Ухвала суду № 9814466, 30.03.2010, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2010 р.Справа № 2-а-40605/09/2070

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Філатов Ю.М.,

Суддя Водолажська Н.С., Суддя Гуцал М.І.

при секретарі Баглаєнко Я.В.

за участю:

з викликаних та повідомлених осіб в судове засідання ніхто не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.10.2009 року по справі № 2-а-40605/09/2070

за позовом Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова

до ТОВ фірма «ХІС»

про стягнення суми,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив стягнути з ТОВ фірма «ХІС»1020,0 грн. заборгованості по оплаті штрафних (фінансових) санкцій згідно з рішенням № 0008352301 від 04.08.08 р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16.10.09 р. по справі № 2-а-40605/09/2070 в задоволенні позову було відмовлено.

Позивач не погодився з судовим рішенням і подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.10.09 р. по справі № 2-а-40605/09/2070 та прийняти нове рішення про задоволення його позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

Відповідач письмові заперечення на апеляційну скаргу не подав.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що ТОВ фірма «ХІС»пройшло передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з ідентифікаційним кодом 24472040, має правовий статус юридичної особи, на обліку як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) знаходиться в ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції вказав на те, що на вимогу суду документи, що засвідчують обставини прийняття відповідним органом державної податкової служби України рішення щодо проведення відносно позивача перевірки, оформлення документів на проведення такої перевірки, а також обставини перебігу подій в ході перевірки, ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова до суду не надані. Водночас з цим, з огляду на приписи Закону України «Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», які не передбачають безпосереднього впливу процедури проведення перевірки на правомірність її висновків, суд розглянув дану справу на підставі наявних у ній доказів, дослідивши відповідність висновків, відображених у складеному за наслідками перевірки акті, вимогам чинного законодавства.

ДПІ у Дзержинському районі міста Харкова в силу норм Закону України «Про державну податкову службу в Україні»та за наведеними у ст. 3 КАС України ознаками є суб'єктом владних повноважень, звернулась до суду з позовом про стягнення заборгованості перед бюджетом, що передбачено п. 11 ст. 10 і п. 11 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», а тому спір по даній справі підлягає вирішенню в порядку КАС України.

При вирішенні даного спору суд першої інстанції керувався приписами ч. 1 ст. 2 КАС України, відповідно до якої завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Системний аналіз норм КАС України засвідчив відсутність виключення з наведеного правила, а тому приписи ч. 1 ст. 2 КАС України стосовно завдань адміністративного судочинства підлягають застосуванню в тому числі і при розв'язанні спорів за зверненнями суб'єкта владних повноважень.

За таких обставин, в ході судового розгляду дослідженню на предмет їх законності підлягають владні приписи актів суб'єктів владних повноважень, що створили обов'язок, невиконання якого спричинило спір.

Як випливає з матеріалів справи та доводів позивача, вимоги позову ґрунтуються на рішенні № 0008352301 від 04.08.08 р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1020,0 грн., яке було винесено ДПІ на підставі п. 2 ст. 17 Закону України «Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»і не було оплачено відповідачем.

Як зясовано судом першої інстанції, рішення було прийнято на підставі акту перевірки № 100015982370 від 06.06.08 р.

З вказаного акту слідує, що фактичною підставою для застосування спірної суми штрафу слугував висновок податкового органу про порушення відповідачем вимог п. 1, п. 2 ст. 3 Закону України «Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», повязаних з проведенням розрахункових операцій через РРО (гральні автомати у кількості 3 штук), які не зареєстровані, неопломбовані у встановленому порядку та не переведені у фіскальний режим роботи.

При вирішенні спору суд першої інстанції послався на те, що згідно ст. 2 Закону України «Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»РРО це пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг). До РРО відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, комп'ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів послуг) тощо.

Таким чином, автомат з продажу товарів (послуг) дійсно може бути віднесений до РРО, проте лише за умови його відповідності встановленим вимогам щодо реалізації фіскальних функцій.

В ст. 2 Закону України «Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»визначено, що фіскальні функції - здатність РРО забезпечувати одноразове занесення, довготермінове зберігання у фіскальній пам'яті, багаторазове зчитування і неможливість зміни підсумкової інформації про обсяг розрахункових операцій, виконаних в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо), або про обсяг операцій з купівлі-продажу іноземної валюти.

За визначенням тієї ж ст. 2 згаданого Закону фіскальною пам'яттю є запам'ятовуючий пристрій у складі РРО, призначений для одноразового занесення, зберігання і багаторазового зчитування підсумкової інформації про обсяг розрахункових операцій, яку неможливо змінити або знищити без пошкодження самого пристрою.

Матеріалами справи не підтверджується те, що в тих гральних автоматах, які використовувались відповідачем згідно з актом перевірки № 100015982370 від 06.06.08 р., наявна фіскальна пам'ять і реалізовані фіскальні функції, а відтак не доведено, що ці гральні автомати є РРО.

Зважаючи на вищенаведені обставини суд першої інстанції зробив висновок про те, що твердження ДПІ про порушення відповідачем вимог п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме: проведення розрахункових операцій через РРО (гральні автомати у кількості 3 штук), які не зареєстровані, неопломбовані у встановленому порядку та не переведені у фіскальний режим роботи, не знайшов свого підтвердження в ході судового розгляду. Тому вимога про стягнення штрафу в сумі 1020,0 грн., застосованого ДПІ у зв'язку з цим порушенням на підставі п. 2 ст. 17 Закону України «Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», є необґрунтованою і задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Отже, вимога позивача про стягнення заборгованості по оплаті спірної суми штрафу в розмірі 1020,00 грн. не підлягає задоволенню, бо ґрунтується на правовому акті індивідуальної дії, який прийнятий суб'єктом владних повноважень за відсутності передбачених законом підстав.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки доводи апеляційної скарги їх не спростовують.

Враховуючи те, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 16.10.09 р. по справі № 2-а-40605/09/2070 прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не виявила підстав для її скасування.

Керуючись ст. ст. 160, 165, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.10.2009 року по справі № 2-а-40605/09/2070 - залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.10.2009 року по справі № 2-а-40605/09/2070 за позовом Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова до ТОВ фірма «ХІС»про стягнення суми залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом місяця з моменту виготовлення повного тексту.

Головуючий Ю.М. Філатов

Судді Н.С. Водолажська

М.І. Гуцал

Повний текст ухвали виготовлений 06.04.2010 р.