Ухвала суду № 9816061, 03.11.2009, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2009 р.Справа № 2-а-103/09/1603

Справа №2-а-103/09/1603

колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючого судді - Мельнікової Л.В.

суддів Русанова В.Б., Григорова А.М.

при секретареві Співак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Гадяцької районної державної адміністрації Полтавської області на постанову Гадяцького районного суду Полтавської області від 11 червня 2009 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Гадяцької районної державної адміністрації Полтавської області про стягнення заборгованості по невиплаченій державній допомозі по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, -

В с т а н о в и л а:

У березні 2009 року позивачка ОСОБА_2 звернулася до суду з даним позовом, яким просить поновити пропущений строк звернення до адміністративного суду, визнати неправомірними дії відповідача управління праці на соціального захисту населення Гадяцької районної державної адміністрації Полтавської області (подалі УПСЗН Гадяцької РДА ) щодо невиплати щомісячної державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у 2007 році (з 01.08.2007 року по 31.12.2007 року) у розмірі меншому, ніж це визначено в ст. 15 Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми” від 21.11.1992 року № 2811-XII з наступними змінами (подалі Закон № 2811-ХП); зобовязати відповідача провести необхідний перерахунок та виплатити заборгованість по виплатам в 2007 році в розмірі 1.804,28 грн.

Позивачка зазначає, що відповідач при нарахуванні та виплаті їй в 2007 році щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, нехтуючи вимогами ч. 1 ст. 15 Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми”, виплати здійснював не в розмірі, встановленому Законом.

Постановою Гадяцького районного суду Полтавської області від 20 травня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені частково.

Визнана протиправною бездіяльність відповідача в період з 09.07.2007 по 31.12.2007 року.

УПСЗН Гадяцької РДА зобовязане провести перерахунок та виплатити ОСОБА_2 грошову допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в період з 07.07.2007 року по 31.12.2007 року з урахуванням сум, що отримані нею згідно ст. 56 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”.

В задоволені позовних вимог в іншій частині відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивачки у відшкодування судових витрат 3,40 грн. судового збору.

Не погоджуючись з зазначеною постановою суду, в апеляційній скарзі управління праці та соціального захисту населення Гадяцької РДА, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати рішення суду, з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2

Заслухавши доповідь судді Харківського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а судове рішення, відповідно до положень ст. 200 КАС України, слід залишити без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до положення п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нове судове рішення.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 185 КАС України справа розглядається в межах апеляційної скарги.

Частиною 1 ст. 2 КАС України визначено, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За матеріалами справи встановлено, що позивачка ОСОБА_1, має дитину ОСОБА_3, народження 16.09.2006 року, на час звернення до відповідача з заячвою про призначення вищезазначеної допомоги не працювала, з 01.08.2007 року перебуває на обліку в УПСЗН Гадяцької РДА, рішенням якого призначена виплата позивачці грошова допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

При визначенні в 2007 році розміру зазначеної допомоги відповідач виходив з положень ч. 1 ст. 15 Закону № 2811-ХП та ч. 3 ст. 56 Закону України від 19.12.2006 року № 3235-1У “Про Державний бюджет України на 2007 рік” та постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2007 року № 13, в 2008 році - ч. 1 ст. 15 Закону № 2811-ХП.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1 Закону № 2811-ХП, - громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Колегія суддів вважає, що здійснюючі з серпня 2007 року позивачці виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в порядку, визначеному положеннями ст. 13 Закону № 2811-ХП, відповідач діяв в межах своїх повноважень.

Частиною 1 ст. 15 Закону № 2811-XII (в редакції Закону України від 22.03.2001 року № 2334-Ш) визначено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Дію ч. 1 зазначеної статті на 2007 рік зупинено згідно із Законом України від 19.12.2006 року № 3235-1У “Про Державний бюджет України на 2007 рік”.

Абзацом 3 ч. 3 ст. 56 Закону України від 19.12.2006 року № 3235-1У “Про Державний бюджет України на 2007 рік” встановлено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку здійснюється у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Зупинення дії частини першої статті 15 на 2007 рік, передбачене пунктом 14 статті 71 та положення абзацу 3 ч. 3 ст. 56 Закону України від 19.12.2006 р. N 489-V, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. N 6-рп/2007.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України, виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, а ст. 75 Конституції України встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада.

Частинами 2 та 3 ст. 152 Конституції України визначено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку.

За змістом ч. 3 ст. 150 Конституції України Рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.

Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі, залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Виходячи з наведених положень Конституції України та Рішення Конституційного Суду України від 3 жовтня 1997 року N 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України, колегія суддів вважає, що за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суд повинен застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

Враховуючи, що Законом України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” фактично змінені положення ч. 1 ст. 15 Закону № 2811-XII, який діяв у часі раніше, пріоритетними (до часу визнання їх неконституційними) є положення статей Закону Про Державний бюджет України.

Таким чином, з 09.07.2007 року до 31.12.2007 року відповідач мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ч. 1 ст. 15 Закону № 2811-ХП, нараховувати та здійснювати позивачці відповідні виплати в розмірах прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, встановленого ст. 62 Закону України ”Про Державний бюджет України на 2007 рік” від 19.12.2006 року.

Відповідно до положень ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, річного строку, встановленого цим Кодексом, або іншими законами, який, якщо не встановлене інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст. 100 КАС України визначено, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови в задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Виходячи з приписів ч. 1 ст. 102 КАС України, пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, - продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що процесуальний строк звернення до адміністративного суду позивачкою не пропущений.

Починаючи з липня 2007 року позивачка щомісячно отримувала конкретні суми виплат - допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (а.с. 10), розмір яких її фактично влаштовував бо до суду за захистом своїх прав на протязі 2007 2008 років позивачка не зверталася.

Посилання на необізнаність в діючому законодавстві не можу бути підставою для визнання поважності причин пропуску процесуального строку для звернення до суду.

Однак, під час слухання справи в суді першої інстанції представники відповідача не наполягали на відмові в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 за пропуском строку звернення до суду. Дане підтверджується змістом письмових заперечень (а.с. 13-16), даними фіксації попереднього та судового засідання (а.с. 18, 25-27) та відсутністю зауважень з боку відповідача на їх зміст.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуждає всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Колегія суддів зазначає, що при вирішенні питання про розподіл між сторонами судового збору, суд обґрунтовано визначився про часткове стягнення судових витрат (судового збору), понесених позивачкою у звязку з розглядом цієї адміністративної справи.

Згідно з приписами ст. 52 КАС України, суд першої інстанції, встановивши, що з адміністративним позовом звернулась не та особа, якій належить право вимоги, або не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, може за згодою позивача допустити заміну первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.

Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача.

Типовим положенням про управління праці та соціального захисту населення районної, районної у містах Києві та Севастополі державної адміністрації, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2007 р. N 790, визначено, що серед основних завдань управління праці та соціального захисту населення є призначення та виплата соціальної допомоги.

Колегія суддів вважає, що позивачка звернулася з позовом к особі, яка повинна відповідати за адміністративним позовом та не вбачає підстав, для залучення в якості інших відповідачів по справі Міністерства фінансів України, Міністерства праці та соціальної політики України та Державного казначейства України, у звязку з відсутністю, як це вбачається з матеріалів справи, правовідносин між позивачкою та зазначеними органами виконавчої влади.

Інші доводи та заперечення сторін на висновки колегії суддів не впливають.

За приписами ч. 1 ст. 89, ч. 7 ст. 187 КАС України, п. “З” ч. 1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України, від 21.01.1993 року № 7-93 “Про державне мито” з наступними змінами та доповненнями колегія суддів приймає рішення про стягнення з відповідача судового збору у розмірі 1,70 грн. (одержувач УДК у Жовтневому районі м. Харкова код ОКПО 24134113, банк - ГУДКУ у Харківській області, МФО 85011, рахунок 31412537700008). Пільг щодо сплати судового збору, виходячи з приписів ст. 4 зазначеного Декрету, відповідач не має.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. ч. 1 ст. 89, 94, 185, 195, 196, п. 12 ч. 1 ст. 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Гадяцької районної державної адміністрації Полтавської області залишити без задоволення, а постанову Гадяцького районного суду Полтавської області від 11 червня 2009 року без змін.

Стягнути з управління праці та соціального захисту населення Гадяцької районної державної адміністрації Полтавської області судовий збір у розмірі 1,70 грн. (одержувач УДК у Жовтневому районі м. Харкова код ОКПО 24134113, банк - ГУДКУ у Харківській області, МФО 85011, рахунок 31412537700008).

Ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого Адміністративного Суду України протягом одного місяця.

Головуючий суддя(підпис) Л.В. Мельнікова

Судді(підпис) В.Б. Русанова

(підпис)А.М. Григоров

Повний текст виготовлений та підписаний 09 листопада 2009 року.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ Мельнікова Л.В.