Ухвала суду № 98154196, 07.07.2021, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/7976/20

Провадження № 2/487/1100/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.07.2021 року м.Миколаїв

Заводський районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Бобрової І.В., за участю секретаря судового засідання Тітова А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Миколаєві заяву адвоката Рудь Ольги Анатоліївни про компенсацію судових витрат у справі №487/7976/20 за позовом Виконавчого комітету Миколаївської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа – Житлово-комунальне підприємство Миколаївської міської ради «Бриз» про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням

ВСТАНОВИВ:

22.06.2021 представник відповідачів адвокат Рудь О.А. звернулась до суду з заявою, в якій просила стягнути з позивача на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн. Вимоги мотивовані тим, що в провадженні Заводського районного суду м.Миколаєва перебувала цивільна справа №487/7976/20 за позовом Виконавчого ВК ММР до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа – ЖКП ММР «Бриз» про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням. Ухвалою суду від 17.06.2021 зазначений вище позов було залишено без розгляду за заявою позивача. Представник відповідача вважає, що позивачем подано заздалегідь необґрунтований позов. На підтвердження своєї позиції зауважила, що ВК ММР приховав від суду дійсний склад сім`ї; не залучив у якості Третьої особи Службу у справах дітей, зазначив неправдиву інформацію щодо наявності заборгованості із сплати житлово-комунальних послуг. Зазначене вище вважає підставою для повернення відповідачу ОСОБА_1 витрат на правову допомогу.

До судового засідання сторони не з`явились.

Дослідивши матеріали цивільної справи №487/7976/20, суд приходить до переконання в неможливості задовольнити заяву адвоката Рудь О.А., з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 30.12.2020 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати ОСОБА_1 , 1965 року народження, ОСОБА_2 , 1968 року народження, ОСОБА_3 , 1999 року народження, такими, що втратили право користування житловим приміщенням, а саме кімнатою АДРЕСА_1 .

Вимоги позову обґрунтовано тим, що зазначений гуртожиток за адресою: АДРЕСА_2 перебуває на балансі ЖКП ММР «Бриз» та належить до комунальної власності громади міста Миколаєва. За вказаною адресою зареєстровані ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , які відсутня у кімнаті гуртожитку без поважних причин з 2016 року, не беруть участь в її утриманні, тобто припинили виконувати обов`язки покладені на них законом. Дана кімната не приватизована, не службова. У зв`язку з чим, позивачем було подано до суду зазначений позов.

Ухвалою суду від 06.01.2021 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 18.05.2021 закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті.

07.06.2021 року представником позивача надано до канцелярії суду заяву про залишення позовної заяви без розгляду.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

Ухвалою суду від 17.06.2021 зазначений вище позов було залишено без розгляду.

Згідно зі ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4)пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частини п`ятої статті 142 ЦПК України у разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

За змістом частини дев`ятої статті 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідач має довести, а суд має встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими, чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.

У заяві про стягнення судових витрат у розмірі 5000,00 грн., пов`язаних із правовою допомогою, заявник зазначила, що ВК ММР приховав від суду дійсний склад сім`ї; зазначив неправдиву інформацію щодо наявності заборгованості із сплати житлово-комунальних послуг; не залучив у якості Третьої особи Службу у справах дітей, як на підтвердження подачі позивачем заздалегідь необґрунтованого позову. Проте зазначене вище твердження адвоката Рудь О.В. є хибним, оскільки в силу ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Щодо незалучення позивачем у якості Третьої особи Службу у справах дітей, то суд вважає за доцільне зауважити, що ч.1 ст.53 передбачає, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї зі сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Виходив з того, що відсутні підстави для визнання дій позивача необґрунтованими, оскільки звернення позивача до суду за захистом порушеного права, а також його дії, направлені на такий захист, не можуть свідчити про зловживання ним своїми процесуальними правами, його дії, направлені на захист своїх прав, не можуть вважатися необґрунтованими та тягнути за собою його обов`язок відшкодувати понесені відповідачем витрати на правову допомогу.

З системного тлумачення положень частин п`ятої, шостої статті 142, частини дев`ятої статі 141 ЦПК України виходить, що необґрунтовані дії позивача як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідно до частини п`ятої статті 142 ЦПК України, передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які свідчать про зловживання процесуальними правами.

З огляду на обставини справи, доводи заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку про відсутність підстав для покладення на позивача витрат відповідача на професійну правничу допомогу на підставі частини п`ятої статті 142 ЦПК України.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Керуючись, ст.ст. 133, 141, 257 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви адвоката Рудь Ольги Анатоліївни про компенсацію судових витрат у справі №487/7976/20 за позовом Виконавчого комітету Миколаївської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа – Житлово-комунальне підприємство Миколаївської міської ради «Бриз» про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням.

Головуючий суддя: І.В.Боброва