Ухвала суду № 98168015, 05.07.2021, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 2033/2-2773/11

Провадження № 4-с/645/19/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2021 року Фрунзенський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого – судді Горпинич О.В.,

секретар судового засідання – Шептухи В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу представника боржника ОСОБА_1 – адвоката Сиромолотова Олексія Геннадійовича на бездіяльність посадових осіб Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), -

ВСТАНОВИВ:

Представник скаржника звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність посадових осіб органу державної виконавчої служби, в якій просить визнати бездіяльність, яка полягає у невжитті заходів щодо скасування та зняття арешту з майна, що належить ОСОБА_1 , неправомірною та зобов`язати посадових осіб ДВС скасувати (зняти) арешт, накладений на майно ОСОБА_1 постановою від 13.11.2013 року в межах виконавчого провадження №35728222.

В обґрунтування скарги посилається на те, що 17.07.2012 року Фрунзенським районним судом м. Харкова ухвалено рішення про стягнення заборгованості з відповідачів, серед яких була ОСОБА_2 . 26.12.2012 року суд видав виконавчий лист на примусове виконання вказаного рішення. На підставі виконавчого листа було відкрито виконавче провадження №35728222. 13.11.2013 року державним виконавцем винесено постанову, якою наклав арешт на все майно ОСОБА_1 як боржника у виконавчому провадженні. 04.12.2013 виконавчий документ було повернуто стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» - у зв`язку із відсутністю у боржника майна, на яке можна звернути стягнення. 03.09.2020 року Харківський апеляційний суд своєю постановою скасував рішення суду першої інстанції з мотивів того, що правовідносини поруки, на підставі яких у ОСОБА_1 виникла заборгованість, припинилися. Отже відсутня будь-яка заборгованість ОСОБА_1 перед стягувачем у виконавчому провадженні №35728222. У жовтні 2020 року скаржник звернулась до відділу ВДВС із заявою про зняття арешту з належного їй майна, однак відповіді не отримала. 03.12.2020 року ОСОБА_1 звернулась до ДУ «Урядовий контактний центр» з приводу бездіяльності підрозділу ДВС. Лише 25.03.2021 року ОСОБА_1 отримала лист в.о. начальника Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), в якому було заначено, що ВП №35728222 дійсно перебувало на виконанні та в його рамках постановою від 13.11.2013 року було накладено арешт на все майно ОСОБА_1 . Крім того, 04.12.2013 року виконавчий документ було повернуто стягувачу, а саме виконавче провадження знищено. На підставі вищевикладеного була подана скарга до суду.

Скаржник та її представник в судове засідання не з`явились, в матеріалах справи міститься заява ОСОБА_1 про слухання скарги без її участі. Скаргу просила задовольнити.

Інші учасники в судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановивши факти та відповідні їм правовідносини, оцінивши кожний доказ окремо та у їх сукупності та взаємозв`язку, вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що заочним рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 17.07.2012 року було задоволено цивільний позов ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 127479,89 грн.

По зазначеній справі позивачу було видано виконавчий лист №2-2773/11 від 26.10.2012 року.

На підставі виконавчого листа №2-2773/11 державним виконавцем було відкрито виконавче провадження №35728222.

13.11.2013 року державним виконавцем винесено постанову, якою наклав арешт на все майно ОСОБА_1 як боржника у виконавчому провадженні, що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, номер запису обтяження 3365822.

04.12.2013 виконавчий документ було повернуто стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» - у зв`язку із відсутністю у боржника майна, на яке можна звернути стягнення.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 22.12.2016 року було задоволено заяву ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» про заміну сторони виконавчого провадження та змінено стягувача ПАТ «УкрСиббанк» на ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія».

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 09.04.2020 року було задоволено заяву ТОВ «ФК «Фінрайт» про заміну сторони виконавчого провадження та змінено стягувача ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» на ТОВ «ФК «Фінрайт».

Постановою Харківського апеляційного суду від 03.09.2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 задоволено. Заочне рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 17.07.2012 року скасовано та ухвалено нове, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог ПАТ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ТОВ «ФК «Фінрайт» до ОСОБА_4 . В іншій частині заочне рішення не переглядалось.

Згідно листа в.о. начальника Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) заначено, що ВП №35728222 перебувало на виконанні органу виконавчої служби та в його рамках постановою від 13.11.2013 року було накладено арешт на все майно ОСОБА_1 . Крім того, 04.12.2013 року виконавчий документ було повернуто стягувачу. Само виконавче провадження було знищено, через, що оригінали ВП відсутні та в архіві відділу не зберігаються.

Нормами частин 1 та 2 ст.321 ЦК України регламентовано, що право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, а особа може бути обмежена в здійсненні права власності лише у випадках та в порядку, встановленому законом.

Згідно до ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 41 Конституції України передбачено право кожного громадянина володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно до ст.1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Під час виконання судових рішень учасники справи мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

Відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

При цьому, в порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статті 19 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

Так, відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

У разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження».

Зазначена позиція повністю узгоджується із позицією. висловленою у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 року по справі №658/715/16-ц.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є стороною в рамках виконавчого провадження №35728222 (боржником), у зв`язку із чим має право звернутись до суду зі скаргою на бездіяльність органу виконавчої служби.

Згідно статті 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно з п.2 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Як передбачено ч.4 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження», підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.

Аналізуючи вищевказані обставини справи та надані докази, суд приходить до висновку, що на даний час відсутні будь-які підстави для накладення арешту на вищевказане нерухоме майно у зв`язку зі скасуванням судом апеляційної інстанції заочного рішення Фрунзенського районного суду міста Харкова, на підставі якого було видано виконавчий лист стягувачу (відповідачу у справі), а тому накладений арешт підлягає скасуванню. Існування обтяження у вигляді арешту на спірне майно створює перешкоди скаржнику в реалізації права власності, а тому вимоги скарги підлягають задоволенню.

Частинами 1,2 ст. 451 ЦПК України, передбачено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Крім того, суд зазначає, що про виконання ухвали, постановленої за результатами розгляду скарги, відповідний орган державної виконавчої служби, приватний виконавець повідомляють суд і заявника не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 447-453 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Скаргу представника боржника ОСОБА_1 – адвоката Сиромолотова Олексія Геннадійовича на бездіяльність посадових осіб Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) – задовольнити.

Визнати неправомірною бездіяльність посадових осіб Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), яка полягає у невжитті заходів щодо скасування та зняття арешту з майна, яке належить ОСОБА_1 на праві власності.

Зобов`язати посадових осіб Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) скасувати (зняти) арешт, накладений на майно ОСОБА_6 постановою від 13.11.2013 року в межах виконавчого провадження №35728222.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга буде подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду, або в разі пропуску строку на апеляційне оскарження з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повний текст ухвали складено 08.07.2021 року.

Суддя О.В. Горпинич