Рішення № 98169024, 01.07.2021, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 27/87/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.07.2021 Справа № 908/1231/21

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової Світлани Сергіївни, при секретарі судового засіданні Шолоховій С.В., розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “ГетманГлобал” (49008 м. Дніпро, вул. Дмитра Кедріна, 44, офіс 4, ідентифікаційний код юридичної особи 34735259)

до відповідача: Приватного акціонерного товариства “ПРОСТО-страхування” (04050 м. Київ, вул. Герцена, 10, ідентифікаційний код юридичної особи 24745673) в особі Запорізької філії Приватного акціонерного товариства “ПРОСТО-страхування” (69006 м. Запоріжжя, вул. Кам`яногірська, 1, прим. 63, код ЄДРПОУ філії 26337174)

про стягнення 36 029 грн. 28 коп.

за участю

представника позивача: не з`явився

представник відповідача: не з`явився

В С Т А Н О В И В:

29.04.2021 р. до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “ГетманГлобал” про стягнення з Приватного акціонерного товариства “ПРОСТО-страхування” в особі Запорізької філії Приватного акціонерного товариства “ПРОСТО-страхування” 32 683 грн. 00 коп. суму страхового відшкодування, 372 грн. 58 коп. пені, 2 667 грн. 47 коп. інфляційних втрат, 306 грн. 23 коп. 3 % річних.

Відповідно до витягу з протоколу розподілу судової справи між суддями від 29.04.2021 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1231/21 та визначено до розгляду судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 05.05.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1231/21, присвоєно справі номер провадження 27/87/21.

Ухвалою суду від 31.05.2021, відповідно до ст. 216 ГПК України, розгляд справи відкладався на 01.07.2021.

Представники позивача та відповідача у судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи були попереджені належним чином.

Представник позивача надав письмову заяву, відповідно до якої позивач відмовляється від позовних вимог в частині стягнення 372 грн. 58 коп. пені, 2 667 грн. 47 коп. інфляційних втрат, 306 грн. 23 коп. 3 % річних. Просив суд стягнути з відповідача 32 683 грн. 00 коп. страхового відшкодування.

Заява позивача прийнята судом.

Відповідач 25.06.2021 надіслав на електронну пошту суду заяву про проведення судового засідання 01.07.20210 та всіх інших судових засідань без його участі та проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою «Easycon».

Заява позивача не прийнята судом, оскільки вона не містить електронного цифрового підпису особи, яка її направила до суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 Господарського процесуального кодексу України письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником.

Господарським процесуальним кодексом України передбачена можливість подати документи в електронному вигляді з використанням власного електронного цифрового підпису, прирівняного до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис".

Як вбачається із наданої Приватним акціонерним товариством “ПРОСТО-страхування” в особі Запорізької філії Приватного акціонерного товариства “ПРОСТО-страхування” заяви, електронний цифровий підпис представника заявника відсутній.

За змістом ст. 7 Закону України “Про електронні документи та електронний документообіг” оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України “Про електронні довірчі послуги”.

Відповідно до частини восьмої статті 42 Господарського процесуального кодексу України якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника). Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в паперовій формі, такі документи скріплюються власноручним підписом учасника справи (його представника).

Проте, заява про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою додатку “Еasycon” не відповідає вимогам вказаних норм закону (не скріплений електронним цифровим підписом).

Документи не скріплені ЕЦП судом не реєструються, відповідні заяви та клопотання не приймаються судом до розгляду.

Відповідач проти позову заперечив на підставах, викладених у письмовому відзиві № 277-144378 від 28.05.2021 (вх. № 11352/08-08 від 01.06.2021). В обґрунтування своїх заперечень зазначив наступне. Позивач безпідставно зазначає про порушення з боку Страховика умов Договору страхування та не виплату страхового відшкодування. Згідно з п. 2.7.2.7 Договору, Страхувальник зобов`язаний до усунення (ремонту) пошкоджень, заподіяних в результаті події, що має ознаки страхової, надати Страховику (його представнику) пошкоджений ТЗ для огляду, про що Страховик складає Акт огляду, де фіксуються зазначені пошкодження. Час і місце огляду ТЗ узгоджуються Сторонами цього Договору. Відповідач вважає, що Страховик взагалі не зобов`язаний просити надати ТЗ для огляду, оскільки згідно з п. 2.7.2.7 Договору, Страхувальник зобов`язаний до усунення (ремонту) пошкоджень, заподіяних в результаті події, що має ознаки страхової, надати Страховику (його представнику) пошкоджений ТЗ для огляду, про що Страховик складає Акт огляду, де фіксуються зазначені пошкодження; час і місце огляду ТЗ узгоджуються Сторонами цього Договору, Страховик просив надати ТЗ для огляду , оскільки надати Страховику (його представнику) пошкоджений ТЗ для огляду це імперативний обов`язок Страхувальника. При цьому Позивач викривляючи обставини справи, тлумачачи лист відповідача від 16.02.2021 вих. №04-367 на власну користь, не маючи жодних для цього підстав, зазначає чомусь «...раніше Страховик не звертався з проханням повторного огляду застрахованих автомобілів, тобто у листі № 04-367 від 16.02.2021р. вперше було виявлено бажання, щодо повторного огляду автомобілів, у тому числі «Volkswagen Jetta», реєстраційний номер НОМЕР_1 , не відповідає дійсності і Страховик наголошував на необхідності надання ТЗ для первинного огляду. Позивачем так і не було надано відповідачу ТЗ «Volkswagen Jetta», реєстраційний номер НОМЕР_1 для огляду, а ні в пошкодженому стані, ані після проведеного ремонту як стверджує позивач. Представник відповідача «Volkswagen Jetta», реєстраційний номер НОМЕР_1 не оглядав, оскільки останній так і не був наданий позивачем для огляду. Щодо тверджень позивача щодо безпідставності вимоги щодо надання договорів оренди, лізингу та надання інформації про обставини ДТП та особу, що перебувала за кермом, з такими твердженнями відповідач не погоджується, оскільки згідно з п. 2.11.3.4 договору, Страховик має право вимагати від Страхувальника (Вигодонабувача, Водія) інформацію, необхідну для встановлення факту страхового випадку, обставин та причин його виникнення, надання вказаних документів прямо кореспондується з підп. 3 п. 2.7.2.5 (посвідчення водія відповідної категорії Водія, який керував ТЗ на момент події, яка має ознаки страхової, документи, що підтверджують законні підстави на керування ТЗ, вказаного в п. 1.4. цього Договору, вказаним Водієм (такими документами можуть бути: договір оренди, лізингу, підряду, тощо). Також позивачем не було надано документів про прийняте по справі рішення про накладення адміністративного стягнення (у разі складання відносно особи протоколу про вчинення адміністративного правопорушення та/або притягнення (відмови в притягненні) особи до адміністративної відповідальності), або статті Кримінального кодексу України, за якими розпочате кримінальне провадження (у разі порушення кримінальної справи), інші відомості, що відповідно до норм чинного законодавства повинні бути зазначені в подібних документах у відповідності до підп. 4 п. 2.7.2.5 Договору. Враховуючи вищевикладене, з урахуванням того, що АТ «ПРОСТО-страхування» не було надано всіх необхідних документів по страховому випадку, не надано для огляду пошкодженого ТЗ страховиком і складання акту огляду, не надано всіх документів для визначення обставин, причин, розміру і характеру заподіяного збитку та визнання Страховиком події страховим випадком, АТ «ПРОСТО-страхування» не мало правових підстав для проведення виплати страхового відшкодування та строк для прийняття рішення по справі для Страховика не настав, а тому порушення в його діях відсутні.

Крім того, відповідачем подано заяву про направлення матеріалів справи за територіальною підсудністю до Господарського суду м. Києва.

Суд звертає увагу відповідача на те, що відповідно до ч. 3 ст. 29 ГПК України позови у спорах, що виникають з діяльності філії або представництва юридичної особи, а також відокремленого підрозділу органу державної влади без статусу юридичної особи, можуть пред`являтися також за їх місцезнаходженням.

01.06.2021 відповідач звернувся до суду із заявою вих. № 276-144378 від 28.05.2021 про зобов`язання позивача надати документи на підтвердження передання в оренду/прокат/лізин ТЗ «Volkswagen Jetta», реєстраційний номер НОМЕР_1 на момент події 08.04.2020 ОСОБА_1 , в тому числі документи на підтвердження передання в оренду/ прокат/ лізинг транспортного засобу ТЗ «Volkswagen Jetta», реєстраційний номер НОМЕР_1 , застрахованого за договором РКЗ № 2000392 в період 27.10.2020. по 28.10.2020; зобов`язання позивача надати первинні розрахункові бухгалтерські документи (платіжні доручення, виписки з банківських рахунків тощо) на підтвердження оплати проведеного ремонту ТЗ «Volkswagen Jetta», реєстраційний номер НОМЕР_1 «ФОП Сінькович О.С. ІПН НОМЕР_2 , згідно наданого рахунку № 0864291020 від 29.10.2020.

В обґрунтування клопотання відповідач зазначає, що станом на дату подання вказаного позову позивачем так і не було виконано своїх обов`язків передбачених Договором, не виконано вимог Страховика щодо надання затребуваних документів, а отже позивач навпаки особисто перешкоджав у завершенні врегулюванні справи чим затягував строки врегулювання і строки прийняття рішення по справі, оскільки Страховик не міг завершити врегулювання випадку до з`ясування всіх обставин страхового випадку, в тому числі до отримання затребуваної від Страхувальника інформації, огляду Страховиком автомобіля ТЗ «Volkswagen Jetta», реєстраційний номер НОМЕР_1 документів на підтвердження передання в оренду/ прокат/лізинг транспортного засобу ТЗ «Volkswagen Jetta», реєстраційний номер НОМЕР_1 , застрахованого за договором РКS № 2000889 серії РКЗ від 28.05.2020 як просив відповідач так і не було надано.

Розглянувши заяву відповідача про витребування доказів, суд виходить з наступного.

За приписами ч.ч. 1-3 ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Відповідно до ч. 4 ст. 80 ГПК України якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Відповідно до ч. 1, ч. 2, ст. 81 ГПК України Учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. У клопотанні повинно бути зазначено:

1) який доказ витребовується;

2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати;

3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа;

4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу;

5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

Враховуючи те, що відповідачем у заяві про витребування доказів зазначається лише про те, що станом на дату подання вказаного позову позивачем так і не було виконано своїх обов`язків передбачених договором, не виконано вимог страховика щодо надання затребуваних документів та не наводить доказів вжиття таких заходів та (або) причин неможливості самостійного отримання цих доказів, суд приходить до висновку про невідповідність клопотання позивача вимогам ст. 81 ГПК України та відмовляє в його задоволенні.

Відповідно до ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своєї позиції по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про витребування доказів.

З урахуванням викладеного, суд вирішив за доцільне розглянути справу по суті за наявними матеріалами, за відсутністю позивача та відповідача.

За результатами судового засідання 01.07.2021 судом прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи та фактичні обставини справи, суд

УСТАНОВИВ:

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути – визнання права.

Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

28.05.2020 року між ОСОБА_2 та Приватним акціонерним товариством “ПРОСТО-страхування” укладено договір добровільного страхування майнових інтересів власника автомобіля НОМЕР_3 . За умовами укладеного договору страховою компанією прийнято під страховий захист автомобіль «Volkswagen Jetta» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2016 року випуску. Договір укладався у місті Запоріжжя. Відповідач укладав договір в особі Запорізької філії яка розташована за адресою: м. Запоріжжя, вул. Камяногірська, 1, прим. 63.

20.08.2020 власником автомобіля Volkswagen Jetta державний реєстраційний

номер НОМЕР_1 стало Товариство з обмеженою відповідальністю «ГетманГлобал».

У результаті реєстрації автомобілю Volkswagen Jetta присвоєно новий реєстраційний

номер НОМЕР_4 .

21.08.2020 між ОСОБА_2 та Приватним акціонерним товариством “ПРОСТО-страхування” укладено Додаткову угоду № 1 до Договору добровільного страхування транспортних засобів «ПРОСТО-КАСКО ПЛЮС» серія РКS № 2000889 від 21.08.2020.

Даною угодою сторони підтвердили дійсність договору та домовилися викласти в наступній редакції пункт 1.4 «Інформація про транспортний засіб (далі - ТЗ), застрахований за цим Договором» частині «Реєстраційний номер», а саме: «Реєстраційний номер ТЗ- НОМЕР_4 , власник - вигодонабувач – Товариство з обмеженою відповідальністю «ГетманГлобал».

Згідно з п. 1.10 укладеного Договору, страхова компанія взяла на себе зобов`язання відшкодувати страхувальнику збитки, що виникли протягом строку дії Договору страхування в разі пошкодження, в межах страхової суми, що становить 182000,00 грн.

Відповідно до п. п. 1.8., 1.8.1 укладеного Договору виплати страхового відшкодування у разі пошкодження автомобіля проводяться без урахування амортизаційного зносу.

Згідно з п. 1.13 Договору розмір безумовної франшизи при пошкодженні автомобіля, становить 2% від страхової суми.

Тобто, страхова компанія при настанні страхового випадку ДТП повинна здійснити страхові відшкодування у розмірі збитків спричинених страховим випадком у межах страхової суми за вирахуванням 2% франшизи.

28.10.2020 у м. Києві на вулиці Харченка, 39 відбувся страховий випадок, при якому застрахований автомобіль, було виявлено пошкодженим.

Було виявлено пошкодження переднього бамперу та радіаторної решітки автомобіля Volkswagen Jetta НОМЕР_4 , що є приватною власність позивача ТОВ «ГетманГлобал».

28.10.2020 про подію письмово повідомлено страховика відповідно до умов укладеного договору.

Відповідачу було надано, копію, свідоцтва про державну реєстрацію автомобіля Volkswagen Jetta д.р.н НОМЕР_4 .

Дані документи долучені до матеріалів страхової справи 148442.

Відповідно до п. 2.11.4.2 Страховик зобов`язаний протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасної виплати страхового відшкодування Страхувальнику.

29.10.2020 р. за адресою: місто Київ, проїзд Саперно-Слобідський представник відповідача проводив огляд пошкодженого автомобіля Volkswagen Jetta д.р.н НОМЕР_4 .

З метою визначення розміру понесених матеріальних збитків, завданих в результаті ДТП, а також ремонту автомобілю, позивач звернувся до СТО фізичної особи-підприємця Сінкевич О.С.

ФОП Сінкевич О.С. було складено рахунок № 0864291020 від 29.10.2020 на суму 33350,00 грн.

Після проведення відновлювального ремонту між позивачем у справі та ФОП Сінкевич О.С. було підписано акт виконаних робіт № 0864291020 від 05.11.2020.

06.11.2020 позивачем подано заяву на виплату страхового відшкодування з додаванням копій рахунку № 0864291020 від 29 жовтня 2020 р., акту виконаних робіт № 0864291020 від 5 листопада 2020 р. та фотографії після проведення відновлювального ремонту (роздруківка з електронної пошти позивача від 06.11.2020 р. міститься в матеріалах справи).

Згідно п. 2.11.4.3 договору Страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування у передбачені договором строки.

Відповідно до п. 2.8.2.3 у випадку пошкодження застрахованого автомобіля виплата страхового відшкодування здійснюється протягом 20 календарних днів, починаючи з дня надання Страхувальником Страховику останнього із всіх необхідних документів визначених у п. 2.7.2.5. договору.

Позивач зазначив, що останні документи страховику щодо страхового випадку надано 06.11.2020, але по сьогоднішній день не було повідомлено про прийняти рішення, щодо виплати страхового відшкодування та не проведено жодних виплат, що є порушенням умов укладеного договору, щодо строків виконання зобов`язань.

У зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань щодо виплати страхового відшкодування позивач 02.02.2021 зі скаргою звертався до Національного банку України, як регулятора діяльності страхових компаній.

У відповіді на скаргу Національним банком України зазначено, що Страховиком отримано від ТОВ «ГетманГлобал» повідомлення про подію, що має ознаки страхового випадку від 29.10.2020. Страховиком отримано від ТОВ «ГетманГлобал» заяву на виплату страхового відшкодування від 06.11.2020. Також, Страховику надано лист поліції від 28.10.2020, рахунок ФОП «Сінькевич О.С.» від 29.10.2020 № 0864291020 на суму 33350,00 грн, акт виконаних робіт від 05.11.2020 № 0864291020.

-

Страхова компанія, листами від б/д № б/н та від 16.02.2021 № 04-367 повідомила ТОВ «ГетманГлобал» про необхідність надання пошкодженого транспортного засобу на огляд, надання документів на підтвердження передання в оренду/прокат/лізинг транспортного засобу Volkswagen Jetta, д.р.н. НОМЕР_4 , а також надання вичерпної інформації щодо останнього користувача транспортним засобом та інших документів та інформації необхідної для з`ясовувати причини та обставини страхового випадку.

Після отримання зазначеної інформації, страховиком буде прийнято рішення за страховою справою у строки, визначені умовами договору.

04.03.2021 від Страховика на адресу позивача надійшов лист від 16.02.2021 вих. 04-367. У цьому листі було зазначено наступне: «Повторно просимо надати документи на підтвердження передання в оренду/прокат/лізинг транспортних засобів застрахованих за договорами».

Позивач зазначив, що це було перше таке звернення від Страховика.

Також у цьому листі зазначено «Повторно у відповідності до положень П.2.7.2.7 Договору, просимо надати для огляду транспортні засоби, застраховані за договорами...».

Позивач зауважив, що раніше Страховик не звертався з проханням повторного огляду застрахованих автомобілів, тобто у листі № 04-367 від 16.02.2021 вперше було виявлене бажання, щодо повторного огляду автомобілів, у тому числі і автомобіля Volkswagen Jetta НОМЕР_4 .

Такий огляд може бути лише повторним, так-як автомобіль оглядався представником відповідача 29.10.2020.

Неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором щодо сплати суми страхового відшкодування стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Приписами ст. 6 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. А отже, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 202, ст. 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків зокрема є: договори та інші правочини.

У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. До зобов`язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов`язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов`язань.

Статтею 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Позивач підставою для звернення з позовом до суду зазначив неналежне виконання зобов`язань за договором РКS № 2000889 від 28.05.2020.

Частиною 1 ст. 179 ГК України встановлено, що майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Положеннями ст. 180 ГК України унормовано, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 979 ЦК України встановлено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 990 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника або іншої особи, визначеної договором, і страхового акту (аварійного сертифіката).

Доказів визнання договору РКS № 2000889 від 28.05.2020 недійсним або розірваним в судовому порядку сторонами не надано.

З огляду на викладене слідує, що, укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов`язання щодо його виконання.

Пунктом 2.7 договору визначено дії страхувальника та взаємовідносини сторін при настанні страхового випадку, а також перелік документів, що підтверджують настання страхового випадку та розмір збитків.

Згідно з п. 2.11.2.5 договору страхувальник має право повідомити страховика про настання події, що має ознаки страхової, в строк передбачений умовами цього договору.

Відповідно до п. 2.7.2.5 договору для отримання страхового відшкодування, крім письмового повідомлення про подію, яка має ознаки страхової, страхувальник повинен надати страховику заяву про виплату страхового відшкодування та наступні документи з нижчезазначеного переліку, які є обґрунтуванням заяви про виплату страхового відшкодування, зокрема:

1) цей Договір;

2) свідоцтво про реєстрацію ТЗ;

3) посвідчення водія відповідної категорії Водія, який керував ТЗ на момент події, яка має ознаки страхової, документи, що підтверджують законні підстави на керування ТЗ, вказаного в п. 1.4. цього договору, вказаним Водієм (такими документами можуть бути: договір оренди, лізингу, підряду, тощо);

4) документ або документи (довідки, протоколи, постанови, рішення, вироки, тощо), видані повноважним державним органом (посадовою особою), в яких зазначені:

- місце, дата, час, причини, обставини і наслідки події, дата і час надходження в зазначені органи (до посадових осіб) повідомлення про неї; опис застрахованого ТЗ (марка, модель, реєстраційний номер, номер кузову (шасі)); перелік пошкоджень і перелік його втрачених частин (при їхній утраті);

- повні імена й адреси постійного місця проживання (місця перебування) власників транспортних засобів, брали участь у події, і кожного учасника події (якщо вони встановлені), ступінь їхньої вини (якщо вина встановлена), у разі наявності у інших учасників події договорів страхування інших страховиків: серію, номер договорів страхування ОСЦПВВНТЗ, найменування та адресу страховиків;

- зміст правопорушення і прийняте по справі рішення про накладення адміністративного стягнення (у разі складання відносно особи протоколу про вчинення адміністративного правопорушення та/або притягнення (відмовив притягненні) особи до адміністративної відповідальності), або статті Кримінального кодексу України, за якими розпочате кримінальне провадження (у разі порушення кримінальної справи), інші відомості, що відповідно до норм чинного законодавства повинні бути зазначені в подібних документах:

- Поліс ОСЦПВВНТЗ або його копію ( у разі наявності) потерпілої Третьої особи;

- документи державної установи метеорологічної (сейсмологічної) служби або Державної служби України з надзвичайних ситуацій, що підтверджують відомості про характер і час дії відповідного стихійного лиха або іншого небезпечного явища природи, якщо застрахований ТЗ пошкоджений внаслідок таких явищ.

5) документ або документи, що підтверджують розмір збитку (рахунки з СТО, платіжні документи тощо).

Згідно з п. 2.7.2.7 договору страхувальник зобов`язаний до усунення (ремонту) пошкоджень, заподіяних в результаті події, що має ознаки страхової, надати страховику (його представнику) пошкоджений ТЗ для огляду, про що страховик складає Акт огляду, де фіксуються зазначені пошкодження, час і місце огляду ТЗ узгоджуються сторонами цього договору.

Пунктом 2.8.1 договору встановлено, що страхове відшкодування по ризиках “НЗ”, “ПОШКОДЖЕННЯ”, “ДОДАТКОВЕ ОБЛАДНАННЯ” виплачується після надання страхувальником страховику всіх необхідних документів по страховому випадку, визначених п. 2.7 цього договору, огляду пошкодженого ТЗ страховиком і складання акту огляду, визначення обставин, причин, розміру і характеру заподіяного збитку та визнання страховиком події страховим випадком. При цьому обов`язок надання документів, що обґрунтовують факт та причини настання страхового випадку і розмір збитків, покладається на страхувальника.

28.10.2020 про подію позивач письмово повідомив страховика відповідно до умов укладеного договору. Одночасно Відповідачу було надано, копію, свідоцтва про державну реєстрацію автомобіля Volkswagen Jetta НОМЕР_4 .

Дані документи долучені до матеріалів страхової справи 148442 (засобами електронного зв`язку, роздруківка з електронної пошти позивача від 29.10.2020, 06.11.2020, 09.11.2020 р. , що засвідчує переписку з представником страхувальника Олексієм Кошарним).

06.11.2020 позивачем подано заяву на виплату страхового відшкодування з додаванням копій рахунку № 0864291020 від 29 жовтня 2020 р., акту виконаних робіт № 0864291020 від 05.11.2020 та фотографії після проведення відновлювального ремонту (роздруківка з електронної пошти позивача міститься в матеріалах справи).

Також суду наданий Акт технічного стану від 29.10.2020, в якому перелічені пошкодження застрахованого ТЗ. Зазначений Акт складено та підписано представником страховика (відповідача) Василенко О.В.

Відповідач факт отримання наведених вище документів від позивача не спростував. Також не зазначив про прийняття рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування або про відстрочення виплати, як то передбачено п. 2.11.3.6 договору.

Крім того, відповідач не висловив свою незгоду з розміром страхового відшкодування. Не надав суду доказів, які б свідчили про оскарження відповідачем заявленої до стягнення суми страхового відшкодування.

Посилання відповідача на невиконання страхувальником зобов`язання щодо не надсилання (не представлення) страховику документів, що підтверджують законні підстави на керування ТЗ, вказаного в п. 1.4 цього договору (договір оренди, лізингу, підряду, тощо) та докази сплати позивачем вартості відновлювального ремонту ОСОБА_2 .

Суд звертає увагу відповідача, що умовами договору № 2000040 серії РКS від 04.01.2020 сторонами узгоджено, що будь-яка особа має право керувати застрахованим ТЗ. Пунктом 2.11.3.3 договору встановлено, що для з`ясування обставин, причин, розміру і характеру збитків, заподіяного застрахованому ТЗ, страховик має право направляти запити у відповідні компетентні органи, що можуть володіти необхідною інформацією, замовляти проведення незалежної експертизи, а також самостійно з`ясовувати причини та обставини страхового випадку.

Згідно з п. 2.11.3.4 договору страховик має право вимагати від страхувальника (вигодо набувача, водія) інформацію, необхідну для встановлення факту страхового випадку, обставин та причин його виникнення, а відповідно до п. 2.11.3.5 також має право проводити огляд та обстеження пошкодженого ТЗ.

Отже, виходячи з наведеного слідує, що у разі наявності сумнівів або недостатності доказів (наданих документів) відповідач наділений правом на вчинення дій для з`ясування та встановлення факту як настання страхового випадку так і розміру спричинених збитків, заподіяних застрахованому ТЗ внаслідок ДТП.

Відсутність доказів сплати позивачем вартості відновлювального ремонту не є підставою для невиконання відповідачем зобов`язань за договором щодо виплати страхового відшкодування.

Отже, страхова компанія взяла на себе зобов`язання відшкодувати страхувальнику в межах страхової суми, збитки, що виникли протягом строку дії Договору страхування в разі пошкодження застрахованого транспортного засобу внаслідок ДТП без урахування амортизаційного зносу та урахуванням франшизи у розмірі 2% від страхової суми.

Згідно до п. 1.10 договору страхування, страхова сума становить 285 000 грн. 00 коп., а розмір заподіяної шкоди внаслідок ДТП становить 33 350 грн. 00 коп. Франшиза 2% від загальної суми збитків (33 350 грн. 00 коп.) становить 667 грн. 00 коп.

Отже сума страхового відшкодування що мав сплатити відповідач становить 32 683 грн. 08 коп.

Крім того, відповідач у відзиві посилається на автомобіль Volkswagen Jetta НОМЕР_1 , тоді як 20.08.2020 власником автомобіля Volkswagen Jetta державний реєстраційний номер НОМЕР_1 стало Товариство з обмеженою відповідальністю «ГетманГлобал».

У результаті реєстрації автомобілю Volkswagen Jetta присвоєно новий реєстраційний

номер НОМЕР_4 .

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у (строк, встановлений договором або законом.

Згідно з вимогами ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням,

проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід`ємною частиною «права на суд», адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурдов проти Росії»).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі «Чижов проти України» зазначено, що державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до параграфу 1 статті б Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

Позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження своїх вимог.

Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані.

Суд зазначає, що доводи відповідача викладені у відзиві на позовну заяву не спростовують вищенаведеного та висновку суду про наявність підстав для відповідальності останнього у вигляді стягнення з нього 32 683 грн. 00 коп. страхового відшкодування.

Враховуючи заяву позивача, суд приймає відмову від позовних вимог в частині стягнення 372 грн. 58 коп. пені, 2 667 грн. 47 коп. інфляційних втрат, 306 грн. 23 коп. 3 % річних та закриває провадження у справі в цій частині, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Враховуючи, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 32 683 грн. 00 коп. задоволено, судовий збір в сумі 2 059 грн. 17 коп. (тобто в частині задоволених позовних вимог), відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судом покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, п. 4 ч. 1 ст. 231, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “ГетманГлобал”, м. Дніпро до Приватного акціонерного товариства “ПРОСТО-страхування” в особі Запорізької філії Приватного акціонерного товариства “ПРОСТО-страхування”, м. Запоріжжя задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства “ПРОСТО-страхування” (04050 м. Київ, вул. Герцена, 10, ідентифікаційний код юридичної особи 24745673) в особі Запорізької філії Приватного акціонерного товариства “ПРОСТО-страхування” (69006 м. Запоріжжя, вул. Кам`яногірська, 1, прим. 63, код ЄДРПОУ філії 26337174) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ГетманГлобал” (49008 м. Дніпро, вул. Дмитра Кедріна, 44, офіс 4, ідентифікаційний код юридичної особи 34735259) 32 683 (тридцять дві тисячі шістсот вісімдесят три) грн. 00 коп. страхового відшкодування, 2 059 (дві тисячі п`ятдесят дев`ять) грн. 17 коп. судового збору.

Закрити провадження у справі в частині стягнення 372 грн. 58 коп. пені, 2 667 грн. 47 коп. інфляційних втрат, 306 грн. 23 коп. 3 % річних.

Рішення оформлено та підписано 06.07.2021.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.