Вирок № 98158395, 07.07.2021, Калинівський районний суд Вінницької області

Справа № 132/3159/20

Провадження №1-кп/132/172/21

Вирок

Іменем України

07.07.2021 м. Калинівка

Калинівський районний суд Вінницької області в складі:

головуючої судді - Ставнійчук С.В.,

за участю секретарів судових засідань - Лисюк О.П., Гордієнко А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020020160000275 від 19.06.2020 за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вінниці, громадянина України, з середньою освітою, непрацюючого, одруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_2 , раніше судимого:

01.02.2005 року вироком Староміського районного суду м. Вінниці за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ст. 69, ч. 1 ст. 70 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 104, 75 КК України від відбування покарання звільненого з іспитовим строком 1 рік 2 місяці;

31.07.2006 року вироком Староміського районного суду м. Вінниці за ч. 1 ст. 185 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільненого з іспитовим строком 1 рік;

04.12.2007 року вироком Калинівського районного суду Вінницької області за ч. 2 ст. 185 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільненого з іспитовим строком 1 рік;

20.05.2008 року вироком Староміського районного суду м. Вінниці за ч. 1 ст. 121 КК України до 6 років позбавлення волі, звільненого 18.12.2013 року по відбуттю строку покарання;

17.04.2015 року вироком Томашпільського районного суду Вінницької області за ч.2 ст. 185 КК України до 6 місяців арешту;

22.05.2015 року вироком Вінницького міського суду Вінницької області за ч. 1, 2 ст. 185, ч.1 ст. 70, ч.4 ст. 70 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі;

25.05.2015 року вироком Тиврівського районного суду Вінницької області за ч.2 ст. 185 КК України до 3 місяців арешту;

27.08.2015 року вироком Вінницького районного суду Вінницької області за ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до 3 років 7 місяців позбавлення волі;

20.11.2015 року вироком Вінницького міського суду Вінницької області за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч.1 ст. 70 КК України, ч.4 ст. 70 КК України до 3 років і 7 місяців позбавлення волі;

30.12.2015 року вироком Хмільницького міськрайонного суду Вінницької, зміненого ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 04.04.2016 року, за ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до 4 років позбавлення волі;

06.12.2018 року вироком Немирівського районного суду Вінницької області, зміненого вироком Вінницького апеляційного суду від 14.03.2019, за ч. 4 ст. 296 КК України до 3 років 8 місяців позбавлення волі, звільненого 26.04.2019 року по відбуттю строку покарання;

07.10.2020 вироком Вінницького міського суду Вінницької області за ч. 2 ст. 185 КК України, з врахуванням ухвали Вінницького апеляційного суду від 16.03.2021, до 3 років позбавлення волі;

31.05.2021 вироком Вінницького міського суду Вінницької області за ч.2 ст. 185, ч.2 ст. 15 ч.3 ст. 185, ч.2 ст. 263, ч.1 ст.70, ч.4 ст. 70 КК України до 5 років позбавлення волі

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України;

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Вінниці Вінницької області, українця, громадянина України, освіта середня, неодруженого, непрацюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , раніше судимого:

12.02.2010 року Ленінським районним судом м. Вінниці за ч.2 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст.ст. 75, 104 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки, відповідно до постанови Ленінського районного суду м. Вінниці від 13.08.2010 року направлено для відбування покарання у виді 3 років позбавлення волі;

11.04.2012 року Ленінським районним судом м. Вінниці за ч.1 ст. 263 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки;

16.12.2014 Вінницьким районним судом Вінницької області за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 263, ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 309, ч. 2 ст. 307, ст. 395, ч.1,4 ст. 70 КК України до 6 років позбавлення волі, звільнений 13.05.2016 року у зв`язку з відбуттям покарання;

30.03.2017 року Вінницьким міським судом Вінницької області за ч. 2 ст. 309, ч. 2 ст. 185, 70 КК України до 2 років позбавлення волі;

22.05.2018 Вінницьким міським судом Вінницької області за ч. 3 ст. 185 КК України, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України до 4 років позбавлення волі;

24.04.2019 Вінницьким міським судом Вінницької області за ч. 2 ст. 309, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 70 КК України, з урахуванням ухвали Вінницького апеляційного суду від 19.08.2019 року, до 4 років і 3 місяців позбавлення волі, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначеного покарання та покарання за вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 22.05.2018, призначено остаточне покарання у виді 4 років і 6 місяців позбавлення волі, звільнений 21.08.2019 року по відбуттю строку покарання;

23.04.2021 Вінницьким міським судом Вінницької області за ч. 2 ст. 185 КК України, з урахуванням ухвали Вінницького апеляційного суду від 18.06.2021, до 6 місяців арешту,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,

за участю учасників кримінального провадження:

прокурорів - Бондарук І.А.,Федонюка В.О., Парфенюк І.І.,

обвинувачених - ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції), ОСОБА_2 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_2 -адвоката Довгалюк Л.І.,

встановив:

ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , які мають ряд незнятих і непогашених судимостей за крадіжки чужого майна, на шлях виправлення не стали і знову вчинили умисне тяжке кримінальне правопорушення за наступних обставин.

18 червня 2020 року близько 02:00 год. ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , діючи повторно, за попередньою змовою між собою, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, переслідуючи корисливий мотив з метою незаконного збагачення, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді заподіяння матеріальної шкоди та бажаючи їх настання, підійшли до будинку АДРЕСА_4 , де ОСОБА_1 , підійшовши до хвіртки паркану, шляхом підбору коду до кодового замка, проник на територію подвір`я, а ОСОБА_2 залишився за його межами, забезпечуючи таємність вчинення злочину.

Реалізовуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1 , переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, таємно з подвір`я вказаного домогосподарства здійснив крадіжку велосипеда марки «TREK Morlin 6 Womens», 2019 року випуску, бірюзового кольору, радіусом коліс 27,5, вартістю згідно висновку експерта №500 від 17.07.2020 12250,00 грн., велосипед марки «TREK 2012 SR Skaye», темно-сірого кольору, радіусом коліс 26, вартістю згідно висновку експерта №500 від 17.07.2020 8350,00 грн., одну пару чоловічого взуття «OUTWENTURE ADD DRY WATERPROOF ADD WARM 100g», чорного кольору, 40 розміру, вартістю згідно висновку експерта №500 від 17.07.2020 875,00 грн. та одну пару жіночих кросівок «NIKE MD RUNGER GG», чорного кольору із вставками рожевого, білого та синього кольорів, 38,5 розміру, вартістю згідно висновку експерта №500 від 17.07.2020 865,00 грн., після чого викрадені велосипеди та взуття ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 і вони разом покинули місце вчинення злочину, розпорядилися викраденим на власний розсуд, чим заподіяли потерпілій ОСОБА_4 матеріальної шкоди на загальну суму 22340,00 грн.

В судовому засіданні ОСОБА_1 , вину в пред`явленому йому обвинуваченні за обставин, викладених в обвинувальному акті, цивільний позов потерпілої ОСОБА_4 визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому і по суті пред`явленого обвинувачення суду пояснив, що визнає обставини вказані в обвинувальному акті, не оспорює їх. Додав, що дійсно у червні 2020 року (конкретної дати не пам`ятає) близько 19:00 год перебуваючи у м. Калинівка з ОСОБА_2 , помітивши на території подвір`я по АДРЕСА_4 велосипеди, у нього виник умисел на крадіжку вказаного майна та він запропонував ОСОБА_2 викрасти велосипеди, та потім їх продати, на що той погодився. Реалізовуючи свій злочинний умисел, дочекавшись коли на вулиці стемніло, він підійшов до хвіртки, став на лавку, впевнився, що на подвір`ї нікого немає, шляхом декількох спроб підібрав комбінацію кодового замка, відкрив хвіртку, зайшов на подвір`я, а ОСОБА_2 залишився на вулиці, забезпечуючи таємність викрадення майна. З подвір`я він взяв дві пари кросівок, одні жіночі, а одні чоловічі та два велосипеди. Один велосипед передав ОСОБА_2 , другий вивів сам, чоловічі кросівки віддав ОСОБА_2 , жіночі взяв собі, і поїхали з викраденим майном в м. Вінницю. Наступного дня в м. Вінниці велосипеди продали, а взуття було вилучено працівниками поліції і передано потерпілій. Про вчинене шкодує, щиро кається.

В судовому засіданні ОСОБА_2 вину в пред`явленому йому обвинуваченні за обставин, викладених в обвинувальному акті, цивільний позов потерпілої ОСОБА_4 визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому і по суті пред`явленого обвинувачення суду пояснив, що визнає обставини вказані в обвинувальному акті, не оспорює їх. Додав, що дійсно в червні 2020 року (більш точної дати не пам`ятає) перебували з ОСОБА_1 в м. Калинівка, вони не встигли на автобус до м. Вінниці. ОСОБА_1 запропонував дочекатися, поки стемніє та здійснити крадіжку велосипедів в одному з дворів в м. Калинівка, щоб ними поїхати додому, на що він погодився. У вечірній час, ОСОБА_1 проник на територію домогосподарства потерпілої ОСОБА_5 по АДРЕСА_4 , де стояли велосипеди, а він залишився біля хвіртки, спостерігав за іншим входом в будинок, щоб ніхто не вийшов та очікував коли ОСОБА_1 передасть йому крадене. Взяли вони по велосипеду, якими поїхали у м. Вінницю , а також взуття, пам`ятає як віз пару кросівок у Вінницю. Наступного дня в м. Вінниці велосипеди продали, а обидві пари кросівок в подальшому були повернуті потерпілій. Ні велосипеди, ні отримані кошти за них потерпілій не повертали. Про вчинене шкодує.

Показання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 не суперечать одні одним, відповідають фактичним обставинам обвинувачення і учасниками процесу не оспорюються.

Потерпіла ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилася, про час та місце судового розгляду повідомлена належним чином, подала до суду письмову заяву, у якій просила судовий розгляд проводити без її присутності. Позовну заяву про відшкодування шкоди , завданої кримінальним правопорушенням просила задовольнити.

Суд відповідно до ст. 325 КПК України, з`ясувавши думку учасників судового провадження, про можливість з`ясувати всі обставини справи за відсутності потерпілої, які не заперечували проти проведення судового розгляду у відсутність ОСОБА_4 , вирішив проводити судовий розгляду відсутність потерпілої.

Відповідно до ч.3 ст. 349 КПК України суд, за згодою всіх учасників судового розгляду, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються та встановив порядок дослідження доказів допитом обвинувачених, дослідження документів, що характеризують особу обвинувачених, дослідження документів щодо процесуальних витрат , речових доказів та щодо цивільного позову у справі. При цьому судом з`ясовано, чи правильно учасники судового розгляду розуміють зміст цих обставин, чи добровільною та істинною є їх позиція, а також їм роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.

Заслухавши думку прокурора, пояснення обвинувачених, дослідивши визначений судом обсяг доказів, суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні злочину доказана і його дії правильно кваліфіковано за ч.3 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднана з проникненням у інше сховище, вчинена повторно, за попередньою змовою групою осіб.

Вина ОСОБА_2 у вчиненні злочину доказана і його дії правильно кваліфіковано за ч.3 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднана з проникненням у інше сховище, вчинена повторно, за попередньою змовою групою осіб.

При цьому, кваліфікуючи дії ОСОБА_1 , ОСОБА_2 за ознакою «проникнення у інше сховище», суд врахував сформовані висновки у рішеннях Верховного Суду при вирішенні низки проблемних питань кваліфікації злочинів проти власності.

Згідно з протоколом огляду місця події від 19.06.2020, ним є територія подвір`я домогосподарства по АДРЕСА_4 , яке по усьому периметру огороджене суцільним залізобнетонним парканом. Вхід на подвір`я здійснюється через металеву хвіртку із кодовим замком. На території домоволодіння та на прилеглій території наявні камери відеоспостереження.

У постанові від 19 листопада 2018 року (справа № 205/5830/16-к) Об`єднана палата Касаційного кримінального суду зробила висновок про те, що огороджена територія, у тому числі приватного домоволодіння, може бути віднесена за своїми ознаками до поняття «сховище», виходячи з характеру огорожі (розміру, конструкції, цілісності тощо), наявності інших пристосувань, засобів (охорони, сигналізації, собак, освітлення, засувів, гачків, замків на воротах і хвіртках тощо). Але це має об`єктивно перешкоджати вільному доступу сторонніх осіб.

З огляду на це, належним чином огороджена територія домоволодіння потерпілої ОСОБА_4 , наявність засобів, які перешкоджають доступу сторонніх осіб ( суцільний паркан, замки на хвіртці), дають суду підстави дійти висновку, що вищевказане подвір`я потерпілої в кримінально-правовому розумінні має статус «сховища».

Відповідно до положень ст. 66 КК України, обставиною, яка пом`якшує покарання ОСОБА_1 суд визнає щире каяття.

Відповідно до ст. 67 КК України обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_1 суд визнає рецидив злочинів.

Призначаючи покарання ОСОБА_1 , суд враховує характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України є тяжким злочином; дані про особу обвинуваченого, який раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, в тому числі за вчинення корисливих злочинів проти власності, однак на шлях виправлення не став, знову вчинив умисний злочин проти власності, не перебуває на обліку у лікарів психіатра та нарколога, відбуває покарання у Вінницькій виправній колонії Вінницької області (№86) за вироком у іншому кримінальному провадженні, ставлення обвинуваченого до своїх дій, яке полягає у визнанні вини, обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання, суд дійшов висновку про те, що виправлення ОСОБА_1 та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень неможливе без ізоляції від суспільства, а міра кримінального покарання повинна бути визначена в межах санкції ч.3 ст.185 КК України у виді позбавлення волі.

Вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 07.10.2020 (справа № 127/31958/19), зміненого ухвалою Вінницького апеляційного суду від 16.03.2021 в частині застосування ст. 72 КК України, ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст.185 КК України до трьох років позбавлення волі.

Зараховано у строк відбуття покарання час попереднього ув`язнення відповідно до вимог ч. 5 ст. 72 КК України з 23.09.2019 по 21.10.2019 та з 14.07.2020 до набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Даний вирок набрав законної сили 16.03.2021.

Відповідно до вироку Вінницького міського суду Вінницької області від 31.05.2021 року (справа №127/3050/20) ОСОБА_1 засуджено за ч.2 ст. 185, ч.2 ст. 15 ч.3 ст. 185, ч.2 ст. 263 КК України, ч.1 ст. 70 КК України до п`яти років позбавлення волі. На підставі ч.4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правовопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання призначеного вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 07.10.2020 більш суворим, призначено ОСОБА_1 остаточне покарання у виді п`яти років позбавлення волі, зарахувавши у строк відбуття покарання частково відбуте покарання за вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 07.10.2020 року. На підставі ч.5 ст. 72 КК України зараховано строк попереднього ув`язнення під час досудового розслідування у строк покарання з 11.12.2019 по 08.02.2020 з розрахунку день тримання під вартою за день позбавлення волі.

Даний вирок набув законної сили 01.07.2021.

Запобіжний захід у даному кримінальному провадженні до обвинуваченого ОСОБА_1 не застосовувався.

Враховуючи, що ОСОБА_1 судимий 31.05.2021 року Вінницьким міським судом Вінницької області та вчинив злочин до постановлення вищевказаного вироку, суд вважає за необхідне застосувати вимоги ч. 4 ст. 70 КК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 Кримінального кодексу України якщо після постановлення вироку у справі буде встановлено, що засуджений винен ще в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку, суд призначивши покарання за кожен злочин окремо, визначає покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання покарань. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.

Таким чином, у строк покарання ОСОБА_1 , призначеного за даним вироком, суд повністю зараховує покарання частково відбуте за вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 31.05.2021, з урахуванням вироку Вінницького міського суду Вінницької області від 07.10.2020, зміненого ухвалою Вінницького апеляційного суду від 16.03.2021.

Відповідно до положень ст. 66 КК України, обставиною, яка пом`якшує покарання ОСОБА_2 суд визнає щире каяття.

Відповідно до ст. 67 КК України обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_2 суд визнає рецидив злочинів.

Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

Призначаючи покарання ОСОБА_2 , суд враховує характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України є тяжким злочином; дані про особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий, в тому числі і за вчинення корисливих злочинів проти власності, однак на шлях виправлення не став та вчинив новий умисний тяжкий злочин проти власності, на період часу, до якого відноситься інкриміноване ОСОБА_2 діяння та на теперішній час не перебуває на обліку у лікарів психіатра та нарколога, скарги за місцем проживання на обвинуваченого не надходили, ставлення обвинуваченого до своїх дій, яке полягає у визнанні вини, обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання, суд дійшов висновку про те, що виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень можливе лише в умовах ізоляції від суспільства, та підлягає призначенню кримінальне покарання в межах санкції ч.3 ст.185 КК України у виді позбавлення волі.

Згідно з вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 23.04.2021, зміненого ухвалою Вінницького апеляційного суду від 18.06.2021, ОСОБА_2 засуджено за ч. 2 ст.185 КК України до шести місяців арешту, рахуючи початок строку відбування покарання з 18.06.2021. На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_6 у строк покарання строк попереднього ув`язнення з 25.02.2021 по 18.06.2021.

Даний вирок набрав законної сили 18.06.2021.

Враховуючи, що ОСОБА_2 судимий 23.04.2021 року Вінницьким міським судом Вінницької області та вчинив злочин до постановлення вищевказаного вироку, суд вважає за необхідне застосувати вимоги ч. 4 ст. 70 КК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 Кримінального кодексу України якщо після постановлення вироку у справі буде встановлено, що засуджений винен ще в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку, суд призначивши покарання за кожен злочин окремо, визначає покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання покарань. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.

Відповідно до пп. «а» п. 1 ч. 1 ст. 72 КК України при складанні покарань за сукупністю кримінальних правопорушень та сукупністю вироків менш суворий вид покарання переводиться в більш суворий вид покарання з такого їх співвідношення: одному дню позбавлення волі відповідають один день арешту.

Таким чином, у строк покарання ОСОБА_2 призначеного за даним вироком, суд повністю зараховує покарання частково відбуте за вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 23.04.2021, зміненого ухвалою Вінницького апеляційного суду від 18.06.2021, за період з 25.02.2021 по 07.07.2021.

Запобіжний захід у даному кримінальному провадженні до обвинуваченого ОСОБА_2 не застосовувався.

Вирішуючи цивільний позов потерпілої ОСОБА_4 про відшкодування заподіяної злочином шкоди, суд виходить з наступного.

В обґрунтування позову ОСОБА_4 зазначила, що всього обвинуваченими при вчиненні злочину було викрадено належного їй майна на загальну суму 22340 грн. З врахуванням частини повернутого їй майна на суму 1740 грн, просить суд в порядку ст.ст. 1166, 1190 ЦК України стягнути з відповідачів в солідарному порядку на свою користь 20600 грн заподіяної злочином шкоди.

Частиною 5 ст. 128 КПК передбачено, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовано, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно зі ст. 1190 ЦК особи, спільними діями яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність.

Відповідно до досліджених в судовому засіданні доказів в частині заявленого цивільного позову встановлено, що органами досудового розслідування ОСОБА_1 , ОСОБА_2 інкриміновано викрадення чужого майна на загальну вартість 22340 грн.

Частина викраденого майна, а саме, чоловіче і жіноче взуття на загальну вартість 1740 грн. постановою слідчого від 05.07.2020 визнана речовими доказами у справі та передана на відповідальне зберігання потерпілій.

Відповідно до заяви ОСОБА_4 від 05.07.2020 року вона отримала від працівників поліції взуття марки «OUTVENTURE ADD DRY WATERPROOF ADD WARM 100g» чорного кольору 40 розміру, та кросівки марки «NIKE MD RUNNER GG» чорного кольору із вставками рожевого, білого та синього кольорів, 38, 5 розміру, які були викрадені з території її домоволодіння в ніч на 18.06.2020 року на відповідальне зберігання.

Таким чином, невідшкодовані залишилися заподіяні збитки на заявлену в позові суму 20600 грн. (22340-1740=20600).

Оскільки судом доведений факт спричинення потерпілій шкоди, протиправність дій заподіювачів ( обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ) і їх вину, причинний зв`язок між протиправними діями обвинувачених і негативними наслідками в зв`язку з порушенням права приватної власності потерпілої, тому до відшкодування в солідарному порядку належить 20600 грн. заподіяної злочином матеріальної шкоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

У п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 07 липня 1995 року №11 «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат» роз`яснено, що у справі, в якій засуджено декілька осіб, судові витрати мають визначатися в певних частках з урахуванням ступеня вини та майнового стану кожного із засуджених.

Матеріалами справи встановлено, що вартість проведеної у кримінальному провадженні судової товарознавчої експертизи (висновок експерта №500 від 17.07.2020) складає 817,25 грн., які підлягають стягненню з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у рівних частках, тобто по Ѕ частині, а саме по 408,63 грн. з кожного в дохід держави.

Питання щодо речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 368, 370-374 КПК України, суд,

засудив:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України і призначити покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання покарання призначеного за даним вироком за ч. 3 ст. 185 КК України та покарання, призначеного за вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 31.05.2021 року, призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , остаточне покарання у виді 5 (п`яти) років 4 (чотирьох) місяців позбавлення волі.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України ОСОБА_1 у строк відбуття покарання повністю зарахувати частково відбуте покарання за вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 31.05.2021.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з дня ухвалення даного вироку, а саме з 07.07.2021 року.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України і призначити покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ч. 4 ст. 70, пп. «а» п. 1 ч. 1 ст. 72 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання покарання призначеного за даним вироком за ч. 3 ст. 185 КК України та покарання, призначеного за вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 23.04.2021 року, зміненого ухвалою Вінницького апеляційного суду від 18.06.2021, призначити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , остаточне покарання у виді 3 (трьох) років і 2 (двох) місяців позбавлення волі, перевівши менш суворий вид покарання у виді 6 (шести) місяців арешту у більш суворий вид покарання - 6 місяців позбавлення волі, з розрахунку одному дню позбавлення волі відповідають один день арешту.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України ОСОБА_2 у строк відбуття покарання повністю зарахувати частково відбуте покарання за вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 23.04.2021, зміненого ухвалою Вінницького апеляційного суду від 18.06.2021.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_2 рахувати з дня ухвалення даного вироку, а саме з 07.07.2021 року.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_4 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в солідарному порядку на користь потерпілої ОСОБА_4 ( АДРЕСА_5 ) 20600 (двадцять тисяч шістсот) гривень заподіяної злочином матеріальної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 по 408,63 (чотириста вісім гривень, 63 копійки) з кожного процесуальних витрат по проведенню судової товарознавчої експертизи на користь держави.

Речові докази у справі:

-пару чоловічого взуття "OUTWENTURE ADD DRY WATERPROOF ADD WARM 100g", чорного кольору, 40 розміру, пару жіночих кросівок "NIKE MD RUNGER GG", чорного кольору із вставками рожевого, білого та синього кольорів, 38,5 розміру, переданих на відповідальне зберігання потерпілій ОСОБА_4 , повернути за приналежністю останній;

-CD-R диск, марки ARENA зеленого кольору, об`ємом пам`яті 700Mb із лицьового боку якого наявний напис чорним маркером «Записи з камер відеоспостереження вул. Пархоменко, 53 м. Калинівка ОСОБА_4 » залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Калинівський районний суд Вінницької області.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченим та прокурору.

Учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя С.В. Ставнійчук