Рішення № 98157514, 22.06.2021, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/8314/15-ц

Провадження № 2/369/3824/21

РІШЕННЯ

Іменем України

22.06.2021 року

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Пінкевич Н.С.,

при секретарі Середенко Б.С.

за участі представника позивача Лисенко Л. В. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Інвест-кредо» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на майно, -

в с т а н о в и в :

У серпні 2015 року позивач ПАТ «Дельта Банк» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на майно. Свої вимоги обґрунтовували тим, що 29 липня 2008 року між ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ «Дельта банк», та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 2706/0708/77-478. Відповідно до умов договору банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 228 000 доларів США, з розрахунку 13 % річних за користування кредитом на строк до 29 липня 2028 року.

25 травня 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта банк» був укладений договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого ПАТ «Дельта Банк» набув права вимоги по кредитному договору № 2706/0708/77-478 від 29 липня 2008 року.

Відповідач взяті на себе зобов`язання по погашенню кредиту та сплаті відсотків за договором кредиту не виконував. Станом на 02 липня 2015 року у нього виникла заборгованість за кредитом в розмірі 3 692 751,07 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту 3292566,21 грн., заборгованість за відсотками 317155,69 грн., пеня в розмірі 78696,86 коп., сума за ставкою 3% від простроченої заборгованості по тілу 1573,24 грн., сума за ставкою 3% від простроченої заборгованості по процентам 2759,07 грн.

У якості забезпечення виконання кредитних зобов`язань між банком та ОСОБА_2 був укладений договорі іпотеки. Через невиконання відповідачем зобов`язань, банк набув право на звернення стягнення на предмет іпотеки.

Враховуючи викладене та на підставі ст. 526, 530, 536, 575, 589, 610, 612, 629, 1046-1050, 1054, 1056-1 ЦК України, ст. 35, 41, глави V ЗУ " Про іптеку", ЗУ " Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" позивач ПАТ «Дельта банк» просив в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в розмірі 3 692 751,07 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на земельну ділянку площею 0,1823 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222482001:01:007:0481, та земельну ділянку загальною площею 0,1995 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 3222482001:01:007:0482, шляхом визнання права власності на вказані земельні ділянки за ПАТ «Дельтабанк»; судові витрати покласти на відповідача.

Заочним рішенням від 20.11.2015 року позовні вимоги позивача задоволено в повному обсязі.

22.03.2021 року до суду надійшла заява від представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Паламарчука Миколи Андрійовича про перегляд заочного рішення.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14.04.2021 року заочне рішення від 20.11.2015 року скасовано. Призначеного розгляд справи за правилами загально позовного провадження.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17.05.2021 року замінено позивача ПАТ «Дельта Банк» на його правонаступника ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо».

У судовому засіданні представника позивача позовні вимоги підтримала. Вказала, що у відповідача наявна заборгованість за кредитним договором, яка становить 3 692 751,07 грн. Просила суд з урахуванням практики Верхового суду стягнути заборгованість шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки та проведення прилюдних торгів за початковою ціною, яка буде визначена експертом на стадії виконавчого провадження.

У судове засідання відповідач та його представник не з`явилися. На електронну адресу суду адвокат Паламарчук М.А. направив заяву про розгляд справи без участі відповідача, просили суд у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, заслухавши думку учасників приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 29 липня 2008 року між ВАТ Сведбанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 2706/0708/77-478. За умовами договору банк надав позичальнику в кредит грошові кошти в розмірі 228 000 доларів США, з розрахунку 13 % річних за весь час фактичного користування кредитом на строк з 29 липня 2008 року по 29 липня 2028 року.

За умовами договору позичальник зобов`язувався в порядку та на умовах, що визначені даним договором повертати кредит, виплачувати банку проценти за користування кредитом, сплачувати неустойку та інші, передбачені договором платежі та виконувати інші обов`язки, що передбачені договором. Повернення кредиту (його частини) та сплата процентів за користування кредитом здійснюється позичальником в порядку та на умовах, що визначені договором.

29 липня 2008 року між ВАТ Сведбанк» та ОСОБА_2 , в забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором № 2706/0708/77-478 від 29 липня 2008 року був укладений договір іпотеки. Відповідно до умов договору на забезпечення виконання основного зобов`язання іпотекодавець передав іпотекодержателю: земельну ділянку площею 0,1823 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222482001:01:007:0481, та земельну ділянку загальною площею 0,1995 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 3222482001:01:007:0482.

25 травня 2012 р. між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги. За даним договором, ПАТ «Сведбанк» передає (відступає) ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого ПАТ «Дельта Банк» замінює ПАТ«Сведбанк», як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов`язаннях, а внаслідок передачі від ПАТ «Сведбанк» до ПАТ «Дельта Банк» прав вимоги до боржників, до ПАТ «Дельта Банк» переходить (відступається) право вимоги (замість ПАТ «Кредитпромбанк» «Сведбанк») від боржників повного, належного та реального виконання обов`язків за кредитними та забезпечувальними договорами.

За даним договором було відступлено право вимоги і по кредитному договору з ОСОБА_2 та договору іпотеки, що підтверджується витягом з додатку до договору від 25 травня 2012 року.

20.07.2020 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ « ФК «Інвест-кредо» було укладено договір № 2291/К про відступлення прав вимоги. Відповідно до якого банк відступає новому кредитору належані банку, а новий кредитор набуває права вимоги банку до позичальників та/або заставодавців ( іпотекодавців ) та/або поручителів, зазначених в додатку 1 до Договору.

З додатку до договору про відступлення прав вимоги від 20.07.2020 року вбачається, що право вимоги за кредитним договором №2706/0708/11-478 від 29.07.2008 року, іпотечним договором № 2706/0708/77-478-Z-1 від 29.07.2008 року, договором застави №2706/0708/77-478-Z-2 від 29.07.2008 року перейшло до ТОВ « ФК Інвест-кредо».

Відповідно до поданого суду розрахунку заборгованості станом на 02 липня 2015 року за відповідачем рахується заборгованість за кредитом в розмірі 3 692 751,07 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту 3292566,21 грн., заборгованість за відсотками 317155,69 грн., пеня в розмірі 78696,86 коп., сума за ставкою 3% від простроченої заборгованості по тілу 1573,24 грн., сума за ставкою 3% від простроченої заборгованості по процентам 2759,07 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором кредити 2706/0708/77-478 від 29.07.2008 року, станом на 20.07.2020 року заборгованість за кредитом складає у розмірі 156741,3 доларів США, що згідно курсу НБУ складає 4288536,01 грн., заборгованість за відсотками складає 118010,05 доларів США, що згідно курсу НБУ складає 3228825,77 грн.

Відповідно до умов п. 11 договору іпотеки іпотекодержатель набуває право звернути стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання іпотекодавцем основного зобов`язання повністю або частково, у тому числі, якщо іпотекодавець не поверне іпотекодержателю суму кредиту, проценти за користування кредитом, пеню, іншу заборгованість, не сплатить платежі та штрафи, що передбачені та/або випливають з основного зобов`язання.

Відповідно до умов п. п. 12, 12.1 договору іпотеки за вибором іпотекодержателя один із способів звернення стягнення на предмет іпотеки - за рішенням суду.

Частиною другою статті 16 ЦК України, у редакції чинній на час укладення іпотечного договору, передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

У частині першій статті 36 Закону України «Про іпотеку» зазначено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно із положеннями частини третьої зазначеної статті договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

При цьому згідно із частиною першою статті 37 Закону України «Про іпотеку» правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульовано статтею 39 цього Закону, якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 ЦК України).

Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Отже, аналізуючи положення статей 33, 36, 37, 39 Закону України «Про іпотеку», 328, 335, 376, 392 ЦК України, слід дійти висновку про те, що законодавцем визначено три способи захисту на задоволення вимог кредитора, які забезпечені іпотекою, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий - на підставі рішення суду та два позасудових способи захисту; на підставі виконавчого напису нотаріуса і згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. У свою чергу позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд України у постанові

від 14 вересня 2016 року у справі № 6-1219цс16.

Щодо порядку звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього за іпотекодержателем Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 21 березня 2018 року у справі № 760/14438/15-ц (провадження № 14-38цс18) дійшла правового висновку про те, що з урахуванням вимог статей 328, 335, 392 ЦК України у контексті статей 36, 37 Закону України «Про іпотеку», суди не наділені повноваженнями звертати стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього за іпотекодержателем.

Щодо прохання представника позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів суд до ваги не бере. Так, підстави та предмет позову відображаються в позовній заяві у наявному позові позивачем обрано спосіб захисту порушеного права, вказані підстави позову, інших заяв про збільшення/зменшення позовних вимог, зміну предмету або підстав позову у встановленому чинним ЦПК порядку до суду не подано. При цьому суд зважає, що позивач не позбавлений права подати нову позовну заяву із зазначенням нових підстав позову і обрати новий спосіб захисту.

Виходячи з викладеного вище, суд не знаходить підстав для задоволення вимог позивача, оскільки передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки є позасудовим способом врегулювання спору, який здійснюється за згодою сторін без звернення до суду.При цьому позивач не позбавлений, відповідно до статей 38, 39 Закону України « Про іпотеку», можливості звернутися до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки в інший спосіб, ніж визнання права власності на нього.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Керуючись ст.ст.15, 16, 509, 512, 514, 516, 526,626, 627, 628, 629, 1054 ЦК України, ст.ст.1, 3,7,33, 36, 37, 38, 39 Закону України «Про іпотеку», ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 141, 259, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю « Фінансова компанія Інвест-кредо» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на майно відмовити.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Н.С. Пінкевич