Рішення № 98142126, 07.07.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2021 року м. Київ справа №320/12763/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Басая О.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправними та скасування постанов,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати постанови про накладення штрафу від 03.11.2020 №220636, та від 10.11.2020 №220707, №220708.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про безпідставність застосування до нього штрафів оскаржуваними постановами з огляду на те, що позивач не є автомобільним перевізником у розумінні закону. Водночас, відповідальність за порушення вимог законодавства у сфері автомобільного транспорту підчас перевезення несуть саме перевізники. Також, як стверджує позивач, відповідачем було порушено процедура проведення вантажно-габаритного контролю, а зі змісту складених за наслідками перевірок актів неможливо встановити характеристик зважувального обладнання.

Київський окружний адміністративний суд 08.12.2020 постановив ухвалу про відкриття провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження та визначив, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач подав до суду письмовий відзив на позовну заяву, в якому стверджує про необґрунтованість позовних вимог та просить у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своїх доводів відповідач посилається на те, що в ході проведення габаритно-вагового контролю на повірених належним чином засобах вимірювальної техніки було встановлено, що ОСОБА_1 виконувала вантажні перевезення з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм. Крім того, позивач не надав своїх заперечень, пояснень та доказів до моменту винесення оскаржуваних постанов, хоча був належним чином повідомлений про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Розглянувши позовну заяву, відзив відповідача на позов, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та оцінивши їх у сукупності, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем. Видами діяльності позивача за КВЕД є: 46.75 Оптова торгівля хімічними продуктами (основний); 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 46.23 Оптова торгівля живими тваринами; 46.49 Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; 47.76 Роздрібна торгівля квітами, рослинами, насінням, добривами, домашніми тваринами та кормами для них у спеціалізованих магазинах; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 52.10 Складське господарство; 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві.

ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку отримала постанови Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування до неї адміністративно-господарського штрафу за порушення абз. 14 ч.1 ст. 60 Закону України від 05.04.2001 №2344-III "Про автомобільний транспорт" , а саме:

- від 10.11.2020 №220707 про застосування адміністративно-господарського штрафу у сумі 8 500, 00 грн на підставі висновків акта перевірки №241750 (т. 1, а.с. 57, 59),

- від 10.11.2020 №220708 про застосування адміністративно-господарського штрафу у сумі 8 500,00 грн на підставі висновків акта перевірки №241706 (т. 1, а.с. 55, 56,),

- від 03.11.2020 №220636 застосування адміністративно-господарського штрафу у сумі 17 000,00 грн на підставі висновків акта перевірки №241495 (т. 1, а.с. 47, 51).

Вважаючи вказані постанови протиправними, позивач звернувся до суду з позовом про їх оскарження.

Відповідно до Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103, Укртрансбезпека є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Згідно з п. 4 цього Положення, основними завданнями Укртрансбезпеки є, серед іншого, здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському, електричному, залізничному, морському та річковому транспорті.

Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень, регулює Закон України від 05.04.2001 №2344-ІІІ "Про автомобільний транспорт" (далі - Закон від 05.04.2001 №2344-ІІІ), Закон України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 №3353-XII (далі - Закон 30.06.1993 №3353-XII), Закон України, "Про автомобільні дороги" від 08.09.2005 №2862-IV (далі - Закон від 08.09.2005 №2862-IV), Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №671 від 27.06.2007 №879 (далі - Порядок №879), Правила проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 №30 (далі - Правила №30), Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі - ПДР України №1306), Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 р. №1567 (далі - Порядок №1567).

Згідно з ст. 5 Закону від 05.04.2001 №2344-ІІІ, основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Відповідно до ст. 6 Закону від 05.04.2001 №2344-ІІІ, державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом визначається Порядком №1567.

Згідно з п. 15 Порядку №1567, під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Статтею 48 Закону від 05.04.2001 №2344-III встановлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

- для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

- для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Відповідно до ст. 60 Закону від 05.04.2001 №2344-III, за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Тобто, як зазначено в абз. 16 ч. 1 ст. 60 Закону від 05.04.2001 №2344-III, відповідальність за порушення вимог законодавства сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів застосовується саме до автомобільних перевізників.

Отже, в межах розгляду цієї справи суд вважає визначальним встановлення факту того, чи є позивач перевізником в розумінні положень Закону №2344-III, адже основні доводи позивача полягають саме в тому, що відповідач оскаржуваними постановами протиправно застосував адміністративно-господарський штраф до неналежного суб`єкта правопорушення.

У ст. 1 Закону від 05.04.2001 №2344-III вказано, що автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - це перевезення вантажів вантажними автомобілями; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.

Згідно з ст. 33 Закону від 05.04.2001 №2344-III, автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовують на законних підставах.

Отже, суб`єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт, у тому числі за надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 Закону від 05.04.2001 №2344-III, є автомобільний перевізник, який здійснює за власний кошт перевезення вантажів.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником вантажного автомобіля марки Renault Magnum (спеціалізований сідельний тягач-Е), 2003 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , тип двигуна - дизельний, об`єм двигуна - 11 956 м3, маса повна - 19 130, 00 кг, маса без навантаження - 7 886, 00 кг відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 від 16.01.2019 (т. 1, а.с. 21).

Також, ОСОБА_1 є власником спеціалізованого напівпричепа-контейнеровоза марки Trouillet модель ST 3380C 1996 року випуску, повна маса - 34 000, 00 кг, маса без навантаження - 7 550,00 кг, вантажопідйомність - 26 450, 00 кг, державний номер НОМЕР_3 відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 від 16.01.2019 (т. 1, а.с. 21).

Між ОСОБА_1 (Орендодавець) і ОСОБА_2 (Орендар) 02.04.2018 було укладено Договір оренди транспортних засобів (т. 1, а.с. 21-24).

Згідно з п. 1 даного договору Орендодавець зобов`язується передати у користування за плату на певний строк в особисте використання Орендарю транспортні засоби, у т.ч. Renault Magnum 2003 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_5 , реєстраційний номерний знак НОМЕР_6 .

Строк дії договору до 02.04.2018.

Також, ОСОБА_1 (Орендодавець) і ФОП ОСОБА_2 03.04.2019 уклади Додаткову угоду №1 до Договору оренди транспортних засобів.

Згідно з п. 1 Додаткової угоди Орендодавець зобов`язується передати у користування за плату на певний строк в особисте використання "Орендарю" транспортні засоби, а саме:

- транспортний засіб марки RENAULT, моделі MAGNUM, тип ТЗ - спеціалізований вантажний сідловий тягач-Е, випуску 2003 року, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_7 , реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , зареєстрований в Центрі 3242, 16 січня 2019 року, належить "Орендодавцю" на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , виданого Центром 3242, 16 січня 2019 року, транспортний засіб знаходиться в технічно справному стані;

- транспортний засіб марки TROUILLET, моделі ST 3380C, тип ТЗ - спеціалізований напівпричіп н/пр - контейнеровоз-е, випуску 1996 року, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_8 , реєстраційний номерний знак НОМЕР_3 , зареєстрований в Центрі 3242, 16 січня 2019 року, належить "Орендодавцю" на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 , виданого Центром 3242, 16 січня 2019 року, знаходиться в технічно справному стані.

Строк дії Додаткової угоди до 03.04.2021.

Також сторони склали акт приймання-передачі вказаних транспортних засобів від 03.04.2019.

При цьому, між ФОП ОСОБА_3 (Перевізник) і ФОП ОСОБА_1 (Замовник) укладено Договір про перевезення вантажу №1 від 01.07.2020 (т. 1, а.с. 42-43).

Згідно з пп. 1.1 цього договору, Перевізник в порядку та на умовах, визначених цим Договором, на комерційній основі надає Замовнику послуги з перевезення автомобільним транспортом вантажу - товару.

Відповідно до пп. 1.2 Договору, обов`язками Перевізника визначено подати в пункт відправлення транспортні засоби в технічно справному стані, які задовольняють Замовника; забезпечити доставку вантажу в пункт призначення; підтвердити прийняття заявки Замовника, тощо.

Також між ПП "Білоцерківагробізнес" (Замовником), від імені якого виступала в якості уповноваженої посадової особи (директора) ОСОБА_1 і ФОП ОСОБА_2 (Перевізником) було укладено Договір про перевезення вантажу №2 від 30.07.2020 (т. 1, а.с. 35-36).

Вказаними договорами передбачено надання Перевізником Замовнику під завантаження, у т.ч., тягача Renault державний номер НОМЕР_1 та напівпричепу Trouillet державний номер НОМЕР_3 .

Як встановлено судом, керовані водієм ОСОБА_4 (найманим працівником ФОП ОСОБА_2 згідно з трудовим договором від 18.08.2020 та заяви про прийняття на роботу від 18.08.2020, розпорядження №3 від 18.08.2020 про прийняття на роботу т. 1, а.с. 30-32, 33, 34) зазначені транспортні засоби прибули у пункт для завантаження пшеницею ІV класу.

Відповідно до товарно-транспортної накладної №55 від 08.09.2020 для замовника та вантажовідправника ПП "Білоцерківагробізнес" до вантажоодержувача ТОВ "Бруклін Київ" ("Зерновий перевантажувальний комплекс") було завантажено пшеницю м`яку IV класу українського походження врожаю 2020 року (маса брутто - 41, 380 т, маса тари - 15, 700 т, маса нетто - 25, 680 т). Водієм транспортного засобу у даному вантажному відправленні у ТТН вказано гр. ОСОБА_4 (т. 1, а.с. 38).

Зі змісту акта №241495 слідує, що зазначений вантажний автомобіль із напівпричепом, керований водієм автомобільного перевізника ФОП ОСОБА_2 - ОСОБА_4 09.09.2020 приблизно о 05 год. 25 хв. ранку було зупинено співробітниками Управління Укртрансбезпеки в межах Одеської області (автодорога М-05 "Київ-Одеса", відмітка " 452-ий кілометр" + 811 метрів) та встановлено вчинення правопорушення у вигляді перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20% включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу, за що абз. 15 ч.1 ст. 60 Закону №2344 встановлена відповідальність у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

На підставі висновків акта №241495 відповідачем прийнято постанову від 03.11.2020 №220636 про стягнення з позивача адміністративно-господарського штрафу у сумі 17 000,00 грн (т. 1, а.с. 51).

Також на підставі Заявки №17/07-09 до Договору №2 ФОП ОСОБА_2 10.09.2020 направив до пункту завантаження (м. Кагарлик Київської області) для завантаження пшеницею ІV класу вказані вище сідельний тягач та напівпричіп, керовані найманим працівником водієм ОСОБА_4 (т. 1, а.с. 37).

Відповідно до товарно-транспортної накладної №55 від 10.09.2020, для замовника та вантажовідправника ПП "Білоцерківагробізнес" до вантажоодержувача ТОВ "Бруклін Київ" ("Зерновий перевантажувальний комплекс") було завантажено пшеницю м`яку IV класу українського походження врожаю 2020 року (маса брутто - 41, 380 т, маса тари - 15, 700 т, маса нетто - 25,680 т). Водієм транспортного засобу у даному вантажному відправленні у ТТН вказано гр. ОСОБА_4 (т. 1, а.с. 40).

Зі змісту акта №241706 слідує, що зазначений вантажний автомобіль із напівпричепом, керований водієм автомобільного перевізника ФОП ОСОБА_2 - ОСОБА_4 11.09.2020 о 01 год. 35 хв. було зупинено співробітниками Управління Укртрансбезпеки в межах Одеської області (автодорога М-05 "Київ-Одеса", відмітка " 452-ий кілометр" + 811 метрів) та встановлено вчинення позивачем правопорушення у вигляді перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм більше ніж 5%, але не більше 10% включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу, за що абз. 14 ч.1 ст. 60 Закону №2344 встановлена відповідальність у вигляді штрафу у розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (т. 1, а.с. 55).

На підставі висновків акта №241706 відповідачем прийнято постанову від 03.11.2020 №220636 про стягнення з позивача адміністративно-господарського штрафу у сумі 8 500,00 грн (т. 1, а.с. 56).

Також, 14.09.2020 ФОП ОСОБА_1 із ФОП ОСОБА_2 погодили та підписали Заявку №18/07-09 до Договору №1, згідно з якою визначено найменування, вид та розмір вантажу (пшениця), а також детальні умови його перевезення (спосіб завантаження, умови транспортування, дата і час завантаження, адреса завантаження, дата і час розвантаження, адреса розвантаження, детальна інформація стосовно транспортного засобу та водія) (т. 1, а.с. 44).

У зв`язку з викладеним ФОП ОСОБА_2 15.09.2020 направив до пункту завантаження (м. Кагарлик Київської області) для завантаження пшеницею вказані вище сідельний тягач та напівпричіп, керовані найманим працівником - водієм ОСОБА_5 , що підтверджується трудовим договором від 12.09.2020, заявою про прийняття на роботу від 12.09.2020, розпорядженням №4 від 12.09.2020 про прийняття на роботу (т. 1, а.с. 25-29).

Відповідно до товарно-транспортної накладної №40 від 15.09.2020, для замовника та вантажовідправника ФОП ОСОБА_1 до вантажоодержувача ТОВ "ІЗТ" (експортер - ТОВ "Сингента") було завантажено пшеницю врожаю 2020 року (маса брутто - 42, 140 т, маса тари - 15, 680 т, маса нетто - 26, 440 т). Водієм транспортного засобу у даному вантажному відправленні у ТТН вказано гр. ОСОБА_5 (т. 1, а.с. 45).

Зі змісту акта №241750 слідує, що 15.09.2020 о 21 год. 55 хв. зазначений вантажний автомобіль із напівпричепом, керований водієм автомобільного перевізника ФОП ОСОБА_2 - ОСОБА_5 було зупинено співробітниками Управління Укртрансбезпеки в межах Одеської області (автодорога М-05 "Київ-Одеса", відмітка " 452-ий кілометр"+811 метрів) та виявлено перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм більше ніж 5%, але не більше 10% включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу.

На підставі висновків акта №241750 відповідачем прийнято постанову від 10.11.2020 №220707 про стягнення з позивача адміністративно-господарського штрафу у сумі 8 500,00 грн (т. 1, а.с. 59)

З викладеного слідує, що зазначений транспортний засіб та напівпричіп під керуванням водіїв ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на момент проведення габаритно-вагового контролю перебував у законному користуванні автомобільного перевізника ФОП ОСОБА_2 на умовах оренди, який і використовував його у своїй господарській діяльності для здійснення перевезень.

При цьому, у матеріалах справи відсутні докази, які свідчили про те, що укладені між позивачем і ФОП ОСОБА_2 . Договір оренди транспортних засобів та Додаткова угода до цього договору визнані недійсними в судовому порядку, а тому в силу вимог статей 73-74 КАС України вони є належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами того, що позивач у спірних правовідносинах не є автомобільним перевізником у розумінні положень Закону від 05.04.2001 №2344-III, а посадові особи відповідача діяли без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття оскаржуваних рішень.

Крім того, суд враховує приписи ч. 1 ст. 50 Закону від 05.04.2001 №2344-III, згідно з якими договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо).

Таким чином, перелічені товарно-транспортні накладні є самостійними доказами на підтвердження факту укладення договорів перевезення і свідчать про те, що саме ФОП ОСОБА_6 , а не позивач як власник транспортних засобів, був автомобільним перевізником підчас проведення вказаних перевірок.

Отже, виходячи з проаналізованих норм права та встановлених обставин справи, суд погоджується з доводами позивача про протиправність оскаржуваних постанов, оскільки, позивач у спірних правовідносинах не мав статусу автомобільного перевізника, та не може бути суб`єктом відповідальності, передбаченої абз. 16 ч. 1 ст. 60 Закону від 05.04.2001 №2344-III.

Така позиція суду відповідає правовому висновку Верховного Суду у постанові від 09.08.2019 у справі №806/1450/16, який в силу положень ч. 5 ст. 242 КАС України є обов`язковим для застосування.

Враховуючи встановлені обставини та надану їм правову оцінку адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з п. 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Пунктом 8 вказаного Положення передбачено, що Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідачем у справі є Київське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки (територіальний орган Укртрансбезпеки), який в силу норм КАС України володіє статусом суб`єкта владних повноважень, однак не є юридичною особою, що виключає можливість стягнення із відповідача сплаченого позивачем судового збору.

Отже, сплачений позивачем при зверненні до суду судовий збір в розмірі 840,80 грн належить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати постанови Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу від 03.11.2020 №220636 та від 10.11.2020 №220707, №220708.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_9 ) за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (місцезнаходження: м. Київ, просп. Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 39816845) судові витрати у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Басай О.В.