Рішення № 98165907, 01.07.2021, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН № 336/44/21

пр. № 2/336/1495/2021

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

01 липня 2021 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Дацюк О.І., при секретарі Скибі О.Б., за участі представника позивача адвоката Міхантьєва М.Д., розглянувши в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, —

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом про стягнення з ОСОБА_2 на свою користь заборгованості за договором позики від 29.08.2020 року в сумі 24000 доларів США та судового збору.

Ухвалою суду від 18.01.2021 року позовну заяву залишено без руху.

29.01.2021 року позивачем усунуті недоліки позовної заяви шляхом доплати судового збору.

Ухвалою суду від 16.02.2021 року відкрите провадження по справі та призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.

07.04.2021 року відповідач направив до суду заяву про відкладення розгляду справи, оскільки на даний час має намір звернутись за правничою допомогою та укласти договір з адвокатом для ознайомлення з матеріалами справи.

Ухвалою суду від 12.04.2021 року заяву відповідача про відкладення розгляду справи залишено без задоволення, закрите підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті.

Представник позивача в ході розгляду справи пред`явлений позов підтримав у повному обсязі, вказавши, що відповідач не виконав свого обов`язку з повернення коштів в установлений у розписці строк, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду. Також представник позивача надав для огляду оригінал розписки від 29.08.2020 року.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про місце та час розгляду справи повідомлявся судовою повісткою, направленою за адресою місця проживання, зареєстрованою у встановленому законом порядку, відповідно до п. 2 ч. 7 ст. 128 ЦПК України. Відповідачеві було достеменно відомо про розгляд справи судом, про що свідчить його звернення щодо відкладення розгляду справи, однак, він не реалізував свого права з?явитись до суду, надати пояснення та заперечення у разі наявності.

Будь-які інші клопотання чи заяви сторонами не заявлялись, судом не вирішувались.

Керуючись ст. 280 ЦПК України, суд розглянув справу заочно.

При вивченні письмових доказів судом встановлено наступне.

Відповідно до копії розписки, складеної 29.08.2020 року, ОСОБА_2 зобов`язався віддати ОСОБА_1 24000 доларів США до 09.01.2021 року, які взяв у борг. ОСОБА_2 зобов`язався віддавати щомісячно не менше 1000 доларів США в місяць, максимальний інтервал віддачі три місяці між платежами.

Як встановлено з позовної заяви та пояснень представника позивача, відповідач ухиляється від виконання свого обов`язку щодо повернення грошових коштів, жодного разу коштів для погашення заборгованості не сплатив.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

У відповідності до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

В постанові Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року, прийнятої за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах (справа № 6-63 цс 13), зазначено, що за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Як вказує ст. 524 ЦК України, зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Статтею 533 ЦК України визначено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Як вбачається з наданої позивачем розписки ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 24000 доларів США.

Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня.

При цьому Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Такі випадки передбачені статтею 193, частиною четвертою статті 524 ЦК України, Законом України від 16 квітня 1991 року № 959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність», Декретом Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (далі – Декрет № 15-93), Законом України від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти – фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.

Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.

Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення ч. 1 ст. 1946 ЦК України, а також ч. 1 ст. 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.

Така позиція ВП ВС висловлена у постанові від 16.01.2019 року №373/2054/16-ц, окрім цього можливість ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті визначена постановою ВП ВС від 04.07.2018 року № 14-134цс18.

Враховуючи вищевикладене, судом вбачаються підстави для задоволення позову у повному обсязі та стягненні з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості за договором позики у сумі 24000 доларів США.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України з відповідача також належить стягнути судовий збір.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 76-81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, —

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 29 серпня 2020 року в сумі 24000 доларів США (двадцять чотири тисячі доларів США).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 6782,52 гривні (шість тисяч сімсот вісімдесят дві гривні 52 коп.).

Відповідно до ст. 265 ч. 5 ЦПК України зазначаються наступні відомості:

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , адреса проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом двадцяти днів з дня отримання його копії. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено відповідачем в апеляційному порядку.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. З урахуванням положень п. 15.5 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України апеляційна скарга подається через суд першої інстанції.

Суддя О.І. Дацюк

Повний текст рішення суду складений 08.07.2021 року.