Рішення № 98169022, 30.06.2021, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.06.2021 Справа № 908/671/18 (908/1146/21)

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Сушко Л.М., розглянувши позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Мактраст-Запоріжжя”, код ЄДРПОУ 33794973 (вул. Гарнізонна, 16, м. Запоріжжя, 69039) до Дочірнього підприємства “Запорізький облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України”, код ЄДРПОУ 32025623 (вул. Українська, 50, м. Запоріжжя, 69095) про стягнення заборгованості у розмірі 361 046,91 грн.

в межах розгляду справи про банкрутство № 908/671/18

боржник – Дочірнє підприємство “Запорізький облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України”, код ЄДРПОУ 32025623 (вул. Українська, 50, м. Запоріжжя, 69095)

розпорядник майна – Усачов Олег Миколайович, 51931, м. Кам`янське Дніпропетровської області, вул. Ковалевича, 3, офіс 1

УСТАНОВИВ:

В провадженні господарського суду Запорізької області на стадії процедури розпорядження майном перебуває справа № 908/671/18 про банкрутство Дочірнього підприємства “Запорізький облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України”.

26.04.2021. до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Мактраст-Запоріжжя”, код ЄДРПОУ 33794973 (вул. Гарнізонна, 16, м. Запоріжжя, 69039) до Дочірнього підприємства “Запорізький облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України”, код ЄДРПОУ 32025623 (вул. Українська, 50, м. Запоріжжя, 69095) про стягнення заборгованості у розмірі 361 046,91 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області суду від 26.04.2021. прийнято до розгляду позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Мактраст-Запоріжжя” до Дочірнього підприємства “Запорізький облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” про стягнення заборгованості у розмірі 361 046,91 грн. в межах розгляду справи про банкрутство № 908/671/18. Розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження справи без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Встановлено відповідачу згідно з вимогами ч. 1 ст. 251 ГПК України строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов. Попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, про неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором про надання послуг автотранспортом від 15.06.2020., що призвело до утворення у останнього заборгованості за отримані послуги. У зв`язку з порушенням відповідачем грошового зобов`язання, позивач посилаючись на приписи на ст. ст. 526, 530, 611, 625, 909 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 307 Господарського кодексу України нарахував та просить суд стягнути з відповідача 339 925, 09 грн. основного боргу, 16 962, 26 грн. інфляційних втрат, 4 159, 56 грн. 3% річних.

Крім того, 26.05.2021. від позивача до канцелярії суду надійшла заява про стягнення судових витрат, відповідно до якої просить стягнути з відповідача витрата на правову допомогу в розмірі 5000,00 грн.

29.06.2021. до господарського суду Запорізької області від Дочірнього підприємства “Запорізький облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач повністю не визнає позов з огляду на наступне.

Строк зобов`язань з оплати послуг за Договором на момент подачі позову не настав, а позивач звернувся до суду передчасно, оскільки підставою для оплати послуг за Договором є надання Виконавцем Замовнику рахунків на оплату послуг, складених виключно на підставі даних виконавцем та належно оформлених товарно-транспортних накладних, що є невід`ємною частиною Договору.

Тобто, на думку відповідача, Виконавець за Договором повинен надати Замовнику належно оформлені товарно-транспортні накладні, а Замовник за Договором зобов`язаний здійснити оплату послуг Виконавцю протягом 60 днів.

Також, відповідач зазначає, що надані докази позивачем є неналежними та достовірними, на підставі яких можна встановити факт надання послуг з перевезення, як підставу для висновку про наявність спірної суми заборгованості.

Відтак, надані позивачем товарно-транспортні накладні оформлені з порушенням Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. № 363 (далі - Правила), оскільки не містять обов`язкової для даних документів інформації про місце складання, модель і тим автомобіля, марку, модель, тип причіпу/напівпричіпу, про фактичний час прибуття автомобіля для завантаження та час прибуття автомобіля для розвантаження, повні адреси пунктів навантаження та розвантаження, про посаду і прізвище відповідальної особи вантажовідправника, також не вказана посада і відсутній підпис відповідальної особи вантажоодержувача про прийняття вантажу. Крім того, не вказані відомості про вантаж (ціна без ПДВ за одиницю, грн.., загальна сума з ПДВ, грн.).

Також, маса вантажів за даними ТТН не відповідає дійсності, оскільки значно перевищує вантажопідйомність автомобілів на які дані вантажі могли бути перевезені.

Стосовно наданих позивачем рахунків-фактури та актів здачі-прийняття робіт відповідачем зазначено, що вони взагалі не підтверджені товарно-транспортними накладними.

Крім того, відповідач зазначив, що акт звірки взаємних розрахунків не містить інформації про договір на підставі якого даний акт складено, не містить дані про осіб, які склали акт та його підписали.

Як встановлено судом, ухвала про відкриття провадження по справі отримана уповноваженою особою Дочірнього підприємства “Запорізький облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” 30.04.2021., що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням.

Таким чином, Відповідач повинен подати відзив на позовну заяву у строк до 17.05.2021.

За приписами ст. 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Як зазначалось раніше, відзив на позовну заяву від відповідача надійшов до суду 29.06.2021., з пропущеним процесуального строку на його подачу.

З урахуванням зазначеного вище, враховуючи приписи ч. 9 ст. 165 ГПК України суд вирішив здійснювати розгляд справи за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2,3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, станом на 30.06.2021. сплив термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням, а тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.

Будь-яких процесуальних заяв або заяв по суті протягом цього періоду до суду не надходило.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Згідно ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення – 30.06.2021.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд установив.

Відносно Дочірнього підприємства “Запорізький облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” 07.06.2018. відкрито провадження у справі №908/671/18 про банкрутство, на даний час провадження перебуває на стадії процедури розпорядження майном боржника.

Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими 240 Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

15.06.2020. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Мактраст-Запоріжжя” - Виконавець (далі за текстом - Позивач) та Дочірнім підприємством “Запорізький облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” - Замовник (далі за текстом - Відповідач) було укладено Договір №15/06/20 про надання послуг автотранспортом за умовами якого по завданню Замовника Виконавець надає автотранспортні послуги для перевозки згідно заявки вантажу Замовника, а саме технічні солі, шлаку, асфальтобетонної суміші, щебеневої та іншої сипучої продукції, а зобов`язаний прийняти та оплатити такі послуги на умовах даного договору.

Відповідно до п. 3.1. Договору, загальна вартість послуг за цим Договором складається із вартості послуг, наданих в межах строку дії цього Договору.

Пунктом 3.2. Договору встановлено, що вартість послуг визначається Сторонами по факту їх надання та фіксується в виставлених Виконавцем рахунках на оплату послуг, складених на підставі наданих Виконавцем та належно оформлених товарно-транспортних накладних, зо є невід`ємною частину договору.

Згідно п. 3.4. Договору, оплата послуг Замовником Виконавцю здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Виконавця протягом 60 днів з моменту виконання зобов`язання Виконавцем та документів передбачених п. 3.2. Договору.

Пунктом 4.3. Договору передбачено, що після надання послуг між Сторонами оформлюється Акт надання послуг, який уповноваженими представниками Сторін та скріплюється печатками Сторін.

29.06.2020. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Мактраст-Запоріжжя” - Виконавець (далі за текстом - Позивач) та Дочірнім підприємством “Запорізький облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” - Замовник (далі за текстом - Відповідач) було укладено Додаткову угоду до Договору №15/06/20 від 15.06.2020. згідно якої Виконавець та Замовник дійшли до згоди викласти п. 3.3. Договору 15/06/20 від 15.06.2020 року в наступній редакції:

«Вартість автотранспортних послуг по доставці технічної солі, шлаку, асфальтобетонної суміші, щебеневої та іншої сипучої продукції складає 3,20 грн. з ПДВ за 1 т.км».

Всього в рамках укладеного Договору, позивачем надано відповідачу послуг з перевезення вантажів на суму 1 359 925, 09 грн., що підтверджується складеними між Сторонами актами надання послуг, оформлених товарно-транспортними накладними та виставленими рахунками на оплату.

Відповідачем частково сплачено послуги в сумі 1 020 000,00 грн.

Згідно актів: № ОУ-000219 від 31.08.2020. на суму 55 936, 00 грн. (рахунок-фактура № СФ-0000212 від 31.08.2020., ТТН № 3108/1 від 31.08.2020., № 3108/2 від 31.08.2020., № 3108/3 від 31.08.2020., № 3108/4 від 31.08.2020., № 3108/5 від 31.08.2020.);

№ ОУ-000171 від 05.08.2020. на суму 7 591, 70 грн. (рахунок-фактура № СФ-0000168 від 05.08.2020., ТТН № 0508/1 від 05.08.2020., № 0508/2 від 05.08.2020., № 0508/3 від 05.08.2020.);

№ ОУ-000250 від 16.09.2020. на суму 10 382, 40 грн. (рахунок-фактура № СФ-0000241 від 16.09.2020., ТТН № 1609/1 від 16.09.2020., № 1609/2 від 16.09.2020.);

№ ОУ-000249 від 15.09.2020. на суму 45 290, 67 грн. (рахунок-фактура № СФ-0000240 від 15.09.2020., ТТН № 1509/1 від 15.09.2020., № 1509/2 від 15.09.2020.);

№ ОУ-000244 від 14.09.2020. на суму 19 606, 00 грн. (рахунок-фактура № СФ-0000235 від 14.09.2020., ТТН № 1409/1 від 14.09.2020., № 1409/2 від 14.09.2020.);

№ ОУ-000240 від 11.09.2020. на суму 19 595, 50 грн. (рахунок-фактура № СФ-0000232 від 11.09.2020., ТТН № 1109/1 від 11.09.2020., № 1109/2 від 11.09.2020., № 1109/3 від 11.09.20., № 1109/4 від 11.09.20.);

№ ОУ-000239 від 08.09.2020. на суму 16 239, 50 грн. (рахунок-фактура № СФ-0000231 від 08.09.2020., ТТН № 0809/1 від 08.09.2020., № 0809/2 від 08.09.2020., № 0809/3 від 08.09.2020.);

№ ОУ-000238 від 07.09.2020. на суму 19 595, 50 грн. (рахунок-фактура № СФ-0000230 від 07.09.2020., ТТН № 0709/1 від 07.09.2020., № 0709/2 від 07.09.2020., № 0709/3 від 07.09.20., № 0709/4 від 07.09.20.);

№ ОУ-000237 від 04.09.2020. на суму 9 596, 00 грн. (рахунок-фактура № СФ-0000229 від 04.09.2020., ТТН № 0409/3 від 04.09.2020., № 0409/4 від 04.09.2020.);

№ ОУ-000236 від 04.09.2020. на суму 18 400, 00 грн. (рахунок-фактура № СФ-0000228 від 04.09.2020., ТТН № 0409/1 від 04.09.2020., № 07409/2 від 04.09.2020.);

№ ОУ-000221 від 02.09.2020. на суму 33 561, 00 грн. (рахунок-фактура № СФ-0000214 від 02.09.2020., ТТН № 0209/1 від 02.09.2020., № 0209/2 від 02.09.2020., № 0209/3 від 02.09.20.);

№ ОУ-000257 від 18.09.2020. на суму 20 600, 00 грн. (рахунок-фактура № СФ-0000247 від 18.09.2020., ТТН № 1809/2 від 18.09.2020.);

№ ОУ-000202 від 07.08.2020. на суму 3 349, 20 грн. (рахунок-фактура № СФ-0000195 від 07.08.2020.);

№ ОУ-000186 від 05.08.2020. на суму 3 274, 00 грн. (рахунок-фактура № СФ-0000183 від 05.08.2020.);

№ ОУ-000256 від 18.09.2020. на суму 8 800, 00 грн. (рахунок-фактура № СФ-0000246 від 18.09.2020., ТТН № 1809/1 від 18.09.2020.);

№ ОУ-000252 від 17.09.2020. на суму 34 918,40, 00 грн. (рахунок-фактура № СФ-0000243 від 17.09.2020., ТТН № 1709/1 від 17.09.2020., № 1709/2 від 17.09.2020.) відповідачем послуги не сплачені.

В свою чергу, згідно акту № 000170 від 04.08.2020. на суму 7 262,81 грн. (рахунок-фактура № СФ-0000167 від 04.08.2020., ТТН № 0408/1 від 04.08.2020., № 0408/2 від 04.08.2020.); відповідачем частково сплачені послуги згідно Договору, заборгованість складає 4 041, 09 грн.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що сторонами був підписаний акт звірки взаємних розрахунків по стану за період: 9 місяців 2020 р. за договором Основний договір.

Спірні правовідносини між сторонами ґрунтуються на договорі перевезення, який регулюється статтями 908-928 ЦК України.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (ст. 909 ЦК України).

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами) (ч. 3 ст. 909 ЦК України).

Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них(абзац 2 ч. 2 ст. 908 ЦК України).

Згідно з частинами 1 і 7 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору; а одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається крім випадків, передбачених законом.

Згідно зі ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

За приписами ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Підставою виникнення у відповідача обов`язку оплати отриманих послуг, а у позивача право вимоги оплати наданих послуг, є факт виконання послуг у відповідності до Договору, підтверджений відповідними Актами здачі-прийняття робіт (надання послуг).

На підставі вищевикладеного, позовна вимога про стягнення з Відповідача на користь Позивача суми основного боргу 339 925, 09 грн. заборгованості за Договором № 15/06/20 про надання послуг автотранспортом підлягає задоволенню у повному обсязі.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 4 159,56 грн. 3% річних за період з 18.11.2020. по 15.04.2021. та суму 16 962, 26 грн. інфляційних втрат згідно з розрахунком за період з грудня 2020. по березень 2021. включно.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 1.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань” у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Відтак, судом з власної ініціативи здійснено перерахунок інфляційних втрат та трьох відсотків річних за допомогою програми “Законодавство”.

Інфляційні витрати та три відсотка річних розраховані судом наступним чином:

Дослідивши розрахунок інфляційних втрат та трьох відсотків річних, виконаний позивачем, суд дійшов висновку про здійснення їх перерахунку у зв`язку з тим, що позивачем здійснений розрахунок в більшому розмірі. До стягнення з відповідача належить сума 4131, 70 грн. 3% річних та 16 958, 15 грн. втрат від інфляції за заявлений позивачем період.

Враховуючи встановлені вище обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

З урахуванням приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору по даній справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн. суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частинами 3, 4 ст. 126 ГПК України встановлено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому судом враховано, що поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в статті 6 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” № 5076-VI від 05.07.2012 року, де зазначено, що адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

В якості підтвердження витрат на послуги адвоката позивач надав договір про надання правової допомоги від 14.04.2021., укладений між Адвокатським об`єднанням «КФК», в особі керуючого партнера Фісуна Володимира Володимировича, далі Адвокат, та Товариством а з обмеженою відповідальністю “Мактраст-Запоріжжя”, далі Клієнт, відповідно до п. 1.1. якого Клієнт доручає, а Адвокат приймає на себе зобов`язання надати Клієнту правничі послуги щодо стягнення з Дочірнього підприємства “Запорізький облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” заборгованості по договору № 15/06/20 від 15.06.2020. про надання послуг автотранспортом.

П 1.2. договору про надання правової допомоги від 14.04.2021 визначені правничі послуги, які зобов`язується надати адвокат Клієнту.

З матеріалів справи вбачається, що між Адвокатом та Клієнтом був підписаний акт виконаних робіт (наданих послуг) по договору від 14.04.2021., про надання правничих послуг, відповідно до якого перелічені правничі послуги Адвокатським об`єднанням «КФК» надані Товариству з обмеженою відповідальністю “Мактраст-Запоріжжя”. Вартість послуг та за цим актом складає 5000,00 грн.

Позивач надав суду платіжне доручення № 669 від 21.04.2021, відповідно до якого сплатив на користь Адвокатського об`єднання «КФК» кошти в загальній сумі 5000,00 грн. за надання правничої допомоги.

З матеріалів справи вбачається, що позовну заяву, додатки до неї посвідчені адвокатом Фісуном В.В.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Враховуючи доведення позивачем факту надання послуг з правничої допомоги та понесення витрат на такі послуги суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись статями 129, 231, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Дочірнього підприємства “Запорізький облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України”, код ЄДРПОУ 32025623 (вул. Українська, 50, м. Запоріжжя, 69095) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Мактраст-Запоріжжя”, код ЄДРПОУ 33794973 (вул. Гарнізонна, 16, м. Запоріжжя, 69039) 339 925, 09 грн. (триста тридцять дев`ять тисяч дев`ятсот двадцять п`ять грн. 09 коп.) основного боргу, 4 131,70 грн. (чотири тисячі сто тридцять одна грн. 70 коп.) 3% річних, 16 958, 15 грн. (шістнадцять тисяч дев`ятсот п`ятдесят вісім грн. 15 коп.) інфляційних витрат, 5 415,70 грн. (п`ять тисяч чотириста п`ятнадцять грн. 70 коп.) судового збору, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у відповідності до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 05.07.2021.

Суддя Л.М. Сушко