Рішення № 98165901, 08.07.2021, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН № 336/607/21

пр. № 2/336/1707/2021

РІШЕННЯ

Іменем України

08 липня 2021 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Дацюк О.І., при секретарі Скибі О.Б., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників цивільну справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу, —

ВСТАНОВИВ:

ТДВ «Страхова компанія «Кредо» звернулось з позовом до ОСОБА_1 , вказавши, що 19.02.2020 року сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілю ВАЗ 2101, реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 , внаслідок якої була травмована пасажир ОСОБА_2 . Позивачем у відповідності до умов укладеного між ТДВ «СК «Кредо» та ОСОБА_1 договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів 08.11.2019 року було виплачено страхове відшкодування в сумі 31318,12 гривень. Посилаючись, що причиною дорожньо-транспортної пригоди стала технічна несправність замку дверей, тобто водієм не було забезпечено перевірку справності технічного стану автомобілю, позивач просив стягнути на свою користь з відповідача 31318,12 гривень в якості відшкодування збитків, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000 гривень та судовий збір.

Ухвалою суду від 12.02.2021 року відкрито провадження та справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач у наданий судом строк направив до суду відгук на позовну заяву, в якому заперечував свою провину скоєнні ДТП, вказуючи, що причиною ДТП не була несправність замку дверей, про що свідчать пояснення потерпілої, а несправніфсть замку виявити візуально не було можливо, вважав, що його дії не знаходяться в причинному зв`язку з ДТП. Тому вважає свою провину недоведеною, просить суд відмовити у задоволенні позову, окрім цього заперечував проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу за відсутності належного обґрунтування відповідними доказами.

Позивач направив до суду відповідь на відзив відповідача, згідно з яким, заперечував проти доводів ОСОБА_1 щодо відсутності в його діях порушення ПДР, оскільки постановою суду, яка набрала законної чинності та не оскаржувалась, доведено як обставини правопорушення, так невідповідність дій ОСОБА_1 вимогам ПДР, тому просять позов задовольнити у повному обсязі.

В ході розгляду справи сторонами інші заяви чи клопотання не подавались.

08.11.2019 року між ТДВ «СК «Кредо» та ОСОБА_1 був укладений договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АО/4430437, згідно з яким, ТДВ «СК «Кредо» взяло на себе обов`язок, у разі настання страхового випадку, відшкодувати збитки у межах страхової суми у порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зі строком дії полісу з 10.11.2019 року по 09.11.2020 року. Забезпеченим транспортним засобом за вказаним полісом є автомобіль ВАЗ 2101, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Згідно з полісом № АО/4430437 від 10.11.2019 року страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю, 260000 гривень, за шкоду, заподіяну майну – 130000 гривень.

Постановою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 27.05.2020 року, яка набрала законної сили та не оскаржувалась ОСОБА_1 , встановлено, що 19 лютого 2020 року, о 02 годині 30 хвилин, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «ВАЗ - 2101», державний реєстраційний номер: НОМЕР_1 , рухаючись навпроти будинку № 41 по вулиці Незалежної України в місті Запоріжжя, не перевірив справний технічний стан автомобіля, з непрацюючим передбаченою конструкцією автомобіля замку дверей, в результаті чого відбулося відкриття правих пасажирської двері та падіння пасажира ОСОБА_2 , яка була не пристебнута, чим порушив вимоги п. 2.3 «в», 31.4.7 «г» Правил дорожнього руху України. Внаслідок ДТП травмувалася пасажир ОСОБА_2 .

Провадження по справі про адміністративне правопорушення у відношенні: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення було закрите на підставі п. 7 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв`язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення. Вина водія у скоєнні правопорушення встановлена постановою суду.

15.09.2020 року ТДВ «СК «Кредо» складено страховий акт №1917, яким визнано настання цивільно-правової відповідальності водія ОСОБА_1 , за спричинення шкоди життю та здоров`ю потерпілої ОСОБА_2 в ДТП 19.02.2020 року, страховим випадком, передбаченим ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та полісом. Розмір страхового відшкодування щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю потерпілої, яке підлягає виплаті, визнано таким, що дорівнює 31318,12 гривень, з яких 29826,78 гривень – відшкодування витрат на лікування потерпілої особи, 1491, 34 гривень відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до платіжного доручення №1876 від 15.09.2020 року, позивачем сплачено на рахунок потерпілої ОСОБА_2 31318,12 гривень.

16.09.2020 року та 22.10.2020 року ТДВ «СК «Кредо» направляло ОСОБА_1 претензії про компенсацію виплаченого страхового відшкодування в сумі 31318,12 гривень, однак доказів направлення та отримання або невручення вказаних претензій матеріали справи не містять.

Оцінивши докази у їх сукупності з точки зору їх належності та допустимості, суд дійшов наступних висновків.

Оскільки у відповідності до положень ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом, тож факт вчинення відповідачем ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, наслідком якого стало спричинення матеріальної та моральної шкоди потерпілій ОСОБА_2 , а рівно і вина саме відповідача у цьому порушенні, доказуванню не підлягають.

Також постановою суду встановлено і те, що причиною дорожньо-транспортної пригоди стало невиконання водієм обов?язку з перевірки технічної справності автомобілю.

16.09.2020 року та 22.10.2020 року ТДВ «СК «Кредо» направляло ОСОБА_1 претензії про компенсацію виплаченого страхового відшкодування в сумі 31318,12 гривень, однак доказів направлення та отримання або невручення вказаних претензій матеріали справи не містять та вказані вимоги виконані не були.

При вирішенні спору виходить з наступного.

Відповідно до положень ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Як вказує ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Положенням ч. 1 ст. 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 25 Закону України «Про страхування» визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Такими законами, зокрема, є норми ст.993 ЦК та ст. 27 Закону України «Про страхування», відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

За ч. 1 ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого, згідно зі ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

За п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху, відповідно до п.п. 7 п. 38.1 ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Згідно зі ст. 16-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Таким чином, зважаючи на викладені у позовній заяві обставини та досліджені докази, судом встановлені підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_1 відшкодування коштів в порядку регресу в сумі 31318,12 гривень, за відсутності належного обґрунтування доводів позивача відповідачем.

При розподілі судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи, до яких зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач та ФОП ОСОБА_3 , який є адвокатом, уклали договір про надання правничої допомоги від 12.05.2020 року, 21.01.2021 року між сторонами складено акт передачі-приймання наданих послуг за Договором про надання правничої допомоги від 12.05.2020 року, відповідно до якого адвокатом надано послугу з підготовки позову до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди на суму 2000 гривень.

Факт сплати коштів за виконані послуги на суму 2000 гривень підтверджується оригіналом платіжного доручення №630 (#644893573309) від 22.01.2021 року.

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому суд враховує, що у разі недотримання вимог частини ч. 4 ст. 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Однак обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Зазначений висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.

Відповідачем не вказано в чому полягає неспівмірність витрат на правничу допомогу та не надано жодних доказів на підтвердження цього, у зв?язку з чим суд вбачає підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат в повному обсягу.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 76-81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, —

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» 31318,12 гривень (тридцять одну тисячу триста вісімнадцять гривень 12 коп.) в якості страхового відшкодування в порядку регресу.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» судовий збір в сумі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000 (дві тисячі) гривень.

Відповідно до ст. 265 ч. 5 ЦПК України зазначаються наступні відомості:

Позивач – Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо», місцезнаходження: м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, 34, код ЄДРПОУ 13622789.

Відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. З урахуванням положень п. 15.5 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України апеляційна скарга подається через суд першої інстанції.

Суддя О.І. Дацюк

Повний текст рішення суду складений 08.07.2021 року