Рішення № 98143137, 05.07.2021, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 липня 2021 року Справа № 480/7061/20

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Осіпової О.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/7061/20 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А 0563 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини А 0563, в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати їй грошової компенсації відпусток, як дружині військовослужбовця - ОСОБА_2 , який помер під час проходження військової служби, учасника бойових дій, за період з 2015 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 включно;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити їй грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткових відпусток, як дружині військовослужбовця - ОСОБА_2 , який помер під час проходження військової служби, учасника бойових дій, за період з 2015 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 включно, виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення зі списків особового складу частини ІНФОРМАЦІЯ_1.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що являюся дружиною військовослужбовця, який помер під час проходження військової служби. Вона звернулася до командування військової частини А0563 щодо виплати грошової компенсації за невикористання додаткової відпустки, як дружина військовослужбовця, який помер під час проходження військової служби, учасника бойових дій за період з 2015 по 2020 рік. Але відповіддю №1261 від 05.10.2020 року командуванням військової частини А0563 їй було відмовлено і роз`яснено, що грошова компенсація за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій не нараховувалась та не виплачувалась, і законних підстав для вчинення таких дій у командира військової частини А0563 немає. Позивач вважає таку бездіяльність відповідача протиправною та зазначає, що невиплата грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як дружині військовослужбовця - ОСОБА_2 , який помер під час проходження військової служби, учасника бойових дій, за період з 2015 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 порушує її конституційні права та гарантії на належний соціальний захист. Просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 17.11.2020 р. відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у письмовому провадженні.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав та зазначив, що чоловік позивача, отримавши статус учасника бойових дій, мав додаткову пільгу, передбачену п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» - додаткову відпустку із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік. Але, в той же час, оскільки він продовжував перебувати на військовій службі, він не мав можливості скористатися цією пільгою, оскільки пункт 19 статті 10-1 Закону №2011-XII забороняє додаткові відпустки військовослужбовців під час особливого періоду. Оскільки чоловік позивача не мав права на вказану додаткову відпустку під час проходження військової служби в особливий період, позивач не має права на отримання грошової компенсації за її невикористання. Враховуючи зазначене, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи й оцінивши докази у справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 22 листопада 1995 року уклала шлюб з ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 (а.с.16).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 (а.с.9).

Наказом командира військової частини А0563 (по стройовій частині) від 05.06.2020 р. № 125 старшого прапорщика ОСОБА_2 , командира взводу плавальних транспортерів роти плавальних машин понтонно-мостового батальйону, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 від захворювання (злоякісне новоутворення слизової лівої щоки, група IV, стадія IV), у зв`язку зі смертю, виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 04 червня 2020 року (а.с.12).

Як вбачається з витягу із наказу командира 91 окремого полку оперативного забезпечення від 11 серпня 2020 року № 18-РС старшого прапорщика ОСОБА_2 , командира взводу плавальних транспортерів роти плавальних машин понтонно-мостового батальйону з 04 червня 2020 року виклюбчено зі списків особового складу Збройних Сил України у звязку зі смертю. Смерть повязаня із виконанням обов`язків військогової служби (а.с.13).

Також з витягу з протоколу засідання 12 Регіональної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишніх військовослужбовців Протокол №317 від 30 липня 2020 року захворювання старшого прапорщика ОСОБА_2 пов`язане із захистом батьківщини (а.с.8).

Як вбачається з витягу з послужного списку особової справи ОСОБА_2 був призваний 24.06.1989 року та виключений зі списків особового складу Військової частини А 0563 04.06.2020 р. у зв`язку зі смерю (а.с.14).

З довідок від 10.06.2020 р. № 626 (а.с.17) та від 10.06.2020 р. № 627 (а.с.18) вбачається, що ОСОБА_2 з 2014 року по 2019 рік брав участь в антитерористичній операції.

Позивач має посвідчення за яким має право на пільги, встановлені законодавством України для сімей загиблих (моперли) ветеранів війти видане 24 вересня 2020 року серія НОМЕР_3 (а.с.6).

22.09.2020 позивач звернулася до Військової частини А 0563 із заявою щодо надання інформації про надання додаткової відпустки як учаснику бонових дій за період з 2015 по 2020 роки та нарахування і виплати компенсації за неї.

За результатами розгляду вказаного звернення Військовою частиною А 0563 було направлено листа від 05.10.2020 р. № 1261 в якому повідомлено, що чоловік позивача, отримавши статус учасника бойових дій, мав додаткову пільгу, передбачену п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» - додаткову відпустку із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік. Але, в той же час, оскільки він продовжував перебувати на військовій службі, він не мав можливості скористатися цією пільгою, так як пункт 19 статті 10-1 Закону №2011-XII забороняє додаткові відпустки військовослужбовців під час особливого періоду. Оскільки чоловік позивача не мав права на вказану додаткову відпустку під час проходження військової служби в особливий період, позивач не має права на отримання грошової компенсації за її невикористання (а.с.10-11).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд враховує таке.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Згідно із пунктом 12 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - Закон № 3551-ХІІ) учасникам бойових дій надаються такі пільги, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Статтею 4 Закону України "Про відпустки" (далі - Закон № 504/96-ВР) передбачено такі види щорічних відпусток: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Відповідно до статті 16-2 Закону № 504/96-ВР учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка зі збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

Згідно з пунктом 8 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України "Про відпустки". Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.

У разі якщо Законом України "Про відпустки" або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення.

Абзацом третім пункту 14 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Відповідно до пункту 17 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів.

Згідно з пунктом 18 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ в особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин зі збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець.

Відповідно до пункту 19 статті 10-1 Закону 2011-ХІІ надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв`язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв`язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється.

При цьому визначення поняття особливого періоду наведене у законах України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 року № 3543-XII та "Про оборону України" від 06.12.1991 року № 1932-XII (далі - Закони № 3543-XII та № 1932-XII відповідно).

За визначенням статті 1 Закону № 3543-XII особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Стаття 1 Закону № 1932-XII визначає особливий період, як період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи моменту введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний стан і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Крім того, в статті 1 Закону № 3543-XII надано визначення мобілізації та демобілізації. Мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано; демобілізація - комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати мирного часу.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що в особливий період з моменту оголошення мобілізації припиняється надання військовослужбовцям інших видів відпусток, в тому числі додаткової соціальної відпуски. Однак Законом № 2011-XII не встановлено припинення виплати компенсації за невикористані частини додаткової соціальної відпустки, право на яку позивач набув за період проходження ним військової служби.

Водночас у разі невикористання додаткової соціальної відпуски протягом календарного року, в якому у особи виникає право на таку відпустку, додаткова соціальна відпустка переноситься на інший період, тобто особа не втрачає самого права на надану їй чинним законодавством України соціальну гарантію, яке може бути реалізовано в один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати невизначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.

Отже, припинення надання військовослужбовцям додаткових відпусток (відповідно до пункту 19 статті 10-1 Закону 2011-ХІІ у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті) є тимчасовим обмеженням способу реалізації права на використання додаткової відпустки безпосередньо. Між тим, обмеження щодо одного з двох способів реалізації такого права не впливає на суть цього права, яке гарантується пунктом 12 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 року № 3551-XII, пунктом 8 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 року № 2011-ХІІ, статтею 16-2 Закону України "Про відпустки" від 05.11.1996 року № 504/96-ВР.

Крім того, відповідно до пункту 3 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 року № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 року за № 745/32197 (далі - Наказ № 260) у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Отже, у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону № 504/96-ВР та пунктом 12 частини першої статті 12 Закону № 3551-ХІІ.

Крім того, суд враховує висновки Європейського суду з прав людини, висловлені у рішенні від 30.04.2013 року у справі "Тимошенко проти України" (заява № 49872/11), щодо принципу юридичної визначеності, який означає, що застосування національного законодавства має бути передбачуваним тією мірою, щоб воно відповідало стандарту "законності", передбаченому Конвенцією - стандарту, що вимагає, щоб усе законодавство було сформульовано з достатньою точністю для того, щоб надати особі можливість - за потреби, за відповідної консультації - передбачати тією мірою, що є розумною за відповідних обставин, наслідки, які може потягнути за собою її дія (параграф 264).

З огляду на зазначене суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_2 мав право на отримання грошової компенсації за невикористану ним у 2015-2020 роках додаткову відпустку як учасник бойових дій, передбачену пунктом 12 частини першої статті 12 Закону № 3551-ХІІ, однак у зв`язку із його смертю вказане право перейшло до його дружини ОСОБА_1 .

Таким чином, на час прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу, відповідачем протиправно не було проведено з позивачем усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", як дружині військовослужбовця, який помер під час проходження військової служби, учасника бойових дій, з 2015 року по ІНФОРМАЦІЯ_1.

Дана позиція суду узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, вказаними в постанові від 21.08.2019 року у зразковій справі № 620/4218/18 (Пз/9901/4/19).

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на те, що відповідач не довів правомірність своєї бездіяльності, а позивач навела законні й обґрунтовані підстави для нарахування та виплати їй грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткових відпусток, як дружині військовослужбовця, який помер під час проходження військової служби, учасника бойових дій, за період з 2015 року по ІНФОРМАЦІЯ_1, а тому позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини А 0563 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини А 0563 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації відпусток, як дружині військовослужбовця - ОСОБА_2 , який помер під час проходження військової служби, учасника бойових дій, за період з 2015 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 включно.

Зобов`язати Військову частину А 0563 (пров. Штагера, 14, м. Охтирка, Охтирський район, Сумська область, 42704, код ЄДРПОУ 08124500) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткових відпусток, як дружині військовослужбовця - ОСОБА_2 , який помер під час проходження військової служби, учасника бойових дій, за період з 2015 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 включно, виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення зі списків особового складу частини ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.О. Осіпова