Вирок № 98152217, 07.07.2021, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 140/3276/17

Провадження № 1-кп/127/621/18

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.07.2021 м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі колегії суддів:

судді-доповідача Бернади Є. В.,

суддів: Медяної Ю.В., Романчук Р.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Печенюк Т.О.,

сторони обвинувачення: прокурора Супруненко Д.О.,

потерпілих: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

сторони захисту: адвокатів Шеремет Г.А., Матвійчука В.В., обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 12 кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01.10.2017 за № 12017020240000494, за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Крижопіль Вінницької області, громадянина України, освіта середня, одруженого, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 15, пунктами 1, 7 частини другої статті 115 Кримінального кодексу України,

ВСТАНОВИВ:

В ніч з 30.09.2019 на 01.10.2017 ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 та охоронники ТОВ «Вінницька промислова група» ОСОБА_4 та ОСОБА_6 знаходились в їдальні ТОВ «Вінницька промислова група» за адресою: вул. Центральна, 1-а в с. Червоне Немирівського району Вінницької області, де святкували завершення жнив.

01.10.2017 біля 01.30 год. ОСОБА_4 вийшов з приміщення їдальні, залишивши вищезазначених осіб. В подальшому, біля 02.00 год. ОСОБА_4 зайшов у приміщення зазначеної їдальні та, маючи умисел на умисне вбивство декількох осіб, з хуліганських мотивів, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, усвідомлюючи суспільну небезпеку своїх дій та незворотність їх наслідків у вигляді смерті, бажаючи їх настання, з надуманих спонукань, шляхом застосування пристрою для відстрілу гумових куль типу револьвер «Сафарі 820G» із заводським номером НОМЕР_1 , калібру 9 мм, яким він законно володів відповідно до дозволу на носіння зброї за № НОМЕР_2 , умисно, ігноруючи правила застосування пристрою для відстрілу гумових куль, здійснив біля трьох прицільних пострілів по ОСОБА_1 , чим спричинив вогнепальне поранення голови ОСОБА_1 , який стояв спиною до входу. Після цього ОСОБА_4 вибіг з приміщення їдальні.

Перебуваючи на вулиці, ОСОБА_4 , продовжуючи свої умисні дії, спрямовані на позбавлення життя ОСОБА_2 , з хуліганських мотивів здійснив з вищезазначеного пристрою для відстрілу гумових куль біля двох прицільних пострілів в голову ОСОБА_2 , який в цей час підійшов до виходу з приміщення їдальні, потрапивши у тім`яну частину його голови. Після здійснених пострілів ОСОБА_2 , тікаючи від ОСОБА_4 , зайшов до приміщення їдальні, де внаслідок отриманих вогнепальних поранень впав на підлогу та втратив свідомість. В свою чергу ОСОБА_4 пішов за ОСОБА_2 та в коридорі, що веде до їдальні, побачив ОСОБА_5 , який виходив назустріч. Перебуваючи у зазначеному коридорі, ОСОБА_4 , продовжуючи свої умисні дії, спрямовані на позбавлення життя з хуліганських мотивів, розуміючи, що такі його дії суперечать інструкції з використання пристрою для відстрілу гумових куль та здатні спричинити смерть, здійснив з вищезазначеного пристрою для відстрілу гумових куль прицільний постріл в чоло ОСОБА_5 , внаслідок чого останній впав на підлогу. Після цього ОСОБА_4 зайшов до приміщення їдальні, де продовжуючи свої умисні дії, спрямовані на позбавлення життя з хуліганських мотивів, підійшов впритул до ОСОБА_2 , що лежав непритомним на підлозі на лівому боці, та з відстані приблизно 0,5 м здійснив з вищезазначеного пристрою для відстрілу гумових куль прицільний постріл в тім`яну частину голови ОСОБА_2 . В подальшому ОСОБА_4 , не припиняючи свої протиправні дії, спрямував пристрій для відстрілу гумових куль в напрямку ОСОБА_1 та умисно здійснив прицільний постріл в голову останнього, однак ОСОБА_1 з метою самозахисту прикрив голову правою рукою, отримавши таким чином ушкодження внутрішньої (бічної) зони правого плеча. В свою чергу ОСОБА_1 , усвідомлюючи суспільно-небезпечні наслідки дій ОСОБА_4 та незворотність наслідків у вигляді смерті в разі їх неприпинення, підбіг до ОСОБА_4 та, зваливши його з ніг на підлогу, не дав можливості продовжувати здійснення пострілів.

Своїми умисними діями ОСОБА_4 спричинив ОСОБА_1 ушкодження у вигляді вогнепального поранення потиличної ділянки голови та правого плеча з наявністю вогнепальних ран на зазначених ділянках, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, які не спричинили короткочасного розладу здоров`я.

Своїми умисними діями ОСОБА_4 спричинив ОСОБА_5 ушкодження у вигляді вогнепального поранення в лівій надбрівній ділянці з поширенням на верхнє повіко лівого ока з контузією лівого ока, гіфеми лівого ока та гематоми повік лівого ока з наявністю вогнепальної рани в лівій надбрівній ділянці, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Своїми умисними діями ОСОБА_4 спричинив ОСОБА_2 ушкодження у вигляді вогнепального поранення голови з наявністю вогнепальної рани в тім`яній ділянці голови справа з послідуючим закриттям рани аутодермопластикою, забою головного мозку, субдуральної гематоми в лобно-тім`яній долі справа, які відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, які спричинили тривалий розлад здоров`я.

Однак, ОСОБА_4 свій злочинний намір, направлений на умисне позбавлення життя ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , не довів до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки йому завадив ОСОБА_1 .

Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні винуватість у вчиненні інкримінованого йому злочину не визнав та суду пояснив, що 30.08.2018 він з напарником був відряджений на збір урожаю в якості охоронців і вони приїхали у Вінницю біля 12.30 год., замінили колег і поїхали у с. Червоне. В зазначене село вони приїхали біля 14-ї год., їхніх колег вже не було, вони поселились, пообідали і керуючий вивіз їх на поле.

В ході виконання їхніх обов`язків вони мали, у тому числі й оглядати бункери комбайнів. Однак, коли вони приїхали на поле, належної охорони вже не було, а працівники, задіяні у зборі врожаю почали на них коситись та були не раді їхньому приїзду, ставились до них неприязно.

Керуючий сказав їм перевірити комбайни, які їхали з поля, щоб у бункерах не було зерна. Тому він почав оглядати комбайни і у бункері комбайна під керуванням ОСОБА_1 виявив біля 3-4 центнерів зерна. Він у зв`язку з цим зробив ОСОБА_1 зауваження та повідомив, що зобов`язаний повідомити керівництву про виявлений факт. ОСОБА_1 попросив не доповідати, натомість він наказав залишити зерно. ОСОБА_1 вивантажив зерно, але висловлював своє невдоволення. Після цього він перевірив і інші комбайни, але зерна в бункерах не виявив.

В подальшому він розповів напарнику про зазначений вище випадок.

Біля 19-ї год. вони закінчили огляд і поїхали в село. Вони їхали в село з керуючим, який запросив їх прийти в їдальню на обжинки, на що вони погодились. Вони опломбували машини, щоб попередити крадіжку зерна і біля 20.30 год. пішли в їдальню. В їдальні вони сіли ліворуч від входу, трошки випивали.

Пізніше люди почали потрошки розходитись і біля 23-ї год. до нього підійшов ОСОБА_10 , який запропонував йому вийти на вулицю, щоб поговорити. Він почав говорити за ОСОБА_1 й він (обвинувачений) запитав, чому ОСОБА_1 не підійшов сам, якщо мав намір поговорити. В ході зазначеної розмови ОСОБА_10 пропонував йому гроші, але він відмовився і потім він пішов у їдальню.

Він з ОСОБА_11 сидів у їдальні, трошки випивали і до них підійшли ОСОБА_2 та ОСОБА_1 Біля 12-ї год. ночі закінчилась самогонка і ОСОБА_11 з ОСОБА_2 поїхав у село, щоб купити ще. До цього між ним та напарником з однієї сторони та потерпілими з іншої був спір щодо місця служби: ОСОБА_1 , дізнавшись, що вони служили в «Беркуті», почав кричати, що вони зрадники, але ОСОБА_2 заспокоїв ОСОБА_1 . Цей спір був з його напарником. Потім ОСОБА_1 запропонував йому поборотись, але він відмовився, тому ОСОБА_1 запропонував вийти покурити. Він спочатку відмовлявся, але потім вийшов за ОСОБА_1 та подав йому руку в знак примирення, але ОСОБА_1 його штовхнув і він впав. ОСОБА_11 допоміг йому піднятись і вони пішли у їдальню.

Через деякий час він пішов у туалет, а коли повертався до їдальні, ОСОБА_1 на вході загодив йому прохід і вдарив його. В цей час з їдальні виходив ОСОБА_11 , побачив у нього синець і запитав, що сталось, після чого запропонував усі питання вирішити зранку. ОСОБА_11 пішов у їдальню попрощатись з потерпілими, а він залишився на вулиці. Приблизно через 10-15 хвилин після цього він також пішов у їдальню, оскільки на вулиці вже було холодно. Зайшовши в їдальню, він побачив ОСОБА_11 за столом, а до нього підходив ОСОБА_1 з ножем. Він крикнув, але ОСОБА_11 не реагував на його крик, тому він дістав пістолет, крикнув, щоб ОСОБА_1 зупинився, після чого направив пістолет в руку з ножем і вистрелив. ОСОБА_1 ніяк не відреагував, тому він вистрелив вдруге. Ніж випав з рук ОСОБА_1 і ОСОБА_1 схопився за руку. Він почув крик, що вб`ють, повернувся і побачив, що на нього хтось біжить, тому він, не цілячись, вистрелив. Людина, яка бігла на нього, впала і на нього накинувся ОСОБА_1 , який схопив зброю і під час їхньої боротьби пістолет вистрелив. Потім ОСОБА_1 направив пістолет на нього і він почав тікати, але на виході зачепився, впав, швидко піднявся і побіг у гуртожиток.

В гуртожитку він намагався розбудити хлопців, але вони не реагували. Він хотів зателефонувати в поліцію, але не виявив телефона в сумці, тому він подумав, що телефон випав і він пішов до їдальні. Підійшовши до їдальні, він побачив поліцію, вирішив не заважати їм і пішов у гуртожиток. Приблизно через 5 хвилин в гуртожиток прийшли працівники поліції, одягнули йому наручники, зняли взуття і повели на місце, де випав його телефон. Вони підняли телефон і доставили його у райвідділ.

У нього був дозвіл на зброю, він також проходив навчання та інструктаж поводження зі зброєю.

До зазначеної події він з потерпілими знайомий не був, сварок з ними у нього не було. В гуртожитку приміщення для зберігання зброї не було, тому він з напарником зброю залишив при собі.

Вважає, що в його діях відсутні ознаки інкримінованого йому діяння, оскільки він намагався попередити агресію ОСОБА_1 , який наближався до його напарника з ножем у руках. При цьому в подальшому визнав факт вчинення дій, які спричинили шкоду потерпілим.

Потерпілий ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що після збору урожаю хлопці вирішили зібратись і відмітити обжинки. Він періодично заходив і виходив з їдальні, де зібрались на вечерю. Коли вже всі потрошки почали розходитись, у їдальні залишились він, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ще один охоронець. Вони стояли і розмовляли, обвинуваченого в цей час поруч не було. ОСОБА_1 стояв спиною до виходу і в їдальню забіг ОСОБА_4 , зробив три постріли в голову ОСОБА_1 , пістолет видав осічку і після цього обвинувачений вибіг на вулицю. Він почав витирати кров у ОСОБА_1 , а ОСОБА_2 вибіг за обвинуваченим. Через деякий час він вирішив вийти на вулицю і в дверях розминувся з ОСОБА_2 , за який одразу ж забіг ОСОБА_4 , який вдарив його в голову і він від нанесеного удару впав. Потім він приклав до рани ганчірку та вийшов на вулицю. Інший охоронець зі ОСОБА_1 вийшов на вулицю, до них підбіг обвинувачений, який почав падати.

Коли вони знов зайшли до приміщення їдальні, ОСОБА_2 у крові лежав на підлозі під столом, тому вони почали чекати на приїзд швидкої допомоги.

Подія мала місце біля 1-ї год. ночі восени 2017 року поряд з їдальнею господарства в с. Червоне Немирівського району.

Він працював охоронником і спиртні напої не вживав, оскільки був на роботі, а інші почали святкувати обжинки біля 20-ї год. та вживали спиртне. ОСОБА_4 також вживав спиртне і на час події був сильно п`яний, а чи вживав спиртне інший охоронець, який приїхав з ОСОБА_4 , він сказати не може.

Він не спілкувався з обвинуваченим, однак йому відомо, що з обвинуваченим спілкувались інші потерпілі. А чи були в інших потерпілих будь-які конфлікти з обвинуваченим сказати не може.

Він від пострілів тілесних ушкоджень не отримав, однак від них постраждав ОСОБА_1 Після того, як ОСОБА_4 , здійснивши постріли у ОСОБА_1 , вибіг на вулицю, за ним вийшов ОСОБА_2 , який через деякий час повернувся до їдальні та сказав викликати швидку допомогу. У ОСОБА_2 на час його повернення до їдальні вже були тілесні ушкодження, але він не бачив, як вони виникли. ОСОБА_2 відступив в сторону і він зробив крок, щоб вийти з їдальні і в цей час до їдальні знов забіг ОСОБА_4 , який в коридорі вистрелив у нього. Від здійснених постілів він впав і почав повзти на вулицю.

Коли ОСОБА_1 та інший охоронець - напарник ОСОБА_4 - вийшли на вулицю, ОСОБА_4 бився об бордюр.

Зайшовши у приміщення їдальні, вони побачили, що ОСОБА_2 лежав на підлозі без свідомості.

Він від пострілів свідомість не втрачав.

Будь-які конфлікти пострілам не передували.

Він не бачив, як у обвинуваченого була вилучена зброя.

Потірпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що 30.09.2017 вони колективом святкували «обжинки» в с. Червоне Немирівського району. Приблизно о 20 год. вони повечеряли і більшість працівників почали розходитись, близько 12 год. ночі в їдальні їх залишилось четверо: він, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та напарник ОСОБА_4 (другий охоронець). ОСОБА_4 також був присутній, однак постійно виходив з приміщення.

Вони стояли в їдальні, всередину забіг ОСОБА_4 та почав стріляти, він поранив ОСОБА_1 , який стояв спиною до вхідних дверей, після чого намагався здійснити ще постріли, однак пістолет почав «давати осічки» і обвинувачений вибіг на вулицю. Він вибіг за ним на вулицю, ОСОБА_4 заряджав пістолет, побачивши його, почав стріляти. Він відчув, що в голову потрапила куля і забіг назад до їдальні, встиг сказати ОСОБА_3 , щоб той викликав швидку та поліцію, після чого впав від поранення. Він намагався піднятись, однак не зміг, оскільки в нього відняло ліву руку.

Коли він лежав на підлозі, почув, що до нього хтось підійшов у сірих спортивних штанах, однак обличчя він не бачив. Постріли продовжились, і він отримав ще одну кулю в ділянку голови, після цього він втратив свідомість, отямився лише після операції в лікарні.

До даної події жодних конфліктів з ОСОБА_4 він не мав. Жодних агресивних дій до ОСОБА_4 ніхто не проявляв. Алкогольні напої в той вечір вживали усі присутні. ОСОБА_4 був одягнений в сірий спортивний костюм.

Рука в нього так і не відновилась, у зв`язку з чим він отримав 3 групу інвалідності.

Потерпілий ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив, що фірма, у якій він працює виконувала польові роботи в селі Червоне Немирівського району. Після закінчення робіт, їхнє керівництво влаштувало «обжинки» на подяку працівникам.

Близько 20 год. 30.09.2017 вони повечеряли в їдальні, згодом працівники почали уходити, залишилися лише він, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , та ОСОБА_4 з своїм напарником.

Він стояв спиною до дверей, коло нього стояли ОСОБА_22 та ОСОБА_2 , він почув постріл та відчув різкий біль в ділянці голови, після чого одразу обернувся та побачив, що ОСОБА_4 цілиться у них, однак його пістолет почав «давати осічки» і обвинувачений одразу вибіг на вулицю. В цей час в нього залило обличчя та шию кров`ю, він нагнувся, ОСОБА_22 знайшов якусь тканину, щоб затиснути поранення. Згодом він знову почув постріли, обернувшись, побачив, що ОСОБА_2 поранено , від чого останній впав на підлогу. Після цього він побачив, що ОСОБА_4 вдруге націлився йому в голову, однак він прикрився рукою, й куля потрапила саме в руку. Пістолет знову почав «давати осічки», в цей час він збив ОСОБА_4 з ніг та забрав пістолет, що випав на підлогу. Після цього ОСОБА_4 вибіг на вулицю, допомоги надати не намагався.

До даної події ОСОБА_4 він ніколи не зустрічав. Жодних конфліктів ні з ОСОБА_4 , ні з його напарником ніхто не мав. Алкогольні напої вживали усі.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що він знайомий з обвинуваченим: вони раніше разом працювали в охоронній фірмі.

Дату він не пам`ятає, він разом з ОСОБА_4 був у відрядженні, щоб контролювати збір зернових. В ході виконання своїх обов`язків вони іноді завертали комбайни, щоб повністю вивантажити їхні контейнери. Іноді у зв`язку з цим виникали певні непорозуміння.

Після закінчення збору врожаю його та ОСОБА_4 запросили на обжинки, де всі вживали самогон. Біля 23-ї год у їдальні залишилось троє потерпілих, він та ОСОБА_4 ході спілкування зайшла мова про службу, потерпілі дізнались, що він з ОСОБА_4 служив у «Беркуті», тому між ними виникла сварка. Потім вони трошки заспокоїлись і продовжили спілкування. Через деякий час він вийшов на вулицю і побачив, що ОСОБА_4 спорив зі ОСОБА_1 , який смикнув ОСОБА_4 і той впав та вдарився головою. Однак після цього ОСОБА_4 встав і на цьому конфлікт між ними вичерпався. Після цього він з кимось з потерпілих поїхав у село, щоб взяти ще самогону, а коли вони повернулись, вони всі разом продовжили розпивати спиртне і між ними знов виник спір. В ході зазначеного спору ОСОБА_4 зі ОСОБА_1 знов вийшов на вулицю. Через деякий час ОСОБА_4 зайшов до їдальні й сказав, що з потерпілими потрібно розбиратись, на що він повідомив ОСОБА_4 , що нічого робити не потрібно, бо вони напідпитку, натомість запропонував з усім розібратись зранку. Після цього він забрав ОСОБА_4 у кімнату.

Він почав засипати і почув якісь крики, а потім два хлопка. Остаточно не прокинувшись, він вибіг на вулицю і побачив, що ОСОБА_4 боровся зі ОСОБА_1 У ОСОБА_3 він побачив кров і той сказав, що ОСОБА_4 почав стрілянину. Підійшовши до них, він побачив ОСОБА_1 у крові, а ОСОБА_4 сказав, що у нього забрали зброю. Його хтось вдарив у голову, однак він з метою попередження конфлікту відійшов, а коли приїхали працівники поліції, він підійшов до них та видав їм свою зброю та сів до них у автомобіль.

У нього конфліктів з комбайнерами не було, він також не бачив, щоб такі конфлікти були з ОСОБА_4 Він чув від обвинуваченого, що в нього був конфлікт на полі, але він зазначеного конфлікту не бачив.

Вважає, що спір щодо служби можна назвати конфліктом, оскільки потерпілі їм кричали, що їх потрібно стріляти, бо вони «беркутята». При цьому хтось штовхнув обвинуваченого і той впав.

На час початку спору між обвинуваченим та потерпілими він вже дрімав, однак почув крики і хлопки. Що саме відбувалось він не бачив, тому він не може повідомити, хто, кому і як наносив тілесні ушкодження. До цього між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 виник спір у їдальні щодо служби і ОСОБА_1 запропонував ОСОБА_4 боротись. Після цього ОСОБА_4 та ОСОБА_1 вийшли на вулицю і трошки поштовхались, в ході чого ОСОБА_4 впав, але потім конфлікт між ними був вичерпаний і вони повернулись у їдальню. В нього був словесний спір з потерпілими у зв`язку з тим, що він з ОСОБА_4 служив у « Беркуті ».

Він не може сказати, скільки ОСОБА_4 зробив пострілів, оскільки в цей час був за столом у їдальні та сидів спиною до входу. При цьому він не бачив дій, які б загрожували ОСОБА_4 . Коли він обернувся, він побачив, що ОСОБА_4 зі ОСОБА_1 впав. ОСОБА_4 вибіг на вулицю, а ОСОБА_1 побіг за ним. Вийшовши на вулицю, він побачив ОСОБА_1 , в якого йшла кров.

Він не бачив, як ОСОБА_1 забрав у ОСОБА_4 зброю, зброю він в подальшому побачив у ОСОБА_1 .

Свідок ОСОБА_30 в судовому засіданні пояснив, що він чергував у лікарні, коли привезли потерпілих. Дані обставини він не пам`ятає. Щодо виявлених у потерпілих тілесних ушкоджень та наданого їм лікування він повідомити деталі не може, оскільки це - лікарська таємниця. Зазначив, що у період жнив подібні ситуації трапляються часто. Прізвища потерпілих він не пам`ятає, характер виявлених у них тілесних ушкоджень теж.

Свідок ОСОБА_31 в судовому засіданні пояснила, що про обставини спричинення потерпілим тілесних ушкоджень вона нічого повідомити не може, оскільки присутня не була. Подія мала місце восени 2017 року, точніше дату вона повідомити не може. На обжинках були присутні всі працівники, а також охоронці. Охоронців до цього вона не знала, після події вона з ними також не спілкувалась. На обжинках був алкоголь, але вона не може сказати, хто і скільки його вживав. У її присутності конфліктів не було. Тілесних ушкоджень вона ні у кого не бачила, слідів крові - теж.

Свідок ОСОБА_32 в судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_4 він бачив двічі. Восени 2017 року вони працювали на польових роботах неподалік села Червоне. Вперше він побачив ОСОБА_4 , коли той перевіряв його комбайн, при цьому поведінка останнього була зухвалою. Вдруге - під час вечері в столовій в с. Червоне. ОСОБА_4 сидів за окремим столом зі своїм напарником, розповідав про те, що раніше працював у «Беркуті» та в охороні Януковича. ОСОБА_4 виходив зі всіма на вулицю курити, при цьому жодних конфліктів він не бачив. Після 23 години він пішов спати, а на ранок від колег дізнався, що відбувся конфлікт зі стріляниною.

ОСОБА_4 був одягнутий у темний одяг, тілесних ушкоджень він на ньому не бачив.

Свідок ОСОБА_34 в судовому засіданні пояснив, що обвинувачений міг застосувати травматичну зброю лише для самозахисту у випадку нападу на нього. Дана зброя є смертельно небезпечною та видається лише після проходження спеціального навчання. На таких навчаннях розповідають про правила поводження зі зброєю, зокрема про заборону стріляти в голову та шию. Він не був присутній при затриманні та вилученні зброї в ОСОБА_4 .

Свідок ОСОБА_35 в судовому засіданні пояснив, що він дату не пам`ятає, закінчувались жнива, помінялась зміна охорони, тому він їздив зустрічати нову зміну, після чого відвіз їх на поле.

Після закінчення збору урожаю завантажили 4-5 машин, запломбували їх і на цьому роботу закінчили. Після цього усі поїхали на базу, де він дав вказівку накрити столи у їдальні.

Біля 20-ї год. усі сіли за стіл, випили по чарці горілки та пішли курити. Через деякий час закінчилась горілка і він запитав, чи будуть розходитись, тому всі почали збиратись. У їдальні залишилось декілька чоловік, а він поїхав додому. На ганку залишилось декілька комбайнерів та охоронці.

Зранку він побачив пропущені дзвінки. Про подію вже дізнався згодом.

Він не може сказати, чи вживали спиртне в ході вечері охоронці - обвинувачений та його напарник. Точно не пам`ятає, але йому здається, що ОСОБА_4 говорив напарнику, що пити не буде, бо випив вже достатньо. Вважає, що напарник ОСОБА_4 , знаючи про те, що той не може пити, поставився до перебігу подій трохи байдуже.

Пам`ятає, що напарник обвинуваченого говорив, що обвинуваченому не можна пити. Йому відомо, що в охоронців з собою була зброя, однак він не може сказати, чи брали вони її з собою у їдальню.

В його присутності конфліктів не було.

Свідок ОСОБА_36 в судовому засіданні пояснив, що влітку 2017 року, точної дати він не пам`ятає, біля 1-ї год. ночі до нього зателефонував охоронець ОСОБА_3 і сказав, що у їдальні постріли і є поранені. Він викликав швидку допомогу і зателефонував до бригадира тракторної бригади Ярошенка. На роботу він приїхав зранку біля 7.30 год. Присутнім під час зазначеної стрілянини він не був і нічого з цього приводу повідомити не може.

Експерт ОСОБА_37 в судовому засіданні пояснив, що усі висновки передані до архіву, тому він в судовому засіданні вже не може повідомити, які саме він готував висновки. Кількість експертиз він не пам`ятає, він їх проводив на підставі постанов слідчого. Усі документи, необхідні для проведення експертизи, йому надавав слідчий.

Він огляд потерпілих не проводив і про це зазначено у висновку. Проведення такого огляду не обов`язкове. Крім того, експертизи проводились через деякий час після утворення тілесних ушкоджень. Механізм утворення тілесних ушкоджень описаний у описовій частині висновку.

Суд відповідно до частини третьої статті 26 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) за клопотаннями сторін кримінального провадження дослідив й інші докази, зібрані у кримінальному провадженні, а саме:

-протокол затримання ОСОБА_4 від 01.10.2017, відповідно до якого останній був затриманий за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 15, частиною першою статті 115 КК, під час особистого обшуку ОСОБА_4 в останнього вилучені мобільний телефон марки Sigma, годинник Quartz, стегнова сумка з тканини, в якій знаходились барабан до револьверу на 6 патронів, 20 патронів та запальничка;

-довідку Немирівської ЦЛР від 01.10.2017, згідно з якою ОСОБА_5 звернувся до зазначеного закладу по медичну допомогу в зв`язку з відкритим непроникаючим пораненням лівої надбрівної ділянки;

-довідку Немирівської ЦЛР від 01.10.2017, відповідно до якої ОСОБА_1 звернувся до зазначеного закладу по медичну допомогу в зв`язку з вогнепальним пораненням потиличної частини і правого плеча;

-довідку Немирівської ЦЛР від 01.10.2017, згідно з якою ОСОБА_2 звернувся до зазначеного закладу по медичну допомогу в зв`язку з відкритим непроникаючим пораненням тім`яної ділянки голови справа, відкритого перелому тім`яної кістки справа (?);

-протокол огляду місця події від 01.10.2017, відповідно до якого оглянута їдальня та прилегла до неї територія належна ТОВ «Вінницька промислова група» за адресою: вул. Центральна, 1-а в с. Червоне Немирівського району Вінницької області , описана обстановка, зафіксоване місце виявлення особистих речей ОСОБА_4 біля приміщення їдальні, місце виявлення плям бурого кольору в приміщенні їдальні, місце виявлення гумових куль;

-протокол огляду місця події від 01.10.2017, згідно з яким ОСОБА_38 в приміщенні Немирівської ЦРЛ за адресою: вулиця Євдокименка, 22 в місті Немирів видав працівникам поліції револьвер марки « Сафарі »;

-копію результатів огляду ОСОБА_4 за допомогою алкотесту Drager, відповідно до якого під час огляду останнього 01.10.2017 о 08.27 год. виявлений факт перебування ОСОБА_4 у стані алкогольного сп`яніння - 1,57 ‰;

-протокол освідування особи від 03.10.2017, згідно з яким під час огляду ОСОБА_4 встановлено, що в ділянці лівого ока наявна синюшність шкіри (синдром окулярів), подряпина справа в ділянці лоба, синюшність шкіри в ділянці правої вушної раковини, подряпина шкіри на правій надключичній області, подряпина шкіри розміром 2х5 см, підшкірний крововилив розміром 15х3 см в ділянці спини зліва, підшкірна гематома розміром 3х2 см в ділянці лівого передпліччя, подряпини шкіри на лівому та правому ліктьових суглобах, підшкірна гематома в ділянці п`ятого пальця правої кисті, подряпини другого та четвертого пальців лівої кисті; зроблені змиви з рук ОСОБА_4 ;

-протокол проведення слідчого експерименту від 11.10.2017, відповідно до якого ОСОБА_6 розповів та показав на місцевості про перебіг події, яка мала місце 01.10.2017;

-висновок експерта № 513 від 23.10.2017, згідно з яким 20 патронів, вилучених під час затримання ОСОБА_4 , не являються бойовими припасами, а є пістолетними патронами калібру 9 мм Р.А., спорядженими кулями з еластичного матеріалу; призначені для стрільби з пістолетів калібру 9 мм Р.А., що відносяться до травматичної зброї з вогнепальним принципом метання снаряду; придатні для стрільби;

-висновок експерта № 743 від 25.10.2017, відповідно до якого на поверхнях револьвера, який вилучений 01.10.2017 по АДРЕСА_3 виявлені сліди рук, які не придатні для ідентифікації;

-протокол проведення слідчого експерименту від 27.10.2017, згідно з яким ОСОБА_5 розповів та показав на місцевості, яким чином відносно нього було вчинене протиправне діяння;

-протокол проведення слідчого експерименту від 27.10.2017, відповідно до якого ОСОБА_1 розповів та показав на місцевості, яким чином відносно нього було вчинене протиправне діяння;

-протокол проведення слідчого експерименту від 31.10.2017, згідно з яким ОСОБА_2 розповів та показав на місцевості, яким чином відносно нього було вчинене протиправне діяння;

-копію наказу ТОВ «Ковчег» № 24 від 29.09.2017, відповідно до якого ОСОБА_4 звільнений з посади охоронника зазначеного товариства з 29.09.2017 на підставі його заяви від 28.09.2017;

-копію наказу ТОВ «Ковчег» № 34 від 10.06.2015, згідно з яким ОСОБА_4 прийнятий на роботу до зазначеного товариства на посаду охоронника, за основним місцем роботи, з 10.06.2015 з випробувальним терміном один місяць;

-висновок експерта № 212 від 15.11.2017, відповідно до якого у ОСОБА_5 мало місце ушкодження у вигляді вогнепального поранення у лівій надбрівній ділянці з поширенням на верхнє повіко лівого ока з контузією лівого ока, гіфеми лівого ока та гематоми повік лівого ока з наявністю вогнепальної рани в лівій надбрівній ділянці; зазначене ушкодження виникло від дії заряду (гумової кулі), випущеного з вогнепальної зброї під час пострілу, можливо, в строк та за обставин, на які вказує ОСОБА_5 , відноситься до легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров`я;

-висновок експерта № 213 від 15.11.2017, згідно з яким у ОСОБА_1 мали місце ушкодження у вигляді вогнепального поранення в потиличній ділянці голови та правого плеча з наявністю вогнепальних ран на зазначених ділянках; зазначені ушкодження виникли від дії заряду (гумової кулі), випущеного при пострілі з вогнепальної зброї, можливо, в строк та за обставин, на які вказує ОСОБА_1 , відносяться до легких тілесних ушкоджень, які не спричинили короткочасного розладу здоров`я;

-висновок експерта № 214 від 15.11.2017, відповідно до якого у ОСОБА_2 мали місце ушкодження у вигляді вогнепального поранення голови з наявністю вогнепальної рани в тім`яній ділянці голови справа з послідуючим закриттям рани аутодермопластикою, забою головного мозку, субдуральної гематоми в лобно-тім`яній долі справа; зазначені ушкодження виникли від дії заряду (гумової кулі), випущеного з вогнепальної зброї під час пострілу, можливо, в строк та за обставин, на які вказує ОСОБА_2 , відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, які спричинили тривалий розлад здоров`я;

-висновок експерта № 298 від 11.10.2017, згідно з яким кров ОСОБА_4 відноситься до групи А з ізогемаглютинином анти-В;

-висновок експерта № 299 від 23.10.2017, відповідно до якого в слідах на речових доказах - двох змивах на марлеві тампони, речовини, представлені на дослідження, знайдена кров людин;

-висновок експерта № 157 від 27.10.2017, згідно з яким при дослідженні піднігтьового вмісту правої та лівої рук ОСОБА_4 наявність крові не встановлена; виявлено одиничні епітеліальні клітини людини, статева належність яких не встановлена в зв`язку з відсутністю в мікропрепаратах епітеліальних клітин зі збереженими, придатними для цитологічного дослідження ядрами;

-висновок експерта № 326 від 14.11.2017, відповідно до якого кров ОСОБА_5 відноситься по ізосерологічній системі АВО до групи О з узогемаглютинином анти-А та анти-В; при серологічному дослідженні в слідах на марлевому тампоні зі змивом речовини, вилученої під час огляду місця події, встановлена кров людини групи В з узогемаглютинином анти-А; таким чином, кров у вказаному об`єкті могла походити від будь-якої людини з групою крові В з антигемаглютинином анти-А і походження її від ОСОБА_5 не виключається; при серологічному дослідженні в слідах на марлевому тампоні зі змивом речовини, вилученої під час огляду місця події, встановлена кров людини групи О з ізогемаглютинином анти-А та анти-В; таким чином, кров у вказаному об`єкті могла походити від будь-якої людини з групою крові О з ізогемаглютининами анти-А та анти-В, в тому числі й від ОСОБА_5 ;

-висновок експерта № 342 від 15.11.2017, згідно з яким кров ОСОБА_2 відноситься по ізомеологічній системі АВО до групи В з ізогемаглютинином анти-А; згідно з висновком № 326 від 14.11.2017 при серологічному дослідженні в слідах на марлевому тампоні зі змивом речовини, вилученої під час огляду місця події, встановлена кров людини групи В з ізогемаглютинином анти-А і походження її від ОСОБА_2 не виключається; при серологічному дослідженні в слідах на марлевому тампоні зі змивом речовини, вилученої під час огляду місця події, встановлена кров людини групи О з ізогемаглютининамм анти-А та анти-В; таким чином, кров у вказаному об`єкті могла походити від будь-якої людини з групою крові О з ізогемаглютининамм анти-А та анти-В, від ОСОБА_2 кров у вказаному об`єкті походити не може;

-висновок експерта № 327 від 15.11.2017, відповідно до якого кров ОСОБА_1 відноситься до ізосерологічній системі АВО до групи О з ізогемаглютининамм анти-А та анти-В; ; згідно з висновком № 326 від 14.11.2017 при серологічному дослідженні в слідах на марлевому тампоні зі змивом речовини, вилученої під час огляду місця події, встановлена кров людини групи В з ізогемаглютинином анти-А, таким чином, кров у вказаному об`єкті могла походити від будь-якої людини з групою крові В з ізогемаглютинином анти-А і її походження від ОСОБА_1 виключається; при серологічному дослідженні в слідах на марлевому тампоні зі змивом речовини, вилученої під час огляду місця події, встановлена кров людини групи О з ізогемаглютининами анти-А та анти-В, таким чином, кров у вказаному об`єкті могла походити від будь-якої людини з групою крові О з ізогемаглютининами анти-А та анти-В, в тому числі й від ОСОБА_1 ;

-висновок експерта № 550 від 20.11.2017, згідно з яким револьвер, наданий на дослідження, є короткоствольною вогнепальною зброєю - гладкоствольним револьвером моделі Safari 820G № НОМЕР_1 калібру 9 мм, виробництва України, призначеним для стрільби патронами несмертельної дії, спорядженими гумовими або аналогічними за своїми властивостями металевими снарядами; зазначений револьвер придатний для стрільби, будь-які зміни до револьверу не вносились; 1 патрон, наданий на дослідження, не являється бойовим припасом, а є пістолетним патроном калібру 9 мм Р.А., споряджений кулею з еластичного матеріалу, призначений для стрільби з пістолетів калібру 9 мм Р.А., що відноситься до травматичної зброї з вогнепальним принципом метання снаряду, придатний для стрільби;

-протокол проведення слідчого експерименту від 08.12.2017, відповідно до якого останній проведений за участю потерпілих ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , а також підозрюваного ОСОБА_4 з метою виявлення їх розташування на момент спричинення потерпілим тілесних ушкоджень, а також з метою виявлення механізму такого спричинення;

-копію паспорта пістолета (револьвера) моделі Safari 820G, у якому зазначені характеристики зазначеного пістолета, а також правила поводження з ним;

-протокол проведення слідчого експерименту від 15.12.2017, згідно з яким ОСОБА_4 розповів та показав на місцевості, яким чином він спричинив потерпілим тілесні ушкодження;

-висновок експерта № 276 від 15.12.2017, відповідно до якого на наданих на дослідження фрагментах марлевої тканини, що міститься в конвертах з відповідними написами (змив з правої руки та змив з лівої руки) виявлені сліди натрит-, нітрат-іонів та дифеніламіну, які є характерними для продуктів пострілу нітроцелюлозного (бездимного) пороху.

Аналізуючи показання обвинуваченого, потерпілих, свідків, надані суду докази у їх сукупності, суд дійшов до такого висновку.

Здійснюючи судовий розгляд кримінального провадження відповідно до приписів частини першої, другої та шостої статті 22, частини третьої статті 26 КПК, суд встановив, що в ніч з 30.09.2017 на 01.10.2017 ОСОБА_4 , перебуваючи на території ТОВ «Вінницька промислова група» за адресою: вул. Центральна, 1-а в с. Червоне Немирівського району Вінницької області, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, шляхом застосування пристрою для відстрілу гумових куль типу револьвер «Сафарі 820G», здійснив біля трьох пострілів по ОСОБА_1 . Після чого ОСОБА_4 вибіг з приміщення їдальні.

Перебуваючи на вулиці, ОСОБА_4 здійснив з вищезазначеного пристрою для відстрілу гумових куль біля двох пострілів в голову ОСОБА_2 , який в цей час підійшов до виходу з приміщення їдальні, потрапивши у тім`яну частину його голови. Після здійснених пострілів ОСОБА_2 , тікаючи від ОСОБА_4 , зайшов до приміщення їдальні, де внаслідок отриманих вогнепальних поранень впав на підлогу та втратив свідомість. В свою чергу ОСОБА_4 пішов за ОСОБА_2 та в коридорі, що веде до їдальні, побачив ОСОБА_5 , який виходив назустріч. Перебуваючи у зазначеному коридорі, ОСОБА_4 здійснив з вищезазначеного пристрою для відстрілу гумових куль постріл в чоло ОСОБА_5 , внаслідок чого останній впав на підлогу. Після цього ОСОБА_4 зайшов до приміщення їдальні, де підійшов впритул до ОСОБА_2 , що лежав непритомним на підлозі на лівому боці, та з відстані приблизно 0,5 м здійснив з вищезазначеного пристрою для відстрілу гумових куль постріл в тім`яну частину голови ОСОБА_2 . В подальшому ОСОБА_4 спрямував пристрій для відстрілу гумових куль в напрямку ОСОБА_1 та умисно здійснив постріл в голову останнього, однак ОСОБА_1 з метою самозахисту прикрив голову правою рукою, підбіг до ОСОБА_4 та, зваливши його з ніг на підлогу, не дав можливості продовжувати здійснення пострілів.

Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні зазначених фактичних обставин справи не заперечував, оспорюючи лише правову кваліфікацію його діяння. При цьому суд враховує, що окрім підтвердження обвинуваченим ОСОБА_4 фактичних обставин справи, наведених вище, останні підтверджуються чіткими та послідовними показаннями потерпілих, свідків, а також наданими стороною обвинувачення письмовими доказами (документами).

Зокрема, факт перебування обвинуваченого ОСОБА_4 в стані алкогольного сп`яніння, окрім відповідних показань обвинуваченого в цій частині, підтверджується і показаннями потерпілих та свідка ОСОБА_6 . Крім того, прокурором на підтвердження зазначеного факту надана копія результатів огляду ОСОБА_4 за допомогою алкотесту Drager, відповідно до якого виявлений факт перебування ОСОБА_4 у стані алкогольного сп`яніння - 1,57 ‰.

Верховний Суд (далі - ВС) у постанові від 03.12.2019 (справа № 571/1436/15-к) зауважив, що факт перебування в стані алкогольного сп`яніння може встановлюватися шляхом дослідження всієї сукупності доказів, а не виключно медоглядом.

З наданого стороною обвинувачення протоколу затримання ОСОБА_4 випливає, що в останнього вилучені, зокрема, барабан до револьверу на 6 патронів та 20 патронів. Згідно з висновком проведеної у кримінальному провадженні судової експертизи, зазначені 20 патронів не являються бойовими припасами, а є пістолетними патронами калібру 9 мм Р.А., спорядженими кулями з еластичного матеріалу; призначені для стрільби з пістолетів калібру 9 мм Р.А., що відносяться до травматичної зброї з вогнепальним принципом метання снаряду; придатні для стрільби.

Зі змісту протоколу огляду місця події від 01.10.2017 випливає, що ОСОБА_38 в приміщенні Немирівської ЦРЛ видав працівникам поліції револьвер марки « Сафарі ». Незважаючи на те, що сторона захисту в судовому засіданні правомірність проведення зазначеної слідчої дії не оспорювала, суд вважає за доцільне зауважити, що видача зазначеного пістолета здійснена на підставі відповідної заяви ОСОБА_1 , крім того, прокурором на підтвердження правомірності зазначеної процесуальної дії надана і копія ухвали слідчого судді від 03.10.2017 про надання дозволу на проведення огляду. Відповідно до висновку судової експертизи, проведеної у кримінальному провадженні, випливає, що зазначений револьвер є короткоствольною вогнепальною зброєю - гладкоствольним револьвером моделі Safari 820G № НОМЕР_1 калібру 9 мм, виробництва України, призначеним для стрільби патронами несмертельної дії, спорядженими гумовими або аналогічними за своїми властивостями металевими снарядами; зазначений револьвер придатний для стрільби, будь-які зміни до револьверу не вносились; 1 патрон, наданий на дослідження, не являється бойовим припасом, а є пістолетним патроном калібру 9 мм Р.А., споряджений кулею з еластичного матеріалу, призначений для стрільби з пістолетів калібру 9 мм Р.А., що відноситься до травматичної зброї з вогнепальним принципом метання снаряду, придатний для стрільби;

Слід також зауважити, що під час досудового розслідування у кримінальному провадженні була проведена експертиза з метою ідентифікації слідів рук, вилучених з револьвера, який видав ОСОБА_1 . Зі змісту відповідного висновку випливає, що на поверхнях зазначеного револьвера виявлені сліди рук, які однак не придатні для ідентифікації. Разом з тим, суд враховує, що фактичні обставини вилучення зазначеного револьвера саме у ОСОБА_1 сторонами кримінального провадження в судовому засіданні не оспорювались і були підтверджені обвинуваченим, який в судовому засіданні повідомив, що після здійснених пострілів ОСОБА_1 вирвав у нього револьвер.

Також прокурором на підтвердження винуватості ОСОБА_4 наданий протокол огляду місця події від 01.10.2017, відповідно до якого оглянута їдальня та прилегла до неї територія належна ТОВ «Вінницька промислова група» за адресою: АДРЕСА_2 , описана обстановка, зафіксоване місце виявлення особистих речей ОСОБА_4 біля приміщення їдальні, місце виявлення плям бурого кольору в приміщенні їдальні, місце виявлення гумових куль. Хоча результати зазначеної процесуальної дії сторони кримінального провадження в судовому засіданні не оспорювали, прокурор на підтвердження правомірності її проведення надав суду копію ухвали слідчого судді від 03.10.2017 про надання дозволу на проведення зазначеного огляду.

Згідно з висновками судово-медичних експертиз, які проведені у кримінальному провадженні, у ОСОБА_5 мало місце вогнепальне поранення, механізм утворення якого узгоджується з його показаннями, яке відноситься до легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров`я. У ОСОБА_1 мало місце вогнепальне поранення, механізм утворення якого узгоджується з його показаннями, відносяться до легких тілесних ушкоджень, які не спричинили короткочасного розладу здоров`я. У ОСОБА_2 мало місце вогнепальне поранення, механізм утворення якого узгоджується з його показаннями, яке відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, які спричинили тривалий розлад здоров`я.

Під час досудового розслідування також були проведені відповідні експертні дослідження з метою виявлення походження слідів крові, вилучених під час огляду місця події. Зі змісту проведених досліджень випливає, що в слідах на марлевому тампоні зі змивом речовини, вилученої під час огляду місця події, встановлена кров людини, походження якої від ОСОБА_5 та ОСОБА_1 не виключається, натомість зазначена кров не може походити від ОСОБА_2 .

Суд вважає за доцільне зауважити, що на підтвердження факту здійснення пострілів саме обвинуваченим прокурор надав суду і висновок відповідного експертного дослідження, зі змісту якого випливає, що на наданих на дослідження фрагментах марлевої тканини, якими проведені змиви з рук затриманого ОСОБА_4 виявлені сліди натрит, нітратіонів та дифеніламіну, які є характерними для продуктів пострілу нітроцелюлозного (бездимного) пороху.

На підтвердження механізму утворення у потерпілих виявлених у них тілесних ушкоджень прокурором надані протоколи проведення слідчих експериментів з потерпілими та обвинуваченими.

Оцінюючи зазначені протоколи, суд вважає за доцільне зауважити таке.

Зі змісту частини першої статті 240 КПК випливає, що з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий, прокурор має право провести слідчий експеримент шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань. Аналіз наведеної правової норми не містить посилання на обов`язок під час проведення слідчого експерименту отримання довільних показань щодо обставин вчинення злочину, натомість містить посилання на те, що слідчий експеримент проводиться шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань. Суд не приймає до уваги посилання сторони обвинувачення на методику проведення слідчого експерименту. Зокрема, згідно з методикою проведення слідчого експерименту, отримавши згоду особи на участь у слідчому експерименті їй пропонується дати показання про обставини певної події; при чому необхідно вислухати короткі показання всіх осіб, чиї дії перевіряються, що становлять по суті мету експерименту, з`ясувати, чи відповідають умови експерименту тим, у яких відбувалася подія, яка перевіряється; слідчий має право надати особі змогу супроводжувати свої показання демонстрацією якихось дій, навичок, указати місця знаходження схованок, слідів, окремих прикмет або позначок, які сприяють орієнтації, тощо; з метою уточнення окремих важливих деталей, заповнення прогалин, усунення суперечностей після вільної розповіді і демонстрації слідчий має право поставити запитання особі, яка дає показання про обставини певної події.

Зі змісту частини першої статті 95 КПК випливає, що показання - це відомості, які надаються в усній або письмовій формі під час допиту підозрюваним, обвинуваченим, свідком, потерпілим, експертом щодо відомих їм обставин у кримінальному провадженні, що мають значення для цього кримінального провадження. Порядок допиту регламентований статтею 224 КПК, натомість порядок проведення слідчого експерименту регламентований, як вже було зазначено вище, статтею 240 КПК.

Аналіз зазначених правових норм свідчить, що допит (отримання показань) і слідчий експеримент - це різні процесуальні дії. Крім того, суд вважає за необхідне зауважити, що зазначена методика згідно з приписами статті 1 КПК не може регламентувати порядок кримінального провадження. Зокрема, частиною першою статті 1 КПК визначено, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, а частиною другою зазначеної правової норми уточнено, що кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України.

Слід також зазначити, що частиною четвертою статті 95 КПК визначено, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Отже, методика проведення слідчого експерименту з огляду на наведене не є кримінально-процесуальним поняттям (джерелом), натомість є криміналістичним поняттям, а тому не може бути врахована судом під час аналізу відомостей, отриманих в ході проведення слідчого експерименту, натомість такі відомості підлягають оцінці за правилами, встановленими статтею 94 КПК.

Як вже суд зазначив, чинне кримінально-процесуальне законодавство містить застереження, що суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. Варто при цьому зазначити, що ВС у постанові від 29.10.2019 (справа № 515/2020/16-к) зауважив, що правило недопустимості позасудових свідчень передбачене законодавцем для забезпечення низки фундаментальних прав особи в контексті права на справедливий судовий розгляд, передбачений, зокрема, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). У зв`язку з цим Суд звертає увагу на те, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) в численних рішеннях, у тому числі щодо України, розглядаючи порушення прав обвинуваченої особи під час давання показань, не надає значення класифікації слідчої дії за національним законом. Так, у справах «Яременко проти України» (№ 2), «Шалімов проти України», «Леонід Лазаренко проти України», «Тітаренко проти України», «Олег Колеснік проти України» ЄСПЛ розглядав порушення відповідних гарантій статті 6 Конвенції, зокрема права зберігати мовчання і права на правову допомогу, незалежно від того, надані вони на допиті чи під час відтворення обстановки та обставин події, - слідчої дії, подібної до слідчого експерименту в чинному Кодексі.

Тому суд при оцінці відомостей, отриманих під час проведення слідчого експерименту враховує лише відомості, повідомлені потерпілими та обвинуваченим безпосередньо під час проведення відтворення з ними обставин та обстановки події.

Аналогічні висновки зроблені ВС і у постанові від 26.04.2018 (справа № 135/1530/16-к), постанові від 05.03.2020 (справа № 666/5448/15-к).

Крім того, у постанові від 14.09.2020 (справа № 740/3597/17) ВС зауважив, що проведення слідчого експерименту у формі, що не містить ознак відтворення дій, обстановки, обставин події, проведення дослідів чи випробувань, а посвідчує виключно проголошення підозрюваним зізнання у вчиненні кримінального правопорушення з метою його процесуального закріплення, належить розцінювати як допит, що не має в суді доказового значення з огляду на зміст частини четвертої статті 95 КПК.

Саме тому показання потерпілих та обвинуваченого, надані ними слідчому під час проведення слідчого експерименту, суд при вирішенні питання щодо доведення винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому діяння до уваги не приймає. Натомість, враховує відомості, отримані в ході проведення під час слідчого експерименту власне відтворення обстановки та обставин події.

Отже, аналізуючи надані суду докази відповідно до приписів частини першої статті 94 КПК, тобто з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд вважає, що в судовому засіданні підтверджені наведені судом вище фактичні обставини справи - факт спричинення обвинуваченим ОСОБА_4 вогнепальних поранень ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_23 .

Вирішуючи питання щодо правової кваліфікації діяння обвинуваченого, суд враховує таке.

Обвинувачений ОСОБА_4 , надаючи показання в судовому засіданні, як суд вже зазначив, не оспорював фактичних обставин, однак зауважив, що він здійснював постріли, оскільки вирішив, що ОСОБА_1 наближався до ОСОБА_6 з ножем в руці й він (обвинувачений) намагався таким чином попередити ушкодження здоров`я ОСОБА_6 . Саме тому він здійснив постріли в руку ОСОБА_40 . Разом з тим, суд враховує, що під час огляду місця події будь-який ніж, який відповідав би ознакам, зазначеним обвинуваченим, вилучений не був. Також потерпілі в судовому засіданні заперечили факт вчинення будь-яких дій ОСОБА_1 , які могли б загрожувати життю чи здоров`ю ОСОБА_6 . Крім того, з наданої суду довідки Немирівської ЦЛР випливає, що ОСОБА_1 звернувся до зазначеного закладу по медичну допомогу в зв`язку з вогнепальним пораненням потиличної частини і правого плеча. Згідно з висновком проведеної у кримінальному провадженні судово-медичної експертизи у ОСОБА_1 мали місце ушкодження у вигляді вогнепального поранення в потиличній ділянці голови та правого плеча з наявністю вогнепальних ран на зазначених ділянках. Тобто об`єктні дані, які б свідчили, що у ОСОБА_1 були виявлені будь-які поранення руки, механізм утворення яких узгоджувався б з показаннями обвинуваченого, суду надані не були.

При цьому суд вважає за доцільне зауважити, що протоколом освідування ОСОБА_4 підтверджений факт наявності у нього тілесних ушкоджень в області лівого ока. Окрім зазначеного протоколу, наявність у ОСОБА_4 зазначених ушкоджень підтвердив і свідок ОСОБА_6 . Разом з тим, суд враховує, що сторони кримінального провадження в судовому засіданні не заперечували наявності між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 з однієї сторони та потерпілим ОСОБА_1 з іншої суперечки щодо проходження служби.

Суд з огляду на зазначене вважає за доцільне звернути увагу, що у своїй прецедентній практиці ЄСПЛ керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом» (рішення у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства», п. 161). Доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою чи подібних до них неспростовних презумпцій (рішення у справі «Салман проти Туреччини», п. 100; рішення у справі «Єрохіна проти України», п. 52). При цьому згідно з усталеною практикою ЄСПЛ під час провадження на підставі Конвенції необхідно застосовувати принцип affirmantiincumbitprobatio (той, хто стверджує щось, повинен довести це твердження) (рішення у справі «Ушаков та Ушакова проти України»).

Також при розкритті поняття стандарту доведення поза розумним сумнівом суд вважає за доцільне звернути увагу, що ВС у постанові від 21.01.2020 (справа № 754/17019/17) зауважив, що стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

У постанові від 12.06.2018 (справа № 712/13361/15) ВС зазначив, що обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом. Тобто, дотримуючись засади змагальності, та виконуючи, свій професійний обов`язок, передбачений статтею 92 КПК, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.

У постанові від 04.07.2018 (справа № 688/788/15-к) ВС зазначив, що законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

Отже, аналізуючи надані суду докази у їх сукупності, суд показання обвинуваченого стосовно того, що дії ОСОБА_1 потенційно були небезпечними для життя чи здоров`я ОСОБА_6 оцінює критично, як такі, що спростовані в судовому засіданні рядом доказів, зміст яких наведений судом вище.

В подальшому, звертаючись до суду із захисною промовою в судових дебатах та під час звернення до суду з останнім словом, обвинувачений ОСОБА_4 повідомив суду, що визнає факт перевищення меж необхідної оборони, однак не визнає вчинення замаху на вбивство. При цьому суд враховує, що захисники обвинуваченого під час виступу із захисною промовою в судових дебатах не заперечували наявності в діянні їхнього підзахисного ознак хуліганства.

Вирішуючи питання щодо наявності в діянні ОСОБА_4 ознак хуліганства, суд враховує таке.

Згідно з роз`ясненнями, наданими в пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України (далі - ВСУ) № 10 від 22.12.2006 «Про судову практику у справах про хуліганство» (далі - Постанова № 10 від 22.12.2006) дії, що супроводжувалися погрозами вбивством, завданням побоїв, заподіянням тілесних ушкоджень, вчинені винним щодо членів сім`ї, родичів, знайомих і викликані особистими неприязними стосунками, неправильними діями потерпілих тощо, слід кваліфікувати за статтями КК, що передбачають відповідальність за злочини проти особи. Як хуліганство зазначені дії кваліфікують лише в тих випадках, коли вони були поєднані з очевидним для винного грубим порушенням громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства та супроводжувались особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.

Зі змісту пункту 5 Постанови № 10 від 22.12.2006 випливає, що за ознакою особливої зухвалості хуліганством може бути визнано таке грубе порушення громадського порядку, яке супроводжувалось, наприклад, насильством із завданням потерпілій особі побоїв або заподіянням тілесних ушкоджень, знущанням над нею, знищенням чи пошкодженням майна, зривом масового заходу, тимчасовим припиненням нормальної діяльності установи, підприємства чи організації, руху громадського транспорту тощо, або таке, яке особа тривалий час уперто не припиняла.

Також у пункті 5 Постанови № 10 від 22.12.2006 зазначено, що хуліганством, яке супроводжувалось винятковим цинізмом, можуть бути визнані дії, поєднані з демонстративною зневагою до загальноприйнятих норм моралі, наприклад, проявом безсоромності чи грубої непристойності, знущанням над хворим, дитиною, особою похилого віку або такою, яка перебувала у безпорадному стані, та ін.

У постанові від 19.04.2018 (справа № 209/1242/13-к) ВС зазначив, що об`єктом злочину, передбаченого статтею 296 КК, є громадський порядок, який слід розуміти як стан суспільних відносин, що виник, сформувався, змінюється та існує під впливом дії правових норм (значною мірою), моральних засад, звичаїв, етичних правил, традицій, інших поза юридичних чинників і знаходить свій вияв (відображається) у забезпеченні громадського спокою, охороні здоров`я, честі та гідності людини, її прав та свобод, зокрема, права на відпочинок, усталених правил співжиття, комунікації (спілкування), у поведінці в побуті, у повазі і ставленні членів спільноти один до одного, у нормальному функціонуванні органів державної влади, місцевого самоврядування, різних установ, організацій, громадських об`єднань, інших інституцій, які займаються корисною суспільною діяльністю.

Посягання на ці відносини здійснюються в активній формі, в основному з ініціативи правопорушника або через використання незначного (нікчемного) приводу, як правило, відбуваються в публічних (громадських, людних) місцях, супроводжуються ненормативною (брутальною, нецензурною) лексикою та/або фізичним насильством і призводять до заподіяння моральної та матеріальної шкоди.

Аналогічний висновок зроблений ВС і у постанові від 19.04.2018 (справа № 209/1242/13-к).

У подальшому ВС в постанові від 19.04.2018 зауважив, що в основі відмежування хуліганства від злочинів проти здоров`я, крім інших ознак, перебувають об`єкт злочину, який значною мірою визначає правову природу (характер) кожного із цих діянь та їхню суспільну небезпечність, і така ознака суб`єктивної сторони злочину, як його мотив.

Хуліганські дії завжди посягають на громадський порядок та інші зазначені вище об`єкти захисту. Зміст та спрямованість цього діяння висновуються із характеру дій особи, яка їх вчиняє, а також із стосунків, що склалися між такою особою та потерпілим.

Крім того, відповідно до роз`яснень, наданих у Постанові № 10 від 22.12.2006, суди мають відрізняти хуліганство від інших злочинів залежно від спрямованості умислу, мотивів, цілей винного та обставин учинення ним кримінально караних дій. Дії, що супроводжувалися погрозами вбивством, завданням побоїв, заподіянням тілесних ушкоджень, вчинені винним щодо членів сім`ї, родичів, знайомих і викликані особистими неприязними стосунками, неправильними діями потерпілих тощо, слід кваліфікувати за статтями КК, що передбачають відповідальність за злочини проти особи. Як хуліганство зазначені дії кваліфікують лише у тих випадках, коли вони були поєднані з очевидним для винного грубим порушенням громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства та супроводжувались особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.

У постанові від 04.10.2012 (справа № 5-17кс12) ВСУ сформулював правовий висновок, згідно з яким в основі відмежування хуліганства від злочинів проти здоров`я, крім інших ознак, перебувають об`єкт злочину, який значною мірою визначає правову природу (характер) кожного з цих діянь та їхню суспільну небезпечність, і така ознака суб`єктивної сторони злочину, як його мотив.

Хуліганські дії, як слідує з наведеної Постанови, завжди посягають на громадський порядок та інші зазначені об`єкти захисту. Висновки про зміст і спрямованість цього діяння роблять із характеру дій особи, яка їх вчиняє, а також із стосунків, які склалися між такою особою та потерпілим.

Особливість мотиву хуліганства полягає у причинній зумовленості. Наміри вчинити такі дії можуть бути різні. Поєднує їх те, що вони здебільшого позбавлені будь-якої необхідності, нерідко постають із бажання особи показати свою ніби вищість (винятковість), чи з розгнузданого самолюбства, пов`язаного з неповагою до особи, людської гідності, байдужим ставленням до законів і правил поведінки.

У постанові від 21.05.2019 (справа № 299/1530/16-к) ВС зауважив, що хуліганство відрізняється від інших злочинів спрямованістю умислу, мотивами, цілями винного та обставинами вчинення ним кримінально караних дій.

Зокрема, дії, що супроводжувалися заподіянням тілесних ушкоджень, вчинені винним щодо знайомих (членів сім`ї, родичів, сусідів та ін.), і були викликані особистими неприязними стосунками, певними діями потерпілих тощо, кваліфікують як хуліганство лише в тих випадках, коли вони були поєднані з очевидним для винного грубим порушенням громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства та супроводжувались особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.

При цьому грубе порушення громадського порядку передбачає недотримання встановлених правил поведінки у громадських місцях. Оцінювати порушення як грубе слід з урахуванням кількості його учасників, території, на якій мало місце порушення, кількості потерпілих, тривалості порушення тощо.

Суб`єктивна ж сторона хуліганства характеризується умисною виною і мотивом явної неповаги до суспільства. При цьому неповага до суспільства - це прагнення показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб, протиставити себе іншим громадянам, суспільству, державі. Вказана неповага має бути явною, тобто очевидною, безсумнівною як для винної особи, так і для очевидців його дій.

Отже, наявність особистих неприязних стосунків між особами само по собі ще не свідчить про відсутність хуліганського мотиву в діях обвинуваченої особи, адже для визначення мотиву злочинних дій потрібно враховувати їх характер та спосіб вчинення, причини, що спонукали особу вчинити певні дії, поведінку обвинуваченого та потерпілих до і під час події.

У постанові від 03.07.2019 (справа № 288/1158/16-к) ВС зазначив, що для юридичної оцінки діяння за статтею 296 КК обов`язковим є поєднання ознак об`єктивної сторони цього злочину у виді грубого порушення громадського порядку, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, і суб`єктивної сторони, зокрема, мотиву явної неповаги до суспільства.

За відсутності відповідного мотиву, коли застосування насильства зумовлене неприязними стосунками з потерпілим і прагненням завдати шкоди конкретній особі з особистих спонукань, сам собою факт вчинення протиправних дій у громадському місці в присутності сторонніх осіб не дає достатніх підстав для кваліфікації їх як хуліганства.

Отже, аналізуючи надані суду докази у їх сукупності відповідно до приписів частини першої статті 94 КПК, суд вважає, що в судовому засіданні підтверджена наявність в діях ОСОБА_4 ознак хуліганства. Зокрема, як суд вже зазначив вище, в судовому засіданні був підтверджений факт наявності попередньої суперечки між обвинуваченим ОСОБА_4 та свідком ОСОБА_6 з однієї сторони та потерпілим ОСОБА_1 з іншої. В судовому засіданні також встановлено, що ОСОБА_6 пропонував ОСОБА_4 усі питання вирішити зранку, мотивуючи це тим, що вони напідпитку. Також в судовому засіданні поза розумним сумнівом спростоване твердження обвинуваченого стосовно того, що дії обвинуваченого ОСОБА_1 потенційно несли загрозу життю та здоров`ю свідка ОСОБА_6 або обвинуваченого ОСОБА_4 . Натомість в судовому засіданні був підтверджений той факт, що ОСОБА_4 розпочав здійснювати постріли безпричинно і саме з метою самоствердження.

Вирішуючи питання щодо наявності у діях обвинуваченого такої ознаки як застосування вогнепальної зброї, суд враховує роз`яснення, надані у пунктах 9 та 11 постанови Пленуму № 10 від 22.12.2006.

Зокрема, у пункті 9 Постанови № 10 від 22.12.2006 ВСУ зауважив, що вирішуючи питання щодо наявності в діях винної особи такої кваліфікуючої ознаки хуліганства, як застосування вогнепальної або холодної зброї чи іншого предмета спеціально пристосованого або заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень, слід враховувати, що ця ознака має місце лише в тих випадках, коли винний за допомогою названих предметів заподіяв чи намагався заподіяти тілесні ушкодження або коли використання цих предметів під час учинення хуліганських дій створювало реальну загрозу для життя чи здоров`я громадян.

У пункті 11 Постанови № 10 від 22.12.2006 ВСУ роз`яснив, що спеціально пристосованими для нанесення тілесних ушкоджень слід визнавати предмети, які пристосовані винною особою для цієї мети наперед або під час учинення хуліганських дій, а заздалегідь заготовленими - предмети, які хоч і не зазнали якоїсь попередньої обробки, але ще до початку хуліганства були приготовлені винним для зазначеної мети.

При цьому в абзаці третьому пункту 11 Постанови № 10 від 22.12.2006 ВСУ роз`яснив, що застосування або спроба застосування предметів, підібраних на місці злочину, які не були спеціально пристосовані для нанесення тілесних ушкоджень, не дає підстав для кваліфікації дій винного за частиною четвертою статті 296 КК.

Як встановлено в судовому засіданні зброю - пістолет - обвинувачений завчасно приготував до того, як увійшов у приміщення їдальні, де власне і почав здійснювати постріли. Суд вже вище зазначив, що згідно з висновком проведеного у кримінальному провадженні криміналістичного дослідження пістолет, за допомогою якого ОСОБА_4 здійснював постріли, є вонепальною зброєю. Саме тому суд вважає, що в діянні обвинуваченого також наявна зазначена вище ознака, тобто вчинення хуліганських дій із застосуванням вогнепальної зброї.

Вирішуючи питання щодо наявності в діянні ОСОБА_4 ознак замаху на вбивство, суд вважає за доцільне зауважити таке.

У пункті 5 постанови Пленуму ВСУ № 2 від 07.02.2003 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи» (далі Постанова № 2 від 07.02.2003) роз`яснено, що умисне позбавлення життя двох або більше осіб кваліфікується за пунктом 1 частини другої статті 115 КК за умови, що їх убивство охоплювалось єдиним умислом винного. Для такої кваліфікації не має значення, яким мотивом керувався винний і чи був він однаковим при позбавленні життя кожного з потерпілих. Якщо ці мотиви передбачені як кваліфікуючі ознаки, дії винного додатково кваліфікуються і за відповідними пунктами частини другої статті 115 КК.

Наявність розриву в часі при реалізації єдиного умислу на вбивство двох або більше осіб значення для кваліфікації злочину за пунктом 1 частини другої статті 115 КК не має.

В пункті 11 Постанови № 2 від 07.02.2003 надані роз`яснені, згідно з якими як умисне вбивство з хуліганських мотивів за пунктом 7 частини другої статті 115 КК дії винного кваліфікуються, коли він позбавляє іншу особу життя внаслідок явної неповаги до суспільства, нехтування загальнолюдськими правилами співжиття і нормами моралі, а так само без будь-якої причини чи з використанням малозначного приводу.

Якщо крім убивства з хуліганських мотивів винний вчинив ще й інші хуліганські дії, що супроводжувались особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, вчинене кваліфікується за пунктом 7 частини другої статті 115 і за відповідною частиною статті 296 КК.

Не можна кваліфікувати як вчинене з хуліганських мотивів умисне вбивство під час сварки чи бійки, яку розпочав сам потерпілий, а так само з ревнощів, помсти чи з інших мотивів, що виникли на ґрунті особистих стосунків, навіть якщо при цьому було порушено громадський порядок.

Зі змісту роз`яснень, наданих у пункті 22 Постанови № 2 від 07.02.2003, випливає, що для відмежування умисного вбивства від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, суди повинні ретельно досліджувати докази, що мають значення для з`ясування змісту і спрямованості умислу винного. Питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: при умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного, а в разі заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, ставлення винного до її настання характеризується необережністю.

Якщо винний діяв з умислом на вбивство, тривалість часу, що минув з моменту заподіяння ушкоджень до настання смерті потерпілого, для кваліфікації злочину як умисного вбивства значення не має.

У постанові від 26.06.2014 (справа № 5-10кс14) ВСУ зазначив, що вирішуючи в справах про злочини проти життя та здоров`я особи питання про те, з прямим чи непрямим умислом діяв винуватий, суд має виходити із сукупності всіх обставин справи й ураховувати не тільки поведінку винуватого, потерпілого і їх взаємостосунки до злочину, під час і після його вчинення, але й спосіб учинення злочину, застосовані засоби і знаряддя, сам характер заподіяних потерпілим поранень. Про наявність саме прямого умислу можуть свідчити, зокрема, діяння винуватого, які завідомо для нього повинні були потягти смерть потерпілих і не призвели до смертельного наслідку лише в силу обставин, які не залежали від його волі.

Аналогічний висновок зроблений і ВС у постанові від 21.06.2018 (справа № 263/8377/16-к).

У постанові від 17.12.2019 (справа № 756/10059/17-к) ВС зазначив, що питання про наявність умислу необхідно вирішувати з огляду на сукупність усіх обставин вчиненого діяння, зокрема, враховувати кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного до, під час і після злочину, його взаємини з потерпілим, що передували події, а також спосіб вчинення злочину, засоби та знаряддя злочину.

Слід мати на увазі, що спосіб відображає насамперед причинний зв`язок між діяннями та наслідками. Певна залежність між способом і метою вчинення тих чи інших діянь виявляється в тому, що спосіб та засоби вчинення злочинів обираються особою відповідно до поставленої цілі. Ціль є передумовою усвідомлення особою результатів та наслідків своїх діянь, що проявляє свою конкретизацію в способі вчинення діянь.

Крім цього, у постанові від 09.10.2018 (справа № 760/4968/15-к) ВС зазначив, що відповідно до частини першої статті 115 КК умисним вбивством є умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині. Умисне вбивство слід відрізняти від умисного тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого.

Визначальним при цьому є спрямованість умислу винного, його суб`єктивне ставлення до наслідків своїх дій: при умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного, а в разі заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, ставлення винного до таких наслідків характеризується необережністю. Питання про умисел вирішується виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховуючи спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки.

Склад злочину, передбачений частиною другою статті 121 КК, належить до особливих (складних) злочинів і виділений законодавцем в окремий вид необережного заподіяння смерті, тому що за своєю суттю, природою речей заподіяння смерті відбувається єдиним засобом - завданням тілесних ушкоджень. Умисне тяжке тілесне ушкодження (стаття 121 КК) є злочином із матеріальним складом і змішаною формою вини.

ВС роз`яснив, що при відмежуванні замаху на вбивство від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження визначальним є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: якщо особа, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння і передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки, бажає їх настання, умисел є прямим, а якщо не бажає, хоча й свідомо припускає їх настання, умисел є непрямим.

Замах, безпосередньо спрямований на вчинення злочину, є його стадією і становить кінцеве діяння щодо реалізації умислу, рішення і наміру вчинити злочин, а тому він є актом, який виконується виключно з прямим умислом, при наявності цілі досягнення суспільно небезпечного результату.

Для з`ясування змісту та спрямованості умислу особи при дослідженні доказів необхідно виходити з сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій.

Разом з тим, у постанові від 10.12.2020 (справа № 552/2171/17) ВС зробив висновок щодо вчинення замаху на умисне вбивство, вчинене колишнім правоохоронцем. Зокрема, як зазначив ВС, доводи сторони захисту про те, що пістолет, яким чоловік стріляв у голову потерпілого, належить до травматичної зброї з патронами несмертельної дії, що свідчить про відсутність умислу на спричинення ушкоджень, які можуть завдати смерть іншій особі, є необґрунтованими. Засуджений як колишній співробітник правоохоронних органів був обізнаний із загальними правилами застосування травматичної зброї (заборонено стріляти в будь-яку частину голови, шию, груди в жінок і область паху, а також що зазвичай мінімальна дистанція, на якій дозволено оборонятися за допомогою травматичної зброї, становить від 3 м до 3,5 м) та здійснив два окремі одиночні постріли майже впритул у голову потерпілого із травматичного пістолета, який призначений для стрільби лише одиночними пострілами і не має автоматичного режиму ведення вогню, свідомо бажаючи настання смерті потерпілого.

При цьому суд враховує, що документальне підтвердження факту проходження ОСОБА_4 служби у правоохоронних органах суду не надане. Однак, як обвинувачений, так і свідок ОСОБА_6 , а також і потерпілі в судовому засіданні підтвердили зазначену обставину. Тому суд вважає, що в судовому засіданні поза розумним сумнівом підтверджений той факт, що ОСОБА_4 був обізнаний із загальними правилами застосування травматичної зброї. Крім того, представник сторони обвинувачення на підтвердження винуватості ОСОБА_4 у вчиненні саме інкримінованого йому злочину надав суду копію паспорта пістолета (револьвера) моделі Safari 820G, у якому зазначені характеристики цього пістолета, а також правила поводження з ним. Саме тому, аналізуючи надані суду докази у їх сукупності, суд вважає, що в судовому засіданні поза розумним сумнівом спростована версія сторони захисту стосовно того, що у ОСОБА_4 був відсутній умисел на вбивство потерпілих.

При цьому суд враховує, що поняття замаху на злочин розкрите у частині першій статті 15 КК, зі змісту якої випливає, що замахом на кримінальне правопорушення є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення кримінального правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу, якщо при цьому кримінальне правопорушення не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі.

Відповідно до частини другої статті 15 КК замах на вчинення кримінального правопорушення є закінченим, якщо особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, але кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, які не залежали від її волі.

Отже, суд вважає, що діяння ОСОБА_4 охоплюється складом злочину, передбаченого частиною другою статті 15, пунктами 1, 7 частини другої статті 115 КК, за ознаками закінченого замаху на умисне вбивство трьох осіб, вчинене з хуліганських мотивів.

Вирішуючи питання щодо виду та міри покарання, необхідного і достатнього для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, суд приймає до уваги роз`яснення, надані в пункті 2 постанови Пленуму ВСУ № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», згідно з якими відповідно до пункту 1 частини першої статті 65 КК суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом більш суворого покарання особам, які вчинили злочини на ґрунті пияцтва, алкоголізму, наркоманії, за наявності рецидиву злочину, у складі організованих груп чи за більш складних форм співучасті (якщо ці обставини не є кваліфікуючими ознаками), і менш суворого - особам, які вперше вчинили злочини, неповнолітнім, жінкам, котрі на час вчинення злочину чи розгляду справи перебували у стані вагітності, інвалідам, особам похилого віку і тим, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо.

ВС у постанові від 10.07.2018 (справа № 148/1211/15-к) звернув увагу на те, що відповідно до статей 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, воно повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують.

У постанові від 14.06.2018 (справа № 760/115405/16-к) ВС зазначив, що поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК), визначенні «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування статті 75 КК тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб`єкта.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

Аналогічний висновок ВС зробив і у постанові від 06.08.2020 (справа № 155/1064/18).

Загальні засади призначення покарання (стаття 65 КК), як зазначив ВС, наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Крім того, ВС у постанові від 09.10.2018 (справа № 756/4830/17-к) звернув увагу на те, що відповідно до статей 50 і 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Визначені у статті 65 КК загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення означає з`ясування судом, насамперед, питання про те, до злочинів якої категорії тяжкості відносить закон (стаття 12 КК) вчинене у конкретному випадку злочинне діяння. Беручи до уваги те, що у статті 12 КК дається лише видова характеристика ступеня тяжкості злочину, що знаходить своє відображення у санкції статті, встановленій за злочин цього виду, суд при призначенні покарання на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак тощо.

Під особою обвинуваченого розуміється сукупність фізичних, соціально-демографічних, психологічних, правових, морально-етичних та інших ознак індивіда, щодо якого ухвалено обвинувальний вирок, які існують на момент прийняття такого рішення та мають важливе значення для вибору покарання з огляду мети та засад його призначення. Тобто поняття «особа обвинуваченого» вживається у тому ж значенні, що й у пункті 3 частини першої статті 65 КК поняття «особа винного».

Термін «явно несправедливе покарання», як зазначив ВС, означає відмінність в оцінці виду та розміру покарання принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частини КК, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.

Аналогічний висновок зроблений ВС у постанові від 13.08.2020 (справа № 716/1224/19).

Відповідно до роз`яснень, що містяться у пункті 3 постанови Пленуму ВСУ № 12 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», щире розкаяння характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.

Щире каяття - це певний психічний стан винної особи, коли вона засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, що об`єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям всіх відомих їй обставин вчиненого діяння, вчиненням інших дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину, або відшкодування заданих збитків чи усунення заподіяної шкоди.

Основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Якщо особа приховує суттєві обставини вчиненого злочину, що значно ускладнює його розкриття, визнає свою вину лише частково для того, щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим, справжнім.

Отже, щире каяття повинно ґрунтуватися на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалась, та нести кримінальну відповідальність за вчинене, а також зазначена обставина має знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.

При цьому, суд також враховує, що у постанові від 18.09.2019 (справа № 166/1065/18) ВС зазначив, що розкаяння передбачає, крім визнання факту скоєння злочину, ще й дійсне визнання власної провини, щирий жаль та осуд своєї поведінки.

Аналогічна правова позиція сформована у постанові ВС від 27.11.2019 (справа № 629/847/15-к) та від 20.08.2020 (справа № 750/1503/19).

У постанові від 10.06.2020 (справа № 149/1596/16-к) ВС сформулював висновок, згідно з яким невизнання своєї вини не може свідчити про щире каяття.

Суд також враховує, що у постанові від 10.07.2018 (справа № 148/1211/15-к) ВС звернув увагу на те, що формулювання пункту 1 частини першої статті 66 КК передбачає, що наявність будь-якої з обставин, перелічених в ньому, - тобто, або «з`явлення із зізнанням», або «щирого каяття», або «активного сприяння розкриттю злочину» - означає, що вимогу цього пункту виконано. Таким чином, положення статті 69-1 КК застосовуються, якщо судом установлено будь-яку з обставин, зазначених у пункті 1 частини першої статті 66 КК, та будь-яку з обставин, вказаних у пункті 2 частини першої статті 66 КК.

Крім того, вирішуючи питання щодо виду та розміру покарання, необхідного і достатнього для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів, суд враховує, що ВС у постанові від 17.04.2018 (справа № 298/95/16-к) зазначив, що у частині другій статті 65 КК встановлено презумпцію призначення більш м`якого покарання, якщо не доведено, що воно не є достатнім для досягнення мети покарання. Обов`язок доведення того, що менш суворий вид покарання або порядок його відбування є недостатнім, покладається на сторону обвинувачення.

В ході судового розгляду кримінального провадження встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 має на утриманні малолітню дитину, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку в лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває.

ВС у постанові від 05.08.2020 (справа № 334/5670/18) зауважив, що щире каяття як обставина, що пом`якшує покарання, має місце і в тому випадку, коли засуджений не погоджується з кваліфікацією своїх дій. Разом з тим, суд вище вже навів правові висновки, сформульовані судом касаційної інстанції щодо наявності такої ознаки, що пом`якшує покарання обвинуваченого, як щире каяття.

Як встановлено в судовому засіданні, обвинувачений не заперечував факту спричинення потерпілим тілесних ушкоджень, однак заперечував правову кваліфікацію його діяння. При цьому суд враховує, що дружина обвинуваченого згідно з наданими суду копіями квитанцій відшкодувала завдані потерпілим збитки, а також відшкодувала вартість лікування потерпілих. При цьому суд вважає, що об`єктивні дані, які б свідчили, що саме обвинувачений у вчиненому розкаявся, висловив щирий жаль щодо вчиненого, а також засудив свою поведінку, суду не надані.

Також суд враховує, що в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 в період часу, до якого відноситься інкриміноване йому діяння, на хронічне психічне захворювання не страждав, перебував поза будь-яким тимчасовим хворобливим розладом психічної діяльності, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними (висновок судово-психіатричної експертизи № 332 від 23.10.2017).

Отже, обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого, є добровільне відшкодування завданої потерпілим шкоди.

Суд вважає за доцільне зауважити, що відповідно до положень статті 21 КК особа, яка вчинила кримінальне правопорушення у стані сп`яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин, підлягає кримінальній відповідальності. При цьому, згідно з пунктом 13 частини першої статті 67 КК вчинення кримінального правопорушення особою, що перебувала у стані алкогольного сп`яніння або у стані, викликаному вживанням наркотичних або інших одурманюючих засобів, при призначенні покарання визнається обставиною, яка обтяжує покарання.

Суд має право, залежно від характеру вчиненого кримінального правопорушення, не визнати будь-яку із зазначених у частині першій статті 67 КК обставин, за винятком обставин, зазначених у пунктах 2, 6, 6-1, 7, 9, 10, 12 такою, що обтяжує покарання, навівши мотиви свого рішення у вироку.

При цьому, суд враховує висновок, зроблений ВС у постанові від 29.05.2018 (справа №484/3291/16-к), відповідно до якого перебування засудженого у стані навіть легкого алкогольного сп`яніння не можна не враховувати при призначенні покарання.

Отже, аналізуючи надані суду докази у їх сукупності, суд вважає, що в судовому засіданні підтверджена наявність такої обставини, що обтяжує покарання обвинуваченого, як вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння.

Аналізуючи надані сторонами докази, враховуючи особу обвинуваченого, суд дійшов до переконання, що покаранням, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень буде покарання, передбачене санкцією кримінального закону, у виді позбавлення волі. При цьому суд враховує приписи частини третьої статті 68 КК, згідно з якою за вчинення замаху на кримінальне правопорушення строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу. Крім того, частиною четвертою статті 68 КК визначено, що довічне позбавлення волі за вчинення готування до злочину та вчинення замаху на злочин не застосовується, крім випадків вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, передбачених у статтях 109-114-1, проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, передбачених у статтях 437-439, частині першій статті 442 та статті 443 цього Кодексу.

Отже, правові підстави для призначення обвинуваченому ОСОБА_4 покарання у виді довічного позбавлення волі відсутні, а тому останньому слід призначити кримінальне покарання у виді позбавлення волі з урахуванням приписів частини третьої статті 68 КК, тобто такого, що не перевищує двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті кримінального закону.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для застосування при призначенні покарання обвинуваченому положень частини першої статті 75 КК, тобто для його звільнення від відбування кримінального покарання з випробуванням, суд приймає до уваги, висновки, викладені ВС в постанові від 26.04.2018 (справа № 757/15167/15-к), а саме відповідно до вимог статті 75 КК якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Як вже суд зазначив вище, загальні засади призначення покарання (стаття 65 КК) наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування статті 75 КК, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо при призначенні покарання певного виду і розміру, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Приписи кримінального закону та наведені вище висновки, сформульовані ВС, уповноважують суд звільнити засудженого від відбування призначеного покарання з випробуванням лише у разі призначення кримінального покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років. З урахуванням приписів частини третьої та четвертої статті 68 КК ОСОБА_4 може бути призначене кримінальне покарання, що не перевищує двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті кримінального закону, тобто десяти років позбавлення волі. Правові підстави для призначення обвинуваченому кримінального покарання відповідно до приписів частини першої статті 69 КК, тобто нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК, судом не встановлені. Тому суд вважає, що правові підстави для звільнення обвинуваченого від відбування кримінального покарання відповідно до приписів частини першої статті 75 КК, тобто з випробуванням, відсутні.

Згідно з абзацом третім пункту 2 частини четвертої статті 374 КПК у резолютивній частині вироку зазначаються у разі визнання особи винуватою, зокрема, початок строку відбування покарання.

Отже, суд вважає, що строк відбування призначеного обвинуваченому покарання слід рахувати з дня затримання на виконання вироку суду. Разом з тим, відповідно до частини п`ятої статті 72 КК строк перебування обвинуваченого під вартою слід зарахувати до строку призначеного йому покарання.

Правові підстави для застосування приписів частини п`ятої статті 72 КК (в редакції Закону № 838-VIII) тобто з розрахунку 1 день попереднього ув`язнення за 2 дні позбавлення волі відсутні, оскільки зазначений закон втратив чинність 21.06.2017, а інкриміноване ОСОБА_4 діяння останнім вчинене в ніч з 30.09.2017 на 01.10.2017.

Питання щодо речових доказів слід вирішити відповідно до положень статті 100 КПК. Разом з тим, згідно з наданими суду копіями ухвали слідчого судді на зазначені речові докази під час досудового розслідування був накладений арешт, який доцільно скасувати.

Відповідно до частини другої статті 124 КПК процесуальні витрати необхідно покласти на обвинуваченого.

В матеріалах кримінального провадження наявний позов прокурора в інтересах Вінницької обласної ради в особі Комунального закладу «Вінницька обласна психоневрологічна лікаря ім. акад. О.І. Ющенка» про стягнення з обвинуваченого 4228,24 грн. витрат на лікування ОСОБА_2 . Заявлений позов мотивований тим, що внаслідок отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_2 перебував на лікуванні з 02.10.2017 по 19.10.2017 і на його лікування витрачена зазначена сума коштів.

Також прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах Немирівської районної ради в особи Комунальної установи (закладу) «Немирівська центральна районна лікарня», згідно з яким просив стягнути з обвинуваченого 10200,70 грн. витрат на лікування потерпілих. Заявлений позов мотивований тим, що ОСОБА_5 перебував на лікуванні у зазначеному закладі з 01.10.2017 по 02.10.2017, ОСОБА_1 - з 01.10.2017 по 02.10.2017 і ОСОБА_2 - з 01.10.2017 по 02.10.2017, тому на лікування ОСОБА_3 зазначеним закладом витрачено 9350,88 грн., ОСОБА_1 - 425,04 грн. і ОСОБА_2 - 425,04 грн.

Крім того, в матеріалах кримінального провадження наявний позов ОСОБА_2 до обвинуваченого, згідно з яким потерпілий просив стягнути на його користь 14955,56 грн. матеріальної шкоди.

Разом з тим, суд враховує, що стороною захисту на підтвердження відшкодування завданих ОСОБА_4 збитків надані суду копії квитанцій на суму 4228,24 грн. та 10200,7 грн.. Також суду надана розписка потерпілого ОСОБА_2 , зі змісту якої випливає, що останній отримав від ОСОБА_41 15000 грн. в якості відшкодування суми цивільного позову.

З огляду на викладене та у зв`язку з добровільним відшкодуванням ОСОБА_4 завданих ним збитків, суд вважає за доцільне залишити заявлені цивільні позови прокурора та потерпілого ОСОБА_2 без розгляду.

Керуючись статтями 371, 373, 374 КПК, суд

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого частиною другою статті 15, пунктами 1, 7 частини другої статті 115 Кримінального кодексу України, та призначити покарання у виді 10 (десяти) років позбавлення волі.

Строк відбування призначеного покарання рахувати з дня затримання на виконання вироку, що набрав законної сили.

Відповідно до частини п`ятої статті 72 Кримінального кодексу України зарахувати ОСОБА_4 строк перебування під вартою з 01.10.2017 по 13.01.2019 з розрахунку 1 (один) день попереднього ув`язнення за 1 (один) день позбавлення волі.

Цивільні позови прокурора та потерпілого ОСОБА_2 - залишити без розгляду.

Речові докази:

- оптичний диск з відеозаписом відібрання пояснень та з місця події від 01.10.2017, п`ять оптичних дисків з відеозаписами слідчих експериментів, результати тестування на алкоголь ОСОБА_4 , дактилокарти ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , медичну карту стаціонарного хворого ОСОБА_2 № 5372, медичну карту стаціонарного хворого ОСОБА_1 № 5373, медичну карту стаціонарного хворого ОСОБА_5 № 5374, медичну карту стаціонарного хворого ОСОБА_2 № 19535, медичну карту стаціонарного хворого ОСОБА_2 № 11058, які приєднані до матеріалів кримінального провадження - залишити в матеріалах кримінального провадження;

- дозвіл № 45531 на право зберігання, носіння револьвера «Сафарі 820 G», калібру 9 мм, № НОМЕР_1 , виданий Департаментом громадської безпеки ОСОБА_4 , посвідчення № НОМЕР_3 журналу «Гренадер» на ім`я ОСОБА_4 , дисконтну картку АЗС «WOG», картку «UniCreditBank» на ім`я ОСОБА_4 , документ про обов`язкове страхування, записник синього кольору, ручку синього кольору, мобільний телефон марки «Sigma» з IMEI НОМЕР_4 , IMEI НОМЕР_5 , годинник чорного кольору Quartz, набедрену тряпчану сумку темно-зеленого кольору, запальничку, кашкет чорного кольору, які передані на зберігання до камери зберігання речових доказів Немирівського ВП ГУНП у Вінницькій області - повернути ОСОБА_4 ;

- посвідчення водія ОСОБА_4 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу «Мазда», д.н. НОМЕР_6 , які повернуті ОСОБА_4 на підставі ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 19.04.2019 - залишити останньому;

- сім предметів чорного кольору (гумових куль), зразки речовини бурого кольору, револьвер «Сафарі 820 G», калібру 9 мм, серійний номер НОМЕР_1 , предмет чорного кольору, схожий на кулю, із залишками речовини бурого кольору, металеву пластину, марлевий тампон, 15 патронів калібру 9 мм Р.А., 5 стріляних гільз калібру 9 мм Р.А., мункліп з 6 стріляними гільзами, бирку (спецпакету Експертної служби МВС № 2680644), зразки крові та зрізи нігтів ОСОБА_4 , зразки крові потерпілих ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , змиви з рук ОСОБА_4 , контрольний зразок, які передані на зберігання до камери зберігання речових доказів Немирівського ВП ГУНП у Вінницькій області - знищити.

Арешт, накладений на зазначені речові докази на підставі ухвал слідчого судді від 03.10.2017 - скасувати.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави 3860 (три тисячі вісімсот шістдесят) гривень 91 (дев`яносто одну) копійку витрат на залучення експертів.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Вінницький міський суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Суддя: