Рішення № 98167862, 01.07.2021, Краснокутський районний суд Харківської області

Справа № 627/130/21

01.07.2021

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.07.2021 року смт Краснокутськ

Краснокутський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Бугаєнко І.В.,

за участі секретаря Сургай М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в смт Краснокутськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк» про визнання кредитного договору недійсним –

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ «Альфа-Банк», в якому просить: 1)визнати недійсним кредитний договір № 63031713 від 15.09.2015 року укладений між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством «Альфа-Банк»; 2)застосувати наслідки недійсності правочину щодо кредитного договору №63031713 від 15.09.2015 року, укладеного між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством «Альфа-Банк» у вигляді реституції; 3)стягнути з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на його користь збитки у вигляді витрат по оплаті юридичних послуг у розмірі 13 000 гривень 00 коп.

Позовну заяву мотивує тим, що 15.09.2015 року він звернувся до Акціонерного товариства «Альфа-Банк» з метою отримання в кредит грошових коштів у розмірі 20 000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Він користувався банківської карткою, деякий час повертав запозичені грошові кошти. Зазначає, що, через погіршення його матеріального стану через затримки у виплаті заробітної плати, позивач втратив можливість погашати наявну заборгованість. Окрім цього, він є багатодітним батьком, усі гроші спрямовуються на утримання дітей.

Вказує, що на даний час співробітниками АТ «Альфа-Банк» надані йому виписки, відповідно до яких сума заборгованості з його боку складає 31 942,26 грн., а сума кредитного ліміту встановлена у розмірі 30 000,00 грн., отже, кредитний ліміт збільшувався банківською установою самостійно без його згоди.

Позивач зазначає, що між ним та відповідачем не укладався договір в письмовій формі, не роз`яснювались йому умови такого договору, порядок нарахування штрафних санкцій, лише було видано банківську картку. Вказує, що на момент отримання кредиту потребував грошових коштів, мав намір повернути їх своєчасно, погодився на умови банку без їх роз`яснення. Однак, фактично не було укладено письмового договору із зазначенням його істотних умов та йому на момент отримання грошових коштів не було надано достовірної інформації, в тому числі, про проценти за користування кредитом.

Крім того, позивач вважає, що встановивши в кредитному договорі сплату щомісячної комісії за обслуговування кредиту, банк не зазначив, які саме послуги за вказану комісію надаються позивачу. При цьому, банком нараховується комісія за послуги, що супроводжують кредит, а саме за компенсацію сукупних послуг банку за його рахунок, що є незаконним.

Позивач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, в матеріалах справи міститься заява від 09.03.2021 року про розгляд справи у його відсутність. Просить позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. У своєму відзиві на позовну заяву зазначає, що проти позовної заяви заперечують у повному обсязі, вважають позов таким, що не підлягає задоволенню. Вказує, що позивач не скористався правом відмовитися в односторонньому порядку від укладеного кредитного договору протягом 14 днів з моменту отримання копії примірника договору та погодився на запропоновану вартість споживчого кредиту, суму щомісячного платежу, а також на розмір процентної ставки та на строк повернення отриманого кредиту вважаючи їх прийнятними для себе. Просив застосувати строки позовної давності до вимог позивача.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, судом не здійснювалося.

Суд, дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи зі свого внутрішнього переконання, дійшов наступного висновку.

Судом установлено, що 15.09.2015 року ОСОБА_1 та АТ «Альфа Банк» підписали Оферту на Укладання угоди про обслуговування кредитної карти та відкриття відновлювальної кредитної лінії та Акцепт пропозиції на укладення Угоди про обслуговування Кредитної картки та відкриття Відновлювальної лінії/а.с.44,44 зворот/.

Відповідно до пункту 2 Оферти позивач пропонує банку відкрити йому поточний рахунок № НОМЕР_1 у валюті гривня та випустити міжнародну платіжну картку DMC Gold строком дії 2 роки з моменту її випуску.

Пунктом 3 Оферти позивач пропонує банку надати йому кредит шляхом встановлення відновлювальної кредитної лінії, встановивши ліміт у розмірі 75000 грн., процентну ставку за користування коштами відновлювальної кредитної лінії при вчиненні торгових операцій та/або операцій зняття коштів готівкою пропонує встановити у розмірі 26 % річних. Пропонує встановити обов`язковий мінімальний платіж у розмірі 7% від суми загальної заборгованості за кредитною лінією, але не менше 50 грн.

Позичальник ознайомлений з усією інформацією, необхідною для прийняття усвідомленого рішення щодо отримання кредиту. В оферті та акцепті, що є невід`ємною частиною договору на отримання кредиту, визначаються усі умови кредитування з якими позивач був ознайомлений та власноручно підписав.

Також сторони підписали довідку про умови кредитування від 15.09.2015 року, яка містить всі істотні умови договору, на які позичальник погодився, підписавши дану довідку.

Згідно з ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківський кредит - це будь-яке зобов`язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов`язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов`язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов`язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Згідно з ст. 530 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись в строк, що передбачений умовами Договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 598 та статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняються частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 1054 ЦК України умовами кредитного договору є обов`язок кредитодавця надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом статей 610, 611, 612, 623, 625 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі і відшкодування збитків та моральної шкоди.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою - третьою, п`ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Згідно з ч.ч. 1, 3, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У ч.1 ст. 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За положеннями статей 626-628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У постанові Верховного Суду у від 27.01.2020 в справі № 761/26815/17 (провадження № 61-16353сво18) зроблено висновок, що «недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим».

Відповідно до ч.1 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (в ред.. станом на час укладення договору), договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов`язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов`язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

Згідно з ч. 2 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов`язаний повідомити споживача у письмовій формі про: 1) особу та місцезнаходження кредитодавця; 2) кредитні умови, зокрема: а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; б) форми його забезпечення; в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов`язаннями споживача; г) тип відсоткової ставки; ґ) суму, на яку кредит може бути виданий; д) орієнтовну сукупну вартість кредиту (в процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов`язаних з одержанням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; е) строк, на який кредит може бути одержаний; є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови; з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування. У разі ненадання зазначеної інформації суб`єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього Закону.

За положеннями статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладання договору.

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

За змістом статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає: 1) вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції; 2) будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Тлумачення статті 230 ЦК України свідчить, що під обманом розуміється умисне введення в оману сторони правочину його контрагентом щодо обставин, які мають істотне значення. Тобто при обмані завжди наявний умисел з боку другої сторони правочину, яка, напевно знаючи про наявність чи відсутність тих чи інших обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї, спрямовує свої дії для досягнення цілі - вчинити правочин. Обман може стосуватися тільки обставин, які мають істотне значення (абзац 2 частини першої статті 229 ЦК України).

Обман, що стосується обставин, які мають істотне значення, має доводитися позивачем як стороною, яка діяла під впливом обману. Отже, стороні, яка діяла під впливом обману, необхідно довести: по-перше, обставини, які не відповідають дійсності, але які є істотними для вчиненого нею правочину; по-друге, що їх наявність не відповідає її волі перебувати у відносинах, породжених правочином; по-третє, що невідповідність обставин дійсності викликана умисними діями другої сторони правочину.

При укладенні 15.09.2015 року спірного кредитного договору сторонами було досягнуто згоди з усіх його істотних умов та визначено: валюту кредитування, суму кредиту, процентну ставку за користування ним і порядок повернення кредиту, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору, строки повернення коштів, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі. Так, підписавши Оферту на Укладання угоди про обслуговування кредитної карти та відкриття відновлювальної кредитної лінії та Акцепт пропозиції на укладення Угоди про обслуговування Кредитної картки та відкриття Відновлювальної лінії, позивач засвідчив, що він погодився з його умовами. Крім того, позичальник в подальшому виконував умови кредитного договору та сплачував кошти в рахунок погашення заборгованості, що підтверджується розрахунком заборгованості за кредитом.

Підписуючи договір, позивач чітко засвідчив факт ознайомлення з його умовами та дав свою згоду на отримання кредиту на цих умовах, при цьому позивач не вбачав в діях відповідача порушень принципу рівності сторін та наявність несправедливих умов, по відношенню до нього як споживача.

Більше того, підписуючи Оферту, Акцепт, позивач засвідчив факт ознайомлення з його умовами та надав свою згоду на отримання послуги на цих умовах.

Відповідна оферта, акцепт, здійснені саме у письмовій формі, і такий письмовий доказ зазначеного факту є достатнім. Адже закон містить вимогу повідомити споживача про певні умови, але не містить вимоги підписання споживачем саме такого документа, у якому такі умови були би повністю викладені.

Проте, позивач не відмовлявся від одержання кредиту, свою згоду на укладення кредитного договору не відкликав, і навіть не зверталася до кредитора за додатковими роз`ясненням положень договору ні до, ні під час, ні після його укладення, тобто не скористалася цим своїм правом.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є умови договору про встановлення жорстких обов`язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця.

Як встановлено судом, відповідачем надано позивачу кредит (послугу) в повному обсязі в розмірі та на умовах, встановлених укладеним обома сторонами кредитним договором.

Відтак, оскільки позивач добровільно погодився з відповідними умовами кредитного договору, виконував його з моменту укладення, сплачуючи кредит, вказаний кредитний договір визнаний недійсним бути не може.

Обравши способом захисту своїх прав визнання кредитного договору недійсними з підстав, передбачених ст. 203 ЦК України, ОСОБА_1 з урахуванням принципу змагальності сторін зобов`язаний був довести наявність правових та фактичних підстав для задоволення вимог, натомість належних і допустимих доказів на спростування презумпції правомірності правочину не надав.

Доводи позивача щодо несправедливості певних положень оспорюваного кредитного договору суд оцінює критично, оскільки вони випливають лише з його особистих суб`єктивних оцінок як боржника, зацікавленого у мінімізації своїх грошових зобов`язань. При цьому, на час укладання договору ОСОБА_1 був згоден з його умовами та взяв на себе відповідні зобов`язання добровільно.

Згідно з ч. 14 статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», банк самостійно встановлює процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги.

Відповідно до ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Отже, ОСОБА_1 не доведено укладення кредитного договору на умовах, що обмежують його права, як споживача, та що він був укладений внаслідок введення його в оману зі сторони товариства або з використанням нечесної підприємницької практики щодо позивача. Під час укладення кредитного договору ОСОБА_1 діяв свідомо та вільно, враховуючи власні інтереси, добровільно погодився з його умовами, визначивши при цьому характер правочину і всі його істотні умови.

Зважаючи на те, що позивач отримав кредитні кошти та користувався ними, укладений між сторонами кредитний договір містить всі істотні умови, передбачені для такого виду правочину, застосування до позивача нечесної підприємницької практики, судом не встановлено, а тому підстав для визнання кредитного договору недійсним та застосування наслідків недійсності правочину щодо кредитного договору не вбачається.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Належних та допустимих доказів на підтвердження позову позивач не надав , а тому підстави для задоволення позову відсутні.

Доводи позивача про стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 13 000,00 грн є безпідставними, оскільки позов задоволенню не підлягає.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» та суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, судові витрати у справі відповідно до ст.141 ЦПК України відносяться на рахунок держави.

Керуючись ст.ст.2, 10 12, 13, 76, 77, 78, 81, 89, 141, 247, 259, 263, 264, 265, 352, 354 ЦПК України, на підставі ст.ст. 202, 203, 215, 509, 628, 629, 638, 1046, 1054, 1055 ЦК України, ст.ст.11, 18, 19 Закону України «Про захист прав споживачів», суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк» про визнання кредитного договору недійсним - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду через Краснокутський районний суд Харківської області, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач - Акціонерне товариство «Альфа-Банк», розташоване за адресою: м.Київ, вул. Велика Васильківська, 100, код ЄДРПОУ 23494714.

Повний текст рішення складено 08 липня 2021 року.

Суддя: І. В. Бугаєнко