вживаються в таких значеннях, зокрема: попередня оплата – оплата до початку розрахункового або планового періоду повної вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії у найближчому наступному періоді; планові платежі – перерахування коштів частинами з певною періодичністю (плановий період) протягом розрахункових періодів (розрахункового періоду).

Тобто, терміни “попередня оплата” та “планові платежі” містять різне значення та по суті мають різну правову природу. При цьому, умовами Комерційної пропозиції передбачено обов`язок відповідача здійснювати оплату саме планових платежів у строк до 20-го числа поточного місяця у розмірі 80% обсягу очікуваного споживання електричної енергії поточного розрахункового періоду на поточний рахунок. Умов щодо здійснення попередньої оплати вказана комерційна пропозиція не містить. У зв`язку з чим посилання відповідача на п. 15.1 постанови Кабінету Міністрів України № 641 від 22.07.2020 “Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2”, як на заборону відповідачу здійснювати планові платежі за Договором є помилковим.

Крім того, суд погоджується з позивачем, що відповідач беззаперечно погодився на умови, викладені в Договорі на постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг та в Комерційній пропозиції до Договору, умови щодо нарахування штрафних санкцій у разі несвоєчасної оплати обумовлених Договором платежів (зокрема планових) не оспорив.

Також, суд погоджується з позивачем про незастосування до даних правовідносин положень пп. 4 п. 3 розділу ІІ Закону України № 530-ІХ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID– 19)”, оскільки даний Закон забороняє нарахування та стягнення неустойки за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги, адже позивач не надавав відповідачу житлово-комунальні послуги.

Посилання відповідача на постанову Вищого господарського суду України від 03.09.2013 у справі № 920/423/13 як на доказ неправомірності нарахування позивачем штрафних санкцій за несвоєчасну сплату планових платежів судом не приймається, оскільки по-перше, предметом її розгляду є внесення змін до договору про постачання електричної енергії, а по-друге, правовідносини, що розглядалися судом у вказаній справі регулювались іншими нормативно-правовими актами, зокрема Правилами користування електричної енергії, затвердженими НКРЕКП № 28 від 31.07.1996, які на момент виникнення спірних правовідносин у даній справі втратили чинність, тоді як спірні правовідносини в даній справі регулюються Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України № 312 від 14.03.2018.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі “Проніна проти України” у рішенні від 18.07.2006 та у справі “Трофимчук проти України” у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10.02.2010 р. (заява №4909/04), відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами у справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень сторін судом до уваги не береться, оскільки не спростовують наведених вище висновків.

Згідно ст. 129 ГПК України, сплачений позивачем судовий збір у сумі 2270,00 грн. підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача, однак, без урахування зменшення судом суми пені.

Керуючись ст. ст. 129, 233, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд, –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Військової частини 3039 Національної гвардії України (54003, м.Миколаїв, вул. Косіора, буд. 2; ідентифікаційний код 23313925) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Миколаївська електропостачальна компанія” (54017, м.Миколаїв, вул. Погранична, 39/1; ідентифікаційний код 42129888) 589,98 грн. – пені, 294,98 грн. – 3% річних на поточний рахунок № НОМЕР_1 в Миколаївському РУ АТ КБ Приватбанк, а також судового збору в сумі 2270,00 грн. на поточний рахунок № НОМЕР_2 в Миколаївському РУ АТ КБ Приватбанк.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ “Перехідні положення” Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 05.07.2021 року.

Суддя В.С. Адаховська