Ухвала суду № 98157799, 07.07.2021, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 07.07.2021

ЄУН 937/6188/21

1-кс/937/1911/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2021 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області в складі:

слідчого судді - Юрлагіної Т.В.

за участю секретаря - Бондаренко Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Запоріжжі) Територіального управління ДБР, розташованого у м. Мелітополі Боргуна Євгена Васильовича, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22 червня 2021 року за №62021080020000110, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , працює заступником начальника відділу поліції з превентивної діяльності відділу поліції № 2 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області, раніше не судимого,

який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст.368 КК України,

за участю:

прокурора - Колодяжного І.Д. (в режимі відеоконференції),

слідчого - Боргуна Є.В.,

підозрюваного - ОСОБА_1

захисника підозрюваного - адвоката Базієвої Є.С.,

В С Т А Н О В И В:

07 липня 2021 року до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області надійшло клопотання слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Запоріжжі) Територіального управління ДБР, розташованого у м. Мелітополі Боргуна Є.В. у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР 22 червня 2021 року за № 62021080020000110, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Клопотання обґрунтовано тим, що Другим слідчим відділом (з дислокацією у м. Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №62021080020000110 від 22.06.2021 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368 КК України, за фактом вимагання неправомірної вигоди у розмірі 35000 (тридцять п`ять тисяч) гривень, від фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 за безперешкодну роботу і не створення штучних проблем його комп`ютерного закладу з надання інтернет послуг за адресою: АДРЕСА_2 .

Досудовим розслідуванням встановлено, що у відповідності до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 8, 19, 68 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Згідно ст. 1 Закону України «Про Національну поліцію» Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.

Статтею 3 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Згідно зі ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва, поважати і не порушувати права і свободи людини.

Статтею 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань: здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» правоохоронні органи - органи прокуратури, Національної поліції, служби безпеки, Військової служби правопорядку в Збройних Силах України, Національне антикорупційне бюро України, органи охорони державного кордону, органи доходів і зборів, органи і установи виконання покарань, слідчі ізолятори, органи державного фінансового контролю, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції.

Поряд із вищевикладеним, відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» дія даного Закону поширюється, з-поміж іншого, на працівників поліції.

Так, згідно ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції», корупція - це використання особою, зазначеною у частині першій ст. 3 цього Закону, наданих їй службових повноважень чи пов`язаних з ними можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття такої вигоди чи прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди особі, зазначеній у частині першій ст. 3 цього Закону, або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень чи пов`язаних з ними можливостей.

Також, відповідно до ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції», неправомірна вигода - це грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, будь-які інші вигоди нематеріального чи негрошового характеру, які обіцяють, пропонують, надають або одержують без законних на те підстав.

Статтею 22 Закону України «Про запобігання корупції» особам, зазначеним у частині першій ст. 3 цього Закону, забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов`язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, у тому числі використовувати будь-яке державне чи комунальне майно або кошти в приватних інтересах.

Положеннями ст. ст. 3, 22, 24 Закону України «Про запобігання корупції» забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов`язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вимоги для себе чи інших осіб, а у разі надходження пропозиції щодо неправомірної вигоди або подарунка, незважаючи на приватні інтереси, зобов`язані невідкладно вжити таких заходів: відмовитися від пропозиції; за можливості ідентифікувати особу, яка зробила пропозицію; залучити свідків, якщо це можливо, у тому числі з числа співробітників; письмово повідомити про пропозицію безпосереднього керівника (за наявності) або керівника відповідного органу, підприємства, установи, організації, спеціально уповноважених суб`єктів у сфері протидії корупції.

Статтями 1, 7, 8 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» передбачено, що службова дисципліна в органах внутрішніх справ базується на високій свідомості та зобов`язує кожну особу начальницького складу дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників, захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров`я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави, дотримуватися норм професійної та службової етики у службовій діяльності бути чесною, об`єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об`єднань та інших юридичних осіб з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють. У разі виявлення порушень законодавства, зловживань чи інших правопорушень у службовій діяльності особа рядового або начальницького складу повинна вжити заходів щодо припинення цих порушень та доповісти про це безпосередньому або старшому прямому начальникові. Начальник несе персональну відповідальність за стан службової дисципліни і повинен постійно його контролювати. Начальник зобов`язаний бути прикладом у дотриманні законності, службової дисципліни, бездоганному виконанні вимог Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів, наказів, норм моралі, професійної та службової етики, розвивати і підтримувати в підлеглих свідоме ставлення до виконання службових обов`язків, честь і гідність, заохочувати розумну ініціативу, самостійність, старанність у службі, уміло застосовувати заходи дисциплінарного впливу.

Відповідно наказу начальника Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (далі - ГУНП в Запорізькій області) № 92 о\с від 15.02.2021 підполковника поліції ОСОБА_1 призначено на посаду заступника начальника відділу поліції з превентивної діяльності відділу поліції № 2 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області.

Згідно функціональних обов`язків за вказаною посадою, що визначені посадовою інструкцією, у зв`язку із виконанням своїх службових обов`язків, будучи службовою особою правоохоронного органу, ОСОБА_1 керує діяльністю відділення та підпорядкованих секторів; організовує роботу сектору превенції та чергової частини відділення, забезпечення якісного та ефективного виконання покладених на сектор превенції та чергову частину завдань, персональна відповідальність за їх діяльність; забезпечує ефективне виконання завдань та функцій щодо захисту прав та свобод громадян, інтересів суспільства і держави від протиправних посягань, охорони публічного порядку; організовує взаємодію з іншими зацікавленими структурними підрозділами та органами державної влади з питань, які знаходяться в компетенції Олександрівського відділення поліції.

Таким чином, ОСОБА_1 згідно ст. ст. 1, 13, 15 Закону України «Про Національну поліцію», ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», п. 1 Примітки до ст. 364 та п. 2 Примітки до ст. 368 Кримінального кодексу України являється представником влади, працівником правоохоронного органу та службовою особою, яка займає відповідальне становище.

Приміткою 1 до ст. 364 КК України визначено, що службовими особами у ст. ст. 364, 368, 368-2, 369 цього Кодексу є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації, судом або законом.

Відповідно до Примітки 2 ст. 368 КК України службовими особами, які займають відповідальне становище, у ст. ст. 368, 368-2, 369 та 382 цього Кодексу є особи, зазначені у пункті 1 Примітки до ст. 364 КК України, посади яких згідно із статтею 6 Закону України «Про державну службу» належать до категорії «Б», судді, прокурори і слідчі, а також інші, крім зазначених у пункті 3 примітки до цієї статті, керівники і заступники керівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх структурних підрозділів та одиниць.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.10.2015 №878 «Про затвердження Положення про Міністерство внутрішніх справ» Міністерство внутрішніх справ України (далі - МВС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Міністерство внутрішніх справ є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері забезпечення охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку, а також надання поліцейських послуг та у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України, постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Незважаючи на вищевикладене ОСОБА_1 обіймаючи посаду заступника начальника відділу поліції з превентивної діяльності відділу поліції № 2 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області умисно вчинив протиправні дії за наступних обставин.

Діючи всупереч своїх службових обов`язків, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, маючи умисел на одержання неправомірної вигоди, ОСОБА_1 у квітні 2021 року побачивши біля комп`ютерного залу, за адресою: АДРЕСА_2 , раніше знайомого ОСОБА_2 та запитав у останнього з якою метою він там перебуває на що ОСОБА_2 відповів, що вказаний комп`ютерний зал належить його знайомому.

Після цього у ОСОБА_1 виник злочинний умисел на одержання неправомірної вигоди від представників комп`ютерного залу, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 за нестворення штучних перешкод у веденні господарської діяльності ТОВ «ВІК АСТРЄЇ» (код ЄДРПОУ 43432954).

На доведення свого злочинного умислу на одержання неправомірної вигоди ОСОБА_1 повідомив ОСОБА_3 , щоб останній передав представникам ТОВ «ВІК АСТРЄЇ», що вони незаконно займаються організацією та проведенням азартних ігор без ліцензії та за безперешкодне здійснення такої діяльності ТОВ «ВІК АСТРЄЇ» необхідно надавати йому неправомірну вигоду в загальній сумі 18000 грн. щомісячно, інакше буде вирішено питання про притягнення представників ТОВ «ВІК АСТРЄЇ» до передбаченої законом відповідальності та вилучено належне їм майно.

На виконання вказаних вимог ОСОБА_3 повідомив ОСОБА_4 про вимоги ОСОБА_1 на що ОСОБА_4 відмовився надавати неправомірну вигоду.

З метою доведення свого злочинного умислу до кінця ОСОБА_1 за допомого невстановленого, на даний час, працівника поліції, упродовж квітня-липня 2021 року, створював штучні умови для вимагання та подальшого одержання від представників ТОВ «ВІК АСТРЄЇ» ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , які здійснюють свою діяльність на вказаному товаристві на підставі довіреностей, неправомірної вигоди в розмірі 18000 гривень щомісяця, за безперешкодне здійснення господарської діяльності ТОВ «ВІК АСТРЄЇ».

При цьому, ОСОБА_1 повідомив, що подальші перемовини та отримання неправомірної вигоди буде здійснювати виключно через ОСОБА_2 та що сума неправомірної вигоди буде складати 18000 гривень кожного місяця за безперешкодне здійснення господарської діяльності ТОВ «ВІК АСТРЄЇ», а також повідомив, що вказані грошові кошти йому повинен передавати ОСОБА_2 шляхом поповнення банківської картки ( НОМЕР_1 ).

У разі ненадання ОСОБА_1 представниками ТОВ «ВІК АСТРЄЇ» указаної суми неправомірної вигоди, він, використовуючи своє службове становище, буде створювати штучні перешкоди для здійснення господарської діяльності ТОВ «ВІК АСТРЄЇ».

ОСОБА_2 та ОСОБА_4 були вимушені погодитись на незаконну вимогу ОСОБА_1 та одночасно повідомили до правоохоронних органів про факт вимагання неправомірної вигоди працівником правоохоронного органу.

29.06.2021, в період часу з 20:27 хвилин по 20:32 хвилин, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_3 ОСОБА_2 та ОСОБА_4 за допомогою банківського терміналу самообслуговування поповнили рахунок банківської картки НОМЕР_1 на суму 18000 грн., тим самим виконали незаконні вимоги ОСОБА_1 , який вимагав та одержав неправомірну вигоду за безперешкодне здійснення господарської діяльності ТОВ «ВІК АСТРЄЇ».

06.07.2021 в період часу з 11:15 хвилин по 11:20 хвилин, перебуваючи на адресою: АДРЕСА_3 ОСОБА_2 та ОСОБА_4 продовжуючи виконувати протиправну вимогу ОСОБА_1 за допомогою банківського терміналу самообслуговування поповнили рахунок банківської картки НОМЕР_1 на суму 17000 грн., тим самим ОСОБА_1 , продовжуючи реалізовувати єдиний злочинний умисел, вимагав та одержав неправомірну вигоду за безперешкодне здійснення господарської діяльності ТОВ «ВІК АСТРЄЇ».

Таким чином, ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, а саме: одержання службовою особою неправомірної вигоди за вчинення такою службою особою в інтересах того хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища, вчинене службовою особою, яка займає відповідальне становище, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди.

07 липня 2021 року у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення повідомлено про підозру ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Правова кваліфікація дій підозрюваного ОСОБА_1 - ч. 3 ст. 368 КК України, а саме: одержання службовою особою неправомірної вигоди за вчинення такою службою особою в інтересах того хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища, вчинене службовою особою, яка займає відповідальне становище, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди.

Причетність ОСОБА_1 до скоєння інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, якими повністю обґрунтовується пред`явлена підозра, а саме: заявами ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про вчинення кримінального правопорушення, протоколами допитів ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , протоколами огляду та вручення грошових коштів від 29.06.2021 та від 06.07.2021, протоколом затримання ОСОБА_1 , протоколом обшуку службового кабінету ОСОБА_1 та іншими матеріалами кримінального провадження у сукупності.

На даний час виникла необхідність у застосуванні стосовно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки встановлені ризики, визначені ст. 177 КПК України, які вказують на те, що застосування менш суворого запобіжного заходу не забезпечить його належну процесуальну поведінку та надасть можливість уникнути підозрюваному кримінальної відповідальності шляхом переховування від органу досудового розслідування та суду.

При цьому ОСОБА_1 , відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який законом, згідно санкції ч. 3 ст. 368 КК України, передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна.

Метою та підставами застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою є забезпечення виконання підозрюваного покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити вищезазначені дії.

При оцінці обставин, передбачених ст. 178 КПК України, досудове слідство вважає, що наявні докази вчинення підозрюваним ОСОБА_1 тяжкого кримінального правопорушення є вагомими, допустимими, отриманими у встановленому КПК України порядку, у разі визнання винуватим, ОСОБА_1 загрожує покарання за тяжкий злочин у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна, вік та стан підозрюваного ОСОБА_1 дозволяє застосування до нього запобіжного заходу, пов`язаного з обмеженням волі та свободи пересування, раніше ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності не притягувався.

Без застосування найсуворішого запобіжного заходу ОСОБА_1 може: переховуватись від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, експертів у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Вказані ризики підтверджуються такими фактичними обставинами.

Так, ОСОБА_1 , є діючим працівником правоохоронного органу - заступником начальника відділу поліції з превентивної діяльності відділу поліції № 2 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області, при цьому підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, вчиненого із застосуванням наданого йому службового становища, всупереч інтересам служби та прав громадян, у зв`язку з чим може впливати на свідків з метою зміни ними показань, приховувати чи знищувати документи, які зберігаються у відділ поліції № 2 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області та пов`язані із вчиненим ним кримінальним правопорушенням, повідомляти інших діючих працівників ГУНП в Запорізькій області про відомі йому обставини, як вчиненого кримінального правопорушення, так і відомі обставини розслідування кримінального провадження, у якому він є підозрюваним.

Ризик передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, обґрунтовується, тим, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні тяжкого корупційного злочину за який, передбачено понесення винною особою безальтернативного покарання у вигляді позбавлення волі строком від 5 до 10 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатись певною діяльністю на строк до трьох років із конфіскацією майна, у зв`язку із чим, усвідомивши невідворотність покарання, розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні інкримінованого злочину, при цьому, будучи без запобіжного заходу, останній може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду з метою уникнення понесення покарання.

Перебуваючи на волі, з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинення тяжкого корупційного злочину, ОСОБА_1 матиме можливість перетнути кордон з іншою державою. У зв`язку з цим, у правоохоронних органів України фактично не буде можливості затримати ОСОБА_1 та як наслідок, притягнути останнього до кримінальної відповідальності, існують ризики переховування останнього у такий спосіб від органів досудового розслідування та суду.

Ризик передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що ОСОБА_1 може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення обґрунтовується, тим, що підозрюваний ОСОБА_1 на даний час перебуває на посаді - заступника начальника відділу поліції з превентивної діяльності відділу поліції № 2 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області, що надає можливість підозрюваному знищити, сховати або спотворити документи, які мають значення для встановлення обставин даного кримінального провадження.

Зокрема матеріалів, щодо здійснення господарської діяльності ТОВ «ВІК АСТРЄЇ», а саме: документації стосовно здійснення останніми підприємницької діяльності, пов`язаної з надання послуг, а також чорнових записів, блокнотів, нотатків та інших рукописних і друкованих носіїв, на яких збереглись сліди вчинення злочину, а також інших джерел, що мають суттєве значення для з`ясування обставин злочину, його повного, об`єктивного та неупередженого розслідування. Також необхідно враховувати, що на даний час, у зв`язку із початковим етапом досудового розслідування даного кримінального провадження, вищевказані документи та чорнові записи в повному обсязі вилучити не виявилося можливим. Разом з тим, досудове розслідування триває, розуміючи це ОСОБА_1 може вчинити дії з приховування та знищення іншої документації, яка підтверджує його протиправну, корупційну діяльність.

Також, підозрюваний ОСОБА_1 тривалий час проходить службу в правоохоронних органах, а відтак має стійкі зв`язки у правоохоронній сфері та використовуючи вказані зв`язки останній має змогу перешкоджанню кримінальному провадженню шляхом підбурення інших працівників правоохоронних органів до підміни змісту документів, або створенню інших документів, що мають значення для досудового розслідування.

Ризик передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що ОСОБА_1 може незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні підтверджується тим, що ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді - заступника начальника відділу поліції з превентивної діяльності відділу поліції № 2 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області, постійно здійснює функції представника влади та може використати своє службове становище та пов`язані з цим можливості, при здійсненні впливу на інших свідків його протиправної діяльності, які ще не були допитані у кримінальному провадженні, з метою змусити останніх надавати неправдиві показання у кримінальному провадженні. Крім того, необхідно враховувати, що в період вимагання неправомірної вигоди підозрюваний погрожував заявникам ОСОБА_2 та ОСОБА_4 створенням штучних перешкод в подальшому здійсненні підприємницької діяльності, та створення умов для притягнення заявника до кримінальної відповідальності з конфіскацією всього обладнання.

Ризик передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України а саме те, що ОСОБА_1 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином підтверджується тим, що ОСОБА_1 підтримує зв`язки з правоохоронними органами, які надають консультації з питань приховування слідів злочину, постійно вживає заходів конспірації з метою усунення ризиків викриття протиправної діяльності (спілкується лише з довіреними особами та отримує від них грошові кошти в якості неправомірної вигоди), у зв`язку з чим, є достатні підстави вважати, що підозрюваний буде перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Також ОСОБА_1 , будучи діючим працівником правоохоронного органу може мати необхідні та достатні знання, що стосуються проведення досудового розслідування у кримінальних провадженнях, тому може перешкоджати встановленню істини у справі, узгоджувати свої показання з показанням інших осіб, які визнані свідками у справі, надавати цим особам поради з урахуванням відомих йому обставин справи, схиляти їх до дачі завідомо неправдивих показань в ході досудового розслідування, з метою створення собі алібі щодо його непричетності до вчинення інкримінованого йому правопорушення, тим самим перешкоджаючи кримінальному провадженню.

Таким чином, з метою запобігання спробам ОСОБА_1 переховуватись від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, експертів у цьому ж кримінальному провадженні та іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, зокрема, використовувати вплив на свідків, як особисто, так і через своїх знайомих з числа працівників ГУНП в Запорізькій області, сторона обвинувачення вважає за доцільне застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 511-550/0/4-13 від 04 квітня 2013 року «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», слідчому судді, суду слід враховувати, що рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_1 відповідає суспільному інтересу. Крім того, гарантії того, що останній не вчинить інше кримінальне правопорушення, відсутні.

Так, обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_1 спрямоване на забезпечення посилення контролю за місцем перебування останнього, виконання ним процесуальних обов`язків, попередження та своєчасне припинення вчинення ОСОБА_1 незаконного впливу на свідків та вчинення інших кримінальних правопорушень.

Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України.

Розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину визначається від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, з метою забезпечення виконання ОСОБА_1 покладених на нього обов`язків, беручи до уваги, що вчинене останнім створило в очах громадян негативне враження безладдя, безкарності та хабарництва у системі правоохоронних органів, а саме в очах громадян, які результатами своєї господарської діяльності намагаються стабілізувати економічний добробут Запорізької області та країни в цілому, забезпечити місцевому населенню можливість праці та отримання доходу, реалізовувати своє право на отримання прибутку від законної господарської діяльності, орган досудового розслідування вважає, що діяння вчинене ОСОБА_1 при обранні запобіжного заходу є винятковим випадком, зважаючи на значний суспільний резонанс, який викликаний кримінальним провадженням.

За таких обставин, ОСОБА_1 необхідно визначити заставу у розмірі, що не є меншою 80 (вісімдесят) розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, при цьому, визначити необхідність виконання ним наступних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, зокрема, прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду, не відлучатися з міста Запоріжжя без дозволу слідчого, прокурора або суду, утримуватися від спілкування зі свідками, іншими особами з приводу обставин вчиненого ним кримінального правопорушення, здати на зберігання до відповідних органів Державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Все вищезазначене дає органу досудового розслідування достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_1 при застосуванні більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, із визначенням альтернативного запобіжного заходу у розмірі 80 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, у подальшому може переховуватись від слідства та суду, знищити, спотворити або змінити документи, які мають значення для кримінального провадження, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні.

Всі вищезазначені обставини, з урахуванням тяжкості злочину, вчиненого підозрюваним ОСОБА_1 особи підозрюваного, з метою запобігання ризикам, передбаченим с. 177 КПК України, вимагають вжиття дієвого та ґрунтовного запобіжного заходу відносно підозрюваного.

З метою ефективності у розслідуванні даного кримінального провадження, з дотриманням вимог ст. 2 КПК України, враховуючи, що ОСОБА_1 підозрюється у скоєнні кримінального правопорушення, яке карається позбавленням волі на строк до десяти років вбачається за доцільне обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою останньому.

У даному випадку інший, більш м`який запобіжний захід унеможливить забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_1 покладених на нього процесуальних обов`язків.

Таким чином, враховуючи обґрунтовану підозру у вчиненні кримінального правопорушення, ризики передбачені ст. 177 КПК України, неможливість застосування більш м`яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою.

Слідчий та прокурор у судовому засіданні підтримали зазначене клопотання у повному обсязі.

Підозрюваний у судовому засіданні визнав свою причетність до скоєного, згоден співпрацювати зі слідством, проте не згоден з кваліфікацією інкримінованого злочину. Заперечує щодо обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки має міцні соціальні зв`язки, родину, не доведено наявність ризиків про які йде мова в клопотанні.

Захисник підозрюваного адвокат Базієва Є.С., у судовому засіданні проти задоволення клопотання слідчого заперечувала, зазначивши, що підозра не обґрунтована, не вірно кваліфіковані дії підзахисного. Стороною обвинувачення не доведено наявність існування ризиків на які йде посилання в клопотанні. Просить відмовити у задоволенні клопотання про обрання запобіжного заходу у вді тримання під вартою, обравши будь який більш м`який запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою.

Вислухавши думки учасників процесу, перевіривши матеріали клопотання, керуючись принципом правової визначеності, відповідно до положень ст. 183, 331 КПК України, суд доходить наступного висновку.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити такі дії: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).

Другим слідчим відділом (з дислокацією у м. Запоріжжі) Територіального управління ДБР, розташованого у м. Мелітополі, проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №62021080020000110, відомості про яке внесено до ЄРДР 22.06.2021 за фактом вимагання неправомірної вигоди у розмірі 35000 (тридцять п`ять тисяч) гривень, від фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 за безперешкодну роботу і не створення штучних проблем його комп`ютерного закладу з надання інтернет послуг за адресою: АДРЕСА_2 , за попередньою правовою кваліфікацією кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, а саме - одержання службовою особою неправомірної вигоди за вчинення такою службою особою в інтересах того хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища, вчинене службовою особою, яка займає відповідальне становище, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди.

06.07.2021 року о 12 год. 49 хв. ОСОБА_1 затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

07.07.2021 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України

Щодо наявності обґрунтованої підозри.

Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (частина 5 статті 9 КПК України).

У своїх рішеннях, зокрема, «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України», Європейський суд з прав людини наголошує, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.

«Обґрунтована підозра» існує тоді, коли факти, якими обґрунтовується затримання, можна «розумно» вважати такими, що підпадають під опис одного з правопорушень, визначених у законі про кримінальну відповідальність. Тобто явно не може йтися про наявність «обґрунтованої підозри», якщо дії, у вчиненні яких підозрюється особа, не становлять кримінального правопорушення на момент учинення (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Волох проти України»).

При цьому факти що підтверджують обґрунтовану підозру не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.

Стаття 277 КПК України визначає вимоги до змісту повідомлення про підозру як процесуального документа. Так, повідомлення про підозру, окрім інших відомостей, має містити зміст підозри.

Достатність належить до оціночної категорії, тому в кожному кримінальному провадженні за внутрішнім переконанням слідчий, детектив, прокурор вирішують питання про достатність рівня підозри, обґрунтування якої (тобто її зміст) лягає в основу процесуального документа. Повідомлення про підозру це суб`єктивне, засноване на відповідній структурі складу злочину, формулювання обвинувачення у формі певної тези, яка лише у процесі досудового розслідування в повному обсязі може перерости у твердження у вигляді обвинувального акта.

Уявлення про «обґрунтовану підозру» має ґрунтуватися поміж інших факторів, на двох ключових критеріях: суб`єктивному та об`єктивному.

Перший критерій означає, що підозра має бути добросовісною, тобто особа, яка виконала затримання та оголосила підозру, має щиро підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, другий - що об`єктивно існують дані про скоєне кримінальне правопорушення і причетність особи до вчинення правопорушення. Такими даними можуть бути дії самого підозрюваного, наявні документи, речові докази, показання очевидців тощо.

З матеріалів, доданих до клопотання вбачається, що 07.07.2021 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Не вирішуючи питання про доведеність вини та остаточної кваліфікації дій ОСОБА_1 , виходячи з наданих стороною обвинувачення документів: заяв ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про вчинення кримінального правопорушення, протоколів допитів ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , протоколів огляду та вручення грошових коштів від 29.06.2021 та від 06.07.2021, протоколу затримання ОСОБА_1 , протоколу обшуку службового кабінету ОСОБА_1 та іншими матеріалами кримінального провадження у сукупності, слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри, на час розгляду клопотання, щодо можливого вчинення ОСОБА_1 , злочину передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Посилання захисника на необґрунтованість підозри та неправильну кваліфікацію діяння судом не приймаються до уваги, оскільки, як з`ясовано у судовому засіданні, маються об`єктивні дані про вчинення ОСОБА_1 , кримінального правопорушення, кваліфікація якого може бути змінена під час проведення досудового розслідування.

Щодо наявності ризиків.

Частиною 5 ст. 9 КПК визначено, що кримінальне процесуальне законодавство застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Прецедентне право Європейської конвенції з прав людини сформулювало підстави, за наявності яких допускається безперервне тримання особи під вартою.

До цих підстав віднесені: наявність ризику, що підозрюваний не з`явиться до суду; вчинить дії, які перешкоджають правосуддю; скоїть інше кримінальне правопорушення; стане причиною громадських заворушень ( АДРЕСА_4 ; АДРЕСА_5 ).

Ризик переховування обвинуваченого від суду, крім суворості покарання, має оцінюватись також з врахуванням низки інших релевантних факторів, які можуть або підтвердити цей ризик, або продемонструвати, що він наскільки незначний, що не виправдовує попереднє ув`язнення особи. (Panchenko v. Russia, § 106).

Вказаний ризик підлягає врахуванню у світлі таких чинників, як характер людини, його моральні принципи, місце мешкання, робота, сімейні зв`язки та будь-які інші зв`язки з країною, у якій ведеться її переслідування. ( АДРЕСА_6 ).

Згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Clooth v. Belgium» серйозність звинувачень може примусити судові органи помістити обвинуваченого під варту з метою попередження спроб подальших правопорушень. Однак необхідно, щоб цей ризик був очевидним, а захід таким, що відповідає обставинам справи, зокрема, минулому та особі обвинуваченого.

Вказані підстави враховані у національному законодавстві.

Зокрема, згідно зі ст. 178 КПК України, суд при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу зобов`язаний врахувати ризики неправомірної процесуальної поведінки, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого правопорушення, міцність соціальних зв`язків обвинуваченого, наявність у нього родини та утриманців, його репутацію тощо.

Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного, суд відмічає, що ризиком не можна вважати прогнозовану подію, настання якої розглядається як цілком гарантоване.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, у цьому випадку обвинувачений, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Таким чином, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.

Надаючи оцінку можливості ОСОБА_1 переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що підозрюваний з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій.

Слідчий суддя вважає, що стороною обвинувачення у судовому засіданні доведений можливий ризик того, що підозрюваний ОСОБА_1 за необхідності зможе переховуватись від органів досудового розслідування та суду.

У свою чергу сторона захисту не змогла навести достатні аргументи того, щоб взагалі виключити такий ризик.

Крім того, ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі строком від 5 до 10 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна. Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Крім того, наявність у ОСОБА_1 паспорта громадянина України для виїзду за кордон підвищує ризик переховування від органів досудового розслідування, оскільки за наявності цих документів можливість безперешкодно покинути територію України є вищою, ніж за відсутності таких документів.

Наведені вище обставини у сукупності дають підстави стверджувати, що підозрюваний ОСОБА_1 у разі не обрання йому запобіжного заходу, який належним чином не забезпечить виконання покладених на нього обов`язків, зможе за необхідності переховуватися від органів досудового розслідування чи суду.

Співставлення негативних для обвинуваченого наслідків переховування у виді його покарання у невизначеному майбутньому, тобто після його можливого затримання, із засудженням до покарання у разі доведення прокурором його винуватості у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків, слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).

За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Так, маючи можливість ознайомитися з матеріалами кримінального провадження, а отже і з протоколами допитів встановлених досудовим розслідуванням свідків, підозрюваний ОСОБА_1 знатиме зміст наданих ними свідчень на стадії досудового розслідування.

Крім того, підозрюваний ОСОБА_1 , виконуючи свої службові обов`язки на посаді заступника начальника відділу поліції з превентивної діяльності відділу поліції № 2 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області, постійно здійснює функції представника влади та може використати своє службове становище та пов`язані з цим можливості, при здійсненні впливу на інших свідків його протиправної діяльності, які ще не були допитані у кримінальному провадженні, з метою змусити останніх надавати неправдиві показання у кримінальному провадженні.

Вказане надає підстави обґрунтовано припускати ймовірну можливість незаконного впливу зі сторони зацікавлених осіб або використовуючи свій авторитет на свідків з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними показань.

Також, слідчим суддею взято до уваги твердження сторони обвинувачення щодо наявності ризику знищення, спотворення речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження.

Як встановлено під час судового засідання, ОСОБА_1 обіймає посаду заступника начальника відділу поліції з превентивної діяльності відділу поліції № 2 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області, обізнаний про методи і форми роботи правоохоронних органів, має стійкі професійні та особисті зв`язки з іншими працівниками, з особами керівної ланки у різних правоохоронних органах, працівниками органів державної влади. Вказане дає підстави вважати, що ОСОБА_1 має реальну можливість, як самостійно, так і за допомогою інших осіб, шляхом надання їм вказівок, внести зміни або знищити документи, якими на теперішній час не володіє сторона обвинувачення та які мають суттєве значення для встановлення істини у кримінальному провадженні та в подальшому будуть використані як докази.

На підставі вказаного, слідчий суддя доходить висновку про відносну доведеність стороною обвинувачення наявності та актуальності ризику знищення, спотворення речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження на час розгляду клопотання. Слідчий суддя звертає увагу, що через тяжкість інкримінованого правопорушення, цей ризик повністю виключити неможливо, а тому при обранні запобіжного заходу він буде взятий до уваги у сукупності із іншими ризиками. Сам по собі ризик знищення, спотворення речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження не має вирішального значення для обрання запобіжного заходу, а може впливати на вид запобіжного заходу, його вагомість та покладання обов`язків.

Щодо ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином із посиланням на те, що у слідства є підстави вважати, що ОСОБА_1 підтримує зв`язки з правоохоронними органами, які надають консультації з питань приховування слідів злочину, постійно вживає заходів конспірації з метою усунення ризиків викриття протиправної діяльності (спілкується лише з довіреними особами та отримує від них грошові кошти в якості неправомірної вигоди), у зв`язку з чим, є достатні підстави вважати, що підозрюваний буде перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Також ОСОБА_1 , будучи діючим працівником правоохоронного органу може мати необхідні та достатні знання, що стосуються проведення досудового розслідування у кримінальних провадженнях, тому може перешкоджати встановленню істини у справі, узгоджувати свої показання з показанням інших осіб, які визнані свідками у справі, надавати цим особам поради з урахуванням відомих йому обставин справи, схиляти їх до дачі завідомо неправдивих показань в ході досудового розслідування, з метою створення собі алібі щодо його непричетності до вчинення інкримінованого йому правопорушення, тим самим перешкоджаючи кримінальному провадженню, а тому ОСОБА_1 , перебуваючи на волі, буде мати можливість спілкуватися з ними та перешкоджати розслідуванню даного кримінального провадження, то слідчий суддя вважає цей ризик не доведеним. Прокурором не надано підтвердження тому, що до даного злочину можуть бути причетні інші службові особи, тому вказані доводи сторони обвинувачення є лише припущенням, які жодним чином не підтвердженні матеріалами справи, відтак слідчий суддя не бере до уваги вказаний ризик.

За таких обставин, слідчий суддя дійшов висновку про наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: 1) переховування від органів досудового розслідування та суду; 2) незаконного впливу на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні; 3) знищення, приховання або спотворення документів, речей, які в подальшому будуть використані як докази у зазначеному кримінальному провадженні;.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Згідно п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчинені злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Враховуючи, що злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 належить до категорії тяжких, належить до корупційних злочинів, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до 10 років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна, у зв`язку з наявністю встановлених у судовому засіданні ризиків, слідчий суддя переконаний, що застосування більш м`яких запобіжних заходів таких, як особисте зобов`язання, особиста порука або ж домашній арешт не забезпечить можливості здійснення дієвого контролю за поведінкою підозрюваного та виконання ним процесуальних обов`язків. При цьому слідчий суддя враховує, що вік та стан здоров`я підозрюваного не виключають можливості тримання його під вартою.

Дослідивши матеріали кримінального провадження, доводи учасників, суд дійшов висновку, що всі зазначені обставини в сукупності свідчать про те, що єдиним запобіжним заходом, адекватним особі підозрюваного, здатним забезпечити його належну поведінку та запобігти встановленим ризикам, є тримання під вартою.

За таких обставин клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню.

Між тим, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Отже, задовольняючи клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Пункт 2 ч. 5 ст. 182 КПК України визначає, що розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину може бути застосований у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У рішенні «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого.

Отже, розмір застави повинен, головним чином, визначатися виходячи з особи обвинуваченого, його майнового стану і його відносин з особами, які надають забезпечення, іншими словами, враховуючи той факт, чи буде втрата забезпечення чи дії проти поручителів у випадку неявки обвинуваченого в суд достатнім стримуючим фактором для обвинуваченого, щоб не здійснити втечу.

При цьому Європейський суд з прав людини також наголошує, що якщо на карту поставлене право на свободу, гарантоване статтею 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, влада повинна приділяти питанню встановлення відповідного розміру застави таку ж увагу, якби це стосувалося обґрунтування необхідності тримання особи під вартою.

Дослідивши матеріали клопотання щодо розміру застави, слідчий суддя з урахуванням майнового та соціального стану підозрюваного, доведених ризиків, розміру завданої шкоди погоджується, що застава у межах, визначених п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, здатна забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

На переконання слідчого судді, підозрюваному ОСОБА_1 слід визначити заставу у розмірі 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 136200 (сто тридцять шість тисяч двісті) гривень. Ця сума є значною та, на думку слідчого судді, цілком здатною забезпечити виконання належної процесуальної поведінки з боку підозрюваного.

Окрім цього, суд вважає за необхідне відповідно до норм ч. 3 ст. 183 та ч. 5 ст. 194 КПК України у разі внесення застави покласти на підозрюваного такі обов`язки: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду, не відлучатися з міста Запоріжжя, Запорізької області без дозволу слідчого, прокурора або суду, утримуватися від спілкування зі свідками, іншими особами з приводу обставин вчиненого ним кримінального правопорушення, здати на зберігання до органу відповідних органів Державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Керуючись ст. 29 Конституції України, ст. 177, 178, 182, 183, 193,194, 196, 197, 199, 202, 205, 309, 492 КПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Запоріжжі) Територіального управління ДБР, розташованого у м. Мелітополі Боргуна Євгена Васильовича, погоджене з прокурором першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління державного бюро розслідувань Запорізької обласної прокуратури Колодяжним Іваном Дмитровичем у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22 червня 2021 року за №62021080020000110, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів.

Строк тримання під вартою обчислювати з моменту фактичного затримання, тобто з 06 липня 2021 року з 12 години 49 хвилин до 12 години 49 хвилин 04 вересня 2021 року включно.

Визначити строк дії ухвали слідчого судді тривалістю до 12 години 49 хвилин 04 вересня 2021 року включно.

Одночасно визначити запобіжний захід у виді застави для забезпечення виконання ОСОБА_1 обов`язків, визначених КПК України.

Розмір застави визначити у межах 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 136200 (сто тридцять шість тисяч двісті) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок: на наступний депозитний рахунок: ТУ ДСА України в Запорізькій області, код ЄДРПОУ 26316700, р/р UA378201720355249002000001205, Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, обов`язково зазначати інформацію про постанову судді або ухвалу суду, який обрав заставу мірою запобіжного заходу, ПІБ обвинуваченого.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_1 наступні обов`язки:

- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду;

- не відлучатися з міста Запоріжжя, Запорізької області без дозволу слідчого, прокурора або суду;

-утримуватися від спілкування зі свідками, іншими особами по даному кримінальному провадженню;

- здати на зберігання до органу відповідних органів Державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити на строк 2 місяці.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розміру, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_1 з-під варти та повідомити усно і письмово прокурора та Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у виді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_1 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Копію ухвали надіслати учасникам судового провадження та начальнику Запорізького СІЗО для виконання.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Повний текст ухвали проголошений 07 липня 2021 року о 18 годині 00 хвилин.

Слідчий суддя: Т.В. Юрлагіна