Ухвала суду № 98152331, 07.07.2021, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 219/5039/20

Провадження № 1-кс/219/1326/2021

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2021 року Артемівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

cудді Лапченко О.М.,

при секретарі Азямовій О.В.,

за участю прокурора Харасайла Є.В.,

захисників Шумейка Я.В., Скульського С.І.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

розглянувши у судовому засіданні в м. Бахмут Донецької області заяву ОСОБА_1 про відвід судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області Дубовика Р.Є. у справі за обвинувальним актом у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22020050000000061 від 4.03.2020 року, складеного відносно ОСОБА_1 , обвинувачуваного у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 110 КК України, -

в с т а н о в и в:

в провадженні судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області Дубовика Р.Є знаходиться обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22020050000000061 від 4.03.2020 року, складеного відносно ОСОБА_1 , обвинувачуваного у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 110 КК України.

29.06.2021 до Артемівського міськрайонного суду Донецької області надійшла заява обвинуваченого ОСОБА_1 , згідно якої він заявив відвід судді Дубовику Р.Є., посилаючись на наступне.

Так, згідно заяви обвинувачений ОСОБА_1 вказує, що 14.06.2021 відбулось підготовче засідання, в якому захисник - адвокат Скульський С.І. заявив клопотання про повернення обвинувального акту прокурору. Суддя Дубовик Р.Є. розглянув вказане клопотання та відмовив у його задоволенні, постановивши ухвалу від 14.06.2021 року. Крім того, в ухвалі від 14.06.2021 року суддя Дубовик Р.Є. зазначив про те, що застосування запобіжного заходу відносно обвинуваченого у виді особистого зобов`язання, згідно зі ст.315 КПК України, необхідно вважати продовженим, хоча в судовому засіданні клопотання про обрання запобіжного заходу чи його продовження обвинуваченому ОСОБА_1 прокурором не заявлялось. Вказує, що запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання йому був обраний взагалі по іншому кримінальному провадженню №22017050000000178 від 25.05.2017 року. В ухвалі від 28.02.2020 року про обрання запобіжного заходу зазначено, що строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання становить 60 (шістдесят) днів, ухвала втрачає силу 27.04.2020 року. Строк дії запобіжного заходу обвинуваченому закінчився 27.04.2020 року, а суддя Дубовик Р.Є. без відповідного клопотання прокурора обрав запобіжний захід обвинуваченому. Вважає, що зазначені обставини викликають сумнів у неупередженості судді Дубовика Р.Є., оскільки суддя вийшов за межі судової функції і фактично став на сторону обвинувачення, чим порушив принцип незалежності і безсторонності судової влади. Зазначає, що наразі наявний об`єктивний та суб`єктивний критерій, оскільки суддя Дубовик Р.Є. порушив принцип змагальності сторін, незалежності і безсторонності судової влади та став на сторону обвинувачення, обравши запобіжний захід безпідставно, незаконно, а тому подальший розгляд справи суддею Дубовиком Р.Є. може призвести до постановлений неправосудного вироку та його скасуванням судом апеляційної інстанції.

В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав заяву, просив її задовольнити.

Захисники Шумейко Я.В., Скульський С.І. підтримали заяву про відвід судді.

Прокурор проти заявленого відводу заперечував, вказав, що за наявності допущених, на думку сторони захисту, процесуальних порушень заперечення на них можуть бути включені до апеляційної скарги при оскарженні остаточного рішення суду по вказаному обвинувальному акту.

Вирішуючи питання щодо заявленого відводу, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 75 КПК України обставинами, що виключають участь слідчого судді, судді або присяжного в кримінальному провадженні є: 1) слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні: якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім`ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах провадження; за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи. 2) у складі суду, що здійснює судове провадження, не можуть бути особи, які є родичами між собою.

Перелік підстав для відводу судді, передбачений ст.75 та ст.76 КПК України є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що 14.06.2021 року судом була постановлена ухвала, згідно якої клопотання захисника Скульського С.І., підтримане захисником Шумейком Я.В., обвинуваченим ОСОБА_1 , про повернення обвинувального акту прокурору у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 110 КК України було залишене без задоволення; матеріали кримінального провадження № 22020050000000061 від 04 березня 2020 року відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 110 КК України призначені до судового розгляду; застосування запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_1 у виді особистого зобов`язання, згідно зі ст. 315 КПК України, слід вважати продовженим.

Пунктом 85 Коментарів до Бангалорських принципів поведінки суддів визначено, що сторони керуються афоризмом про те, що «правосуддя не лише має бути здійсненим, але й сприйматися як очевидно і без сумніву здійснене». Іншими словами, у разі, коли виникає питання про відвід, значення має не те, чи справді у судді є усвідомлене або неусвідомлене упередження, а те, чи виникла б у розумної та належним чином поінформованої особи підозра про існування такого упередження. У цьому сенсі обґрунтована підозра в упередженості не просто заміняє відсутні докази чи доказовий засіб для встановлення вірогідності неусвідомленого упередження, а є виявом пильнішої уваги до іміджу правосуддя, тобто домінуючої зацікавленості громадськості в тому, щоб існувала впевненість у чесності процесу здійснення правосуддя.

Згідно з Коментарем до Кодексу суддівської етики, затвердженим рішенням Ради суддів України від 04 лютого 2016 року № 1, інститут відводу судді від участі у розгляді конкретної справи - це одна із найважливіших гарантій здійснення правосуддя неупередженим та справедливим судом. Він покликаний ліквідувати найменшу підозру у заінтересованості судді в результатах розглянутої справи, навіть якщо такої заінтересованості немає, бо тут головним є публічний інтерес.

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, при оцінці безсторонності слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспект.

У даному контексті, на думку ЄСПЛ, можна провести розмежування між суб`єктивним підходом, який відображає особисте переконання даного судді у конкретній справі, та об`єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу.

Відповідно до п.12 висновку № 1 (2001) Консультативної ради Європейських судів для Комітету міністрів Ради Європи «Про стандарти незалежності судових органів і незмінності суддів» від 01.01.2001 року незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При постановленні судових рішень щодо сторін в судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв`язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає на здатність судді приймати незалежні рішення. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але із боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана. Одним із елементів довіри суспільства, в тому числі і учасників процесу до суду, є довіра складу суду вирішувати спір, що унеможливить в подальшому сумніватись у винесенні справедливого, законного та об`єктивного рішення суду.

Довіра з формуванням суспільної думки націлена на правомірні очікування з боку громадськості певної моделі поведінки від суддів, що втілюється в ефективному відправленні судочинства та виступає мірою реалізації завдань справедливого суду.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Мироненко та Мартенко проти України» вказав, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ наявність безсторонності має визначатися для дотримання п.1 ст.6 Конвенції за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. За суб`єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечив суд відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім. ЄСПЛ звернув увагу на те, що, застосовуючи об`єктивний критерій, слід з`ясувати, чи існують, окрім самої поведінки судді, певні факти, які можуть бути підставою для сумніву в його безсторонності. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об`єктивно обґрунтованими. Поняття «інші обставини, які викликають сумнів у його неупередженості», є оціночними, використання яких залежить від правосвідомості особи, яка їх застосовує та з`ясовує їх сутність, виходячи зі свого внутрішнього переконання.

З системного аналізу вказаних положень вбачається, що особа, яка заявляє відвід судді, має навести конкретні обставини, які можуть викликати сумнів у неупередженості або об`єктивності судді. Водночас для того, щоб ці обставини лягли в основу заяви про відвід, вони повинні бути доведеними.

У сторони можуть виникати сумніви в упередженості та об`єктивності судді лише в зв`язку із наявністю сформованої суспільної думки про факт недовіри до суду як суспільного явища, однак суддя повинен керуватися виключно законом, відновлювати довіру до суду, та, в разі подання заяви про відвід, вирішити його, виходячи з оцінки підстав відводу, яким оперує сторона, а не задовольняти його лише за умови наявності необґрунтованих сумнів та з метою уникнення оскарження рішення в подальшому.

Вимога мотивувати відвід означає, що особа, яка його заявила, повинна викласти відомі їй обставини, з якими вона пов`язує необхідність усунення судді від участі у судовому провадженні. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді не може бути підставою для відводу.

Запровадження законодавцем інституту відводу, унормованого в положеннях статей 75-83 Кримінального процесуального кодексу України, має на меті, в першу чергу, уникнення будь яких ризиків можливості порушення основних засад (принципів) кримінального провадження, задекларованих у статті 7 Кримінального процесуального кодексу України, якими є: верховенство права; законність; рівність перед законом і судом; повага до людської гідності; забезпечення права на свободу та особисту недоторканність; недоторканність житла чи іншого володіння особи; таємниця спілкування; невтручання у приватне життя; недоторканність права власності; презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини; свобода від самовикриття та право не свідчити проти близьких родичів та членів сім`ї; заборона двічі притягувати до кримінальної відповідальності за одне і те саме правопорушення; забезпечення права на захист; доступ до правосуддя та обов`язковість судових рішень; змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; безпосередність дослідження показань, речей і документів; забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності; публічність; диспозитивність; гласність і відкритість судового провадження та його повне фіксування технічними засобами; розумність строків; мова, якою здійснюється кримінальне провадження, а також забезпечення гарантії дотримання декларованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод прав на судовий захист при зверненні особи до суду з метою їх реалізації.

У зв`язку з цим було визначено перелік випадків, за наявності яких може виникати можливість порушення наведених принципів та гарантій, які було унормовано, зокрема, у статтях 75, 76 Кримінального процесуального кодексу України.

Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.

Обґрунтовуючи заяву про відвід судді обвинувачений ОСОБА_1 вказує на те, що суддя Дубовик Р.Є. є необ`єктивним та упередженим, оскільки 14.06.2021 року без відповідного клопотання прокурора обрав запобіжний захід обвинуваченому у виді особистого зобов`язання.

Проте, на переконання суду, наведені обвинуваченим та стороною захисту аргументи не є підставою для відводу судді Дубовика Р.Є. в розумінні приписів ст. 75 Кримінального процесуального кодексу України.

Разом з тим, суд зазначає, що положення Кримінального процесуального кодексу України передбачають порядок перевірки законності процесуальних дій судді і прийнятих ним процесуальних рішень, а також порядок їх оскарження у передбачених законодавством випадках. До компетенції судді суду першої інстанції під час розгляду заяви про відвід судді не відноситься вирішення питання щодо законності процесуальних дій і процесуальних рішень іншого судді тієї ж судової інстанції.

Окрім того, у висновку № 3 Консультативної ради європейських суддів щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема, питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, зазначено, що за загальним принципом судді повинні персонально бути повністю звільненими від відповідальності стосовно претензій, що пред`являються їм у зв`язку з добросовісним здійсненням ними своїх функцій. Судові помилки щодо юрисдикції чи процедури судового розгляду і визначенні чи застосуванні закону, здійсненні оцінки свідчень повинні вирішуватися за допомогою апеляції.

З доводів заяви обвинуваченого не простежується будь-яка залежність чи взаємозв`язок, що прямо чи опосередковано вказували б на упередженість чи необ`єктивність судді Дубовика Р.Є.

Даних, які б свідчили, що відповідне процесуальне рішення приймалось суддею Дубовиком Р.Є. саме тому, що останній відчував упереджене ставлення до тих чи інших учасників кримінального провадження, суду не надано. Так, всі доводи обвинуваченого фактично зводяться до його незгоди з процесуальним рішенням, яке прийняте суддею під час розгляду відповідного кримінального провадження.

Не заперечуючи безумовне право обвинуваченого на обстоювання його правової позиції, яке гарантовано ст. 22 КПК України, суд вважає, що незгода обвинуваченого із прийнятими суддею Дубовиком Р.Є. процесуальним рішенням, в тому числі щодо запобіжного заходу, не свідчить про упередженість останнього, а відтак, не може бути підставою для відводу судді.

Твердження обвинуваченого ОСОБА_1 та сторони захисту про упередженість судді об`єктивно не підтверджуються, а містять лише суб`єктивну, власну оцінку обвинуваченого та сторони захисту діям судді Дубовика Р.Є.

Розглядаючи заяву про відвід, суд позбавлений можливості надавати оцінку законності рішень іншого судді під час здійснення останнім судочинства. Вказані питання, згідно чинного законодавства України належать до виключної компетенції суду апеляційної та касаційної інстанцій.

Призначення та проведення судових засідань, оцінка доказів, вирішення питань щодо запобіжного заходу є процесуальною діяльністю головуючого у справі та у разі порушення цієї діяльності може бути приводом для апеляційного оскарження рішення, яке буде ухвалено суддею в нарадчій кімнаті, а тому зазначені доводи заявника (обвинуваченого) ОСОБА_1 не є підставами для відводу судді в розумінні ст.75 та ст.76 КПК України.

За таких обставин суд дійшов висновку, що обставини, зазначені заявником у заяві про відвід судді Дубовика Р.Є., не доводять про існування обставин, що викликають сумніви в неупередженості та об`єктивності судді. Інших підстав, які б викликали сумніви у неупередженості або об`єктивності судді при здійсненні правосуддя у даній справі, заявником не наведено.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 75-76, 80-81 КПК України, суд

у х в а л и в:

у задоволенні заяви обвинуваченого ОСОБА_1 про відвід судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області Дубовика Р.Є. у справі за обвинувальним актом у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22020050000000061 від 4.03.2020 року, складеного відносно ОСОБА_1 , обвинувачуваного у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 110 КК України, - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О.М. Лапченко