Рішення № 98169594, 23.06.2021, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.06.2021 справа № 914/541/21

місто Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., за участі секретаря судового засідання Прокопів І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк «Львів», м.Львів

до відповідача-1 Фізичної особи-підприємця Янчука Романа Івановича, м.Львів

до відповідача-2 ОСОБА_1 , м.Львів

про солідарне стягнення 366 499,22 грн заборгованості.

За участю представників:

від позивача: не з`явився;

від відповідача-1: Сливка В.В. – адвокат (ордер на надання правничої (правової) допомоги серія ВС №107049 від 22.04.2021р.; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ЛВ №000254 від 20.08.2015 р.);

від відповідача-2: не з`явився.

Процес.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк «Львів» до відповідача-1 Фізичної особи-підприємця Янчука Романа Івановича до відповідача-2 ОСОБА_1 про солідарне стягнення 366 499,22 грн заборгованості по кредитному договору, з яких 274 462,31 грн основний борг, 92 036,91 грн заборгованість по відсотках.

09.03.2021 суд звернувся до Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС у Львівській області із запитом про надання інформації про реєстрацію місця проживання (перебування) та інші персональні дані, що містяться в картотеці реєстраційного обліку щодо фізичної особи ОСОБА_1 .

19.03.2021 р. від Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС у Львівській області надійшла відповідь (вх.№6797/21), в якій зазначається, що станом на 16.03.2021 р. за відомостями відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС у Львівській області місце проживання ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 - АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 23.03.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 14.04.2021.

Ухвалою від 14.04.2021 суд постановив відкласти підготовче засідання на 12.05.2021.

Ухвалою від 12.05.2021 суд постановив продовжити строк підготовчого провадження на тридцять днів - до 23.06.2021, відкласти підготовче засідання на 02.06.2021.

Ухвалою від 02.06.2021 суд постановив закрити підготовче провадження у справі та призначити справу до судового розгляду по суті на 23.06.2021.

08.06.2021 до канцелярії суду від відповідачів надійшла заява про визнання позову (вх.№13407/21). У поданій заяві відповідачі просять прийняти визнання всіх позовних вимог у справі №914/541/21 за позовною заявою АТ АКБ «Львів».

Позивач явки повноважного представника в судове засідання 23.06.2021 для розгляду справи по суті не забезпечив. Заяви, клопотання, не надходили. У позовній заяві представник позивача просив суд проводити розгляд справи за його відсутності на підставі наявних матеріалів справи.

Представник відповідача-1 в судове засідання 23.06.2021 для розгляду справи по суті з`явився, в судовому засіданні підтримав подану заяву про визнання позову.

Відповідач-2 явки повноважного представника в судове засідання 23.06.2021 для розгляду справи по суті не забезпечив.

Ухвала суду від 02.06.2021 про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті на 23.06.2021 надсилалася відповідачу-2 на адресу вказану у позовній заяві та у відповіді Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС у Львівській області (вх.№6797/21 від 19.03.2021), а саме: АДРЕСА_2 .

Як вбачається з інформації, що знаходиться на веб-сайті акціонерного товариства «Укрпошта» поштове відправлення 07.06.2021 відправлено до точки видачі/доставки – відповідачу-2 ( ОСОБА_1 ) (місце виконання операції – м.Львів, індекс – 79053). 15.06.2021 року поштове відправлення за номером 7901413942058 вручене адресату/відповідачу-2 за адресою вказаною у позовній заяві та у відповіді Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС у Львівській області (вх.№6797/21 від 19.03.2021).

Слід зазначити, що ухвалою суду від 02.06.2021 явка представників учасників справи не визнавалась обов`язковою.

Згідно частин 1 та 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Суд вважає, що ним було виконано вимоги Господарського процесуального кодексу України стосовно належного повідомлення учасників справи про час і місце розгляду справи. Враховуючи належне повідомлення учасників справи про дату судового засідання, беручи до уваги клопотання представника позивача про розгляд заяви без його участі, достатність документів наявних у матеріалах справи для вирішення спору по суті, суд не вважає відсутність представників позивача та відповідача-2 перешкодою для вирішення спору по суті.

Відводів складу суду та секретарю судового засідання сторонами не заявлено.

У судовому засіданні 23.06.2021 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору та правова позиція сторін.

Позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 07.10.2019 між позивачем (банком) та відповідачем-1 (позичальником) укладено кредитний договір №386/В/2019, на виконання якого відповідачеві-1 було видано кредит у розмірі 300 000,00 грн із процентною ставкою 36% з датою повернення 06.10.2022. У додатку №1 до договору сторонами узгоджено графік погашення кредиту.

Також, 07.10.2019 між банком та ОСОБА_1 як поручителем укладено договір поруки №386/В/2019/Р-1, за яким відповідач-2 поручився перед кредитором (банком) за виконання боржником (відповідачем-1) зобов`язань за кредитним договором 386/В/2019 від 07.10.2019.

На підставі додаткової угоди від 26.03.2020р. б/н до кредитного договору, сторонами погоджено зміни в умовах кредитування та викладено графік повернення кредиту у новій редакції.

Відповідач-1 належним чином взятих на себе зобов`язань за кредитним договором не виконав, у результаті чого утворилася заборгованість по основному боргу - 274 462,31 грн та по відсотках - 92 036,91 грн. Наведене послугувало підставою звернення АТ АКБ «Львів» до суду з цим позовом про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості.

Позиція відповідачів.

Відповідачі 1, 2 відзиву на позовну заяву у строк, визначений законом і судом, не подали, проте 08.06.2021 до канцелярії суду від відповідачів надійшла спільно підписана заява про визнання позову (вх.№13407/21). У вказаній заяві відповідачі просять прийняти визнання всіх позовних вимог у справі №914/541/21 за позовною заявою АТ АКБ «Львів».

Обставини встановлені судом.

07.10.2019 між позивачем (банком) та відповідачем-1 (позичальником) укладено кредитний договір №386/В/2019 (надалі – договір), відповідно до п. 2.1.-2.1.6. якого банк видає позичальнику кредит, а позичальник приймає його на наступних умовах: розмір та валюта кредиту – 300 000,00 грн (п.2.1.1.); призначення кредиту – поповнення обігових коштів (п.2.1.2.); процентна ставка – 36% (п.2.1.3.); дата повернення кредиту – 06.10.2022 (п.2.1.4.); порядок видачі кредиту – безготівково на поточний рахунок позичальника (п.2.1.5.); графік повернення кредиту – згідно графіка погашення (п.2.1.6.).

Згідно з п.п.2.4.-2.6. договору, кредит видається на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності та цільового характеру використання. Для обліку виданих кредитних коштів банк відкриває позичковий рахунок № НОМЕР_1 . Датою видачі кредиту вважається день списання коштів з позичкового рахунку (утворення строкової заборгованості по позичковому рахунку).

Відповідно до п.п.4.1.1.-4.1.3. договору сторони погодили, що за надання кредиту позичальник сплачує банку наступні комісії, встановлені тарифами банку: за розгляд кредитної заявки – 1 000,00 грн, сплачується в день видачі кредитних коштів; за видачу кредиту – 2%, сплачується в день видачі кредитних коштів; інші комісії – відповідно до діючих тарифів банку; комісії, встановлені в іноземній валюті, сплачуються клієнтом в національній валюті за курсом НБУ, згідно порядку сплати, передбаченим тарифами банку.

Згідно з п.4.2. договору проценти за користування кредитом нараховуються щомісячно на суму заборгованості по кредиту за методом «факт/360» (фактична кількість днів у місяці, але умовно 360 днів у році), за ставкою, визначеною у п.2.1.3. цього договору з моменту видачі кредиту до терміну, вказаному в п.2.1.4. цього договору.

Відповідно до 4.3. договору нарахування процентів та комісій за користування кредитом може бути припинене раніше, ніж до настання терміну, вказаного в п.2.1.4. цього договору, у випадках передбачених законодавством України, внутрішніми положеннями банку або за згодою сторін.

У додатку 1 до договору №386/В/2019 від 07.10.2019 сторонами узгоджено графік погашення кредиту.

26.03.2019 між позивачем (банком) та відповідачем-1 (позичальником) укладено додаткову угоду до кредитного договору №386/В/2019 від 07.10.2019. На підставі п.п.1-3, 7 додаткової угоди від 26.03.2020 до договору сторонами погоджено, зокрема, наступні зміни в умовах кредитування за кредитним договором.

Банк надає позичальнику відтермінування повернення отриманого позичальником кредиту та відтермінування сплати відсотків за користування кредитом, на термін – з 01.04.2020 по 30.09.2020 (п.1 додаткової угоди).

У зв`язку з відтермінуванням, позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом у порядку та відповідно до графіку повернення кредиту за кредитним договором, викладеного в новій редакції, який погоджено сторонами та який складає невід`ємну частину цієї додаткової угоди (п.2 додаткової угоди).

Під час відтермінування, відсотки продовжують нараховуватися банком у відповідності до умов кредитного договору. Позичальник зобов`язується сплатити відсотки, нараховані за час відтермінування, в порядку та згідно графіку повернення кредиту за кредитним договором, викладеного у новій редакції або при повному погашенні кредиту, якщо таке матиме місце в період відтермінування (п.3 додаткової угоди).

У період відтермінування умови та положення кредитного договору зберігають свою чинність і діють у частині, яка не суперечить умовам і положенням цієї додаткової угоди (п.7 додаткової угоди).

У матеріалах справи наявна нова редакція графіку погашення кредитного договору №386/В/2019 від 07.10.2019, який був підписаний сторонами 26.03.2020 за результатами укладення додаткової угоди до договору.

На виконання умов договору позивачем було перераховано на рахунок відповідача-1 кредитні кошти у розмірі 300 000,00 грн, згідно меморіального ордера №181951 від 07.10.2019.

Відповідно до п.5.1. договору, позичальник зобов`язаний повернути банку кредит у повному обсязі в порядку і терміни, передбачені цим договором та/або додатками до нього.

Пунктом 5.6. договору сторони погодили, що погашення заборгованості за цим договором здійснюється у наступній черговості: пеня, штрафи та інші види неустойки; прострочені платежі по сплаті процентів і комісій за користування кредитом; строкові платежі по сплаті нарахованих процентів і комісій за користування кредитом, термін сплати яких наступає в поточному місяці; прострочені платежі по поверненню кредиту (основного боргу); строкові платежі по поверненню кредиту (основного боргу) за поточний місяць; строкові платежі по поверненню кредиту (основного боргу) на наступний місяць/місяці.

З метою забезпечення виконання відповідачем-1 зобов`язань за договором, 07.10.2019 між АТ АКБ «Львів» та фізичною особою ОСОБА_1 (відповідачем-2) було укладено договір поруки №386/В/2019/Р-1 (надалі – договір поруки), відповідно до умов п.1.2. якого поручитель зобов`язався відповідати перед кредитором за належне, своєчасне та повне виконання відповідачем-1 усіх зобов`язань за кредитним договором, в тому числі зобов`язань, які можуть виникнути у майбутньому, в зв`язку зі зміною умов кредитного договору, включаючи випадки збільшення кредитних зобов`язань позичальника, пов`язані зі збільшенням суми кредиту, збільшенням розміру відсотків за користування кредитними коштами, збільшення терміну кредитування та інше.

За умовами п.п.2.1.-2.3. договору поруки, поручитель приймає на себе зобов`язання, у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором, погасити в повному обсязі: а) заборгованість по кредитному договору; б) нараховані відсотки, неустойку (штраф, пеню), передбачені умовами кредитного договору, а також інші боргові зобов`язання, що виникають з умов кредитного договору та додатків до нього, які укладені чи будуть укладені в майбутньому. Поручитель та позичальник несуть солідарну відповідальність перед кредитором. Кредитор має право вимагати виконання зобов`язань за кредитним договором від позичальника та поручителя як разом, так і від кожного з них окремо. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і позичальник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, тощо.

Відповідно до п.п.2.5.-2.6. договору поруки у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором в цілому чи в будь-якій його частині, кредитор має право пред`явити вимогу до поручителя про погашення поручителем заборгованості в об`ємі боргових зобов`язань позичальника перед кредитором, що обумовлені кредитним договором. Поручитель зобов`язаний виконати взяті на себе зобов`язання по цьому договору, не пізніше 7 (семи) банківських днів з моменту отримання повідомлення від кредитора про невиконання позичальником зобов`язання (його частини) і необхідності їх виконання поручителем.

Згідно з п.2.8. договору поруки повідомлення, що направляється кредитором поручителю, виконується у письмовій формі і вважається таким, що отримано поручителем, якщо воно надіслано рекомендованим чи цінним листом на адресу поручителя, зазначену в цьому договорі чи надано йому особисто.

Як вбачається із матеріалів справи, у зв`язку з допущенням позичальником прострочення внесення платежів по поверненню кредиту та процентів за користування кредитом, 09.12.2020 позивачем рекомендованими відправленнями надіслано на адресу позичальника та поручителя листи-вимоги вих. №1090/0-14 від 04.12.2020 та №1091/0-14 від 04.12.2020 щодо дострокового повернення кредитної заборгованості та заборгованості за процентами.

Зважаючи на те, що вимоги банку вих. №1090/0-14 від 04.12.2020 та №1091/0-14 від 04.12.2020 добровільно відповідачами виконані не були, позивач звернувся до господарського суду з вимогою про солідарне стягнення з відповідачів 366 499,22 грн заборгованості за кредитним договором, з яких 274 462,31 грн основний борг, 92 036,91 грн заборгованість по відсотках.

Станом на день розгляду справи, докази сплати відповідачами заявленої до стягнення суми боргу, у матеріалах справи відсутні.

В ході розгляду даної справи відповідачі повністю визнали позовні вимоги, про що подали спільно підписану заяву.

Висновки суду.

Статтею 20 Господарського процесуального кодексу України визначено предметну та суб`єктну юрисдикцію господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції. Так, за частиною першою цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) ФОП.

Статтею 45 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що сторонами в судовому процесі – позивачами і відповідачами – можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто і фізичні особи, які не є підприємцями.

Отже, враховуючи викладене, з набранням чинності Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII до юрисдикції господарських судів належать спори щодо розгляду спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи.

Аналогічна позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 02.10.2018 у справі №910/1733/18.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є зокрема, договори та інші правочини.

Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Правовідносини між сторонами виникли на підставі укладеного між позивачем та відповідачем-1 кредитного договору №386/В/2019.

Відповідно до частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (“Позика”), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 1 статті 1048 Цивільного кодексу України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Банк видав відповідачу-1 кредит в сумі 300 000,00 грн. Факт виплати банком кредитних коштів підтверджується меморіальним ордером №181951 від 07.10.2019 та не заперечується відповідачем-1.

Призначення кредиту – поповнення обігових коштів (п.2.1.2.); процентна ставка – 36% (п.2.1.3.); дата повернення кредиту – 06.10.2022 (п.2.1.4.); порядок видачі кредиту – безготівково на поточний рахунок позичальника (п.2.1.5.); графік повернення кредиту – згідно графіка погашення (п.2.1.6.).

Згідно положень частини 3 статті 346 Господарського кодексу України кредити надаються банками під відсоток. Надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків передбачених законом. Вказане узгоджується з положенням статті 1054 Цивільного кодексу України.

Згідно частини 1, частини 2 статті 1056-1 Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно частини 1, частини 3 статті 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України визначено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Статтею 553 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Як встановлено судом, з метою забезпечення виконання відповідачем-1 зобов`язань за кредитним договором №386/В/2019, 07.10.2019 між позивачем (кредитором) та відповідачем-2 (поручителем) укладено договір поруки №386/В/2019/Р-1, згідно якого поручитель взяв на себе зобов`язання відповідати перед кредитором, на засадах солідарного боржника, за виконання в повному обсязі відповідачем-1 зобов`язань за кредитним договором №386/В/2019.

Відповідно до частини 1, частини 2 статті 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

У відповідності із статтею 193 Господарського кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 Цивільного кодексу України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами частини 1 статті 543 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Відповідачі у заяві (вх.№13407/21 від 08.06.2021) повністю визнали позовні вимоги позивача про стягнення 366 499,22 грн заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до ч.1 ст.191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Згідно ч.3 ст.191 ГПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Слід зазначити, що визнання відповідачами позову не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб.

Враховуючи вищенаведене, беручи до уваги те, що відповідач-1 неналежним чином виконав взяті на себе зобов`язання за договором у частині своєчасного перерахування кредитних коштів на процентів за користування кредитом, письмові вимоги банку про дострокове погашення кредитної заборгованості залишися без задоволення відповідачами, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення заборгованості на загальну суму 366 499,22 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню, допущена заборгованість за договором підлягає солідарному стягненню з відповідачів у судовому порядку.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування «вірогідності доказів» на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. На суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи все вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що позивачем доведено належними, допустимими, достовірними та вірогідними, доказами наявність правових підстав для задоволення його позовних вимог, внаслідок чого суд вирішив позов задовольнити повністю.

Розподіл судових витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, при поданні позову до суду позивачем було сплачено судовий збір в сумі 5 497,00 грн, що підтверджується меморіальним ордером №731539 від 24.02.2021.

Оскільки спір виник з вини відповідачів, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 5 497,00 грн відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України необхідно покласти на відповідачів.

Керуючись статтями 4, 13, 73, 74, 76-79, 86, 129, 165, 191, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з Фізичної особи-підприємця Янчука Романа Івановича ( АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серія НОМЕР_4 , виданий 20.04.2016 Франківським РВ в м.Львові ГУ ДМС України у Львівській області) на користь Акціонерного товариства Акціонерно-комерційного банку «Львів» (79008, м.Львів, вул.Сербська, буд.1; код ЄДРПОУ 09801546) 274 462,31 грн основного боргу, 92 036,91 грн відсотків та 5 497,50 грн судового збору.

3. Наказ видати згідно статті 327 Господарського процесуального кодексу України після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, встановлені статтями 256-258 Господарського процесуального кодексу України.

Інформація щодо руху справи розміщена в мережі Інтернет на інформаційному сайті за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua та на офіційному веб-порталі судової влади України за посиланням: http://court.gov.ua.

Повний текст рішення

складено 05.07.2021

Суддя Ю.О. Сухович