Рішення № 98142200, 06.07.2021, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2021 року м. Кропивницький Справа № 340/1801/21

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Хилько Л.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АТП-2004" (далі - позивач) до Центрального міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (далі - відповідач) про скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

14.04.2021 позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову від 26.01.2021 № 232037 про застосування адміністративно-господарського штрафу в розмірі 34000 грн.

В обґрунтування адміністративного позову зазначено, що оскаржена постанова є незаконною та необґрунтованою, оскільки факт порушення позивачем абз. 16 ч. 1 ст. 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт», при проведенні перевірки органами Укртрансбезпеки, не доведений, а тому порушує права та інтереси ТОВ «АТП-2004».

Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Представник відповідача у поданому до суду відзиві позовні вимоги не визнав, просив відмовити в їх задоволенні повністю. (а.с.44-54)

Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження.

Дослідивши наявні в справі матеріали суд дійшов наступних висновків.

Посадовими особами Центрального міжрегіонального управління Укртрансбезпеки проведено габаритно-ваговий контроль вантажного автомобіля, які належить ТОВ «АТП-2004», під час якого виявлено перевищення вагових норм вантажу, про що складено Акт № 0071021 від 28.11.2020 про перевищення транспортними нормативних вагових параметрів, в якому в п. 8 вказано: «повна маса у тоннах» зазначено: нормативно допустима - 40 т, фактична - 44,54 т; у п. 10 «осьові навантаження» зазначено у тонах: нормативно допустиме/фактичне - 11,00/6,44;11,00/10,68;22/27,82 (а.с.58).

Судом встановлено, що відповідачами також складені наступні документи:

- Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 28.11.2020 року (а.с.57);

- Довідка про результати здійснення габаритно-вагового контролю №030972 від 28.11.2020року (а.с.59);

- Розрахунок №1801 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритний транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту № 0071021 від 28.11.2020 року на суму 635,04 євро (а.с.60).

На підставі матеріалів перевірки, відповідачем складено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 26.01.2021 №232037, відповідно до якої до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 34000 гривень за порушення законодавства про автомобільний транспорт при наданні послуг з перевезення вантажів з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20 % (а.с.55).

Позивач вважає вказану вище постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, а тому звернувся із даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 103, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи (п. 8 вказаного Положення).

У відповідності до ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", адміністративно-господарські штрафи за порушення законодавства про автомобільний транспорт застосовуються до автомобільних перевізників.

Отже, відповідно до Закону України "Про автомобільний транспорт", суб`єктом порушення законодавства про автомобільний транспорт виступає саме автомобільний перевізник.

За визначенням ст. 1 Закону України "Про автомобільний транспорт", автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

При цьому відповідно до ст. 1 "Правил дорожнього руху України", власником транспортного засобу є фізична або юридична особа, яка володіє майновими правами на транспортний засіб та має на це відповідні документи.

Отже, законом чітко визначено відмінність між особою яка володіє майновими правами на транспортний засіб та особою, яка використовує його або безпосередньо, або через водія (іншу юридичну особу) для здійснення перевезень.

Таким чином, власник транспортного засобу та перевізник можуть бути як однією особою, так і різними.

В даному випадку, ТОВ «АТП - 2004» є автомобільним перевізником в розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт».

Щодо факту перевищення транспортним засобом вагових параметрів, суд зазначає наступне.

Пунктом 5 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №103 від 11.02.2015 року, визначені повноваження Укртрансбезпеки, яка відповідно до покладених на неї завдань здійснює, зокрема, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування (пп.15.п.5 Положення).

Згідно з п.1 Порядку №879 цей Порядок визначає механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування.

Підпунктом 4 п.2 Порядку №879 встановлено, що габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Відповідно до пунктів 12, 13, 14 зазначеного Порядку, вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології. Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані. Вимоги до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю визначаються Мінінфраструктури.

Згідно з п. 28 Порядку №879, плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Статтею 33 Закону України «Про автомобільні дороги» передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху (пункт 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 30 від 18.01.2001 року).

У відповідності до пп. 2, 3 п. 2 Порядку № 879, вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології; великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.

Згідно пункту 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 року за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними не перевищує 2,5 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Надана до відзиву довідка про результати здійснення габаритно-вагового контролю не є належним доказом здійснення габаритно-вагового контролю, оскільки не містить всіх підписів, зокрема оператора вагового комплексу, а також в ній не зазначені відомості про ваговий комплекс, якій застосовувався при здійсненні габаритно-вагового контролю.

Таким чином, у складених за результатами габаритно-вагового контролю актах, довідки не зазначені будь - які характеристики зважувального обладнання, яке було використане відповідачем при проведенні габаритно-вагового контролю, зокрема, якими саме вагами проводилось зважування транспортного засобу позивача, який відсоток похибки таких ваг.

Суд зауважує, що матеріали перевірки, серед іншого, не містять чеку зважування автомобіля Scania P-380.

При цьому, зміст довідки №030972 від 28.11.2020 року про здійснення габаритно-вагового контролю свідчить про те, що повна маса транспортного засобу визначена шляхом додавання вказаних в п.6 навантажень на ось: 44.94 тонн (1) 6.44 + 2)10.68 + 3) 9.52 + 4) 9.1 + 5) 9.2) (а.с.59), а тому не може вважатись належним доказом щодо проведення зважування автомобіля Scania P-380.

За таких обставин, суд вважає, що надане до відзиву свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки не може бути належним доказом щодо спірних правовідносин, оскільки чеку зважування до матеріалів справи відповідачем не надано.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» у сфері законодавчо регульованої метрології застосовуються засоби вимірювальної техніки, які відповідають вимогам щодо точності, регламентованим для таких засобів, у встановлених умовах їх експлуатації.

Експлуатація засобів вимірювальної техніки, які застосовуються у сфері законодавчо регульованої метрології (далі - законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки), здійснюється з дотриманням правил застосування таких засобів, встановлених у нормативно-правових актах, і вимог щодо їх експлуатації, встановлених в експлуатаційних документах на такі засоби.

Пунктом 12 Порядку №879 встановлено, що вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Суд вважає, що відповідачем не доведено допущення порушення ТОВ «АТП-2004», що стосується перевантаження на строєну вісь 27,82т при нормативно допустимої - 22тонн, оскільки до суду не надано жодного належного доказу, яким чином було проведено зважування атомобіля Scania P380, д.н.з. НОМЕР_1 . Згідно п. 9 Вимог до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю на автомобільних дорогах загального користування, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від №255 від 28.07.2016 року, вагове обладнання повинно забезпечувати поосьове зважування у русі і визначати повну масу вантажного транспортного засобу з похибкою не більше ніж 2 % та дискретністю вимірювання в межах технічних характеристик вагового обладнання, визначених виробником. Таким чином, зазначеним нормативним положенням чітко визначено, що вагове обладнання повинно забезпечувати саме поосьове зважування у русі транспортного засобу. Враховуючи, що у розрахунку відповідач зазначив, що одна вісь є строєною, визначення загальної маси автомобіля та навантаження на строєну вісь шляхом сумування осьових навантажень на кожну вісь є неправильним. При такій конструкції для визначення навантаження на строєну вісь такі три осі повинні зважуватись разом.

Крім того, суд звертає увагу на наступні обставини.

Відповідно до товарно-транспортної накладної від 28.11.2020 року транспортний засіб перевозив олію соняшникову, нерафіновану, пресовану (а.с.61).

Отже, діючим законодавством не передбачено надання дозволу, яким дозволено рух великовагових транспортних засобів з подільним вантажем.

Перевізник, здійснюючи перевезення подільного вантажу, не мав можливості отримати дозвіл на рух, на участь в дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, оскільки на перевезення подільних вантажів такий дозвіл не видається.

За таких обставин, відповідач, перевіряючи у позивача наявність дозволу на участь в дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні та притягуючи позивача до відповідальності за відсутність такого дозволу, у разі перевезення подільного вантажу, діяв протиправно та всупереч вимогам чинного законодавства.

Суд зазначає, що у такому випадку законодавством передбачені інші засоби впливу на перевізника, а саме: відповідно до п. 22, 23, 24 Порядку № 879, у разі виявлення на стаціонарних або пересувних чи автоматичних зважувальних пунктах порушення правил проїзду великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів такий транспортний засіб тимчасово затримується згідно із статтею 265-2 КУпАП України.

Власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб.

Після приведення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами і внесення плати за проїзд такий засіб спрямовується для здійснення повторного габаритно-вагового контролю. Якщо під час здійснення повторного габаритно-вагового контролю фактів перевищення габаритно-вагових параметрів не виявлено, транспортний засіб може продовжити подальший рух.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач не може нести відповідальність за ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за відсутність дозволу на перевезення вантажу з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20 %, а отже оскаржувана постанова є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Згідно ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, на користь позивача належить стягнути сплачений ним судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Державної служби України з безпеки на транспорті, оскільки відповідач є структурним підрозділом Державної служби України з безпеки на транспорті.

Керуючись ст.ст.9, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Центрального міжрегіонального управління Уктрансбезпеки про застосування адміністративно - господарського штрафу №232037 від 26.01.2021 року.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АТП-2004» ( код - 32967654) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2270 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені ст.ст.255, 295 КАС України, та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції в 30-денний строк з дня отримання його копії.

Згідно до п.п.15.5 п.1 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Кіровоградський окружний адміністративний суд.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Л.І. Хилько