Постанова № 9815280, 19.04.2010, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2010 р. Справа № 2-а-1152/09/1810

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді Шевцової Н.В.,

Суддів - Макаренко Я.М., Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засідання Антоненко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Лебединської районної державної адміністрації Сумської області на постанову Лебединського районного суду Сумської області від 27.07.2009р. по справі№2-а-1152/09/1810

за позовом ОСОБА_1

до Управління праці та соціального захисту населення Лебединської районної державної адміністрації Сумської області

про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги,

ВСТАНОВИЛА:

08.05.2009 року ОСОБА_1 (надалі по тексту - позивач) звернулася до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Лебединської районної державної адміністрації Сумської області (надалі по тексту - відповідач), в якому просив суд:

- відновити пропущений строк для звернення до суду з адміністративним позовом, щодо визнання протиправною бездіяльності Управління праці та соціального захисту населення Лебединської районної державної адміністрації з приводу невиплати в повному обсязі щомісячної допомоги по догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку відповідно до 15 Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми”;

- визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Лебединської районної державної адміністрації щодо невиплати їй щомісячної допомоги по догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку у 2007-2008 роках у розмірі меншому, ніж це визначено в ст. 15 Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми”, тобто в розмірі прожиткового мінімуму встановленого для дітей віком до 6 років;

- зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Лебединської районної державної адміністрації провести перерахунок та виплату щомісячної грошової допомоги догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку, що виплачувалася їй, починаючи з 09.07 2007 року по травень 2009 року;

- зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Лебединської районної державної адміністрації нарахувати та виплачувати їй щомісячну грошову допомогу догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку відповідно до ст.. 15 Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми”, починаючи з травня 2009 року по 26 жовтня 2010 року у розмірі, які дорівнюють прожитковому мінімуму для дітей віком до 6 років.

Постановою Лебединського районного суду Сумської області від 27.07.2009 позовні вимоги задоволено частково. Визнано бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Лебединської районної державної адміністрації Сумської області щодо недонарахування та недовиплати ОСОБА_1 сум грошової допомоги по догляду за дитиною за період з 9 липня 2007р. по 31 грудня 2007 року протиправною. Зобовязано Управління праці та соціального захисту населення Лебединської районної державної адміністрації Сумської області здійснити перерахунок ОСОБА_1 допомоги по догляду за дитиною ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно до ст.15 Закону України “Про державну допомогу сімям з дітьми” в розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, встановленого ст.62 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік” від 19.12.2006 р. та провести відповідні виплати за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року за виключенням суми фактично проведених виплат. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Відповідач не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 99,100 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. 95 Конституції України, ст.ст. 21,22,23, 30, 87 Бюджетного кодексу України, Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, Закону України “Про державну допомогу сімям з дітьми”, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачка має дітей: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3. З лютого 2006 року позивачка отримує допомогу по догляду за дитиною ОСОБА_2 та з січня 2008 року отримує допомогу по догляду за дитиною ОСОБА_3.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання бездіяльності Управління праці та соціального захисту населення Лебединської районної державної адміністрації Сумської області щодо недонарахування та недовиплати ОСОБА_1 сум грошової допомоги по догляду за дитиною за період з 9 липня 2007р. по 31 грудня 2007 року протиправною та зобовязання Управління праці та соціального захисту населення Лебединської районної державної адміністрації Сумської області здійснити перерахунок ОСОБА_1 допомоги по догляду за дитиною ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно до ст.15 Закону України “Про державну допомогу сімям з дітьми” в розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, встановленого ст.62 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік” від 19.12.2006 р. та провести відповідні виплати за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року за виключенням суми фактично проведених виплат, суд першої інстанції виходив з Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року за № 6-рп/2007, яким визнано неконституційним положення статей 29, 36, п.14 ст.71 та інших та абз. 3 ч.2 ст. 56 Закону України “Про Державний бюджет на 2007 рік” щодо встановлення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, як різницю між 50 відсотками прожиткового мінімуму для працездатних осіб та середньомісячним сукупним доходом сім"ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 грн. для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідно до зазначеного рішення Конституційного Суду України Управління праці та соціального захисту населення Лебединської районної державної адміністрації Сумської області з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року повинно було діяти у відповідності з нормою ст. 15 Закону України “Про державну допомогу сімям з дітьми”, призначати та здійснювати нарахування допомоги у розмірі встановленого законом, на рівні прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачці призначена допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку непрацюючим жінкам відповідно до Закону України “Про державну допомогу сімям з дітьми”. Таким чином, позивачка є особою, незастрахованою в системі загальнообовязкового державного соціального страхування ( 13, 21, 22, 33).

Згідно до п.14 ст.71 Закону України “Про державний бюджет на 2007 рік”, на 2007 рік зупинено дію ст. 15 Закону України “Про державну допомогу сімям з дітьми”.

Відповідно до абзацу 3 ч.2 ст. 56 Закону України “Про Державний бюджет на 2007 рік” на 2007 рік допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку встановлена у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року за № 6-рп/2007 року, у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36 ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, пп. 7, 9, 12, 13,14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46, ст. 71, ст. ст. 98, 101, 103, 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” (справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 14 ст. 71 Закону України “Про Державний бюджет на 2007 рік”, яким зупинено дію статті 15 Закону України “Про державну допомогу сімям з дітьми”.

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року Управління праці та соціального захисту населення Лебединської районної державної адміністрації Сумської області повинно було призначити, нараховувати та сплачувати позивачці допомогу, у розмірі визначеному ст. 15 Закону України “Про державну допомогу сімям з дітьми”, яка набула чинності із зазначеної дати, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 14 статті 71 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік”, ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню.

Відповідно до статті 5 Закону України “Про державну допомогу сімям з дітьми”всі види державної допомоги сімям з дітьми, крім допомоги у звязку з вагітністю та пологами жінкам, призначають і виплачують органи соціального захисту населення за місцем проживання батьків.

Як вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 проживає в Лебединському районі Сумської області, а тому обовязок по призначенню та виплаті допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку покладено на Управління праці та соціального захисту населення Лебединської районної державної адміністрації Сумської області, за місцем проживання позивачки.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Проте, колегія суддів вважає, що суд при ухваленні рішення допустив порушення норм процесуального права, а саме ст. ст. 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України, що призвело до неправильного вирішення справи.

Так, статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлений річний строк звернення до адміністративного суду.

Позивачка звернулася до суду з позовом 08.05.2009 року, а тому, враховуючи річний строк на звернення до суду, права позивача підлягають захисту з 07.05.2008 року.

Відповідно до ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.

Пропуск строку звернення до суду позивачка мотивує тим, що про порушене право вона дізналася із засобів масової інформації та після звернення за правовою допомогою в квітні 2009 року. З обґрунтуванням таких доводів погоджується суд першої інстанції.

Між тим, доводи щодо необізнаності не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду, тому колегія суддів вважає, що позивачка пропустила його без поважних причин.

Статтею 100 Кодексу адміністративного судочинства України визначені наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

З постанови суду першої інстанції вбачається, що представник відповідача в судовому засіданні наполягав на відмові в задоволенні позову з підстав пропущення строку для звернення до адміністративного суду, встановленою ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України ( а.с. 38).

Таким чином, колегія суддів, вважає, що позивачем без поважних причин пропущено строк звернення до суду з позовом про зобовязання відповідача провести донарахування та до виплату недотриманої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 09.07.2007 року по 07.05.2008 року.

Отже, суд першої інстанції не врахував вказаних положень норм процесуального права та прийшов до помилкового висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання бездіяльності Управління праці та соціального захисту населення Лебединської районної державної адміністрації Сумської області щодо недонарахування та недовиплати ОСОБА_1 сум грошової допомоги по догляду за дитиною за період з 9 липня 2007р. по 31 грудня 2007 року протиправною та зобовязання Управління праці та соціального захисту населення Лебединської районної державної адміністрації Сумської області здійснити перерахунок ОСОБА_1 допомоги по догляду за дитиною ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно до ст.15 Закону України “Про державну допомогу сімям з дітьми” в розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, встановленого ст.62 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік” від 19.12.2006 р. та провести відповідні виплати за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року за виключенням суми фактично проведених виплат, а тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні цієї частини позовних вимог.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині зобовязання відповідача перерахувати та виплатити позивачу допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у 2008 році, суд першої інстанції виходив з того, що при нарахуванні та виплаті такої допомоги у 2008 році необхідно керуватися Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік”.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Пунктом 23 розділу II Закону України “Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, внесено зміни до ч. 1 ст. 15 Закону України “Про державну допомогу сімям з дітьми”. В даному положенні зазначено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається в розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сімї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 грн.

Рішенням Конституційного суду України №10-рп/08 від 22.05.2008 року у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), положення п. 23 розділу II Закону України “Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” визнано неконституційним не було.

Отже, колегія суддів, погоджується, що при нарахуванні та виплаті допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у 2008 році, необхідно керуватися Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік”, а тому не знаходить підстав для задоволення позову в цій частині.

Між тим, у п. 2 Розділу III Прикінцевих положень Закону України “Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” зазначено, що розділ II “Внесення змін до деяких законодавчих актів України” діє по 31 грудня 2008 р.

Таким чином, починаючи з 1 січня 2009 р. пункт 23 розділу II Закону України “Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України””, яким внесено зміни до ст. 15 Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми” втратив свою чинність.

Статтею 46 Закону України “Про Державний бюджет України на 2009 рік”, встановлено, що рівень забезпечення прожиткового мінімуму (гарантований мінімум) для призначення допомоги відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям" встановлюється для працездатних осіб у сумі 133 гривні, непрацездатних осіб - 187,5 гривні, інвалідів - 200 гривень. Для кожної дитини в малозабезпеченій багатодітній сім'ї, в якій виховується троє або більше дітей віком до 16 років (до 18 років, якщо дитина навчається), рівень забезпечення прожиткового мінімуму (гарантований мінімум) становить для дитини віком до 6 років - 278,5 гривні, для дитини віком від 6 до 18 років - 350,5 гривні; розмір державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям не може бути більше ніж 75 відсотків від рівня забезпечення прожиткового мінімуму для сім'ї. Допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" ( 2811-12 ) та Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" (призначається і здійснюється в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

Зазначена норма на даний час змінена або визнана неконституційною не була.

Таким чином, відповідач, здійснивши в 2009 році нарахування та виплату допомоги по догляду за дитиною відповідно до приписів Закону України “Про Державний бюджет України на 2009 рік”, правомірно діяв на підставі та у межах повноважень, передбачених діючим законодавством, а тому позовні вимоги в частині покладення на відповідача обовязку здійснити перерахунок та виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за 2009 рік відповідно до ст..15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" задоволенню не підлягають.

Також, не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо покладення на відповідача обовязку в подальшому до 26 жовтня 2010 року нараховувати та виплачувати допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до ст..15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" в розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративний позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

На момент звернення до суду зазначена допомога нарахована та виплачена не була, тому позивач не мав підстав вважати, що відповідач порушуватиме в майбутньому його законні права та інтереси.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що в даному випадку відсутнє порушення прав позивача, отже підстав для задоволення позову в цій частині немає.

Враховуючи викладене, колегія суддів не знаходить підстав для скасування постанови суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог.

Відповідно приписів ч. 7 ст. 187 Кодексу адміністративного судочинства України, п. «З»ч. 1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 року № 7-93 «Про державне мито»з наступними змінами та доповненнями, колегія суддів приймає рішення про стягнення з відповідача судового збору у розмірі 1,70 грн. (одержувач: УДК у Жовтневому районі м. Харкова, код ОКПО 24134113, банк: ГУДКУ у Харківській області, МФО 85011, рахунок 31412537700008). Пільг щодо сплати судового збору, відповідно до ст. 4 зазначеного Декрету, відповідач не має.

Керуючись ч. 2 Закону України № 1691-VI, ст.ст. 89, 160, 195, п.3 ст.198, 200, ч.ч. 1, 4 ст.202, ст.205, ст.207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Лебединської районної державної адміністрації Сумської області задовольнити частково.

Постанову Лебединського районного суду Сумської області від 27.07.2009р. по справі№2-а-1152/09/1810 скасувати в частині визнання бездіяльності Управління праці та соціального захисту населення Лебединської районної державної адміністрації Сумської області щодо недонарахування та недовиплати ОСОБА_1 сум грошової допомоги по догляду за дитиною за період з 9 липня 2007р. по 31 грудня 2007 року протиправною та зобовязання Управління праці та соціального захисту населення Лебединської районної державної адміністрації Сумської області здійснити перерахунок ОСОБА_1 допомоги по догляду за дитиною ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно до ст.15 Закону України “Про державну допомогу сімям з дітьми” в розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, встановленого ст.62 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік” від 19.12.2006 р. та провести відповідні виплати за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року за виключенням суми фактично проведених виплат, прийняти нову постанову, якою в задоволенні цієї частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

В іншій частині постанову Лебединського районного суду Сумської області від 27.07.2009р. по справі№2-а-1152/09/1810 залишити без змін.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Лебединської районної державної адміністрації Сумської області на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1,70 грн. (одержувач: УДК у Жовтневому районі м. Харкова, код ОКПО 24134113, банк: ГУДКУ у Харківській області, МФО 85011, рахунок 31412537700008).

Постанова набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двох місяців шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду України в порядку цивільного судочинства.

Головуючий суддя<підпис >Шевцова Н.В.

Судді<підпис >

<підпис >Макаренко Я.М. Мінаєва О.М. <Список ><Текст > Повний текст постанови виготовлений 23.04.2010 р.